Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №134/488/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/488/26

2/134/485/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Чорної В.В.

позивачки ОСОБА_1

її представника – адвоката Тетевої-Родюк І.О.

представника відповідача – Котюжанського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Колгоспний ринок» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди,

встановив:

23 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Тетева-Родюк І.О. через систему «Електронний суд» звернулася до Крижопільського районного суду Вінницької області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року заяву задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Спільному підприємству «Колгоспний ринок» (далі – СП «Колгоспний ринок») використовувати у господарській діяльності нежитлову будівлю м`ясного павільйону та 39/50 часток будівлі молочного павільйону, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також надавати послуги м`ясного та молочного павільйонів (корпусів) у вказаних приміщеннях до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду справи.

06 квітня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тетева-Родюк І.О., до СП «Колгоспний ринок» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власницею нежитлової будівлі м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, розташованих по АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2017 року та 13 вересня 2017 року відповідно, укладених із Кооперативним підприємством «Крижопільський кооперативний ринок».

У провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебувала справа № 134/634/20 за позовом СП «Колгоспний ринок» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі м`ясного павільйону від 26 квітня 2017 року та 39/50 часток молочного павільйону від 13 вересня 2017 року, у задоволенні якого рішенням від 17 жовтня 2024 року відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, СП «Колгоспний ринок» оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 134/634/20 апеляційну скаргу СП «Колгоспний ринок» задоволено, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов СП «Колгоспний ринок» до ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку та звернулася з клопотанням про зупинення її виконання.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 134/634/20 відкрито касаційне провадження, клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Однак, незважаючи на зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412559946 та № 412558242 стало відомо про внесення змін до відомостей про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, розташованих по АДРЕСА_1 (номери відомостей про речове право: 22318445, 20162091), а саме про зміну власника з ОСОБА_1 на СП «Колгоспний ринок». Підставою для проведення відповідних реєстраційних дій було зазначено постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 134/634/20.

Таким чином, у результаті вчинення протиправних дій державним реєстратором Брацлавської селищної ради Манятовською А.А. було припинено речове право ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, внаслідок чого ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю II групи та пенсіонеркою, позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати будь-який дохід, чим завдано їй значних збитків.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 листопада 2025 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року та залишено в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року і додаткове рішення цього суду від 06 листопада 2024 року. У зв`язку з цим представник позивачки 22 листопада 2025 року звернулася до державного реєстратора Манятовської А.А. із заявою про внесення змін до вчиненого нею реєстраційного запису, однак відповіді на зазначену заяву не надійшло.

З огляду на те, що на момент вчинення державним реєстратором Манятовською А.А. зазначених дій ухвалою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 134/634/20, яка набрала законної сили 05.02.2025 року, було зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22.01.2025 року у справі № 134/634/20, державний реєстратор Манятовська А.А. діяла поза межами своїх повноважень, здійснила втручання у право власності позивачки та свавільно позбавила її нерухомого майна.

На дії державного реєстратора Брацлавської селищної ради Манятовської А.А. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подано скаргу до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду якої скаргу задоволено, рішення державного реєстратора Манятовської А.А. від 06.02.2025 року № 77076282 та від 10.02.2025 року № 77147121 визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вирішено анулювати.

29 грудня 2025 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України виконано наказ Міністерства юстиції України, анульовано рішення державного реєстратора Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовської А.А. від 06.02.2025 року № 77076282 та від 10.02.2025 року № 77147121, видалено внесені нею записи та відновлено запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412961786 та № 412959811.

Водночас із дня відновлення реєстрації права власності ОСОБА_1 на майно, а саме з 29 грудня 2025 року, СП «Колгоспний ринок» продовжує незаконно користуватися належними ОСОБА_1 об`єктами нерухомого майна – нежитловою будівлею м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м та 39/50 частками молочного павільйону, розташованими по АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини та факт перебування майна у користуванні відповідача підтверджуються, зокрема, гарантійним листом № 01-1 від 04.02.2025 року, згідно з яким СП «Колгоспний ринок» підтвердило, що з 01 лютого 2025 року здійснює господарську діяльність у м`ясному та молочному павільйонах за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язалося оплачувати послуги з водопостачання та електрозабезпечення починаючи з 01 лютого 2025 року. Вказані обставини також підтверджуються квитанціями про оплату послуг з водопостачання та електрозабезпечення згідно з гарантійним листом № 01-1 від 04.02.2025 року.

Крім того, позивачкою на адресу СП «Колгоспний ринок» направлено вимогу про негайне звільнення займаних приміщень, однак відповіді на неї не надійшло, а нерухоме майно продовжує перебувати у користуванні відповідача.

Таким чином, починаючи з 29 грудня 2025 року, тобто з моменту відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, СП «Колгоспний ринок» продовжує користуватися цим майном, не допускає позивачку до належних їй приміщень та чинить перешкоди у здійсненні нею правомочностей власника.

Наразі ОСОБА_1 , яка є власницею спірного майна, особою з інвалідністю II групи та особою пенсійного віку, позбавлена можливості отримувати дохід від належного їй майна та не має коштів, необхідних для лікування, тоді як СП «Колгоспний ринок» продовжує користуватися цим майном та здійснювати у належних позивачці приміщеннях господарську діяльність.

У зв`язку із зазначеними діями СП «Колгоспний ринок» ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте вжиті позивачкою заходи не призвели до відновлення її порушених прав, а перешкоди у здійсненні нею правомочностей власника не усунуті.

