Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №931/401/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/401/26Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.

Провадження № 22-ц/802/1117/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року в складі судді Масляної С. В,

встановив:

В травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (надалі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 10.03.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1524-0484, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 19500 грн., зі строком кредитування 300 днів та сплатою процентів за користування кредитом: за зниженою ставкою у розмірі 0,90% в день та стандартною процентною ставкою також у розмірі 1,00% в день, комісія за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, отримавши кредитні кошти не скористувався правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитись від договору, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Всупереч умовам кредитного договору відповідач порушила умови кредитного договору, не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 27.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 70770,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 18426,75 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 47273,45 грн, заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України – 5070 грн.

Просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 70770,20 грн. заборгованості, а також понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1524-0484 від 10.03.2025 у розмірі 61020 гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2290 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, неправильно застосував приписи Закону України «Про електронну комерцію», внаслідок чого помилково дійшов висновку про укладення кредитного договору на підставі не підписаної відповідачем роздруківки договору.

Вказує на відсутність належних доказів виконання обов`язку позивача щодо перерахування коштів на виконання умов кредитного договору. Зазначила, що розмір заявленої заборгованості не підтверджений документами про рух коштів, суперечить наданим текстам копії Кредитного договору та вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного Суду про заборону нарахування процентів у розмірі, що є несправедливим.

З апеляційної скарги вбачається, що представник відповідача оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (61020 гривень 20 коп) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 09.10.2026, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1524-0484.

За умовами кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором (пункт 2.2. договору). Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4. договору).

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (пункт 3.2. договору).

При поданні інформації відповідно до пункту 3.2. цього договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника у ІТС кредитодавця через веб-сайт кредитодавця та формується позичальнику його особистий розділ у ІТС кредитодавця (особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового паролю, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що наданий позичальником згідно пункту 3.2. цього Договору (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) (пункт 3.3. договору).

Згідно з пунктами 4.1 - 4.2, вказаного Договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим Договором становить 19500 грн. Дата надання/видачі кредиту: 10.03.2025. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівково переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту (пункт 4.3. кредитного договору ).

Згідно з п. 4.4. кредитного договору Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту (пункт 4.7 кредитного договору).

Пунктом 4.10 Договору визначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту – 03.01.2026.

Відповідно до п. 4.11 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 6024,96%.

Згідно з п.4.12. договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 75365,26грн.

Пунктом 6.9. Договору передбачено, що Позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця.

Відповідно до п.12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор – А7780 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами, та інших супутніх документів, яким був підписаний кредитний договір № 1524-0484 від 10.03.2025.

Згідно з копією Довідки про перерахування суми кредиту № 10.03.2025 від 10.03.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 10.03.2025 здійснило грошовий переказ на банківський рахунок НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи EasyPay у розмірі 19500 грн., що також підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 01.04.2026 року № 237935-1571310390-01042026.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, станом на 27.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача становить 70770 грн, з яких: 18426,75 грн - сума основного боргу, 47273,45 грн - заборгованість по процентах, 5070 грн – заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК України. Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 17500 грн

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено та судом першої інстанції належним чином встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1524-0484 від 10.03.2025 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 , який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про відкриття кредитної лінії.

Аргументи апеляційної скарги про неналежне проведення ідентифікації апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, номер мобільного телефону, банківський рахунок були використані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» для укладення кредитного договору без його згоди, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За приписами статті 95 ЦПК України, паперові копії електронних доказів є належними засобами доказування. Оскільки апелянт не навів конкретних обставин, які б свідчили про розбіжність між паперовою копією та електронним оригіналом, а лише формально заперечив їх, суд першої інстанції правомірно взяв ці докази до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи відповідач та її представник не заявляли клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу.

Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів ідентифікації відповідачів та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування коштів за договором відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються таким.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1524-0484 від 10.03.2025 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що підписаний електронним підписом позичальника та яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі.

На підтвердження указаних обставин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку про перерахування суми кредиту № 1524-0484 від 10.03.2025, а також лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 01.04.2026 № 237935-1571310390-01042026 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Easy Pay на підставі договору №02.06.2020 від 01.06.2020, якою підтверджується платежів в сумі 19500 грн, здійсненого 10.03.2025 за договором № 1524-0484 від 10.03.2025 на банківську картку НОМЕР_3 , яка згідно з спірним договором належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 13 договору.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі № НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим, у зв`язку з чим з боку позивача порушень не відбулося, з урахуванням вимог Закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, будучи обізнаним про підписання кредитного договору відповідач не вчиняла дії щодо захисту, на її думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не подавала.

Відповідач, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, клопотань щодо перевірки належності банківського рахунку, на який вказані кошти були перераховані, не заявляла. Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитних коштів відповідачу, останньою не надано.

Окрім цього, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, тому наданий суду позивачем розрахунок заборгованості, лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 01.04.2026 № 237935-1571310390-01042026 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Easy Pay на підставі договору №02.06.2020 від 01.06.2020, довідка про перерахування суми кредиту № 1524-0484 від 10.03.2025, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами заборгованості у справі.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:

зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи в апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву про надання позивачем неналежних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором, про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надала ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду виписки по своїх рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1 , який вона зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1524-0484 від 10.03.2025, відповідач 16.04.2025 та 20.04.2025 внесла кошти на погашення заборгованості у розмірі 13182,50 грн. та 4309,75 відповідно.

Сплачуючи кредит, відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Отже, відповідач своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту, сплати процентів.

У позовній заяві ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

З умов кредитного договору вбачається, що базовий строк користування кредитом складає 14 днів (пункт 4.4 договору).

Згідно з п. 10.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 0.90% (нуль цілих, дев`яносто сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

За пунктом 4.10 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 03.01.2026.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено за період з 10.03.2025 по 03.01.2026, тобто в межах строку дії договору, при цьому, з 10.03.2026 по 23.03.2026, з17.04.2025 по 04.05.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою в розмірі 0,9% за кожен день користування кредитом протягом перших 14 календарних днів першого базового періоду, відповідно до п.п.10.1-10.2 цього Договору). З 24.03.2025 по 15.04.2025, з 05.05.2025 по 03.01.2026 (включно) застосовувалась процентна ставка – 1 %, в день, що було обумовлено умовами укладеного договору (п. 4.6 кредитного договору).

Вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний опис нарахованої заборгованості, яким підтверджується несплата відповідачем платежів на погашення заборгованості за кредитом за період кредитування.

Тому суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства, а також відсутність з боку відповідача доказів в спростування заявлених вимог - дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованість за тілом кредиту – 18426,75грн, заборгованість за нарахованими процентами – 42593,45 грн.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що розмір стягнутих відсотків не є співрозмірним розміру кредиту, є несправедливим.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 202 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини, тобто дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено в ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Верховний Суд аналізуючи кредитні відносини неодноразово зважав, що позичальником переважно є пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність, contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції)у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно частини п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

ОСОБА_1 не зверталася з вимогами про оспорення умов укладеного ним договору. Таким чином договір є чинним та його умови мають бути виконані сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1,2 ст.1056-1 ЦК України).

Аналіз умов укладеного кредитного договору з ОСОБА_1 від 10.03.2025 №1524-0484 дозволяє дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Твердження відповідача, що процентна ставка суперечить п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є помилковим внаслідок неправильного тлумачення цієї правової норми, оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України і вони у даному випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язань.

Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі.

Узгоджена сторонами стандартна процентна ставка 1% в день та знижена 0,90% відповідає умовам договору та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Крім того, відсотки за користування кредитом нараховані в межах узгодженого сторонами строку кредитування.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: