Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №487/2968/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2968/26

Провадження № 2/487/2431/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судових засідань Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №863430720, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 22.08.2023 року у розмірі 97115 грн. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 22.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №863430720.

Відповідач здійснив дії спрямовані на укладення вказаного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Відповідач всупереч умовам договору кредитні кошти не повернув.

В подальшому, 28.11.2018 між року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором .

10.10.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»» було укладено договір факторингу №10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»», перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

15.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» належне йому право вимоги до відповідача .

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 97115 грн.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Одночасно витребувано докази на підтвердження належності платіжної карти ОСОБА_1 та про зарахування кредитних коштів.

11.05.2026 року надійшла відповідь від АТ КБ «Приват Банк».

Про місце, час та дату судових засіданнь призначених на 05.06.2026, 01.09.2026 року відповідач був повідомлений своєчасно, належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Поштові конверверти з повідомленням про виклик, скеровані відповідачу повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

01.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату.

Відповідач був повідомлений про дату та час проведення наступного судового засідання призначеного на 08.10.2026 року під особисту розписку

До судового засідання призначеного на 08.10.2026 року сторони не з`явилися повторно.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити, проти проти винесення заочного рішення не заперечував..

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.

У відповідності до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 22.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №863430720 (далі – договір), який підписаний електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У пунктах 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 1.9 договору зазначено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4000 грн 22.08.2023 року (що є датою надання кредиту).

Другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу, а загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому пунктом 3.2 договору.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 636 грн. (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктами 7.1, 7.3, 7.4.2 Договору, рекомендована (не обовязкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 21.09.2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 21.09.2028 року; після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобовязаний сплачувати проценти щоденно.

Відповідно до пунктів 8.3, 8.3.1., 8.3.2. , 8.4., 8.9 Договору: протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі Кредиту до 21.09.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 193,45 відсотків річних, що надень укладення Договору становить 0,53 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 21.09.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 383,25 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі – Індивідуальна процента ставка).

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Викладені в п. 8.8 Договору значення можуть змінюватись в сторону зменшення за умови дострокового повного чи часткового погашення Кредиту, або у сторону збільшення за умови отримання додаткових Траншів за Договором, оформлення Пролонгацій за Договором та у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду.

У пункті 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Вказаний договір відповідач підписав 22.08.2023 о 03:55 год. року електронним підписом одноразовим ідентифікатором UDCZ.

Відповідно до довідок, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», загальна сума кредиту за договором, із врахуванням траншів, отриманих протягом усього строку дії договору, становить 20000 грн.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, паспорт споживчого кредиту до договору №863430720 містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.

Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов`язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 у загальній сумі 22000 грн підтверджується копіями платіжних доручень від 17.09.2026 року на суми 19160 грн, та 2840 грн.

Окрім того, згідно виписки про рух грошових коштів наданої АТ КБ «Приват-банк», встановлено що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 22.08.2023 року на його платіжну картку було зараховано платежі на суму 4000 грн., 4000 грн. та 12000 грн.

Згідно розрахунку, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається що в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору нараховано заборгованість, яка становить 45263 грн., з яких: 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25263 грн. - заборгованість за процентами.

Крім того відповідно до наявних у справі доказів, встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу за № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду за № 19 до договору факторингу за № 28/1118-01, згідно з якою строк дії договору факторингу за № 28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду за № 26 до договору факторингу № 28/1118-01, якою сторони продовжили строк договору факторингу за № 28/1118-01 до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції.

31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду за № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу за № 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду за № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу за № 28/1118-01 до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду за № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу за № 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року.

Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу за № 28/1118-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2 договору факторингу за № 28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору факторингу за № 28/1118-01 встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього договору.

Згідно із п. 5.3.3 договору факторингу за № 28/1118-01 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 259 від 21/11/2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №863430720 від 22.08.2023 на загальну суму 45263 грн.

10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу за № 10/1024-01.

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1 договору факторингу за № 10/1024-01).

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу за № 10/1024-01 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до договору факторингу за № 10/1024-01 від 10.10.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №863430720 від 22.08.2023 на загальну суму 97115 грн.

15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу за № 15/07/25-Е.

За цим договором фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу за № 15/07/25-Е перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з реєстром боржників від 15.07.2025 року за договором факторингу за № 15/07/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №863430720 від 22.08.2023 на загальну суму 97115 грн.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором №863430720 від 22.08.2023, наданого ТОВ «Таліон Плюс», ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 97115 грн, з яких: 20000 грн заборгованість за тілом; 77115 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Отже з наведеного слідує, що позивач не здійснював додаткових нарахувань за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс»» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обгрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У кредитному договорі №863430720 від 22.08.2023 року сторони, діючи відповідно до положень ст.627 ЦК України, погодили розмір процентної ставки, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з 22.08.2023 року до 21.09.2028 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості розмір нарахованих відповідачу процентів становить 77115 грн., які нараховані з 22.08.2023 року до 21.09.2023 року за ставкою 0,53 % по 106 грн. в день, з 22.09.2023 по 24.10.2023 року ставкою 1,05 % по 210 грн. в день, з 25.10.2023 по 16.02.2024 року за ставкою 2.98% по 596 грн. в день.

Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1 ст.5 ЦК України).

Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (з подальшими змінами) (далі Закон України №1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (ст.2 Закону України №1734-VIII).

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (ст.3 цього Закону України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі - Закон України №3498-IX) ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5%; протягом наступних 120 днів 1.5%.

Згідно із ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кредитний договір між сторонами було укладено 22.08.2023 року, тобто до набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», проте строк його продовжувався після набрання чинності цим законом.

Відтак, проценти за договором №863430720 від 22.08.2023 року, з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», п.17 Прикінцевих та перехідних положень, та умов договору повинні нараховуватись з 24.12.2023 року по 16.02.2024 року (включно) по 2.5% в день.

Між тим, з розрахунку заборгованості позивача вбачається, що з 24.12.2023 року продовжувало нараховувати проценти за договором в розмірі 2,98%.

За такого, загальна сума нарахованих відсотків за договором становить 71835 грн., а саме: 44335 грн. заборгованість по процентам станом 23.12.2023 року + 27500 грн. заборгованість по процентам за період з 24.12.2023 року по 16.02.2024 року нарахована по 2,5% в день (500 грн. х 55 дні).

Отже позивачем неправильно складено розрахунок заборгованості за кредитом та помилково нараховано проценти на суму 77115 грн. в той час як вказаний розмір повинен складати 71835 грн., що відповідатиме вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24.12.2023 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №863430720 від 22.08.2023 року в загальному розмірі: 91835 грн., з яких: 20000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71835 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає таке.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору за поданням даного позову.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським об`єднанням «Соломко та партнери», копію додаткової угоди № 25771111585 від 01.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025,

копію акту прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025 разом з детальним описом наданих послуг вартістю 7000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В., копію довіреності від 11.08.2025 року.

Таким чином, враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною, ціна позову не перевищує ста прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної роботи, види наданих послуг, надання правничої допомоги ТОВ «ФК Кредит-Капітал» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, подачі адвокатського запиту. Виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору у розмірі 2517,65 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за кредитним договором №863430720 від 22.08.2023 року в сумі 91835 грн., з яких: 20000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 71835 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» витрати по сплаті судового збору в сумі 2517,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк