Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №127/3154/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3154/26

Провадження № 3/127/705/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., за участю представника митного органу Стрекалової В.Д., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності Іванова О.В. розглянувши матеріали, я кі надійшли від Вінницької митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про порушення митних правил №1347/UA401000/2025 від 10.11.2025, транспортний засіб марки «AUDI», модель «A4», VIN-код НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 16.06.2024 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці безпосередньо громадянином України ОСОБА_1 (ДРФО НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З метою проведення опитування та надання підтверджуючих документів щодо вартості транспортного засобу «AUDI», модель «A4», VIN-код НОМЕР_2 , на адресу громадянина України ОСОБА_2 та громадянина України ОСОБА_1 13.10.2025 митницею направлено запрошення № 7.12-5/20-03/10/6542 та № 7.12-5/20-03/10/6543, відповідно.

22.10.2025 громадянин України ОСОБА_2 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких транспортний засіб марки «AUDI», модель «A4», VIN-код НОМЕР_2 був придбаний для нього громадянином України ОСОБА_1 на підставі оформленої довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 3337, на право придбання автомобіля, його перегону до визначеного місця на території України, представлення інтересів в усіх організаціях, зокрема митній службі України.

Громадянин України ОСОБА_2 передав громадянину України ОСОБА_1 кошти виключно в готівковій формі в розмірах: з метою придбання транспортного засобу за кордоном 4800 євро; з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу митними органами України в режимі «імпорт» 2800 євро; за послуги, пов`язані з придбанням транспортного засобу за кордоном, його транспортуванням на територію України та здійсненням митного оформлення 500 доларів США.

Транспортний засіб марки «AUDI», модель «A4», VIN-код НОМЕР_2 після здійснення митного оформлення разом з документами йому передав 18.06.2024 безпосередньо громадянин України ОСОБА_1 в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області.

29.10.2025 громадянин України ОСОБА_1 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких походження документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, йому невідомо та він їх не підписував.

Враховуючи викладене встановлено, що транспортний засіб марки «AUDI», модель «A4», VIN-код НОМЕР_2 , митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 18.06.2024 № 24UA401020032733U7, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, що містить неправдиві відомості щодо одержувача товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, а саме: договору купівлі-продажу транспортного засобу без номеру від 08.06.2024 між іноземною компанією ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 1-3, IGLIAUKA, MARIJAMPOLES SAV, LIETUVA) та ОСОБА_5 (ДРФО НОМЕР_4 ), згідно якого вартість транспортного засобу становить 2400 євро.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару, а також характеру вантажу.

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.

Крім цього, згідно протоколу про порушення митних правил №0351/UA401000/2025 від 12.11.2025, транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», VIN-код НОМЕР_5 , був ввезений на митну територію України 30.06.2024 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці безпосередньо громадянином України ОСОБА_1 (ДРФО НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З метою проведення опитування та надання підтверджуючих документів щодо вартості транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», VIN-код НОМЕР_5 , на адресу громадянки України ОСОБА_6 та громадянина України ОСОБА_1 13.10.2025 митницею направлено запрошення № 7.12-5/20-03/10/6537 та № 7.12-5/20-03/10/6543, відповідно.

29.10.2025 громадянин України ОСОБА_1 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких походження документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, йому невідомо та він їх не підписував.

З метою проведення повної і всебічної перевірки на адресу ПП «ВДІ-Груп» (ЄДРПОУ 39881542) Вінницькою митницею направлено лист від 30.10.2025 за № 7.12-5/20-03/13/6865 щодо надання копії договору про надання послуг митного брокера № 03/2024/ПР від 05.01.2024.

Станом на 12.11.2025, на лист Вінницької митниці від 30.10.2025 за № 7.12-5/20-03/13/6865 ПП «ВДІ-Груп» (ЄДРПОУ 39881542) копію договору про надання послуг митного брокера № 03/2024/ПР від 05.01.2024 не надало. Від громадянки України ОСОБА_6 Вінницька митниця також не отримала будь-якої інформації ні в усній, ні в письмовій формі.

Враховуючи викладене встановлено, що транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», VIN-код НОМЕР_5 , митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 02.07.2024 № 24UA40102003464807, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, що містить неправдиві відомості щодо одержувача товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, а саме: договору купівлі-продажу транспортного засобу без номеру від 22.06.2024 між громадянином ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) та громадянкою України ОСОБА_9 (ДРФО НОМЕР_7 ), згідно якого вартість транспортного засобу становить 2300 євро.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару, а також характеру вантажу.

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.

Крім цього, згідно протоколу про порушення митних правил №0352/UA401000/2025 від 12.11.2025, що транспортний засіб марки «KIA», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , був ввезений на митну територію України 02.06.2024 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці безпосередньо громадянином України ОСОБА_1 (ДРФО НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_9 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.1997 року, паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З метою проведення опитування та надання підтверджуючих документів щодо вартості транспортного засобу марки «KIA», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , на адресу громадянина України ОСОБА_10 та громадянина України ОСОБА_1 13.10.2025 митницею направлено запрошення № 7.12-5/20-03/10/6539 та № 7.12-5/20-03/10/6543, відповідно.

29.10.2025 громадянин України ОСОБА_1 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких походження документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, йому невідомо та він їх не підписував.

Враховуючи викладене встановлено, що транспортний засіб марки «КІА», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 05.06.2024 №24UA401020030705U4, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, що містить неправдиві відомості щодо одержувача товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, а саме: договору купівлі-продажу транспортного засобу без номеру від 31.05.2024 між громадянкою ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 . 31. MESKONIU K, ОСОБА_13 ) та громадянином України ОСОБА_14 (ДРФО НОМЕР_10 ), згідно якого вартість транспортного засобу становить 7000 євро.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару, а також характеру вантажу.

