Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №135/1209/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1209/26

Провадження № 2/135/777/26

РІШЕННЯ

іменем України

08.10.2026 місто Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Нікандрової С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №100988754 від 06.12.2025 у розмірі 15 904,00 грн, з яких: 4 985,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 329,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 2 590,00 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 6 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, неустойка), а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 06.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №100988754 в електронній формі.

25.05.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №25052026, за умовами якого відбулося відступлення прав грошової вимоги, в тому числі за Кредитним договором №100988754 від 06.12.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Заборгованість відповідача за договором №100988754 від 06.12.2025 складає 15 904,00 грн, з яких: 4 985,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 329,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 2 590,00 грн – сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 6 000,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, неустойка).

Всупереч умовам договору відповідач не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази перерахунку грошових коштів.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації, проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Разом з тим, 17.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Клименко І.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнає цивільний позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №100988754 від 06.12.2025 в розмірі 7 314,00 грн, в іншій частині позову просить відмовити в задоволенні позову.

Заперечує щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 2 590 грн з огляду на те, що позикодавцем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, також кредитор не надав докази наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем. Також заперечує щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) в сумі 6000 грн з урахуванням вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений договір про споживчий кредит №100988754 (індивідуальна частина), за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній п.1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Згідно з п. 1.3 Договору кредит надається строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 06.12.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п.1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії на надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у Додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) 01.12.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 16 2026,40 грн. Денна процентна ставка складає: (162026,40 грн/5000)/360*100% = 0,90%. Орієнтовна річна процентна ставка дорівнює 1373,87 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21 2026,40 грн.

Згідно п.1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 8 140,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового період, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п.1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Договір про споживчий кредит №100988754 від 06.12.2025 з Додатками №1, №2, №3 і Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем 06.12.2025 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 432687.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів за договором №100988754 від 06.12.2025 у розмірі 5 000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням №112855898 від 06.12.2025, випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду, та не заперечується відповідачем у відзиві за позовну заяву.

Наявність заборгованості за договором про споживчий кредит №100988754 від 06.12.2025 у ОСОБА_1 підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором за період з 06.12.2025 по 25.05.2026, складеною первинним кредитором ТОВ «МІЛОАН».

25.05.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25052026, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належне кредиторові право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі за договором про споживчий кредит №100988754 від 06.12.2025, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 15 904,00 грн, в тому числі: 4 985,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 329,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 2 590,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн – заборгованість за неустойкою (штраф/пеня).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавцю був надісланий за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів, у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Кредитний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», договір відступлення прав вимоги, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по спірному кредитному договору.

Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором в частині повернення заборгованості за основним зобов`язанням та процентів за користування кредитом відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачена, а тому позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за основним зобов`язанням в сумі 4 985,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 2 329,00 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в сумі 2 590,00 грн.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08.06.20217 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У вступній частині Договору №100988754 від 03.12.2025 зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п. 1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які перелічені у Договорі, по своїй суті є пов`язаними з інформуванням про стан кредитної заборгованості. При цьому, автоматизоване відображення поточних даних та забезпечення доступу до особистого кабінету користувача на сайті (чи у додатку) кредитора є технічним інструментом фінансової установи та супутньою дією для належного функціонування самого кредиту, а не окремою додатковою послугою, що надається позичальнику за його додатковим замовленням.

У свою чергу надання позивачем відповідачу послуг з обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких була встановлена комісія, позивачем не було підтверджено жодним доказом.

Враховуючи, що позивач не надав доказів наявності додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору №100988754 від 03.12.2025 щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 2 590,00 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем пред`явлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штраф/пеня) в розмірі 6 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги неналежне виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №100988754 від 06.12.2025, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 314,00 грн, з яких: 4 985,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 2 329,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

При звернені до суду ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (7 314,00грн (розмір задоволених вимог) х 100 % : 15 904,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 45,99% задоволених вимог; 2 662,40 грн х 45,99% : 100 % = 1 224,44 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ – 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, 07400) заборгованість за Договором про споживчий кредит 100988754 від 06.12.2025 в розмірі 7 314 (сім тисяч триста чотирнадцять) гривень, з яких: 4 985,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 2 329,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ – 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, 07400) судовий збір в сумі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) гривні 44 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова