Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №564/2834/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/2834/25

Провадження № 22-ц/4815/871/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року, ухваленого у складі судді Цвіркуна О.С., дата складання повного тексту рішення 06.02.2026, у справі № 564/2834/25

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, що завдана протиправними діями.

Позов мотивований тим, що позивачу належить автомобіль марки ОРЕL АSТRА, 2005р.в., червоний (VІN-номер НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрий вона придбала у ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 21.04.2025. За домовленістю з продавцем автомобіля, вона мала приїхати в Рівненську область за автомобілем, де дружина продавця передасть їй ключі від транспортного засобу. Вказує, що відповідачка не передала їй автомобіль та ключі від нього, і продовжує його незаконно утримувати, у зв`язку з чим вона зазнала матеріальної та моральної шкоди.

Просила суд витребувати в ОСОБА_2 автомобіль марки ОРЕL АSТRА, 2005р.в., червоний (VІN-номер НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 ,об`єм двигуна 1686, що належить ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого ТСЦ 3245 від 22.04.2025 р. та передати ОСОБА_1 його після фахового огляду за рахунок відповідачки, у стані зазначеному і зафіксованому у висновку експертизи, проведеній відповідачкою ОСОБА_2 13.05.2025; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6716,86 грн.; моральну шкоду у розмірі 100000 грн.; судовий збір у розмірі 5450,40 грн.; за послуги адвоката- 12800 грн., за комплексну психолого-соціальну експертизу - 8000 грн.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що завдана протиправними діями – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12000 (дванадцять тисяч) грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд не врахував факт визнання відповідачем вчиненого порушення прав позивача, оскільки саме у ОСОБА_2 перебуває спірний автомобіль і вона без належної правової підстави утримує його та користується ним. Однак суд не надав належної оцінки вказаним обставинам. Позивач наполягає на тому, що належним відповідачем є саме ОСОБА_2 яка вчинила порушення права позивача, що призводить до завдання моральної та майнової шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі придбали автомобіль Opel Astra 2005 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , який 11.11.2021 було зареєстровано за третьою особою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області №212/3532/25 від 14.07.2025 шлюб між подружжям розірвано.

21.04.2025 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5290392 продав позивачці ОСОБА_1 автомобіль Opel Astra 2005 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 .

22.04.2025 вказаний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2025/5290392 від 21.04.2025, зокрема пунктів:

1.2 продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді;

1.4. покупець оглянув та ознайомився із майном, яке зазначено у п.1.1. цього договору претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має.

2.1. передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

2.2. право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

6.1. продавець зобов`язаний в порядку та на умовах визначених цим договором, передати транспортний засіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно положень ст.665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Отже, право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.664, ч.1 ст.697 ЦК.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 виконала умови договору належним чином, однак продавець – ОСОБА_3 , в супереч умовам договору спірний автомобіль з ключами від нього та документами їй не передав, суд дійшов правильного висновку, що належним відповідачем у справі є продавець ОСОБА_3 , який не виконав умови договору, а не ОСОБА_2 .

Із позовними вимогами до ОСОБА_3 позивач не зверталася та не зверталася до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача належним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19 (провадження № 61-11144св22) зазначено, що «якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть,тобто коли не можливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)). Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові».

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє права позивача на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів, тому і його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08.10.2026 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.