Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №153/1245/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа153/1245/26

Провадження1-кп/153/59/26-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025170000054 від 12 грудня 2025 року, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Довжок Ямпільського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю прокурора Могилів-Подільської

окружної прокуратури Вінницької області – ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2025 року приблизно о 11 год. 25 хв. ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого проживання на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , почула гучний стукіт з боку господарських приміщень та території вказаного домоволодіння, які розташовані впритул до домоволодіння АДРЕСА_1 .

Підійшовши до вказаного місця, ОСОБА_5 побачила ОСОБА_3 , який перебував на території домоволодіння АДРЕСА_1 та тримав в руках металевий лом, умисно здійснював пошкодження стіни господарських приміщення, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_1 . На цьому ґрунті між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникла словесна суперечка, вході чого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Так, реалізовуючи свій протиправний умисел 11 грудня 2025 року о 11 год. 55 хв. коли ОСОБА_5 намагалась припинити та зафільмувати протиправні дії ОСОБА_3 , останній усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та бажаючи цього, металевим ломом наніс три удари в ділянку лівої та правої кистей рук ОСОБА_5 . В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця та саден лівої та правої кистей рук, які згідно висновку експерта по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто, в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального проступку не визнав, заперечував щодо фактичних обставини, викладених в обвинувальному акті. Зазначив, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він не заподіював. Щодо обставин події вказав наступне: 11 грудня 2025 року до них приходили представники міської ради та повідомили, що господарське приміщення, побудоване ОСОБА_8 , знаходиться на їхній території, у зв`язку з чим було надано дозвіл на його розбирання. Того ж дня приблизно о 11 год. він взяв лом та почав розбирати цеглу господарського приміщення ОСОБА_8 , яке було побудоване впритул до їхньої літньої кухні. Після того як він розібрав частину цегли, перейшов до іншої сторони приміщення. В цей час до них підійшла ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_9 та провокували його, заглядали до нього та перешкоджавала йому продовжувати розбирати цеглу. Жодних прицільних ударів по руках потерпілої він не наносив, а ломом бив по цеглі та металевій блясі. При цьому, він просив ОСОБА_5 не чіпати металеву бляху та припинити це все знімати на телефон. Цивільний позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та пояснила, що 11 грудня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , почула гучний стукіт. Вийшовши разом із донькою на подвір`я, побачила ОСОБА_3 , який перебував на території свого домоволодіння та ломом розбирав стіну її господарського приміщення. ОСОБА_5 пояснила, що зробила ОСОБА_3 зауваження та почала фіксувати його дії на мобільний телефон. Коли він продовжив розбирати іншу частину господарського приміщення, вона підійшла ближче та намагалася підняти металеву бляху, щоб побачити, що саме він робить. У цей момент ОСОБА_3 замахувався на неї ломом та намагався пошкодити телефон, у зв`язку з чим вона передала телефон доньці.

Потерпіла також зазначила, що під її ногами знаходилася цегла, яку розкидав ОСОБА_3 , через що вона оперлася на стіну. У цей момент ОСОБА_3 тричі вдарив її ломом по руках, а потім разом із дружиною ОСОБА_3 пішов до будинку. Після цього вона зайшла до будинку, щоб взяти холодне для рук, а коли повторно вийшла на подвір`я, побачила, що ОСОБА_3 знову розбирав господарське приміщення та погрожував їй заподіяти тілесні ушкодження вже молотком.