Дії ОСОБА_1 митним органом кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Іванов О.Ю., в ході розгляду справи заявив клопотання, що вважає, що зібраними Вінницькою митницею по даним справам доказами підтверджено, що дані справи розпочаті при відсутності в діях гр. ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а отже – порушення норм ч.1 ст 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом – КУпАП), на підставі наступного. Так, в протоколах про порушення митних правил гр. ОСОБА_1 обвинувачено в переміщенні через митний кордон України транспортних засобів шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, а саме – договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.05.2024 року між громадянкою Литовської Республіки ОСОБА_11 та громадянином ОСОБА_14 , договір купівлі-продажу транспортного засобу від 08.06.2024 року між іноземною компанією MB AUTOKISI (Литовська Республіка) та громадянином ОСОБА_5 , договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.06.2024 року між громадянином Литовської Республіки ОСОБА_7 та громадянкою ОСОБА_9 . Підставою для складання протоколів про порушення митних правил, стали копії документів, нібито отримані Державною митною службою України від митних органів Литовської Республіки на підставі Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу у митних справах до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16.09.2014 року №1678. Однак, докази, які покладені в основу обвинувачення, не можуть бути належними та допустимими на підставі наступного. 1. Пунктом 1 статті 8 Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу у митних справах до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16.09.2014 року №1678, визначено: Запитуваний орган повинен надіслати результати розслідувань органузаявнику в письмовій формі разом із відповідними документами, завіреними копіями або іншими додатками. В даному випадку, згідно покладених в основу обвинувачення копій документів, отриманих нібито від митних органів Литовської Республіки, який згідно вищезазначеної Угоди є запитуваним органом, дані копії документів не завірені посадовими особами митних органів Литовської Республіки з позначенням, що це є копія документу та завіренням підписом посадової особи.Крім цього, відсутній офіційний переклад на українську мову даних документів, а отже – що можуть підтверджувати дані документи, взагалі не зрозуміло. Також, відповідь нібито митних органів Литовської Республіки не підписана електронним цифровим підписом, не зважаючи на те, що в ній зазначено про надіслання її саме в електронному вигляді. Таким чином, копія нібито відповіді митних органів Литовської Республіки від 01.10.2025 року №(1.50Mr./20-05)03ВЕ-5825 та доданих до цієї відповіді копій документів, які фактично є головним доказом у даній справі, не може бути належним та допустимим доказом оскільки в порушення п.1 ст.8 Протоколу 2 про взаємну адміністративну допомогу у митних справах до Угоди про асоціацію., ратифікованою Законом України від 16.09.2014 року №1678, відповідь митних органів Литовської Республіки від 01.10.2025 року №(1.50Mr./20-05)03ВЕ-5825 не є письмовою формою, а додані до даної відповіді документи, як нібито додатки до відповіді, не завірені посадовими особами митних органів Литовської Республіки що це є копії документів та відсутній офіційний переклад на українську мову даних доказів. 2. Не можуть бути належним та допустимими доказами пояснення гр. ОСОБА_2 від 22.10.2025 року та пояснення безпосередньо самого гр. ОСОБА_1 від 29.10.2025 року на підставі наступного. Згідно ч.1 ст. 488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил розпочинається з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Згідно пунктів 2 та 3 ч.2 ст. 508 МК України, опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб, належать до процесуальних дій у справі про порушення митних правил. Отже, згідно системного аналізу статей 488 та 508 МК України, правові підстави для опитування осіб, у посадових осіб митних органів настають виключно після складання протоколу про порушення митних правил. Наразі, протоколи про порушення митних правил у відношенні гр. ОСОБА_1 складені 10 та 12 листопада 2025 року, тобто, опитування громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснено поза межами провадження по справі. 3. Відповідно до усталеної судової практики при розгляді справ за ч.1 ст.483 МК України, в порушенні якого обвинувачено гр. ОСОБА_1 , вчинення даного правопорушення має обов`язкову ознаку – дане правопорушення повинне бути вчинене умисно. Наразі, в матеріалах справи та безпосередньо в самих протоколах Вінницької митниці у відношенні гр. ОСОБА_1 , не зазначено про вчинення ним умисних дій, направлених на приховування від митного контролю при переміщенні транспортних засобів через митний кордон України та наявності шкідливих наслідків від цих дій. Крім цього, митним органом не спростовано дійсність тих документів, які надавались гр. ОСОБА_1 як при переміщенні через митний кордон України, так і під час здійснення митного оформлення у Вінницькій митниці. Не здійснено Вінницькою митницею і перевірочних заходів наявності доказів, на які при опитуванні зазначав гр. ОСОБА_1 , а саме – наявності митних декларації Євросоюзу (копії додаються – додаток 1), в яких були зазначені такі самі відомості про вартість транспортних засобів, як і в поданих ним до митного оформлення документах. Більше того, якщо Вінницька митниця вважала, що внаслідок подання гр. ОСОБА_1 документів, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, ці відомості були направлені на зменшення обов`язкових митних платежів, то, оскільки митні декларації на транспортні засоби в митному режимі „Імпорт” були вже оформлені безпосередньо самою Вінницькою митницею і дані транспортні засоби були випущені у вільний обіг на території України, Вінницькій митниці необхідно було розглядати питання про складання Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.03.2026 4 протоколів за ст. 485 МК України, яка якраз і передбачена для таких випадків, в протилежність до ст.483 МК України, яка не передбачає подання митної декларації, хоча фабула цієї статті МК України за змістом тотожна з фабулою ст. 485 МК України. Щодо обвинувачення гр. ОСОБА_1 в тому, що він надавав до митного оформлення документи, які нібито містять неправдиві відомості щодо одержувача, то це обвинувачення взагалі не відповідає дійсності, оскільки, транспортні засоби придбавались ним для громадян ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які були фактичними власниками та від яких йому були видані нотаріально посвідченні довіреності. Крім того, просив об`єднати матеріали справи в одне провадження.

Представник Вінницької митниці протокол підтримав, вказавши, що твердження сторони захисту є безпідставними, а тому просив не брати їх до уваги. Проти об`єднання справ в одне провадження заперечив.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Оскільки до суду надійшло три справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст. 36 КУпАП, справу №127/3154/26, справу №127/3155/26, справу №127/3159/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, слід об`єднати в одне провадження і об`єднаній справі надати номер справи №127/3154/26.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на відповідні суспільні відносини у сфері державної митної справи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема, з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом.

