Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №157/1196/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/1196/26Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С.

Провадження № 22-ц/802/1286/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Бізнес Позика» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 грудня 2025 року між товариством та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір № 471052-КС-010 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (далі – кредитний договір), згідно з умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 75 000 грн, строком кредитування на 16 тижнів до 01 квітня 2026 року, зі сплатою відсотків за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% на день, денною процентною ставкою - 0,92%, комісія за надання кредиту – 15 000 грн. Відповідач здійснила часткову оплату за договором на загальну суму 89 192 грн 63 коп.

Позивач зазначав, що станом на 05 червня 2026 року у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у неї утворилася заборгованість у розмірі 110 732 грн 67 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 55 280 грн 34 коп., заборгованість по процентах – 30 956 грн 80 коп., заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України – 24 495 грн 53 коп.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №471052-КС-010 від 10 грудня 2025 року у розмірі 110 732 грн 67 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 471052-КС-010 від 10 грудня 2025 року у розмірі 33 581 грн 74 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Клименко Т. В., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду змінити, збільшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з 11 026 грн 58 коп. до 86 237 грн 14 коп., в решті рішення суду залишити без змін, а також здійснити перерозподіл судових витрат у цій справі.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що відсотки по кредитному договору нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та Правилам. З розрахунку заборгованості за кредитом чітко вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою у розмірі 1% в день нараховані товариством на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії договору, а саме з 10 грудня 2025 року по 01 квітня 2026 року включно. Крім того, з розрахунку видно, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувалися та не входять до складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 01 квітня 2026 року не нараховувалися і як видно, що вже з 02 квітня 2026 року їх розмір залишився незмінним – 52 655 грн 40 коп., з врахуванням здійснених відповідачем платежів. Наданий товариством розрахунок заборгованості по кредитному договору повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 у розмірі 86 237 грн 14 коп. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов у цій справі. Суд дійшов правильного висновку про незаконність встановлення комісії за видачу кредиту та нарахування позивачем заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України. Суд урахував, що нею було здійснено погашення кредитної заборгованості на суму 89 192 грн 63 коп., які кредитор неправомірно зарахував у рахунок погашення комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України. Тому здійснивши перерахунок заборгованості, суд дійшов правильного висновку про стягнення з неї на користь позивача 33 581 грн 74 коп. кредитної заборгованості, з яких: 22 387 грн 74 коп. – тіло кредиту, 11 194 грн – нараховані відсотки за користування кредитом.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явилася, але 07 жовтня 2026 року засобами електронної пошти подала до апеляційного суду заяву, в якій просила проводити апеляційний розгляд справи за її відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 08 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 471052-КС-010. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9082, який був надісланий на номер її мобільного телефону (а.с.18-27).

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 75 000 грн, строком кредитування на 16 тижнів до 01 квітня 2026 року, зі сплатою відсотків за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% на день, денною процентною ставкою - 0,92%, комісія за надання кредиту – 15 000 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов`язання за договором і перерахувало 10 грудня 2025 року (час здійснення переказу 19:26) на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 (емітент платіжної картки Monobank (Universal Bank) грошові кошти у розмірі 75 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПрофітГід» (транзакція № 46538-75850-56914) (а.с.51).

Згідно із відповіддю АТ «Універсал Банк» від 22 липня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 07 липня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . З приєднаної до відповіді виписки про рух коштів по картці за період з 10 грудня 2025 року по 01 квітня 2026 року вбачається, що на вказану картку 10 грудня 2025 року о 19:26 год зарахований переказ на суму 75 000 грн (а.с.107).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 08 червня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 471052-КС-010 від 10 грудня 2025 року становить 110 732 грн 67 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 55 280 грн 34 коп., заборгованість по процентах – 30 956 грн 80 коп., заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України – 24 495 грн 53 коп. (а.с.12-14). З цього ж розрахунку також слідує, що на погашення кредитної заборгованості відповідач здійснила платежі на загальну суму 89 192 грн 63 коп.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 471052-КС-010 від 10 грудня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9082, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Бізнес Позика» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 110 732 грн 67 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення 10 грудня 2025 року в електронній формі кредитного договору №АВН0СТ155101750410683708 з ТОВ «Бізнес Позика» та отримання кредиту у розмірі 75 000 грн. Разом з тим, не визнавала існування у неї перед позивачем кредитної заборгованості у розмірі 110 732 грн 67 коп., оскільки на погашення заборгованості вона здійснювала платежі на загальну суму 89 192 грн 63 коп., з яких позикодавець спрямував на погашення тіла кредиту лише 19 719 грн 66 коп., що є несправедливим.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика».

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував, що розмір процентної ставки за кредитним договором не перевищує встановлену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальну денну процентну ставку 1%, а також здійснені відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 89 192 грн 63 коп. Ці платежі кредитодавець в першу чергу спрямовував в рахунок погашення комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, як правильно встановлено судом, положення кредитного договору щодо встановлення комісії у розмірі 15 000 грн є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Крім того, правильним також є висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача 37 500 грн заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачають звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання на час дії воєнного стану, який на даний час діє та не скасований. Відповідно, оскільки заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нарахована під час дії воєнного стану, тому як правильно зазначав суд у своїх висновках, згідно з вищезгаданим пунктом Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вона підлягала списанню кредитодавцем.

Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції здійснив перерахунок кредитної заборгованості із врахуванням сплачених відповідачем сум на загальну суму 89 192 грн 63 коп., які позивачем неправомірно зараховувалися на сплату комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, та дійшов цілком обґрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 33 581 грн 74 коп., з яких: 22 387 грн 74 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 11 194 грн - заборгованість по процентах. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим у цій справі обставинам та узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «Бізнес Позика» є законним та обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: