Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №486/1706/24 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1706/24

Провадження № 2/486/191/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

представника позивача – адвоката Рибакової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє через свого представника – адвоката Рибакову Л.А., звернулася до суду з позовом до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14 серпня 1992 року укладена шлюб з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті залишилось нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є позивач - ОСОБА_1 (дружина). Із заявою про прийняття спадщини позивач звернулась до в.о. завідуючої Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області, державний нотаріус Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області- Бутрей І.А. В ході оформлення спадкової справи виявлено наявність у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна інформації щодо арешту нерухомого майна, належного спадкодавцю, реєстраційний номер обтяження: Реєстраційний номер обтяження 9905086 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 07.06.2020 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, № 18618846, видана 19 листопада 2010 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області;накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Реєстраційний номер обтяження: 11587977 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08.09.2011року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, № 28287877, видана 06 вересня 2011 року року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Реєстраційний номер обтяження: 11627175 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 20.09.2011 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, № 28287877, видана 22 серпня 2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, вона 01.05.2024 року звернулась до Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою, в якої просила зняти арешт з нерухомого майна та закрити виконавчі провадження на підставі яких накладено арешт на квартиру. 31.05.2024 року Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив позивачу «що в матеріалах виконавчого провадження щодо боржника « ОСОБА_2 » в автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо яких запитується інформація третьою особою ОСОБА_3 , не містять жодних документів щодо представництва сторін у виконавчого провадженні, згідно положень статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії відповідача перешкоджають позивачу в реалізації свого права на прийняття спадщини. Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 справу розподілено судді Савіну О.І.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25.11.2024 року від представника Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона зазначила, що Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути відповідачем за даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії виконавчих проваджень на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно померлого боржника – ОСОБА_2 , а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 : Реєстраційний номер обтяження 9905086 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 07.06.2020 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №18618846, видана 19.11.2010 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Реєстраційний номер обтяження: 11587977 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08.09.2011року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №28287877, видана 06.09.2011 року року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Реєстраційний номер обтяження: 11627175 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 20.09.2011 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №28287877, видана 22.08.2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.01.2025 року від Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 18.06.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.03.2026 року справу розподілено судді Волощук О.О.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14.04.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача та залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року клопотання представника позивача задоволено; замінено первісного відповідача Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача Державну казначейську службу України; залучено Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

11.05.2026 року від представника відповідача Державної казначейської служби надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що органи Державної казначейської служби України безпосередньо здійснюють виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України та з державних органів, що мають відкриті рахунки в органах Казначейства, але не наділені правом представляти у судах Державу України, як помилково вважає Позивач у справах щодо зобов`язання вчинити дії по зняттю арешту з майна, боржником за судовим рішенням якого є фізична особа – ОСОБА_2 . Здійснення припинення обтяження майна, а також накладання або зняття арешту з нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Міністерства юстиції України не належить до компетенції Державної казначейської служби України та її територіальних органів. Казначейством жодних прав та інтересів Позивача не порушено, оскільки Державна казначейська служба України не вступала у правовідносини з останнім, відтак відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства не може вчиняти дії по зняттю арешту.

12.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що належним відповідачем у даній справі є саме сторона виконавчого провадження в інтересах якої державним виконавцем накладено арешт, оскільки саме держава, як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу, якого зазначає відповідач, та залучення або не залучення до участі в справі інший державний орган не може впливати на правильність визначення належного відповідача у справі, так як відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірені копії виконавчих проваджень на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно померлого боржника – ОСОБА_2 , а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 : реєстраційний номер обтяження 9905086 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 07.06.2020 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №18618846, видана 19.02.2010 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер обтяження: 11587977 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08.09.2011 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №28287877, видана 06.09.2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер обтяження: 11627175 зареєстроване Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 20.09.2011 року, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №28287877, видана 22.08.2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.06.2026 року від Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, представник відповідача та представник третьої особи в заявах просили суд про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Верховної Ради України № 4007-IX від 09.10.2024 місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.08.2018 року Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області /а.с.8/.

Після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа №242/2018 в Южноукраїнській державній нотаріальній конторі Миколаївської області, що підтверджується витягом №54349929 від 04.12.2018 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі /а.с.14/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №327756647 від 01.04.2023 року, на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 накладено арешт: реєстраційний номер обтяження: 9905086, реєстратор: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова, ВП 18618846, 19.02.2010 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; реєстраційний номер обтяження: 11587977, реєстратор: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, ВП 28287877, 06.09.2011, ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; реєстраційний номер обтяження: 11627175, реєстратор: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, ВП 28287877, 22.08.2011, ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; обтяжувач Відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції; заявник Відділ ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції /а.с.13/.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №308/02-31 від 01.06.2023 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті померлого ОСОБА_2 , оскільки встановлено наявність інформації щодо арешту нерухомого майна, належного спадкодавцю /а.с.9/.

Відповідно до відповіді Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області №31762 від 31.05.2024, наданої на заяву позивача ОСОБА_1 /а.с.10/, арешт може бути знятий за рішенням суду /а.с.12/.

Судом також досліджено заяву Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яку направлено на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якої за результатами перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження та наявних матеріалів у відділі державної виконавчої служби встановлено, що виконавчі провадження, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майно померлого боржника – ОСОБА_2 , а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час у відділі відсутні. Надати суду копії матеріалів виконавчих проваджень не вбачається можливим. У зв`язку із закінченням строку зберігання матеріали зазначених виконавчих проваджень у відділі відсутні, що унеможливлює надання суду витребуваних документів. Станом на дату надання відповіді відомості та документи, які б дозволили відновити зміст знищених матеріалів виконавчих проваджень, у відділі відсутні.

Наявність вищевказаного арешту нерухомого майна позбавляє можливості позивача реалізувати свої права, встановлені законодавством.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 неодноразово зазначав, що відповідачем у справах про зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, є боржник або особа, в чиїх інтересах провадилось стягнення та накладено арешт, тобто стягувач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37). Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Такий саме висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Первинні правовідносини у боржника ОСОБА_2 складалися з державою. Державу у даному випадку представляє Державна казначейська служба України, на рахунки якої (територіальних управлінь) здійснюється стягнення штрафів за виконавчими провадженнями на користь держави.

Отже, саме Державна казначейська служба України є належним відповідачем у даній справі.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. (Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року по справі №554/5912/19-д провадження № 61-12594св21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А, відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 та ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Виходячи з викладеного, суд вбачає, що арешт майна порушує права позивача, внаслідок чого вона, як спадкоємець позбавлена можливості оформити у встановленому законом порядку спадкові права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19) від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи відсутність відкритого виконавчого провадження, а також те, що позивач через наявне обтяження на нерухоме майно немає можливості оформити спадщину після смерті чоловіка, позбавлена можливості реалізувати свої права в інший спосіб, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення його відчуження №18618846, видана 19.11.2010 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, постанови про арешт майна боржника та оголошення його відчуження №28287877, видана 06.09.2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, постанови про арешт майна боржника та оголошення його відчуження, №28287877, видана 22.08.2011 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя О.О. Волощук