Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №127/11370/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/11370/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравчук Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Гончара О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 38 226,12 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від його доходу.

Однак відповідач за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року своєчасно та в повному обсязі рішення суду не виконував, внаслідок чого у нього станом на 30.04.2024 виникла заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується розрахунком державного виконавця.

Згідно розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань становить 38 226,12 грн.

Оскільки вказана заборгованість виникла з вини відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу - на подання заперечення. (а.с. 37)

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Гончар О.І. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог через їх необгрунтованість та безпідставність. Відповідач сплачує аліменти і на даний час заборгованість у нього відсутня, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача пені. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у сумі 10 000 грн. (а.с.44-51)

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Герасимчук А.С. подала відповідь на відзив, в якій заперечує проти аргументів, викладених у відзиві через їх безпідставність. (а.с.81-84)

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Гончар О.І. подав заперечення на відповідь на відзив. (а.с.103-106)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представника відповідача ОСОБА_2 – адвокат Гончар О.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.09.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). (а.с.26)

Судовим наказом від 13.12.2023 (справа №127/38564/23) виданим Вінницьким міським судом Вінницької області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від його доходів (заробітку), але не менше 50% та не більше 10 прожиткоих мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 11.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.27)

Вказаний судовий наказ було пред`явлено на виконання, і 28.03.2024 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Салеомоном А.А. було відкрито виконавче провадження №74551257. (а.с.20)

Відповідач добровільно сплачував аліменти в наступних сумах: 29.12.2023 – 2 000 грн.; 03.01.2024 – 3 000 грн.; 24.01.2024 – 5 000 грн.; 08.03.2024 – 13 000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій. (а.с.60-63)

Аліменти з місця роботи відповідача почали відраховувати лише з травня 2024 року, про що свідчить копія довідки від 17.09.2024. (а.с.75 на звороті)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2024 у справі №127/30626/24 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_4 дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». (а.с.21)

Згідно з розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні №74551257, станом на 30.04.2024 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становила 37 282,65 грн. (а.с.25)

Згідно з розрахунку пені за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року, ОСОБА_2 нараховано пеню у сумі 38 226,12 грн. (а.с.24)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2025 у справі №127/40859/24 змінено розмір аліментів, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ №127/38564/23 від 13.12.2023 відкликано після набрання рішенням суду законної сили. (а.с.87 на звороті-88 на звороті) Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, дане рішення набрало законної сили 14.05.2025.

Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів. Крім цього, необхідність застосування саме вказаної методики розрахунку неодноразово підтверджувалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 08.03.2023 у справі № 461/7406/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 18.01.2023 у справі № 161/5211/22 зазначив, що для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Судом встановлено, що хоча відповідач регулярно сплачував аліменти, проте він допускав їх невчасну сплату та сплачував їх не в повному обсязі.

Верховний суд в своїй постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначає, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Судом встановлено, що використана представником позивача формула обчислення пені є вірною, проте суд звертає увагу, що у вказаному розрахунку не враховано часткову сплату відповідачем аліментів, та сума аліментів розраховувалася не на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів і не з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем.

З огляду на викладене, суд здійснює перерахунок пені, з урахуванням сплати відповідачем аліментів та з врахуванням періодів між такими сплатами.

Таблиця-розрахунок має наступні значення: місяць, за який повинна бути сплата аліментів – сума, що підлягає сплаті – початок нарахування пені – день сплати – сума сплати – кількість днів прострочення – сума пені. Суд звертає увагу, що пеню нараховано по день, який передував погашенню (частковому погашенню) відповідного місячного платежу.

Також суд бере до уваги, що судовим наказом стягнення аліментів розпочато з 11.12.2023, тому сума доходу відповідача, з якого повинні відраховуватися аліменти, повинна братися за 21 день, а не за весь місяць (31-10). Таким чином, дохід відповідача за грудень 2023, з якого повинні відраховуватися аліменти, становитиме 32 669,31 грн. (48 226,12:31х21). Таким чином, аліменти, які підлягають сплаті у грудні 2023 року, становитимуть 8 167,32 грн.

Також суд враховує, що 29.12.2023 відповідач сплатив аліменти на суму 2 000 грн. Проте квитанції про сплату на суму 2 000 грн. від 11.12.2023, на суму 6 000 грн. від 17.12.2023 суд до уваги не бере, оскільки в призначенні платежу за цими квитанціями не вказано, що ці кошти спрямовані саме на сплату аліментів. Суд також бере до уваги, що державний виконавець у своєму розрахунку заборгованості по сплаті аліментів також не взяв до уваги квитанції про сплату на суму 2 000 грн. від 11.12.2023, на суму 6 000 грн. від 17.12.2023. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оскаржував розрахунок виконавця щодо даної обставини.

Грудень 2023 року – 6 167,32 грн. – 01.01.2024 – 03.01.2024 – 3 000 грн. – 2 дні – 123,35 грн.

Грудень 2023 року – 3 167,32 грн. – 03.01.2024 – 23.01.2024 – 3 167,32 грн. – 21 день – 665,14 грн.

