Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №129/2104/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2104/26

Провадження № 2/147/900/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Гайсинського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою, поданою представником позивача – адвокатом Пушкарьовим О. О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача.

03.02.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СІК-030221/093-00 шляхом підписання Заяви-Пропозиції та приєднання до Правил банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримала споживчий кредит у сумі 82392,00 грн, однак належним чином взяті на себе зобов`язання щодо його повернення та сплати передбачених договором платежів не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

19.03.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СІК-190321/113-00 шляхом підписання Заяви-Пропозиції та приєднання до Правил банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримала споживчий кредит у сумі 35000,00 грн, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач зазначає, що 27.11.2025 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» укладено Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.

Станом на 27.11.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03.02.2021 становить 134943,90 грн, з яких: 60765,67 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 2,31 грн – прострочена заборгованість за процентами, 68399,39 грн – прострочена заборгованість за комісією, 3963,91 грн – строкова заборгованість за кредитом та 1812,62 грн – строкова заборгованість за комісією. За кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19.03.2021 заборгованість становить 37768,37 грн, з яких: 26725,07 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 0,01 грн – прострочена заборгованість за процентами та 11043,29 грн – прострочена заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості становить 172712,27 грн.

У зв`язку із цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03.02.2021 у розмірі 134943,90 грн, за кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19.03.2021 у розмірі 37768,37 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Суд, з огляду на подання позивачем документів в електронній формі та їх значний обсяг, враховуючи зміст Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), з метою процесуальної економії, вважає за можливе розглядати (формувати та зберігати) справу у змішаній формі.

Так, відповідно до п.122 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

22 вересня 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків із квитанцією про сплату судового збору.

В судове засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві висловився про проведення розгляду справи без участі уповноваженого представника позивача.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася в порядку передбаченому ЦПК України. Відзиву на позовну заяву, клопотання чи інші письмові пояснення від відповідача до суду не надходили, а також повідомлення про іншу адресу. Конверти з повістками, адресовані відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У Постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №706/208/15-ц (61-11296св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21, від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22, 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20 (провадження №61-10183св24).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши причину неявки, належним чином повідомленої ОСОБА_1 про час і місце судового засідання, неповажною, відсутність відзиву відповідача, а також відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомого звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

03.02.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СІК-030221/093-00 шляхом підписання відповідачем Заяви-Пропозиції та приєднання до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов Заяви-Пропозиції № СІК-030221/093-00 сума споживчого кредиту становила 82392,00 грн, у тому числі 80000,00 грн на загальні споживчі цілі та 2392,00 грн на оплату одноразової комісії. Строк кредитування визначено 60 місяців, процентну ставку – 0,01 % річних, щомісячну комісію – 2,20 %.

Кредитні кошти були надані відповідачу первісним кредитором, що підтверджується меморіальними ордерами № 49049918, № 49049919, № 49049920, № 3686308 та № 3686309 від 03.02.2021.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем частково погашено тіло кредиту в розмірі 15101,42 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 17,49 грн та щомісячну комісію в розмірі 29482,09 грн.

Станом на 27.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03.02.2021 становить 134943,90 грн, з яких: 60765,67 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 2,31 грн – прострочена заборгованість за процентами, 68399,39 грн – прострочена заборгованість за комісією, 3963,91 грн – строкова заборгованість за кредитом та 1812,62 грн – строкова заборгованість за комісією.

19.03.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СІК-190321/113-00 шляхом підписання відповідачем Заяви-Пропозиції та приєднання до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов Заяви-Пропозиції № СІК-190321/113-00 сума споживчого кредиту становила 35000,00 грн, строк кредитування – 36 місяців, процентна ставка – 18,99 % річних, щомісячна комісія – 1,50 %.

Кредитні кошти в сумі 35000,00 грн були перераховані на платіжну картку відповідача, що підтверджується меморіальними ордерами № 51383490 та № 51383491 від 19.03.2021.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем частково погашено тіло кредиту в розмірі 8274,93 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 10661,76 грн та щомісячну комісію в розмірі 6281,71 грн.

Станом на 27.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19.03.2021 становить 37768,37 грн, з яких: 26725,07 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 0,01 грн – прострочена заборгованість за процентами та 11043,29 грн – прострочена заборгованість за комісією.

27.11.2025 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» укладено Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло права вимоги до позичальників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитними договорами № СІК-030221/093-00 від 03.02.2021 та № СІК-190321/113-00 від 19.03.2021.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 27.11.2025 ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за такими кредитними договорами:

- за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03.02.2021 — 134943,90 грн, з яких 60765,67 грн — прострочена заборгованість за кредитом, 2,31 грн — за процентами, 68399,39 грн — за комісією, 3963,91 грн — строкова заборгованість за кредитом та 1812,62 грн — за комісією;

- за кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19.03.2021 — 37768,37 грн, з яких 26725,07 грн — прострочена заборгованість за кредитом, 0,01 грн — за процентами та 11043,29 грн — за комісією.

Загальний розмір заборгованості становить 172712,27 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, що призвело до утворення заборгованості, право вимоги за якою на підставі договору про відступлення права вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «АЙКВІТАС».

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного варто дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Тлумачення ч.2 ст. 516, ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15).

Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доведення наявності та розміру заборгованості, а також переходу права вимоги до нового кредитора у справах даної категорії покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Водночас суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині нарахування та заявлення до стягнення щомісячної комісії за договорами № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року та № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.5 Заяви-пропозиції № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року розмір щомісячної комісії визначено у розмірі 2,20 %, а відповідно до пункту 2.5 Заяви-пропозиції № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року – 1,50 %. Згідно з графіками платежів, що є додатками до відповідних Заяв-пропозицій, зазначена комісія визначена як плата за розрахунково-касове обслуговування.

Крім цього, за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року позивачем заявлено до стягнення 68399,39 грн простроченої заборгованості за комісією та 1812,62 грн строкової заборгованості за комісією, а за кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року – 11043,29 грн простроченої заборгованості за комісією. Загальний розмір заявленої до стягнення щомісячної комісії становить 81255,30 грн.

Позивач, обґрунтовуючи правомірність нарахування зазначеної комісії, посилається на те, що вона встановлена саме за розрахунково-касове обслуговування, а здійснення відповідних послуг підтверджується, зокрема, меморіальними ордерами та виписками за рахунками. Також позивач зазначає, що положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачають можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій за розрахунково-касове обслуговування.

Разом з тим, саме по собі зазначення у кредитному договорі розміру щомісячної комісії та її найменування як плати за розрахунково-касове обслуговування не є достатнім для висновку про обґрунтованість її стягнення.

З наданих позивачем документів убачається лише визначення розміру такої комісії та її включення до графіків платежів. Водночас позивачем не наведено конкретного переліку розрахунково-касових послуг, за надання яких відповідач мала сплачувати комісію щомісячно, не зазначено змісту та періодичності таких послуг, а також не доведено, що відповідна комісія нараховувалася саме як плата за фактично надані відповідачу окремі банківські послуги, а не як плата за саме користування кредитними коштами.

Посилання позивача на те, що відповідач здійснювала платежі за кредитом, а тому їй фактично надавалися послуги з розрахунково-касового обслуговування, саме по собі не підтверджує правомірності щомісячного нарахування комісії. Виконання позичальником своїх зобов`язань шляхом внесення платежів є способом виконання кредитного договору та не свідчить про надання їй окремої платної послуги в розмірі встановленої щомісячної комісії.

Водночас з графіка платежів за кредитним договором № СІК-190321/113-00 вбачається, що загальна вартість розрахунково-касового обслуговування визначена у розмірі 18900,00 грн, при тому що щомісячна комісія становить 1,50 % від початкової суми кредиту. За кредитним договором № СІК-030221/093-00 у графіку платежів розрахунково-касове обслуговування визначене у розмірі 1812,62 грн, а сам позивач пояснює, що під цією сумою розуміється щомісячна комісія, яка сплачується як відсоток від початкової суми споживчого кредиту.

Отже, за своїм змістом така плата фактично встановлена як регулярний платіж, розмір якого визначається від початкової суми кредиту та сплачується протягом строку кредитування, тоді як належних доказів того, що за кожний період її нарахування відповідачу надавався конкретний обсяг окремих платних послуг, матеріали справи не містять.

Вказані висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, відповідно до якого, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності і переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, положення кредитного договору № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року щодо сплати щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемним, а тому нараховані за цим договором 68399,39 грн простроченої щомісячної комісії та 1812,62 грн поточної щомісячної комісії, всього 70212,01 грн, стягненню з відповідача не підлягають.

Також положення кредитного договору № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року щодо сплати щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними, а тому нараховані за цим договором 11043,29 грн щомісячної комісії стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином, загальна сума щомісячної комісії, яка не підлягає стягненню з відповідача, становить 81255,30 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року в розмірі 64731,89 грн, з яких 64729,58 грн – заборгованість за тілом кредиту та 2,31 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

За кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року підлягає стягненню заборгованість у розмірі 26725,08 грн, з яких 26725,07 грн – заборгованість за тілом кредиту та 0,01 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 91456,97 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 81255,30 грн щомісячної комісії варто відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 172712,27 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 91456,97 грн, що становить 52,95 % від заявлених позовних вимог. Враховуючи розмір сплаченого позивачем судового збору 5324,80 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2819,48 грн судового збору.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що позовні вимоги задоволено частково.

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 172712,27 грн, а задоволено вимоги на суму 91456,97 грн, що становить 52,95 % від заявлених позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10590,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитним договором № СІК-030221/093-00 від 03 лютого 2021 року в розмірі 64731 (шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) гривня 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитним договором № СІК-190321/113-00 від 19 березня 2021 року в розмірі 26725 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) гривень 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10590 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів у порядку, передбаченому ст. 352, 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України, якщо після закінчення строків, встановлених цим Кодексом, воно не було переглянуте чи оскаржене або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС», код ЄДРПОУ – 43884125, адреса місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, буд. 13, офіс 409/1, м. Київ, 02002 (рахунок ІВАN НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Г. Борейко