Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №565/2690/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/2690/25

Провадження № 22-ц/4815/823/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Бренчук Г.В., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 565/2690/25,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №828817 про надання споживчого кредиту продукту «NewShort», відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 13 700,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

21 червня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №828817 від 14 червня 2023 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 103 209,05 грн, а саме: 13 699,18 грн заборгованість за тілом кредиту, 89 509,87 грн заборгованість за процентами.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Рішенням Вараського міського суду від 13 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 98 702,59 грн заборгованості за договором №828817 від 14 червня 2023 року, 2 316,63 грн судового збору, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його змінити в частині розміру стягнутої заборгованості з 98702,59 грн на суму в розмірі 13699, 18 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитодавець веде нечесну підприємницьку практику, яка полягає в тому, що відповідачу було запропоновано умови кредитування, на які він погодився, але які не відповідають умовам, які виявились в кредитному договорі.

Вказує, що умовами кредитування, що викладені на сторінці сайту позикодавця, визначено умови кредитування на строк не більше 30 днів та за ставкою від 0,01% до 1% на день для першої позики, на відміну від умов кредитування, які вказані в договорі, що наданий суду.

Звертає увагу на те, що інформацію про нарахування процентів, а саме періодичність сплати (період сплати процентів за користування від 5 до 30 днів) відповідач розумів як період кредитування, тобто на думку відповідача позивач застосував двозначний спосіб інформування клієнтів про умови кредитування.

Вважає, що вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом після 30 днів користування є безпідставними, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, висловленими ним в постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16.

У відзиві представник позивача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 14 червня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №828817 про надання споживчого кредиту продукту «NewShort», відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає 13 700,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3. договору).

Згідно з п.1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 до договору.

Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору (п.1.5., 1.5.1. договору).

Відповідно до п.1.5.2. договору знижена процентна ставка 1,43% в день застосовується якщо споживач до 14 липня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.1.8.1, 1.8.2 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 122 204,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 119 039,30 грн.

Згідно з п.2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюється згідно графіка платежів (п.5.3. договору).

У паспорті споживчого кредиту міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

З довідки про ідентифікацію убачається, що 14 червня 2023 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 ТОВ «Селфі Кредит» направлено одноразовий ідентифікатор Р675.

Договір №828817 від 14 червня 2023 року, додаток №1 до договору та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р675.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився із зазначеними у договорі умовами та взяв на себе зобов`язання з їх виконання.

З листа ТОВ «Пейтек» №20250422-542 від 22 квітня 2025 року слідує, що на виконання договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03 травня 2022 року ТОВ «Пейтек» 14 червня 2023 року об 11:56:16 успішно перераховано на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» кошти на суму 13 700,00 грн.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк»» у листі №БТ/Е-20822 від 10 грудня 2025 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , 14 червня 2023 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 13 700,00 грн, верифікація клієнта проводилася згідно з регламентом банку.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» за договором №828817 від 14 червня 2023 року станом на 21 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за даним договором складала 103 209,05 грн, з яких: 13 699,18 грн - тіло кредиту, 89 509,87 грн проценти за користування кредитом.

21 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) та ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) уклали договір факторингу №210624 відповідно до умов якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №21062024 підписаний клієнтом та фактором та скріплений їх печатками 21 червня 2024 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21 червня 2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №828817 від 14 червня 2023 року в сумі 103 209,05 грн, з яких 13 699,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 89 509,87 грн - заборгованість по відсотках.

Позивачем направлено відповідачу досудову вимогу №23681107 від 14 жовтня 2025 року, якою повідомлено про відступлення права вимоги від ТОВ «Селфі кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості за договором №828817 від 14 червня 2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає доведеним, що договір №828817 від 14 червня 2023 року підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який надісланий ТОВ «Селфі Кредит» на номер телефону, зазначений відповідачем, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі та позивачем відповідно до умов договору перераховано відповідачу на його картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 13700,00 грн.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу було запропоновано кредитування строком не більше 30 днів за зниженою процентною ставкою 0,01% на день, у зв`язку з чим проценти підлягають нарахуванню лише за 30 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими у зв`язку з наступним.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що строк кредиту визначено саме 360 днів, тоді як періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів (п. 1.4 договору). Отже, зазначені умови договору не є тотожними та не дають підстав для висновку про встановлення сторонами строку кредитування тривалістю 30 днів.

Встановлено, що нарахування процентів за користування позикою здійснювалось відповідно до п.1.5.2 договору №828817 від 14 червня 2023 року, а саме: у період з 14.06.2023 року по 13.07.2023 року було застосовано знижену процентну ставку 1,43% у розмірі 195,91 грн щоденно. З 14.07.2023 року по 08.06.2024 року відсотки нараховувались за стандартною процентною ставкою 2.2% у розмірі 301.4 та 301.38 грн щоденно відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору.

Згідно із розрахунком заборгованості, 14 липня 2023 року відповідач сплатив 5877,31 грн, частина з яких в сумі 0,01 грн зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, а 5877,3 грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 13 серпня 2023 року сплатив 4000,00 грн в рахунок погашення відсотків; 14 серпня 2023 та 15 серпня 2023 року сплатив по 500,00 грн в рахунок погашення відсотків; 16 серпня 2023 року сплатив 4947,00 грн, частина з яких в сумі 0,81 грн зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, а 4946,19 грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, що в загальній сумі становить 15824,31, а тому суд правомірно врахував сплачені суми при розрахунку заборгованості.

Умови кредитного договору містять в собі графік платежів, який передбачає вчасне виконання своїх зобов`язань позичальником та сплату процентів за зниженою процентною ставкою.

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 14 червня 2023 року по 08 червня 2024 року за користування кредитними коштами.

Окрім того, з 09 червня 2024 року позивач припинив нарахування відсотків, оскільки строк дії договору закінчився, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 25).

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним або частково недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитом.

Проценти нараховані за користування кредитом і не є відповідальністю за порушення зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув проценти в розмірі 85003,41 грн в межах строку, визначеного п. 1.4 кредитного договору, що, зокрема, відображено у розрахунку заборгованості (а.с.22-25).

Колегія суддів зазначає, що розрахунок заборгованості містить розмір процентної ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі, окремо по процентах, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він є належним та допустимим доказом заборгованості за договором. Даних на його спростування матеріали справи не містять.

За змістом частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Апеляційний суд зауважує, що в укладеному між сторонами кредитному договорі повно, чітко та однозначно викладена вся інформація, необхідна для усвідомлення споживачем потенційного обсягу його зобов`язання, зокрема, але не виключно, шляхом зазначення процентної ставки за користування кредитом, реальної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту.

Положеннями частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

З аналізу кредитного договору вбачається, що кредитором було виконано приписи вищенаведених норм. Договір укладений за участю і згодою позичальника й, відповідно, не порушує жодного принципу договірних зобов`язань та не містить несправедливих умов.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «Кредит-Капітал» діяло недобросовісно, вводило його в оману, приховувало істотні умови договору або будь-яким чином примушувало його до укладення договору про надання кредиту №828817 від 14 червня 2023 року на невигідних для нього умовах.

Разом з тим, доводи про двозначність умов кредитного договору колегія суду відхиляє, оскільки зазначені умови договору регулюють різні за своїм змістом питання: строк кредитування визначає загальну тривалість користування кредитними коштами, тоді як 30-денні періоди оплати визначають періодичність виконання позичальником обов`язку зі сплати передбачених договором платежів.

Отже, наявність у договорі окремих періодів оплати тривалістю 30 днів не змінює та не скорочує встановлений сторонами 360-денний строк кредитування.

За таких обставин, умови договору в цій частині не є суперечливими чи такими, що допускають подвійне тлумачення, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №828817 від 14 червня 2023 року у розмірі 98 702,59 грн, з яких: 13699,18 грн заборгованість за тілом кредиту та 85003,41 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Хилевич С.В.

Шимків С.С.