Щодо заявленого цивільного позову потерпіла зазначила, що внаслідок події зазнала моральних страждань, які полягають у порушенні сну, страху перебувати на подвір`ї та побоюванні за власне життя і життя своїх рідних. Також повідомила, що працює кухарем та певний час не мала можливості працювати через біль у правій руці. Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 є її матір`ю. Свідок зазначила, що 11 грудня 2025 року вони з матір`ю займалися господарськими справами та почули шум зі сторони господарських приміщень. Приблизно о 11 год. 25 хв. вони підійшли до вказаного місця, де вона побачила ОСОБА_3 , який перебував на території свого домоволодіння та ломом розбирав стіну їх господарського приміщення. На прохання припинити такі дії ОСОБА_3 не реагував, махав ломом у їхній бік. Приблизно о 11 год. 55 хв. він продовжив розбирати ломом стіну з іншого боку господарського приміщення. ОСОБА_5 передала свідку мобільний телефон та підійшла ближче, щоб подивитися, що робить ОСОБА_3 . Коли її мати сперлася на стіну, вона побачила, як ОСОБА_3 завдав їй удар ломом по руці. Коли ОСОБА_5 намагалася підняти металеву бляху, ОСОБА_3 повторно декілька разів ударив ломом по блясі, під якою знаходилися руки потерпілої. Після цього ОСОБА_3 разом із дружиною пішов до будинку. Свідок також зазначила, що через деякий час вони з матір`ю знову почули шум та вийшли на подвір`я, де ОСОБА_3 перебував уже з молотком та сказав їм не підходити, оскільки ще вдарить молотком.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її чоловіком. Зазначила, що 11 грудня 2025 року до них приходили представники міської ради та повідомили, що господарське приміщення, прибудоване ОСОБА_8 , знаходиться на їхній території, у зв`язку з чим було надано дозвіл на його розбирання. Того ж дня приблизно о 11 год. її чоловік ОСОБА_3 взяв лом та почав розбирати цеглу господарського приміщення ОСОБА_8 , яке було побудоване впритул до їхньої літньої кухні. Після того як ОСОБА_3 розібрав частину цегли, він перейшов до іншої сторони приміщення. В цей час до них підійшла ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_9 та провокували її чоловіка, заглядали до нього та здійснювали відеозапис його дій. Її чоловік прицільних ударів по руках потерпілої не наносив, а ломом бив по цеглі та металевій блясі. ОСОБА_3 говорив ОСОБА_5 не чіпати металеву бляху та забрати телефон.

Суд оцінює показання зазначених осіб у сукупності з іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025025170000054 від 12 грудня 2025 року, згідно якого 11 грудня 2025 року о 11 год. 55 хв. на території домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_5 . При цьому, сам по собі витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог ч.2 ст.84 КПК України, як неодноразово наголошував ККС ВС, оскільки носить лише інформаційний характер і може бути оцінений у сукупності з іншими доказами.

Разом із тим, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253);

З копії протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11 грудня 2025 року встановлено, що 11 грудня 2025 року о 14 год. 00 хв. до ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_5 за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

З постанови про призначення судово-медичної експертизи від 12 грудня 2025 року встановлено, що по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12025025170000054 за ч.1 ст.125 КК України було призначено судово-медичну експертизу з метою встановлення факту наявності у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ступеню їх тяжкості та характеру їх заподіяння.

З висновку експерта №108 від 12 грудня 2025 року встановлено, що по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12025025170000054 за ч.1 ст.125 КК України було проведено судово-медичну експертизу відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_5 нанесені тілесні ушкодження : синці і садна лівої та правої кистів. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого(их), твердого(их) предмету(ів) з обмеженою поверхнею дії, можливо 11 грудня 2025 року та відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості. У ОСОБА_5 виявлено два синці лівої і правої кистів, вірогідніше всього були нанесені металевим ломом; вісім саден обох кистів, вірогідніше всього були нанесені листом металевої жесті.

Із заяви від 15 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_5 потерпіла у даному кримінальному провадженні надала для приєднання до матеріалів кримінального провадження DVD-R диск із відеозаписами вчинення протиправних дій відносно неї ОСОБА_11 , які мали місце 11.12.2025 року.

З відеозапису та фотознімків, які містяться на технічному носії інформації DVD-R диску Mr.DATA 1-16X 4.7 GB встановлено, що 11 грудня 2025 року ОСОБА_3 тримав в руках металевий лом, здійснював пошкодження цегляної стіни, у зв`язку із чим між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник конфлікт.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 грудня 2025 року та з відеозапису, який міститься на технічному носії інформації DVD-R диску Mr.DATA 1-16X 4.7 GB встановлено, що за участю потерпілої ОСОБА_5 було проведено слідчий експеримент на території домоволодіння по АДРЕСА_1 в ході якого ОСОБА_5 вказала на місце де відбулись події, розповіла обставини при яких виник у неї конфлікт із ОСОБА_3 , зазначила яким чином їй були спричинені тілесні ушкодження останнім.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 грудня 2025 року та з відеозапису, який міститься на технічному носії інформації DVD-R диску Mr.DATA 1-16X 4.7 GB встановлено, що за участю свідка ОСОБА_9 було проведено слідчий експеримент на території домоволодіння по АДРЕСА_1 в ході якого свідок вказала на місце де відбулись події, розповіла обставини при яких виник у ОСОБА_5 конфлікт із ОСОБА_3 , під час якого останній металевим ломом наніс ОСОБА_5 приблизно три-чотири удари по кистям обох рук. Крім цього свідок зазначила, що дані обставини вона знімала на відео.

З заяви від 26 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_3 надав для приєднання до матеріалів кримінального провадження DVD-R диск із відеозаписами.

З відеозапису та фотознімків, які містяться на технічному носії інформації DVD-R диску Mr.DATA 1-16X 4.7 GB встановлено, що 11 грудня 2025 року ОСОБА_3 тримав в руках металевий лом, здійснював пошкодження цегляної стіни, у зв`язку із чим між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник конфлікт.

Суд оцінює всі досліджені докази у їх сукупності, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку. При цьому суд бере до уваги як докази, що підтверджують обставини обвинувачення, так і доводи сторони захисту.

Показання потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 узгоджуються між собою щодо істотних обставин події, а також підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, результатами слідчих експериментів, відеозаписами та фотознімками.

Водночас показання свідка ОСОБА_10 у частині заперечення нанесення потерпілій ударів не знаходять підтвердження в сукупності інших досліджених судом доказів.

При цьому суд враховує, що сам по собі факт використання ОСОБА_3 металевого лома для розбирання господарського приміщення не доводить факту нанесення ним ударів потерпілій. Однак у даному випадку цей факт у сукупності з показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_9 , характером та локалізацією виявлених тілесних ушкоджень, висновком експерта, результатами слідчих експериментів, підтверджує обставини, встановлені судом.

Доводи ОСОБА_3 про те, що він не спричиняв ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, не знайшли підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Невизнання обвинуваченим своєї вини та заперечення факту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень суд розцінює як позицію сторони захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність — з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що досліджені докази є взаємопов`язаними, доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 були спричинені ОСОБА_3 під час конфлікту із застосуванням металевого лома.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, обставини його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого.

Суд також враховує, що кримінальному правопорушенню передував конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, під час якого поведінка потерпілої, яка наближалася до обвинуваченого та здійснювала відеофіксацію його дій, сприяла загостренню конфліктної ситуації. Вказану обставину суд враховує при визначенні міри покарання, водночас вона не виправдовує дії обвинуваченого.

ОСОБА_3 пенсіонер та є особою поважного віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом також не встановлено.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , за правилами ст.ст.50,65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини його вчинення, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, так і особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а тому має підстави застосувати відносного нього міру покарання у виді мінімального штрафу передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України.

Вказані вид та міра покарання передбачені санкцією ч.1 ст.125 КК України і є достатніми для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, суд враховує характер та ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень, обставини їх спричинення, характер моральних страждань потерпілої, а також поведінку сторін під час виникнення та розвитку конфлікту та приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №709/1173/17 (провадження № 51-875км19), згідно з якою, зокрема, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (п.6 ст.3 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі №214/7462/20).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц).

Що стосується вимог потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд приходить до висновку, що потерпіла, внаслідок вчинення стосовно неї обвинуваченим кримінального правопорушення, понесла моральні страждання, пов`язані з порушенням звичного ритму життя у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, фізичного болю, нервової напруги, психологічних страждань, переживань, незручностей.

Разом із тим, нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Приймаючи до уваги характер та глибину душевних страждань та фізичного болю потерпілої, яких вона зазнала в результаті дій обвинуваченого, враховуючи обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, і стягнути з обвинуваченого 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.

Щодо вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки потерпілою (цивільним позивачем) не доведено факт понесення таких витрат та їх розмір.

Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять належних документів, які б підтверджували фактичну сплату потерпілою коштів за професійну правничу допомогу, зокрема договору про надання правничої допомоги, документів про оплату послуг та інших документів, які б давали можливість встановити фактичний розмір понесених витрат.

За таких обставин підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає, у зв`язку з чим у цій частині цивільного позову слід відмовити за недоведеністю факту понесення таких витрат та їх розміру.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів у справі слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381, 382, 392-393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої вчиненим кримінальним правопорушенням – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 3 000 (трьох тисяч) гривень.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п.1 ч.2 ст.395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя : ОСОБА_1