В січні – 24.01.2024, частково погашено місячний платіж у розмірі грн. на суму 1 832,68 грн. Залишок – 10 223,85? грн.

Січень 2024 року – 10 223,85? грн. – 01.02.2024 – 07.03.2024 – 10 223,85 грн. – 39 днів – 3 987,31 грн.

Лютий 2024 року – 12 056,53 грн. – 01.03.2024 – 07.03.2024 – 2 776,15? грн. – 7 дні – 843,96 грн.

Лютий 2024 року – 9 277,38 грн. – 07.03.2024 – 07.06.2024 – 9 277,38 грн. – 93 дні – 8 627,96 грн.

Березень 2024 року – 12 056,53 ?грн. – 01.04.2024 – 07.06.2024 – 8 407,14 грн. – 68 днів – 8 198,44 грн.

Березень 2024 року – 3 649,39 грн. – 07.06.2024 – 08.07.2024 – 3 649,39 грн. – 32 дні – 1 167,80 грн.

Квітень 2024 року – 12 056,53 грн. – 01.05.2024 – 08.07.2024 – 12 056,53 грн. – 69 днів – 8 319,01 грн.

Суд не здійснює розрахунок пені після 30.04.2024, оскільки позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року включно.

Таким чином, загальна сума пені, нарахованої за період з 11.12.2023 по 30.04.2024 становить 31 932,97?? грн.

Крім цього, судом встановлено, що державний виконавець невірно здійснив розрахунок аліментів, які підлягають сплаті за грудень 2023 року, зазначивши в якості суми, що підлягає сплаті, 12 056,53 грн., тобто за повний місяць, а не за 21 день, з 11.12.2023 по 31.12.2023 у сумі 8 167,32 грн.

Вказана помилка вплинула на загальний розмір заборгованості, який станом на 30.04.2024 становить не 37 282,65 грн., а 33 393,44? грн.

Отже, оскільки розмір пені становить 31 932,97?? грн., та не перевищує розмір заборгованості, з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 31 932,97?? грн.

Відповідачем не надано суду доказів про те, що заборгованість за період 11.12.2023 по 30.04.2024 утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Твердження представника відповідача про те, що позивач зловживала своїм правом шляхом зволікання з пред`явленням виконавчого листа на виконання суд відхиляє, як неспроможне, оскільки пред`явлення або непред`явлення виконавчого документа на виконання є правом стягувача, яким він розпоряджається на власний розсуд. Так само суд не бере до уваги доводи про те, що у виконавчому провадженні зафіксоване старе прізвище стягувача, оскільки вказане жодним чином не впливає на обов`язок відповідача щодо сплати аліментів.

Твердження представника відповідача про те, що після зміни розміру аліментів позивач втратила право на стягнення пені за несплату аліментів щодо заборгованості за судовим наказом, стягнення за яким припинено, є юридично неспроможним та спрямованим виключно на уникнення сплати відповілачем пені.

Суд звертає увагу на те, що зміна розміру аліментів за новим рішенням суду не скасовує і не припиняє обов`язку сплачувати кошти за попереднім рішенням суду за період до набрання чинності новим рішенням. Новий розмір аліментів починає діяти лише з дня набрання законної сили новим судовим рішенням (або з дня подання позову, залежно від резолютивної частини та практики). Усі суми, які нарахували за попереднім рішенням до зміни розміру, залишаються обов`язковими до сплати.

Виходячи з наведеного вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов було задоволено частково, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, від сплати якого було звільнено позивача, в сумі 889,64 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Герасимчук А.С. (а.с. 29); копію додаткової угоди від 17.03.2026 до договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026 (а.с.30); копію платіжної інструкції №6090217948262513 грн. (а.с.30 на звороті); детальний опис робіт (наданих послуг) а.с.125-126).

В п.4.1 договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026 сторони погодили, що сума гонорар оформлюється додатковою угодою (додатко №1).

В додатковій угоді від 17.03.2026 до договору про надання правничої допомоги від 17.03.2026 сторони погодили розмір гонорару адвоката у сумі 10 000 грн.

Факт сплати гонорару позивачем підтверджується копією платіжної інструкції.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, відповідач просить суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 01.05.2026, укладеного між ОСОБА_6 та адвокатом Гончаром О.І. (а.с. 120); копію акту узгодження суми гонорару та порядку розрахунків від 01.05.2026 (а.с.121); копію фіскального чека №6762052280 від 01.05.2026 (а.с.65).

В п.3.1 договору про надання правової допомоги від 01.05.2026 сторони погодили, що розмір гонорару, порядок його обчислення і внесення визначається шляхом складання акту узгодження суми гонорару та порядку розрахунків.

В акті узгодження суми гонорару та порядку розрахунків від 01.05.2026 сторони погодили розмір гонорару адвоката у сумі 10 000 грн.

Факт сплати гонорару позивачем підтверджується копією фіскального чека.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 1 646,30 гривень витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до суми вимог, в задоволенні яких було відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 534 ЦК України, ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 76-81, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 31 932,97? грн. за період з 11.12.2023 по 30.04.2024.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 646,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 889,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 09.10.2026.

Суддя