З огляду на викладене позивачка вважає, що її порушене право підлягає захисту шляхом усунення перешкод, які чинить СП «Колгоспний ринок» у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй майном, а саме звільнення та передачі власнику ( ОСОБА_1 ) нежитлової будівлі м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, розташованих по АДРЕСА_1 .

Оскільки станом на день подання позовної заяви ОСОБА_1 позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність, володіти та користуватися належним їй майном, а також отримувати будь-який дохід та заробіток, що підтверджується, зокрема, податковими деклараціями платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2024 та 2025 роки, вказані обставини мали значний вплив як на загальний моральний стан, так і на погіршення здоров`я позивачки.

Зокрема, здоров`я позивачки постійно погіршується, у тому числі у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не мала будь-якого доходу для проведення обстежень та необхідного лікування, а також зазнала значних страждань у зв`язку з позбавленням можливості володіти та користуватися належним їй майном. Вказані обставини підтверджуються випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 24.11.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом 2025 року регулярно зверталася до сімейного лікаря: 12.02.2025 року з приводу гіпертонічного кризу та гіпертонічної хвороби, 22.02.2025 року з приводу гіпертонічної хвороби, а також 18.03.2025 року, 14.05.2025 року, 07.08.2025 року, 14.09.2025 року, 14.11.2025 року та 20.11.2025 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Зазначені події істотно вплинули на звичний спосіб її життя, зумовили значні життєві зміни, у тому числі у стосунках з оточуючими, а також вплинули на її ділову репутацію та становище у суспільстві.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я чи порушенням права власності та інших цивільних прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків і стосунків з оточуючими людьми, а також у настанні інших негативних наслідків.

З огляду на те, що СП «Колгоспний ринок» було відомо, що постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 року у справі № 134/634/20 скасовано постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року та залишено в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року і додаткове рішення суду від 06 листопада 2024 року, а державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно відновлено, однак відповідач безпідставно продовжує користуватися цим майном та здійснювати у ньому господарську діяльність, не повертаючи його позивачці, яка внаслідок цього позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід, належно себе забезпечувати та підтримувати своє здоров`я, водночас будучи зобов`язаною утримувати належне їй майно та сплачувати податки, позивачка вважає доведеними протиправність дій СП «Колгоспний ринок», його вину, наявність завданої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача і заподіяною шкодою.

Заподіяну моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць незаконного позбавлення володіння та неможливості користування об`єктами нерухомого майна з дня відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це майно. Законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати у 2026 році на момент подання позову до суду становить 8 647 грн, у зв`язку з чим за період з 29 грудня 2025 року по 01 квітня 2026 року розмір завданої позивачці моральної шкоди становить 25 941 грн (3 місяці х 8 647 грн = 25 941 грн).

У позовній заяві представник позивачки зазначила, що орієнтовний (попередній) розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу становить 41 800 грн, виходячи з вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 3 800 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05 травня 2026 року.

22 квітня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача – Котюжанським В.І., у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що СП «Колгоспний ринок» було створено на підставі рішення зборів Ради райспоживспілки від 30 липня 1992 року «Про створення спільних підприємств Крижопільської райспоживспілки та сільських споживчих товариств району» та зареєстровано Крижопільською районною державною адміністрацією 30 листопада 1993 року.

Посилався на те, що СП «Колгоспний ринок» засноване на колективній формі власності, а його засновниками були Крижопільська райспоживспілка та Жабокрицьке, Городківське, Вільшанське і Крижопільське сільські споживчі товариства.

05 вересня 2000 року на виконання Закону України від 21 вересня 2000 року № 1987-III було прийнято рішення про реорганізацію СП «Колгоспний ринок» у кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок», затверджено його статут та визначено засновників відповідно до складу засновників СП «Колгоспний ринок».

Зі складу засновників реорганізованого підприємства були виключені ОСОБА_2 , Городківське та ОСОБА_3 сільські споживчі товариства, а рішенням загальних зборів засновників кооперативного підприємства «Крижопільський кооперативний ринок» від 19 лютого 2001 року було створено СП «Колгоспний ринок» та укладено його установчий договір. Пунктом 1.2 установчого договору передбачено, що кооператив створюється у процесі реорганізації та є юридичним правонаступником СП «Колгоспний ринок», у частині юридичної особи Кооператив має майно, що належало спільному підприємству.

26 вересня 2000 року проведено державну реєстрацію СП «Колгоспний ринок» у Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 802/1356/16-а визнано протиправними дії державного реєстратора щодо внесення 26 вересня 2000 року реєстраційного запису про перереєстрацію СП «Колгоспний ринок» у Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок», скасовано рішення про таку перереєстрацію та поновлено відомості про СП «Колгоспний ринок». Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Таким чином, зміна складу засновників Кооперативного підприємства «Крижопільський кооперативний ринок» була проведена всупереч рішенню загальних зборів засновників СП «Колгоспний ринок» від 05 вересня 2000 року.

Отже, на підставі свідоцтва про право власності від 04 липня 2000 року СП «Колгоспний ринок» належали на праві власності будівля м`ясного павільйону та молочний павільйон, розташовані по АДРЕСА_1 .

26 квітня 2017 року між Кооперативним підприємством «Крижопільський кооперативний ринок» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м, а 13 вересня 2017 року – договір купівлі-продажу 39/50 часток молочного павільйону, розташованих по АДРЕСА_1 .

