Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №125/854/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/854/25

2/125/269/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що вироком Барського районного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. Як зазначено у вироку суду та відповідно до висновку експерта № 138 від 07.10.2021 у позивача мало місце: перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва та справа, не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння, не супроводжувалися небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Спричинені тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я позивача. Згідно висновку МСЕК Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА серії 12 ААД №178456 позивачу призначена 3 група інвалідності. Позивач тривалий час їздив на лікування у різні лікарні, витрачав кошти на ліки та консультації лікарів, в загальній сумі 95 026 грн. 12 коп. Щелепа та зуби у нього так і не відновилися і в подальшому необхідно буде робити складні операції на щелепі і орієнтовна сума для відновлення буде складати 138 950 грн. Зважаючи на те, що у позивача було пошкоджено щелепу, він зазнав крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі у керуванні своїм автомобілем, так як доїхати до лікарні крім власного автомобіля з міста було нічим. Зважаючи на те, що була пошкоджена щелепа, позивач зазнав крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися. Це здійснювати було неможливо, у зв`язку з чим позивач постійно відчував сильний біль у шлунку. В наслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, позивачу завдано матеріальної шкоди 233 976 грн.12 коп. витрати на лікування. Окрім матеріальної шкоди позивачу завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки він був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладах охорони здоров`я. Після даної події позивач почав дуже переживати за стан свого здоров`я. Внаслідок даних переживань він втратив нормальний сон, став надзвичайно дратівливим по відношенню до рідних та близьких. Всі думки були лише про те, як захистити свої порушенні права та не втратити здоров`я. З урахуванням вищенаведених фактів, позивач оцінює спричинену моральну шкоду у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 233 976, 12 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500 000,00 гривень., судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Глушко О.І. позов підтримали у повному обсязі з підстав, що викладені у ньому.

Представники відповідача адвокат Орлик В.О. та адвокат Уштван В.С. позов визнали частково. Адвокат Орлик В.О. пояснив , що матеріальна шкода не доведена належними та допустимими доказами, оскільки надані позивачем чеки та квитанції не доводять факту придбання ним ліків, відсутнє призначення лікаря, а також факту використання позивачем зазначених ліків. Моральна шкода також не доведена позивачем у заявленому у позові обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Вироком Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк 2 (два) роки з певними обов`язками.

Вироком суду встановлено наступні обставини. 15.08.2021 близько 02 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи біля входу до приміщення кафе «Патіфон», по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин підійшов до ОСОБА_1 , та маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, умисно узявши за плече обома руками останнього, штовхнув його, внаслідок чого ОСОБА_1 впав на підлогу. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 , знаходячись біля ОСОБА_1 , коли той намагався підвестись на ноги, наніс один удар стопою правої ноги в область обличчя, а саме щелепи ОСОБА_1 , після чого не зупиняючись наніс один удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_1 . Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 , який в той час лежав на підлозі та почергово з обох рук наніс п`ять ударів в область голови ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 138 від 07.10.2021 у ОСОБА_1 мало місце: перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва та справа, не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння, не супроводжувалися небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З консультаційного висновку спеціаліста ТОВ «Обласна стоматологічна поліклініка» від 05.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 має переломи нижньої щелепи в ділянці кута справа та зліва. Стан після операції шинування та остеосинтезу. Хронічний післяопераційний остеоміеліт. Неправильне зрощення нижньої щелепи справа та зліва. Відкритий прикус. Втрата жувальної ефективності за Агаповим 90%. Порушення функції мови. Утруднене відкриття рота та прийом їжі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зведеного акта виконаних робіт від 06.04.2025 «Denta Hub» ОСОБА_1 у період з 02.10.2023 року по 06.04.2025 витратив на лікування 59200 грн.

Тому, вказана сума матеріальної шкоди є доведеною та підлягає до стягнення з відповідача.

Надані позивачем накладні та чеки суд визнає неналежними доказами у справі, оскільки вони не доводять факту придбання ліків позивачем ОСОБА_1 та їх використання за призначенням лікаря.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Разом з цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода завдана позивачу полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, перенесенні фізичного болю та емоційного стресу, отриманні тілесних ушкоджень, лікуванні, яких вона зазнала у зв`язку із ушкодженням здоров`я.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує глибину та ступінь моральних і душевних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнав у зв`язку з вчиненням протиправних дій відповідачем, а також принципи розумності та справедливості, та визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачу з відповідача 150 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. які підтвердженні квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 23.11.2021 року та розрахунком витрат адвоката.

Керуючись ст. 23, 1167 1177 ЦК України, ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану злочином матеріальну шкоду у розмірі 59 200 грн. , завдану злочином моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., а загалом 224 200 ( двісті двадцять чотири тисячі двісті ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повне судове рішення буде складено 07.10.2026

Суддя: