Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №487/7661/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7661/26

Провадження №3/487/1217/26

Заводський районний суд м. Миколаєва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.10.2026 м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2026 близько 20:00 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався лайливими словами, ображав, принижував, погрожував фізичною розправою, душив, чим спричинив емоційну невпевненість, завдавши шкоду психічному здоров`ю, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

30.08.2026 близько 20:00 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався лайливими словами, ображав, принижував, штовхав, чим спричинив емоційну невпевненість, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої особи, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

31.08.2026 о 21:30 ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла, буд. 44, висловлювався в бік поліцейського Суковатого С. Ю. нецензурною лайкою, погрожував розправою, на законні вимоги припинити незаконні дії ОСОБА_1 продовжував вести себе агресивно, чим здійснив злісну непокору законним вимогам поліцейського, за що відповідальність передбачена ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутнім, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, з обставинами, викладеними в протоколах, погодився.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції статті 185 КУпА злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Права працівника поліції встановлено Законом України «Про національну поліцію», який, зокрема встановлює право працівника поліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень поліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу, а також інші права в межах його компетенції. Права членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону визначено у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р. № 1835. Права військовослужбовців у сфері підтримання громадського порядку визначено у Законі України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. № 550-ХІV. Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам визначених у диспозиції статті осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка досягла 16 років.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки настання фізичної, психологічної або матеріальної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає у разі домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема, умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідальність за частиною другою статті 173-2 КУпАП настає у разі вчинення вищевказаних діянь вчиненні відносно малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до приписів статей 31, 32 ЦК України малолітньою особою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, неповнолітньою - фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень. Це, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876275 від 31.08.2026; протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876268 від 31.08.2026; протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876266 від 31.08.2026; рапортів співробітників Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 31.08.2026; відеозапису; протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.08.2026; письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 31.08.2026; тимчасового заборонного припису серії АА № 673291; витягу з актового запису про народження ОСОБА_3 .

Таким чином, дослідивши докази, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а його дії підлягають кваліфікації за ст. 185 КУпАП як злісна непокора законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Крім того, суд вважає, що вищевказаними доказами, наявними в матеріалах справи, доведено і факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини та малолітньої доньки, за що відповідальність передбачена частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП.

Суд вважає необхідним призначти ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, а враховуючи положення ст. 36 КУпАП, призначити це стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким є правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (посвідчення № НОМЕР_2 серія ДДА), останній звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33-36, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ст. 185, ст. ст. 251, 252, 277, 280, 283, 287-289 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Т. А. Карташева