Вказані договори купівлі-продажу були укладені після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення від 17 січня 2017 року у справі № 802/1356/16-а, яким визнано протиправними дії щодо перереєстрації СП «Колгоспний ринок» у Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок», скасовано відповідний реєстраційний запис та поновлено відомості про СП «Колгоспний ринок».

Відтак укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі м`ясного павільйону від 26 квітня 2017 року та 39/50 часток молочного павільйону від 13 вересня 2017 року мало на меті протиправне позбавлення СП «Колгоспний ринок» належного йому нерухомого майна, оскільки Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» не мало права розпоряджатися цим майном.

ОСОБА_1 була обізнана про зазначені обставини, оскільки на час укладення договорів була членом правління СП «Колгоспний ринок» та брала участь у розгляді судових справ щодо скасування реєстраційних дій стосовно підприємства. Крім того, договори укладено за заниженою вартістю майна, а грошові кошти за ними ОСОБА_1 сплачені не були.

На думку представника відповідача, після набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 802/1356/16-а та поновлення державної реєстрації СП «Колгоспний ринок» Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» втратило право розпоряджатися спірним нерухомим майном. З огляду на преюдиційний характер висновків адміністративних судів усі договори купівлі-продажу, укладені після набрання законної сили зазначеним рішенням, є такими, що укладені всупереч інтересам СП «Колгоспний ринок», яке є власником спірного майна, а їх укладення спрямоване на позбавлення відповідача права користування і розпорядження цим майном та зупинення його господарської діяльності.

З огляду на викладене представник відповідача вважає, що власником спірного нерухомого майна є СП «Колгоспний ринок», а не позивачка.

Також посилався на те, що підписання договору особою, яка фактично не існує, свідчить про його неукладеність, а правочин, укладений неуповноваженою особою, не може породжувати правових наслідків.

На обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача також посилався на недотримання вимог закону щодо форми та порядку укладення договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Зазначав, що правочин має бути вчинений у встановленій законом формі, підписаний його сторонами або належним чином уповноваженими ними особами та нотаріально посвідчений.

Вважав, що підписання договору особою, яка не мала відповідних повноважень, свідчить про недотримання вимог щодо його форми та не може створювати передбачених ним правових наслідків. Посилаючись на положення ЦК України та практику Верховного Суду щодо укладення і виконання правочинів, зазначав, що у разі заперечення факту укладення договору такий факт має встановлюватися судом на підставі належних і допустимих доказів з урахуванням поведінки сторін.

У зв`язку з цим представник відповідача стверджував, що надані позивачкою документи, на які вона посилається як на правовстановлювальні щодо спірного майна, не підтверджують набуття нею права власності, а позивачка не надала належних доказів на підтвердження своїх майнових прав щодо нежитлової будівлі м`ясного павільйону та молочного павільйону.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначав, що вона є безпідставною та такою, що не підтверджена належними і допустимими доказами.

Посилаючись на положення статті 23 ЦК України, вказував, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і погіршенням стану її здоров`я.

Так, надані позивачкою медичні документи підтверджують лише факт її звернення за медичною допомогою, однак не містять відомостей про те, що погіршення стану здоров`я є наслідком саме дій відповідача. На думку представника відповідача, самі по собі посилання позивачки на душевні переживання, погіршення самопочуття та зміну способу життя не підтверджують наявності моральної шкоди та її причинного зв`язку з діями відповідача.

Крім того, вважав необґрунтованим визначений позивачкою розмір моральної шкоди шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців, оскільки такий спосіб розрахунку не ґрунтується на вимогах закону, а розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру правопорушення, глибини страждань та інших істотних обставин.

Також представник відповідача заперечував проти доводів позивачки про відсутність у неї коштів на лікування, посилаючись на те, що вона є особою пенсійного віку, особою з інвалідністю II групи та отримує пенсійні виплати, а тому, на його думку, твердження про відсутність будь-якого доходу не відповідає дійсності.

З огляду на викладене представник відповідача вважав недоведеними як факт заподіяння позивачці моральної шкоди, так і її розмір та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача і заявленими позивачкою моральними стражданнями.

Крім того, представник відповідача зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які СП «Колгоспний ринок» понесло та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 40 000 грн.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивачки – адвоката Тетевої-Родюк І.О. про поновлення процесуального строку на подання доказів, поновлено позивачці зазначений строк та долучено до матеріалів справи копію виписки з амбулаторної карти від 07 квітня 2026 року, копію податкової декларації за І квартал 2026 року з квитанцією про її доставку до податкового органу, квитанції про оплату послуг м`ясного павільйону, документи щодо оплати та обсягів послуг з водопостачання і водовідведення, а також документи щодо оплати електричної енергії за березень 2026 року.

У зв`язку з долученням до матеріалів справи додаткових доказів підготовче засідання відкладено на 20 травня 2026 року для надання стороні відповідача можливості ознайомитися з ними.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката Задарко Ю.М. про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/634/20 за заявою СП «Колгоспний ринок» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, ухвалою суду від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 08 липня 2026 року за клопотанням представника відповідача – адвоката Задарко Ю.М. у зв`язку з її перебуванням у відпустці.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Крижопільського районного споживчого товариства – Котюжанського В.А. про залучення цього товариства до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а додані до клопотання документи повернуто особі, яка їх подала. Також відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача – адвоката Задарко Ю.М. про повернення до стадії підготовчого провадження та про поновлення строку на подання доказів і приєднання їх до матеріалів справи; подані докази залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року за клопотанням представника позивачки – адвоката Тетевої-Родюк І.О. оголошено перерву в судовому засіданні у зв`язку з її зайнятістю в інших судових засіданнях, призначених на цей день.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року у зв`язку з необхідністю заслухати особисті пояснення позивачки, зокрема щодо заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 вересня 2026 року за клопотанням представника відповідача – Котюжанського В.І., який повідомив про розірвання 03 вересня 2026 року договору з адвокатом Задарко Ю.М. та відсутність у відповідача на цей час правничої допомоги.

29 вересня 2026 року від представника відповідача – Котюжанського В.І. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Тетева-Родюк І.О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що тривалий час була позбавлена доступу до належного їй нерухомого майна, у зв`язку з чим перебувала у стані постійного стресу та хвилювання, зазнавала значних душевних переживань. Зазначала, що була змушена пояснювати іншим особам обставини, через які, будучи власником майна, фактично не могла ним користуватися та розпоряджатися. У цей період погіршився стан її здоров`я, вона перенесла операцію, кошти на проведення якої їй допомагали збирати небайдужі люди.

Так, не дочекавшись результатів касаційного перегляду справи № 134/634/20, відповідач вжив заходів для державної реєстрації спірного майна за собою, звернувшись із цією метою до державного реєстратора в селищі Брацлав. Після скасування Верховним Судом постанови суду апеляційної інстанції вона сподівалася на відновлення своїх прав, однак відповідач належне їй майно не звільнив.

ОСОБА_1 також пояснила, що неодноразово телефонувала ОСОБА_4 з проханням звільнити належні їй приміщення, однак відповідних дій з його боку вчинено не було. Лише 27 серпня 2026 року вона разом зі своїм представником прибула до спірних приміщень, де ОСОБА_4 надав їй доступ до м`ясного павільйону, проте не до всіх його приміщень, зокрема до підвалу. У присутності державного виконавця вона замінила замки. Водночас доступу до належних їй 39/50 часток будівлі молочного павільйону вона до цього часу не має.

До закінчення судових дебатів представник позивачки – адвокат Тетева-Родюк І.О. зробила заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача – Котюжанський В.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Пояснив, що не визнає ОСОБА_1 власником спірного нерухомого майна, оскільки вважає, що воно належить пайовикам СП «Колгоспний ринок», а право власності на нього позивачка набула незаконно. Водночас стверджував, що ніхто не чинить ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірним майном, вона може приходити до приміщень та користуватися ними. Зазначив, що особисто ключів від спірних приміщень не має, а тому не розуміє, у який спосіб необхідно усунути перешкоди позивачці у користуванні майном. Заперечував проти тверджень ОСОБА_1 про її неодноразові телефонні звернення до нього з вимогою звільнити приміщення, зазначивши, що вона йому не телефонувала та з цього приводу до нього не зверталася. Також стверджував, що вимоги представника позивачки від 05 січня 2026 року про звільнення спірних приміщень не отримував, однак після вжиття судом заходів забезпечення позову СП «Колгоспний ринок» господарської діяльності у спірних приміщеннях не здійснювало. Пояснив, що до серпня 2026 року СП «Колгоспний ринок» здійснювало оплату комунальних послуг за спірні приміщення, оскільки їх необхідно було підтримувати у належному стані. Зазначив, що в одному з приміщень стався прорив труби, у зв`язку з чим він вживав заходів для усунення його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Відтак, після судових дебатів, враховуючи предмет спору та обставини справи, суд вирішив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення і оголосив, що судове рішення буде проголошено 08.10.2026 о 13 год. 00 хв.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26 квітня 2017 року між КП «Крижопільський кооперативний ринок» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 496.

13 вересня 2017 року між КП «Крижопільський кооперативний ринок» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 39/50 часток будівлі молочного павільйону, розташованої за цією ж адресою, посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1256.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 січня 2026 року № 459259621 та № 459259763 вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 336697505219, а на праві спільної часткової власності – 39/50 часток нежитлової будівлі молочного павільйону загальною площею 326 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 340463705219, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю м`ясного павільйону зареєстровано 26 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу серії та № 496, виданого 26 квітня 2017 року Крижопільською державною нотаріальною конторою, а на 39/50 часток нежитлової будівлі молочного павільйону – 13 вересня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу серії та № 1256, виданого 13 вересня 2017 року Крижопільською державною нотаріальною конторою.

З відомостей про зміну речових прав вбачається, що на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 134/634/20 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо права власності на спірне нерухоме майно.

Так, 10 лютого 2025 року державним реєстратором Брацлавської селищної ради Манятовською А.А. внесено до Реєстру відомості про зміни щодо права власності на нежитлову будівлю м`ясного павільйону, відповідно до яких ОСОБА_1 видалено як власника, а СП «Колгоспний ринок» додано як власника цього нерухомого майна, індексний номер рішення 77076282.

Того ж дня державним реєстратором Брацлавської селищної ради Манятовською А.А. внесено до Реєстру відомості про зміни щодо права власності на 39/50 часток нежитлової будівлі молочного павільйону, відповідно до яких ОСОБА_1 видалено як власника, а СП «Колгоспний ринок» додано як власника цього нерухомого майна, індексний номер рішення 77147121.

Водночас у розділах інформаційних довідок «Скасування/анулювання реєстраційної дії права власності» містяться відомості про державну реєстрацію 29 грудня 2025 року скасування (анулювання) відповідних реєстраційних дій на підставі наказу Міністерства юстиції України. Відомості про це внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 грудня 2025 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Суд зауважує, що правомірність набуття ОСОБА_1 зазначеного нерухомого майна була предметом судового розгляду у справі № 134/634/20 за позовом СП «Колгоспний ринок» до ОСОБА_1 , третя особа – Крижопільське районне споживче товариство, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення спірного майна. Обґрунтовуючи позов, СП «Колгоспний ринок», зокрема, посилалося на незаконність перереєстрації СП «Колгоспний ринок» у КП «Крижопільський кооперативний ринок», скасування відповідного реєстраційного запису рішенням адміністративного суду, відсутність у КП «Крижопільський кооперативний ринок» та особи, яка діяла від його імені, повноважень на відчуження спірного майна, обізнаність ОСОБА_1 із зазначеними обставинами, недобросовісність сторін правочинів та несплату коштів за придбане майно.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позову СП «Колгоспний ринок» відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року зазначене рішення та додаткове рішення від 06 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсними договори купівлі-продажу від 26 квітня 2017 року та 13 вересня 2017 року і зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірне нерухоме майно у власність СП «Колгоспний ринок».

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 134/634/20 та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року скасовано, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року та додаткове рішення від 06 листопада 2024 року залишено в силі.

Верховний Суд виходив із того, що скасування державної реєстрації юридичної особи через більш ніж шістнадцять років не свідчить про порушення вимог статей 203, 215 ЦК України на час укладення спірних правочинів. Погодившись із висновками суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що СП «Колгоспний ринок» не надало належних і допустимих доказів того, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено з порушенням закону, з метою протиправного позбавлення його права власності, а сторони правочинів діяли недобросовісно та нерозумно.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним та зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків доти, доки його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом.

Під час касаційного перегляду справи № 134/634/20 державним реєстратором Брацлавської селищної ради Манятовською А.А. на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року проведено державну реєстрацію змін до записів про право власності на спірне нерухоме майно, внаслідок чого відомості про ОСОБА_1 як власника було видалено та зареєстровано право власності за СП «Колгоспний ринок».

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на зазначені реєстраційні дії наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2025 року № 3620/5 скаргу від 15 лютого 2025 року задоволено частково, визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Манятовської А.А. від 06 лютого 2025 року № 77076282 та від 10 лютого 2025 року № 77147121. В іншій частині скарги відмовлено.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю м`ясного павільйону та 39/50 часток будівлі молочного павільйону зареєстроване у встановленому законом порядку, а договори купівлі-продажу, на підставі яких вона набула це майно, недійсними не визнані.

За таких обставин доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірне нерухоме майно, а саме майно належить СП «Колгоспний ринок» або його пайовикам, фактично зводяться до повторного посилання на обставини, якими СП «Колгоспний ринок» обґрунтовувало свої вимоги у справі № 134/634/20 та яким уже надано судову оцінку під час вирішення спору щодо дійсності правочинів, на підставі яких позивачка набула спірне майно. Остаточним судовим рішенням у зазначеній справі вимоги СП «Колгоспний ринок» про визнання цих договорів недійсними залишено без задоволення.

Тому надані відповідачем у цій справі документи та наведені ним доводи щодо обставин створення і реорганізації СП «Колгоспний ринок», правонаступництва КП «Крижопільський кооперативний ринок», належності спірного майна СП «Колгоспний ринок» до його відчуження у 2017 році та повноважень осіб, які брали участь в укладенні договорів купівлі-продажу, не спростовують зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно та не є підставою для повторного вирішення у межах цієї справи питання про дійсність правочинів, яке вже було предметом судового розгляду.

Відповідно до гарантійного листа СП «Колгоспний ринок» від 04 лютого 2025 року № 01-1, адресованого ФОП ОСОБА_1 та отриманого нею 04 лютого 2025 року, враховуючи, що з 01 лютого 2025 року СП «Колгоспний ринок» здійснює господарську діяльність в м`ясному та молочному павільйонах (об`єктах) за адресою: АДРЕСА_1 , СП «Колгоспний ринок» зобов`язується оплачувати послуги водопостачання та електрозабезпечення починаючи з 01 лютого 2025 року до моменту укладання договорів з КП «Крижопільводоканал» та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ». У листі зазначено номери лічильників та їх показники станом на 01 лютого 2025 року.

05 січня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Тетева-Родюк І.О. звернулася до директора СП «Колгоспний ринок» Котюжанського В.І. з письмовою вимогою, у якій, посилаючись на відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, вимагала негайно звільнити нежитлову будівлю м`ясного павільйону площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, розташовані по АДРЕСА_1 , а також передати ОСОБА_1 ключі від зазначених приміщень. У вимозі зазначено, що у разі її невиконання буде вжито заходів для захисту прав власника у встановленому законом порядку.

З квитанції ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 1890996 та опису вкладення вбачається, що зазначену вимогу 05 січня 2026 року направлено СП «Колгоспний ринок» за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації щодо стану доставки поштового відправлення № 1890996, 13 січня 2026 року відправлення вручено одержувачу.

У самій вимозі датою її складення зазначено «05 січня 2025 року». Представник позивачки пояснила, що під час зазначення року допущено описку та правильною датою є 05 січня 2026 року. Наведене узгоджується з датою відправлення вимоги – 05 січня 2026 року, а також з її змістом, у якому містяться посилання на постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року та реєстраційні дії, вчинені 29 грудня 2025 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 6 від 24 січня 2026 року СП «Колгоспний ринок» здійснило на користь КП «Крижопільський водоканал» платіж за водопостачання та водовідведення за січень 2026 року. У призначенні платежу зазначено, що оплату здійснено за ФОП ОСОБА_1 згідно з гарантійним листом № 01-1 від 04 лютого 2025 року.

З платіжних інструкцій № 8 та № 9 від 29 січня 2026 року вбачається, що СП «Колгоспний ринок» здійснило на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» платежі за активну електроенергію за січень та лютий 2026 року відповідно. У призначенні платежів зазначено, що оплату здійснено за ФОП ОСОБА_1 згідно з гарантійним листом № 01-1 від 04 лютого 2025 року.

З платіжних документів за березень 2026 року вбачається здійснення СП «Колгоспний ринок» оплати комунальних послуг за ФОП ОСОБА_1 . Так, платіжною інструкцією № 29 від 25 березня 2026 року здійснено платіж на користь КП «Крижопільський водоканал» за водопостачання та водовідведення за березень 2026 року, а квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» від 31 березня 2026 року підтверджується здійснення платежів на користь ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» за активну електроенергію за березень 2026 року. У призначенні платежів зазначено, що оплату здійснено за ФОП ОСОБА_1 , а у платіжній інструкції № 29 також міститься посилання на гарантійний лист № 01-1 від 04 лютого 2025 року.

З наданих позивачкою копій квитанцій, виданих СП «Колгоспний ринок», вбачається проведення 31 січня, 06 та 08 лютого, 13 березня, 07 та 08 квітня 2026 року розрахункових операцій за послуги м`ясного корпусу.

Ухвалами слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 січня 2026 року у справі № 134/93/26 та від 09 лютого 2026 року у справі № 134/185/26 задоволено скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Тетевої-Родюк І.О. на бездіяльність посадових осіб Відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Зі змісту цих ухвал вбачається, що 06 та 19 січня 2026 року до поліції подано заяви про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених відповідно статтями 356 та 190 КК України, у яких зазначалося про продовження СП «Колгоспний ринок» користування належним ОСОБА_1 нерухомим майном та незабезпечення їй доступу до нього. Бездіяльність посадових осіб поліції визнано незаконною та зобов`язано внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування.

Згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2024 рік, 2025 рік та І квартал 2026 року, основним видом її господарської діяльності за КВЕД 47.81 зазначено роздрібну торгівлю з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. У декларації за 2024 рік, поданій 21 січня 2025 року, обсяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5 %, становив 529 270,00 грн. У деклараціях за І квартал, півріччя та три квартали 2025 року, поданих відповідно 21 квітня, 14 липня та 19 жовтня 2025 року, а також у декларації за 2025 рік, поданій 17 січня 2026 року, обсяг такого доходу зазначено у розмірі 30 050,00 грн, тоді як у декларації за І квартал 2026 року, поданій 09 квітня 2026 року, – 0 грн.

З податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05 березня 2026 року та доданих до них розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік щодо об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зазначила, що права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику незалежно від того, чи є він його фактичним володільцем, а зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) не позбавляє власника права володіння майном, а створює перешкоди у користуванні ним, тому ефективним способом захисту порушеного права у такому випадку є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов. При цьому обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим ним наслідкам.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м та 39/50 часток нежитлової будівлі молочного павільйону загальною площею 326 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивачки зареєстроване у встановленому законом порядку на підставі договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2017 року та 13 вересня 2017 року.

Як уже зазначалося, правомірність набуття ОСОБА_1 спірного нерухомого майна була предметом судового розгляду у справі № 134/634/20. За результатами касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову СП «Колгоспний ринок» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення спірного майна.

Отже, договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно, є чинними, а її право власності зареєстроване у встановленому законом порядку.

Доводи відповідача про незаконність набуття позивачкою права власності та належність цього майна СП «Колгоспний ринок» або його пайовикам фактично повторюють обставини, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги у справі № 134/634/20 та яким уже надано судову оцінку, а тому не підтверджують наявності у відповідача правової підстави для користування спірним майном.

Водночас факт користування СП «Колгоспний ринок» спірним нерухомим майном підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Так, у гарантійному листі від 04 лютого 2025 року № 01-1 СП «Колгоспний ринок» зазначило, що з 01 лютого 2025 року здійснює господарську діяльність у м`ясному та молочному павільйонах за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язалося оплачувати послуги водопостачання та електрозабезпечення.

Після відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 її представник – адвокат Тетева-Родюк І.О. 05 січня 2026 року звернулася до директора СП «Колгоспний ринок» із письмовою вимогою негайно звільнити нежитлову будівлю м`ясного павільйону та 39/50 часток молочного павільйону, а також передати ОСОБА_1 ключі від зазначених приміщень. Поштове відправлення із цією вимогою 13 січня 2026 року вручено одержувачу.

Однак і після отримання зазначеної вимоги СП «Колгоспний ринок» здійснювало оплату комунальних послуг за ФОП ОСОБА_1 . Так, 24 січня 2026 року відповідач здійснив платіж за водопостачання та водовідведення за січень 2026 року з посиланням у призначенні платежу на гарантійний лист № 01-1 від 04 лютого 2025 року, а 29 січня 2026 року – платежі за активну електроенергію за січень та лютий 2026 року. Відповідні платежі за водопостачання, водовідведення та електроенергію СП «Колгоспний ринок» здійснювало також у березні 2026 року.

Крім того, наданими позивачкою копіями квитанцій, виданих СП «Колгоспний ринок», підтверджується проведення 31 січня, 06 та 08 лютого, 13 березня, 07 та 08 квітня 2026 року розрахункових операцій за послуги м`ясного корпусу.

Наведені докази є послідовними та взаємопов`язаними: у гарантійному листі відповідач зазначив про здійснення ним господарської діяльності у спірних приміщеннях та взяв на себе оплату їх водопостачання й електрозабезпечення; після відновлення права власності позивачка висловила вимогу про звільнення належного їй майна; після отримання цієї вимоги відповідач здійснював платежі за його комунальне забезпечення та проводив розрахункові операції за послуги м`ясного корпусу.

Отже, на момент звернення ОСОБА_1 до суду порушення її права мало триваючий характер: незважаючи на відновлення державної реєстрації права власності та отримання вимоги власника про звільнення майна, відповідач продовжував фактично використовувати спірні приміщення.

При цьому СП «Колгоспний ринок» не надало доказів наявності передбаченої законом або договором правової підстави для користування належним ОСОБА_1 спірним нерухомим майном.

Доводи представника відповідача про те, що СП «Колгоспний ринок» не чинить ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірним майном, суд відхиляє, оскільки вони не узгоджуються з установленими обставинами справи та дослідженими доказами.

Твердження про можливість позивачки приходити до належних їй приміщень не свідчить про забезпечення їй як власнику можливості на власний розсуд здійснювати правомочності користування і розпорядження своїм майном. Визначальним для вирішення цього спору є можливість власника безперешкодно здійснювати належні йому правомочності щодо всього об`єкта нерухомого майна, а не сама по собі можливість фізичного доступу до окремих його приміщень.

Посилання ОСОБА_4 на відсутність у нього особисто ключів від спірних приміщень також не спростовує встановлених обставин, оскільки відповідачем у справі є СП «Колгоспний ринок», а предметом доказування є наявність перешкод у здійсненні ОСОБА_1 правомочностей власника внаслідок фактичного використання належного їй майна саме відповідачем.

Суд також бере до уваги пояснення позивачки щодо обставин, які мали місце під час розгляду справи. Так, ОСОБА_1 зазначила, що 27 серпня 2026 року вона разом зі своїм представником прибула до спірних приміщень, де ОСОБА_4 надав їй доступ до м`ясного павільйону, однак не до всіх його приміщень. За її словами, у присутності державного виконавця нею було замінено замки, водночас доступу до належних їй 39/50 часток будівлі молочного павільйону вона не отримала.

Зазначені обставини не свідчать про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном у повному обсязі, оскільки надання позивачці доступу лише до частини приміщень м`ясного павільйону не забезпечило їй можливості безперешкодно користуватися всією належною їй на праві власності нежитловою будівлею м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м, а доступу до належних їй 39/50 часток будівлі молочного павільйону вона взагалі не отримала.

Таким чином, установлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, СП «Колгоспний ринок» за відсутності належної правової підстави фактично використовує це майно та створює позивачці перешкоди у користуванні ним, а часткове надання доступу до м`ясного павільйону під час розгляду справи не призвело до усунення таких перешкод у повному обсязі.

За таких обставин обраний позивачкою спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру його порушення, оскільки звільнення СП «Колгоспний ринок» спірного нерухомого майна та передача його ОСОБА_1 забезпечать усунення встановлених судом перешкод у користуванні належним їй майном.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належним їй нерухомим майном шляхом зобов`язання СП «Колгоспний ринок» звільнити та передати ОСОБА_1 нежитлову будівлю м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м та належні їй 39/50 часток нежитлової будівлі молочного павільйону є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зазначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між такою поведінкою та моральною шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоди. При цьому позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач – відсутність протиправності та вини.

У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, оскільки така шкода не може бути обчислена за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняна до іншого майнового еквіваленту. При визначенні розміру компенсації враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, інші обставини, які мають істотне значення, а також вимоги розумності і справедливості.

Судом установлено, що після відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно СП «Колгоспний ринок», будучи обізнаним про належність цього майна позивачці та отримавши її письмову вимогу про звільнення, фактичного користування ним не припинило, правової підстави для такого користування не довело, у зв`язку із чим ОСОБА_1 була змушена вживати додаткових заходів для захисту свого права, зокрема звертатися до правоохоронних органів та суду.

Суд ураховує пояснення ОСОБА_1 про те, що тривала неможливість повноцінно користуватися належним їй нерухомим майном спричиняла їй хвилювання та душевні переживання, а необхідність вживати заходів для захисту та відновлення порушеного права вимагала від неї додаткових зусиль.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 809085 ОСОБА_1 при первинному огляді 27 травня 2024 року встановлено II групу інвалідності безстроково.

З наданої позивачкою виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що упродовж лютого-листопада 2025 року ОСОБА_1 перебувала під медичним наглядом та неодноразово зверталася за медичною допомогою. У медичній документації, зокрема, зазначено про наявність у неї гіпертонічної хвороби, зафіксовано скарги, результати оглядів та призначене лікування.

З виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 , складеної 07 квітня 2026 року, вбачається, що упродовж січня-березня 2026 року вона також неодноразово зверталася за медичною допомогою: 28 січня 2026 року – з приводу гіпертонічного кризу, 10 лютого 2026 року – з приводу астено-невротичного синдрому, 11 березня 2026 року – з приводу гіпертонічної хвороби, 27 березня 2026 року – з приводу ГРВІ. У виписці також зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря та постійно приймає гіпотензивні, заспокійливі, знеболюючі препарати та антиагреганти.

Разом із тим зазначена медична документація не містить відомостей, які б давали підстави встановити причинний зв`язок між діями СП «Колгоспний ринок» та виникненням у ОСОБА_1 захворювань чи конкретними випадками погіршення стану її здоров`я.

Суд ураховує доводи представника відповідача про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 зумовлений її віком та наявною інвалідністю, а не діями СП «Колгоспний ринок». Дійсно, II групу інвалідності позивачці встановлено ще 27 травня 2024 року, а з медичної документації вбачається, що вона тривалий час перебуває під медичним наглядом. Тому надані медичні документи самі по собі не є достатніми для висновку про те, що наявні у позивачки захворювання або їх загострення спричинені саме діями відповідача.

Водночас наявність у позивачки захворювань та встановленої раніше інвалідності сама по собі не спростовує того, що внаслідок порушення відповідачем її майнових прав вона зазнала душевних страждань. Відсутність доказів причинного зв`язку між поведінкою відповідача та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 не виключає наявності моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, спричинених установленим судом тривалим порушенням її права власності.

Суд також ураховує, що спірне нерухоме майно є нежитловим, а основним видом господарської діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Неможливість повноцінно користуватися належним їй нерухомим майном обмежувала можливість позивачки використовувати його у своїй господарській діяльності, що суд ураховує при оцінці характеру завданих їй душевних переживань.

З податкових декларацій ОСОБА_1 вбачається істотне зменшення задекларованого нею доходу: з 529 270 грн за 2024 рік до 30 050 грн за 2025 рік, тоді як за І квартал 2026 року дохід не задекларовано. Водночас зазначені відомості самі по собі не дають підстав для висновку, що таке зменшення доходу перебуває у причинному зв`язку саме з діями відповідача. Вимог про стягнення майнової шкоди у вигляді неодержаного доходу позивачка не заявляла, а тому наведені обставини суд ураховує виключно при оцінці характеру порушення її права та спричинених цим немайнових наслідків.

Оцінюючи встановлені обставини у сукупності, суд доходить висновку, що тривале порушення права власності ОСОБА_1 , неможливість повноцінно користуватися належним їй нерухомим майном, необхідність вживати додаткових заходів для захисту та відновлення свого права, у тому числі звертатися до правоохоронних органів і суду, вимагали від позивачки додаткових зусиль та спричинили їй душевні переживання, а тому факт завдання моральної шкоди суд вважає доведеним.

Разом із тим суд не погоджується із запропонованим позивачкою визначенням розміру моральної шкоди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць порушення її права, оскільки моральна шкода не може бути обчислена шляхом механічного застосування такого показника, а її розмір визначається з урахуванням критеріїв, передбачених статтею 23 ЦК України, та конкретних обставин справи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд ураховує характер та тривалість порушення права власності позивачки, характер і глибину спричинених їй душевних переживань, необхідність докладати додаткових зусиль для захисту та відновлення свого права, а також те, що причинного зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 не встановлено.

З огляду на наведене, виходячи з вимог розумності, справедливості та співмірності, суд вважає обґрунтованим стягнення зі СП «Колгоспний ринок» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню: зі СП «Колгоспний ринок» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000 грн моральної шкоди, а в задоволенні решти вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Позивачка як особа з інвалідністю II групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Позовну заяву та заяву про забезпечення позову подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», у зв`язку із чим при визначенні розміру судового збору відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» застосуванню підлягає коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328 грн. За подання позовної заяви в частині вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном судовий збір становив 1 064,96 грн (3 328 грн х 0,4 х 0,8). Оскільки зазначену вимогу задоволено повністю, судовий збір у цій частині підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

За вимогу майнового характеру про стягнення 25 941,00 грн моральної шкоди судовий збір, з урахуванням мінімальної ставки та коефіцієнта 0,8, становив 1 064,96 грн. Оскільки цю вимогу задоволено частково у розмірі 10 000 грн, пропорційно до задоволеної частини вимог з відповідача підлягає стягненню 410,53 грн судового збору (1 064,96 грн х 10 000 грн / 25 941 грн).

Крім того, за подання в електронній формі заяви про забезпечення позову ставка судового збору становила 532,48 грн (3 328 грн х 0,2 х 0,8). Ухвалою суду від 30 березня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 007,97 грн (1 064,96 грн + 410,53 грн + 532,48 грн).

Крім того, до судових дебатів представником позивачки було заявлено про намір подати докази, що підтверджують розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона має право подати докази понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів вона заявила про намір подати такі докази.

З огляду на те, що відповідна заява була зроблена до закінчення судових дебатів, суд дійшов висновку, що питання про розмір та розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після подання відповідних доказів у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 244, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Колгоспний ринок» про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй нерухомим майном шляхом зобов`язання Спільного підприємства «Колгоспний ринок» звільнити та передати ОСОБА_1 нежитлову будівлю м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв. м та 39/50 часток молочного павільйону, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути зі Спільного підприємства «Колгоспний ринок» на користь ОСОБА_1 10 000 грн (десять тисяч гривень) моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Спільного підприємства «Колгоспний ринок» на користь держави судовий збір у розмірі 2 007,97 грн (дві тисячі сім гривень 97 копійок).

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу позивачки ОСОБА_1 на 22 жовтня 2026 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, селище Крижопіль, вул. Героїв України, 23.

Встановити позивачці ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу – протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Роз`яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку заява про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

У разі відкриття протягом зазначеного строку за заявою позивачки (стягувача) виконавчого провадження вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Спільне підприємство «Колгоспний ринок», місцезнаходження: вул. Андрія Долейка, 14, селище Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 01557101.

Повне рішення складено та проголошено 08 жовтня 2026 року.

Суддя: