Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №143/1095/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Шуваріної В. А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за законом, –

встановив:

У серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до технічного паспорта, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:7248-1899-7470-9433, до складу зазначеного нерухомого майна входять: житловий будинок, позначений літерою «А», з верандою, позначеною літерою «а», загальною площею 63,9 кв. м, житловою площею 22,5 кв. м; ганок; літня кухня-сарай, позначена літерою «Б»; вбиральня, позначена літерою «б»; погріб з шиєю, позначений літерою «В»; гараж, позначений літерою «Д»; огорожа № 1; ворота № 2; хвіртка № 3; криниця № 4.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавицею підтверджується свідоцтвом про народження позивача.

До дня смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння.

На день смерті спадкодавиці позивач був зареєстрований та постійно проживав разом із нею, у зв`язку з чим фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Позивач звернувся до Погребищенської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у зв`язку з відсутністю державної реєстрації правовстановлюючого документа. Правовстановлюючий документ, який підтверджував право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, за її життя в КП «Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації» зареєстрований не був, а після смерті власника така реєстрація не проводиться.

За таких обставин, з метою захисту своїх спадкових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 24.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явився, однак разом із позовною заявою подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник Погребищенської міської ради в судове засідання не з`явився. Водночас 07.10.2026 начальник відділу правового забезпечення Погребищенської міської ради Андрійчук В. В. подав до суду заяву, в якій зазначив про неможливість з`явитися в судове засідання та визнав позов.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази та врахувавши визнання позову представником відповідача, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться у технічному паспорті, виготовленому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:7248-1899-7470-9433) на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 29.07.2026, зазначені об`єкти нерухомості побудовані в період з 1958 по 2010 роки (а. с. 13-15).

Вказаний житловий будинок належав спадкодавиці ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 04.03.1986 (а. с. 16).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.04.2003 (а. с. 9).

Факт родинних відносин між спадкодавицею ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.06.1966 (а. с. 8).

Батько позивача та чоловік спадкодавиці – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.11.1979 та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 06.04.1948 (а. с. 10, 11).

До дня смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Погребищенської міської ради від 08.06.2018 № 2282 (а. с. 19).

Відповідно до копії домової книги для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_1 , та копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 08.06.2011 позивач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 03.07.1987 (а. с. 5, 6, 20-22).

Державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О. В. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії від 12.08.2026 за № 401/01-16, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавиці ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок (а. с. 12).

З повідомлення Погребищенської державної нотаріальної контори від 08.09.2026 № 447/01-16 вбачається, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, інформація щодо наявності чи відсутності інших спадкоємців відсутня.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На момент відкриття спадщини діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, оскільки часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (14.04.2003), а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення зазначеного Кодексу.

Статтею 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, визнається таким, що прийняв спадщину.

Статтею 100 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) визначалося, що в особистій власності громадян може бути, зокрема, житловий будинок. При цьому глава десята цього Кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966, реєстрації підлягали всі будинки та домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та розташовані в межах міст і селищ міського типу.

Закон України «Про власність» від 07.02.1991 також не передбачав обов`язкової державної реєстрації права власності на житлові будинки.

Відповідно до статей 524-526 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини – останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, – місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з вимогами ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, до складу якого входять житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Інших спадкоємців, які у визначений законом строк прийняли спадщину, судом не встановлено.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що визнання позову представником відповідача не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому підлягає прийняттю судом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, однак не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа на спадкове майно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 просить понесені ним судові витрати залишити за ним, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 13, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Прийняти визнання позову представником відповідача – Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області Андрійчуком Василем Васильовичем.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності, згідно з технічним паспортом реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:7248-1899-7470-9433, на житловий будинок, позначений літерою «А», з верандою, позначеною літерою «а», загальною площею 63,9 кв. м., житловою площею 22,5 кв. м., ганок, літню кухню-сарай, позначену літерою «Б», вбиральню, позначену літерою «б», погріб з шиєю, позначений літерою «В», гараж, позначений літерою «Д», огорожу, позначену за номером 1, ворота, позначені за номером 2, хвіртку, позначену за номером 3, криницю, позначену за номером 4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , житель: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Погребищенська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 03772654, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище Вінницького району Вінницької області.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя