Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №559/5099/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 559/5099/25

Провадження № 22-ц/4815/1077/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвоката Руденка К.В. на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року, ухваленого в складі судді Жуковської О.Ю., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 559/5099/25,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №2730847 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів.

Вказує, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало.

28 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «ФК ««Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно якого ТзОВ «ФК ««Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2730847. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і становить 83 875,57 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 19 781,10 грн та нарахованими відсотками в розмірі 64094,47 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму та судові витрати.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором №2730847 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2023 у розмірі 7 423 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок, з яких: 7 423,00 грн. – тіло кредиту та 0,00 грн. – відсотки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати в частині зменшення суми заборгованості, відмови у стягненні суми заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що Міністерство оборони України у відповідь на запит НБУ щодо застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначило, що пільга щодо ненарахування процентів за кредитом військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, тощо, в особливий період.

Вказує, що у даному випадку, пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не розповсюджуються на ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за договором №2730847 про надання споживчого кредиту від 24 грудня 2021 року в сумі 64094,47 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що 24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №2730847 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено у електронні формі за допомогою ІТС товариства, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів (п.1.2-1.3 Договору).

Згідно п. 1.4., стандартна процентна ставка становить 1,99% в день протягом всього строку кредиту, знижена процентна ставка становить 1,09% в день.

Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем (п. 2.1).

У додатку №1 до договору сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що орієнтовна вартість кредиту складає 157 907грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Видача коштів здійснювала безготівково шляхом зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення «ТОВ «УПР».

Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 20 000,00 грн також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 28 червня 2023 року заборгованість відповідача за кредитом складає 83 875,57 грн, з яких 19 781,10 грн – основний борг та 64 094,47 грн – заборгованість за відсотками.

Разом з тим, ОСОБА_1 здійснив часткову оплату за договором №2730847, а саме: 218,90 грн тіла кредиту та нарахованих процентів на суму 12358,10 грн. Вказана сума включена у розрахунок заборгованості.

Також, судом встановлено, що 28.06.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір факторингу №28/06/23, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому – передачі Реєстру боржників від 28.06.2023 року, підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

На виконання умов договору факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у розмірі 937 477,96 грн.

Відповідно до Витягу реєстру боржників від 28.06.2023 до договору факторингу, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2730847 в сумі 83 875,57 грн, з яких: 19 781,10 грн – сума виданого кредиту; 64 94,47 грн – сума заборгованості за відсотками.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, з 28.09.2018 проходить військову службу за контрактом.

Відповідно до довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України, ОСОБА_1 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у періоди: з 11.06.2020 по 18.12.2020; 04.03.2023 по 11.03.2023; з 14.08.2023 по 27.01.2024; 09.02.2024 по 26.04.2024; 13.01.2025 по 05.04.2025 та з 09.04.2025 по 08.05.2025 (а.с.75-80).

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Згідно довідки №662 від 17.01.2026, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 оперативно-тактичного з`єднання – 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10 лютого 2023 по теперішній час.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов`язок позичальника повертати позику частинами).

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Убачається, що 24 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №2730847 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів.

Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 20 000,00 грн підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк».

За наведених обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» перейшли всі права щодо прав вимоги за кредитним договором №2730847 від 24 грудня 2021 року до відповідача, заборгованість якого становила 83 875,57 грн та складалась з наступного: 19 781,10 грн - заборгованість за сумою кредиту; 64 94,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

З розрахунку заборгованості убачається, що відповідач здійснив часткову оплату за договором №2730847, а саме: 218,90 грн тіла кредиту та нарахованих процентів на суму 12358,10 грн.

Колегія суду не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не розповсюджуються на ОСОБА_1 у зв`язку з наступним.

Згідно п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) Верховний Суд звернув увагу на роз`яснення Національного банку України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, згідно яких для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем та починаючи з 29.08.2019 року проходить військову службу у лавах ЗСУ за контрактом, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 .

Відповідно до довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України, ОСОБА_1 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у періоди: з 10.06.2020 по 19.12.2020; 04.03.2023 по 11.03.2023; 14.08.2023 по 27.01.2024; 09.02.2024 по 26.04.2024; 16.07.2024 по 26.07.2024; 24.10.2024 по 09.01.2025 року; 13.01.2025 по 05.04.2025 та 09.04.2025 по 08.05.2025.

Довідкою №3/33/9-15 від 18.01.2023 року встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який проходив службу у ВЧ НОМЕР_6 , приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії): з 22.05.2022 по 01.06.2022; з 28.06.2022 по 11.07.2022; 21.08.2022 по 21.09.2022; 07.10.2022 по 16.11.2022 та з 16.12.2022 по 17.01.2023 (а.с.75-80).

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Згідно довідки №662 від 17.01.2026, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 оперативно-тактичного з`єднання – 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 10 лютого 2023 по теперішній час.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» про те, що Міністерство оборони України у відповідь на запит НБУ щодо застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначило, що пільга щодо ненарахування процентів за кредитом військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, тощо, в особливий період.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі N 642/548/21 та від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц зазначено, що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Отже, з огляду на встановлені обставини та надані докази, ОСОБА_1 з 29.08.2019 року по даний час є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №2730847 про надання споживчого кредиту від 24 грудня 2021 року підлягали частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7423,00 грн (19781,10 (заборгованість по тілу кредиту) - 12358,10 (часткова сплата за договором, яка в порушення п. 15 була направлена на погашення процентів за договором) = 7423,00).

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Витрати за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» адвоката Руденка К.В. залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.