Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №562/3813/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/3813/25

Провадження № 22-ц/4815/1399/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

судді : Хилевича С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 травня 2026 року, ухваленого в складі судді Кушніра О.Г., повний текст рішення складено 08 травня 2026 року, у справі №562/3813/25,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що після ухвалення вказаного судового рішення відбулися істотні зміни у його сімейному та матеріальному стані. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася ще одна дитина — ОСОБА_4 . Його дружина ОСОБА_5 перебуває у відпустці для догляду за дитиною та власного доходу не має. У зв`язку з цим збільшилися витрати на утримання сім`ї, які заявник несе самостійно.

Крім того, вказує, що надає матеріальну допомогу своєму батькові, який має інвалідність II групи та потребує постійного догляду й матеріальної підтримки. За таких обставин, його сімейне та матеріальне навантаження істотно збільшилося, тоді як його дохід залишається стабільним та не зазнав підвищення.

Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини всіх видів його заробітку до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував істотної зміни його матеріального та сімейного стану, зокрема народження другої дитини, перебування дружини у відпустці для догляду за дитиною та наявності значних кредитних зобов`язань. Також зазначає про наявність у нього обов`язку утримувати батька, який має інвалідність, та вказує достатній рівень доходу відповідача для забезпечення потреб дитини. Вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив матеріальний стан позивача, оскільки ототожнив його сукупний річний дохід зі стабільним щомісячним заробітком.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі відповідає.

Судом встановлено, що судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року в справі №562/1362/21 з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_6 , яка змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 », аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

25 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, від якого вони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №422 від 10 листопада 2025 року ОСОБА_5 працює в АТ «Фармак» на посаді бухгалтера та перебуває у відпустці для догляду за дитиною.

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків убачається, що ОСОБА_5 у період із липня по грудень 2025 року, крім страхових та соціальних виплат, отримувала заробітну плату та доходи у вигляді дарунків від АТ «Фармак».

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 у період із січня по грудень 2025 року отримував доходи від ТОВ «БАСФ Т.О.В.», ТОВ «Промоушн АУТСОР Синг» та страхові виплати від ПрАТ «Універсальна». Загальний розмір отриманого ним доходу становив 978 882,85 грн, середньомісячний — 81 573,52 грн.

З відомостей про право власності на майно встановлено, що 02 липня 2022 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Volkswagen Golf» 2017 року випуску.

21 березня 2024 року ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок садибного типу загальною площею 147 кв. м, розташований у с. Крюківщина Київської області.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 11 червня 2025 року батько позивача ОСОБА_8 є пенсіонером по інвалідності 2 групи загального захворювання та має право на отримання пенсійних виплат.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства»всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з частиною 5 цієї ж статті той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Водночас діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.

Разом із тим, у справі відсутні достатні та об`єктивні докази про те, що саме матеріальне становище позивача змінилося чи погіршилося.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо зміни сімейного та матеріального стану позивача, колегія суддів виходить із того, що народження у платника аліментів іншої дитини є обставиною, яка відповідно до статті 182 СК України підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, однак сама по собі не є безумовною підставою для зменшення раніше визначеного їх розміру.

Встановлено, що після народження доньки ОСОБА_1 продовжував отримувати дохід, розмір якого у 2025 році становив 978882,85 грн, а середньомісячний розмір — 81573,52 грн. Доказів істотного зменшення цього доходу порівняно з періодом, коли визначався розмір аліментів, матеріали справи не містять.

При цьому дружина позивача ОСОБА_5 , хоча і перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має трудові відносини з АТ «Фармак» та у період із липня по грудень 2025 року отримувала, крім страхових та соціальних виплат, заробітну плату та інші доходи.

Отже, наведені позивачем обставини щодо народження іншої дитини та перебування дружини у відпустці для догляду за дитиною самі по собі не свідчать про таке погіршення матеріального стану позивача, яке об`єктивно унеможливлює сплату аліментів у визначеному судовим наказом розмірі.

Посилання позивача на необхідність утримання батька, який має інвалідність II групи, також не підтверджує наявності обставин для зменшення розміру аліментів.

Судом установлено, що ОСОБА_8 є пенсіонером по інвалідності II групи загального захворювання та має право на отримання пенсійних виплат. Водночас доказів фактичного перебування батька на утриманні позивача, розміру витрат позивача на його утримання, а також недостатності пенсійного забезпечення батька для задоволення його потреб матеріали справи не містять.

За таких обставин сам факт наявності у батька позивача інвалідності не свідчить про те, що позивач несе такі обов`язкові витрати на його утримання, які істотно впливають на його матеріальний стан та унеможливлюють сплату аліментів у встановленому розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану та неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 травня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Хилевич С.В.

Шимків С.С.