Судом встановлено, що 14.10.2024 у пункт пропуску «Смільниця – Кросценко» митного поста «Смільниця» Львівської митниці у напрямку в`їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор» під керуванням громадянина України ОСОБА_18 в`їхав транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , яким переміщувались товари: «транспортні засоби: автомобіль VW GOLF, кузов НОМЕР_13 , 2001 року випуску, автомобіль FORD FUSION, кузов НОМЕР_14 , 2004 року випуску та автомобіль OPEL ASTRA, кузов НОМЕР_15 , 2005 року випуску. Як підставу для ввезення вказаних транспортних засобів на митну територію України громадянин ОСОБА_19 до митного контролю подав товаросупровідні документи, у тому числі: митна декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 13.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 . Відповідно до поданої митної декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу громадської організації «Діємо вже» переміщувався товар гуманітарної допомоги: «транспортний засіб: «автомобіль VW GOLF, кузов НОМЕР_13 , 2001 року випуску», відправником (донором) якого заявлено у митній декларації фізичну особу ОСОБА_20 . Декларування здійснено керівником громадської організації «Діємо вже» ОСОБА_21 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) від 13.10.2024 на поданій митній декларації. Будь-які документи, які б підтверджували факт вивезення вказаних транспортних засобів з території Євросоюзу як гуманітарної допомоги до митного контролю водієм не надано.

Під час здійснення митного контролю, на вимогу посадової особи митного органу, гр. ОСОБА_19 надав митну декларації Республіки Польщі (MRN) 24PL402010E1187989 та рахунок-фактуру від 13.10.2024 від продавця ОСОБА_22 . Відповідно до вказаних документів одержувачем товару є фізична особа ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 , Україна).

Львівською митницею, з метою перевірки законності переміщення вказаних товарів через митний кордон України, 16.10.2024 скеровано лист №20-03/20-01/14/28185 до компанії «WEBEX 24 Sp. z o.o.», яка здійснювала митне оформлення вказаного товару на території Євросоюзу. На лист митниці надійшла відповідь (вх. митниці №75384/14/20-03 від 17.10.2024) та копії документів, у тому числі: митні декларації Республіки Польщі (MRN) 24PL402010E1187989, які є ідентичними до митних декларацій, які виявлено під час митного контролю, а також рахунки-фактури від 13.10.2024, якими підтверджується факт купівлі продажу, в тому числі транспортного засобу: автомобіль VW GOLF, кузов НОМЕР_13 , 2001 року випуску. Відповідно до рахунку-фактури від 13.10.2024, фізична особа ОСОБА_22 здійснила продаж фізичній особі ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 , Україна) транспортний засіб: автомобіль VW GOLF, кузов НОМЕР_13 , 2001 року випуску за ціною 2300,00 злотих, що згідно з курсом Національного банку України на дату ввезення відповідає сумі 24 143,56 грн.

10.01.2025 року, на запит Державної митної служби надійшла відповідь (вх. митниці №1272/4/20) від митних органів Республіки Польща, якою була надана копія експортної митної декларації Республіки Польща (MRN) 24PL402010E1187989, яка є такою ж, що була виявлена під час митного контролю.

Крім цього, Транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», VIN-код НОМЕР_5 , був ввезений на митну територію України 30.06.2024 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці безпосередньо громадянином України ОСОБА_1 (ДРФО НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З метою проведення опитування та надання підтверджуючих документів щодо вартості транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», VIN-код НОМЕР_5 , на адресу громадянки України ОСОБА_6 та громадянина України ОСОБА_1 13.10.2025 митницею направлено запрошення № 7.12-5/20-03/10/6537 та № 7.12-5/20-03/10/6543, відповідно.

29.10.2025 громадянин України ОСОБА_1 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких походження документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, йому невідомо та він їх не підписував.

З метою проведення повної і всебічної перевірки на адресу ПП «ВДІ-Груп» (ЄДРПОУ 39881542) Вінницькою митницею направлено лист від 30.10.2025 за № 7.12-5/20-03/13/6865 щодо надання копії договору про надання послуг митного брокера № 03/2024/ПР від 05.01.2024.

Станом на 12.11.2025, на лист Вінницької митниці від 30.10.2025 за № 7.12-5/20-03/13/6865 ПП «ВДІ-Груп» (ЄДРПОУ 39881542) копію договору про надання послуг митного брокера № 03/2024/ПР від 05.01.2024 не надало. Від громадянки України ОСОБА_6 Вінницька митниця також не отримала будь-якої інформації ні в усній, ні в письмовій формі.

Крім цього, що транспортний засіб марки «KIA», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , був ввезений на митну територію України 02.06.2024 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці безпосередньо громадянином України ОСОБА_1 (ДРФО НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_9 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.1997 року, паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З метою проведення опитування та надання підтверджуючих документів щодо вартості транспортного засобу марки «KIA», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , на адресу громадянина України ОСОБА_10 та громадянина України ОСОБА_1 13.10.2025 митницею направлено запрошення № 7.12-5/20-03/10/6539 та № 7.12-5/20-03/10/6543, відповідно.

29.10.2025 громадянин України ОСОБА_1 прибув до Вінницької митниці та надав пояснення, згідно яких походження документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, йому невідомо та він їх не підписував.

Враховуючи викладене встановлено, що транспортний засіб марки «КІА», модель «SPORTAGE», VIN-код НОМЕР_8 , митне оформлення якого здійснено за ЕМД від 05.06.2024 №24UA401020030705U4, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документу, що містить неправдиві відомості щодо одержувача товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, а саме: договору купівлі-продажу транспортного засобу без номеру від 31.05.2024 між громадянкою ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 . 31. MESKONIU K, ОСОБА_13 ) та громадянином України ОСОБА_14 (ДРФО НОМЕР_10 ), згідно якого вартість транспортного засобу становить 7000 євро.

Згідно ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення, зокрема, є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та з поданням органу доходів до митного оформлення документів, що одержані незаконним шляхом та містять неправдиві відомості стосовно одержувача товару.

Переміщення товарів з приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон: з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 483 МК України, склад вищевказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товарів.

Згідно положень ст. 488 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 486 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

В силу вимог ст. 508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; вчиняються інші процесуальні дії, під час яких складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.

Згідно ст.6 даної Конвенції:

«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a)бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;

d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e)якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».

Крім цього, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 508 МКУ та ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а фактично являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Водночас, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися у світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, адміністративні стягнення у даній категорії справ, мають каральний і стримуючий характер.

Водночас, розмір та вид стягнення у цій категорії справ інколи перевищує розмір покарань, зокрема штрафів, визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.

Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 483 МК України може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах митного органу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку митний орган в особі уповноважених на це осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Сторона захисту вказує на відсутність у діях особи усіх ознак інкримінованого правопорушення, а митний орган (його уповноважені представники) стверджують протилежне.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.483 МК України характеризується прямим умислом. У даному випадку конкретною метою, як обов`язковою ознакою складу правопорушення, є намір особи неправомірно перемістити товар через митний кордон України, на підставі документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу. Мета - це уявлення особи про суспільно небезпечний наслідок своїх протиправних дій та про ту шкоду, що, як усвідомлює винний, настане для охоронюваних законом відносин і яка, проте, є для нього бажаною. Мета дає змогу визначити заради чого, до якого результату спрямована суспільно небезпечна діяльність особи.

У цій справі такої мети у ОСОБА_1 не встановлено. Слід вказати, що наявність прямого умислу характеризується тим, що винний чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

За наведених обставин подані митним органом матеріали не доводять наявність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони порушення митних правил.

Крім того, суд прийшов до висновку про виключення з числа доказів як неналежні та недопустимі: 1)відповідь митних органів Литовської Республіки від 01.10.2025 року №(1.50Mr./20-05)03ВЕ-5825 та доданих до цієї відповіді копій документів; 2) пояснення гр. ОСОБА_2 від 22.10.2025 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_25 не доведена переконливими доказами, які поза розумним сумнівом доводять вчинення останнім дій спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, а саме з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару, а також характеру вантажу, тобто вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, суд продить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, провадження по справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.36 КУпАП, ст.ст. 458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Справу №127/3154/26 (провадження №3/127/705/26), справу №127/3155/26 (провадження №3/127/706/26), справу №127/3159/26 (провадження №3/127/707/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, слід об`єднати в одне провадження і об`єднаній справі надати номер справи №127/3154/26 (провадження №3/127/705/26).

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.

Суддя: