Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №144/1434/25 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1434/25

Провадження № 2/144/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Германа О.С.,

за участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні і залі суду в с-щі Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідно до рішення 1 сесії 8 скликання від 24.11.2020 року її призначено на посаду голови Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. На урочистій шкільній лінійці на території ОЗ «Соболівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Соболівської сільської ради» 01.09.2025, в с. Соболівка, відповідач ОСОБА_2 , під час привітання позивача дітей зі святом, кинула їй під ноги вінок з чорною стрічкою, який використовують на кладовищах. Сказала, що позивач закрила школу в с. Орлівці і цей букет для горе-керівника, тобто для позивачки. Все відбувалось в присутності дітей, їх батьків, учителів, священника православної церкви. Своїми зухвалими діями ОСОБА_2 перешкоджає її професійні діяльності, як посадовій особі місцевого самоврядування, ображає в соціальних мережах. Вказала, що протиправними діями відповідача було порушено її право та завдано моральну шкоду, а саме принизили її як голову села, а також як жінку. Замість того, щоб попросити пробачення і припинити принижувати, відповідач продовжила публічно принижувати позивача в соціальних мережах. У зв`язку із даними подіями, стресом, хвилюванням у позивача неодноразово були приступи гіпертонії, тривожний розлад, мігрені та безсоння, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 50 000 грн. та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляховська О.Т. в судове засідання не з`явились. Від адвоката Ляховської О.Т. надійшла на адресу суду заява, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Човганюк А.М. в судове засідання не з`явились. Від відповідача ОСОБА_2 надійшла на адресу суду заява, в якій просить відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку із хворобою.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника, суд виходив із наступного.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України - суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 8 спільної резолюції Ради суддів України, Ради прокурорів України, та Ради адвокатів України «Професійна етика правосуддя» від 21.09.2018 р. суддям рекомендовано організовувати розгляд судових справ у межах чинного процесуального законодавства, а також затверджувати після обговорення зі сторонами, ураховуючи їх зайнятість та фіксувати графіки засідань, встановлювати відповідні строки для виконання процесуальних дій.

Відповідач та його представник повідомлялись про судовий розгляд по справі 10.12.2025, 25.02.2026, 26.03.2026, 23.04.2026, 28.05.2026, 09.07.2026, 27.08.2026, 30.09.2026 проте розгляд даної справи відкладався за їх клопотаннями.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд вважає неявку відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Човганюк А.М. 30.09.2026 неповажною та вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки ними вже неодноразово заявлялось клопотання про відкладення судового розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи положення ч. 3 ст. 211 ЦПК України та ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представників сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 25.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення, відповідача ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. за те, що вона 01.09.2025, близько 10 години, в с. Соболівка по вул. Братів Скакодубів, 2, на території ОЗ «Соболівська ЗШ І-ІІІ ступенів» кинула в ОСОБА_1 похоронний вінок, чим принизила людську гідність та мораль (а.с. 37-41).

Відповідно до рішення І сесії VІІІ скликання №2 від 24 листопада 2020 року Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, ОСОБА_1 обрано на посаду Соболівського сільського голови (а.с. 9).

Судом досліджено фото докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначила, що в результаті вчинення відповідачем відносно неї протиправної поведінки, розповсюдження неправдивої інформації, їй було завдано моральної шкоди, яка виразилася в стресі, хвилюванні, тривожному розладі, гіпертонії, мігрені та безсонні, що призвело до депресії.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання їй моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких вона зазнала і враховує ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту моральної шкоди підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Між тим, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 5 000 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.

Щодо стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом частин 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

До матеріалів справи представник позивачки надала договір на надання правничої допомоги від 09.09.2025 року, квитанцію №10 від 09.09.025 року на суму 5000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 5000 грн., то суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. (5000 грн. х 10%= 500 грн. ), що є пропорційним до розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 302.8 грн. (3028 грн. х 10%=302.8 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст. 1166, ст. 1167, ст. 1187, ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму моральної шкоди в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн., 500 ( п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 302.8 (триста дві) грн. 80 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя