Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №569/18887/25
Суддя: Гордійчук С. О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/18887/25
Провадження № 22-ц/4815/928/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Панас О.В., дата складання повного тексту судового рішення 05.02.2026 року, у справі № 569/18887/25,
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 23 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 23.11.2024-100000278.
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 13000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.11.2024 року, строком на 155 днів.
Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак відповідач в свою чергу свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 23075,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн, по процентам в розмірі 4030,00 грн та неустойки в розмірі 6045,00 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 23.11.2024-100000278 в розмірі 23075,00 гривень та понесені судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом та процентами та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав документів на підтвердження його участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з збройною агресією російської федерації проти України.
Вказує, що відповідач не має права на відповідну пільгу як особа, прийнята на військову службу за контрактом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що 23 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 23.11.2024-100000278.
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 13000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.11.2024, строком на 155 днів. Дата повернення кредиту -26.04.2025 р.
Як зазначено в п. 3.2. договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Згідно з п. 4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.
Також встановлено, що ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 23.11.2024 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 23.11.2024 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги».
Згідно довідки - розрахунку боргу за кредитним договором № 23.11.2024-100000278 від 23.11.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 23075,00 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн, по процентам в розмірі 4030,00 грн та неустойки в розмірі 6045,00 грн.
З картки субконто по договору за 23.11.2024 - 07.11.2025 встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов договору відбувалось погашення заборгованості в загальному розмірі 15600,00 грн., що підтверджується : 5 200,00 грн - 22.12.2024 р.; 4030,00 грн та 1170,00 - 23.01.2025 р. ; 4030,00 грн та 1170,00 грн - 23.02.2025 р.
Відповідно до відомостей Графіку платежів зазначеного в Розділі 5 Паспорту споживчого кредиту, з відповідача з вищевказаних сум щомісячно стягувалися тільки відсотки в сумі 4030,00 грн та комісія 1170,00 грн. Погашень по тілу кредиту із сплачених сум позивачем протиправно зараховано не було.
Як вбачається із розрахунку, заборгованість по тілу кредиту становить 13000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Рівному №2 від 25.04.2025 року, оригінал вищевказаної довідки було надіслано 29.04.2025 року на поштову адресу позивача ТОВ «Споживчий центр» 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, а також на офіційну електронну адресу позивача info@sqroschi.com, окремо було повідомлено про наявність у відповідача статусу військовослужбовця, що підтверджується роздруківками електронних листів. Жодної відповіді на адресу відповідача не надходило, пеня та відсотки по кредиту списані не були.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членівїх сімей» у редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця, що підтверджується копіями довідки Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Рівному №2 від 25.04.2025 року, та службового посвідчення військовослужбовця Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ДС № 005323 від 05.01.2016 р.
Отже, на дату укладення кредитного договору та нарахування процентів на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши вказані обставини, надані сторонами докази та повну оплату відповідачем заборгованості, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Хилевич С.В.
Шимків С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua