Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №530/529/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/529/24 Номер провадження 22-ц/814/3002/26Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рижакова Анатолія Вікторовича

на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 січня 2025 року, ухваленого в місті Зіньків під головуванням судді Должка С. Р.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому посилаючись на факт заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина за рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.02.2011 у справі № 2-87/2011, просила про стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) за період з вересня 2012 року по вересень 2023 року у розмірі 2 442 559 грн та штрафу в розмірі 35 155,19 грн відповідно до постанови начальника відділу Машівського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрозд О. Г. від 08.02.2019 у ВП № 34619038.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.02.2011 стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 14.01.2011 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення 01.02.2011 видано виконавчий лист № 2-87, на підставі якого Машівським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП № 34619038.

З вересня 2012 року по жовтень 2023 року відповідач аліменти не сплачує, а тому згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Машівського РВ ДВС Полтавської області та Зіньківського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько О. М. станом на вересень 2023 року розмір заборгованості зі сплати аліментів склав 280 826,09 грн.

На підставі частини першої статті 196 СК України вона має право на стягнення з відповідача неустойки (пені), загальна сума якої за її розрахунком становить 2 442,559 грн.

Крім того, постановою начальника відділу Машівського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрозд О. Г. від 08.02.2019 у ВП № 34619038 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 35 155,19 грн за заборгованість зі сплати аліментів, який ним не сплачений та має бути стягнутий на її користь з відповідача.

Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 січня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, стягнених за рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.02.2011 по справі № 2-87/2011 за період з вересня 2012 року по вересень 2023 року включно у розмірі 280 826,09 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 09 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, виправлено описку в рішенні суду, а саме: по тексту рішення розмір неустойки читати правильно 2 442 559 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Рижаков А. В., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в межах суми пені - 171 725,26 грн.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції встановив загальний розмір пені за період з вересня 2012 року по вересень 2023 року в сумі 2 442 559 грн з порушенням вимог частини першої статті 196 СК України.

Суд не дав належну оцінку довідці-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, яка надана позивачем і нею не оскаржена, в якій зазначено, що з моменту відкриття виконавчого провадження (вересень 2012 року по лютий 2019 року) заборгованість складала 0 грн, з моменту відкриття виконавчого провадження (вересень 2012 року по вересень 2023 року), заборгованість складала 206 880,45 грн.

Зазначає, що максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості (206 880,45 грн) та розміром застосованих заходів примусового виконання (штраф 35 155,19 грн), тобто не може перевищувати в сумі 171 725,26 грн, яку і мав стягнути суд першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.02.2011 у справі № 2-87/2011 шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 14.01.2011 (а. с. 15-16, т. 1).

На виконання вказаного рішення суду 01.02.2011 Зіньківським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-87, за яким постановою державного виконавця ВДВС Машівського РУЮ від 21.09.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 34619038. Згідно постанови про прийняття виконавчого провадження від 27.02.2019 виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні Зіньківського РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області (а. с. 18, 19, т. 1).

У відповідності до вимог пункту 4 частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Машівського районного відділу державної виконавчої служби здійснено розрахунок заборгованості з виплати аліментів за виконавчим листом № 2-87, виданим 01.02.2011 Зіньківським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , 2009 року народження, станом на 01.02.2019.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості від 08.02.2019 № 1173/15.17-74, за період з вересня 2012 року по січень 2019 року включно заборгованість платника аліментів ОСОБА_3 становила 70 310,39 грн (а. с. 23, т. 1).

Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, обчисленої державним виконавцем Зіньківського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 10.11.2023, вбачається, що аліментні зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого з лютого 2019 по вересень 2023 року включно виникла заборгованість по аліментах в сумі 210 515,70 грн, з яких у жовтні 2023 року боржником було сплачено 57 576,58 грн (а. с. 24-26, т. 1).

Також постановою начальника відділу Машівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 08.02.2019 у ВП № 34619038, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_1 накладено штраф на користь ОСОБА_5 у розмірі 35 155,19 грн (а. с. 21-22, т. 1).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Оскільки відповідач, знаючи про свій обов`язок, судове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час не виконував, з вересня 2012 року по вересень 2023 року включно аліменти не сплачував та відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по аліментах не довів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів, проте, помилився з розміром стягнення.

Здійснивши самостійний розрахунок пені за спірний період, який є аналогічним наведеному позивачем в позовній заяві, суд першої інстанції не врахував вимоги абзацу першого частини першої статті 196 СК України щодо обмеження розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів 100% розміром заборгованості.

Судом також не було враховано вимоги абзацу 2 частини першої статті 196 СК України, згідно якого у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Отже, відповідно до вищевказаних правових норм, максимальний розмір пені за порушення строків сплати аліментів на користь позивача має становити не більше різниці між розміром заборгованості та сумою стягнутого з платника аліментів штрафу в порядку застосованих заходів примусового виконання, а саме: 245 670,90 грн, виходячи з сумарного розміру заборгованості за аліментами за період з вересня 2012 року по січень 2019 року - 70 310,39 грн та з лютого 2019 року по вересень 2023 року - 210 515,70 грн, що складає 280 826,09 грн, та суми накладеного державним виконавцем штрафу на користь позивача - 35 155,19 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для зміні рішення в частині визначення розміру пені.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги щодо врахування заборгованості відповідача за аліментами в розмірі 206 880,45 грн ґрунтуються на припущеннях та суперечать наявним у справі доказам.

Обчислений у відповідності до вимог частини третьої статті 195 СК України, частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості платника аліментів ОСОБА_1 за час перебування виконавчого листа № 2-87 на виконанні Машівського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області та Зіньківського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сторонами не оспорювався та відсутність заборгованості у спірний період відповідачем по справі не доведено.

За вказаних обставин, апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідачем.

Згідно вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, змінюючи рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рижакова Анатолія Вікторовича – задовольнити частково.

Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 січня 2025 року з урахуванням ухвали цього суду від 09 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2012 року по вересень 2023 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 2 477 714,19 грн до 245 670,90 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 149,46 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна