Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №2603/7667/12 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6675/26

Справа №2603/7667/12

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», як правонаступника первинного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 520.241 грн. 85 коп., посилаючись на те, що згідно кредитного договору № 2203388896 від 19.06.2008 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 27.806,27 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,8 % да місяць з кінцевим терміном повернення до 19.06.2014 року. Добровільно свої зобов`язання відповідач не виконує, а тому станом на 19.05.2012 року заборгованість складає 520.241 грн. 85 коп., а тому вони змушені звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 13.07.2012 року у вказаній вище справі було відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму непогашеного кредиту у розмірі 200.705 грн. 16 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 83 776 грн. 29 коп., пеню за порушення строків сплати кредиту у розмірі 85.569 грн. 79 коп., пеню за порушення строків сплати відсотків у розмірі 83.776 грн. 29 коп., судовий збір у розмірі 3.219 грн., а всього стягнуто 457.073 грн. 53 коп.

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 04.10.2013 року, було виправлено описку у рішенні Деснянського районного суду м.Києва від 27 вересня 2012 року та в виконавчому листі № 2-4210/2012, виданого Деснянським районним судом м.Києва від 10.10.2012 року, а саме загальну суму стягнення " 457.073,53 грн." виправлено на " 457.046,53 грн."

Згідно до ухвали суду від 08.11.2013 було поновлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання з дня набрання ухвалою суду законної сили строком до 31.12.2013 року.

Ухвалою суду від 21.04.2020 було замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (цивільна справа №2603/7667/12 за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203388896).

Згідно ухвали суду від 27.11.2023 було замінено вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» щодо виконання рішення суду по справі №2603/7667/12 про стягнення з боржника (відповідача) - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 220338896 від 19.06.2008.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року. Заява вмотивована тим, що 27.09.2012 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення по справі №2603/7667/12, про стягнення з боржника (відповідача), яким є ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 2203388896. Заявник просив суд поновити пропущений строк на подання даної заяви, оскільки про оскаржуване рішення йому випадково стало відомо 22.12.2025 року після арешту банківських рахунків, відтак просить скасувати заочне рішення суду від 27.09.2012 року, призначити справу до розгляду за його участі.

Ухвалою судді від 17.02.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Дебт Форс» надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києві від 04.03.2026 року взаяву ідповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено

Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.05.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно з якою просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість у розмірі 65 103,47 доларів США, що станом на дату подання заяви еквівалентно 2 854 969,45 грн (курс НБУ 07.05.26: 1 долар США - 43,8528 грн), судовий збір у розмірі 3 219,00 грн. та витрати на правову допомогу, зазначивши при цьому, що правонаступник позивача ТОВ «Дебт Форс» вважає за доцільне змінити (уточнити) предмет позову, а саме шляхом стягнення заборгованості з відповідача не в гривневому еквіваленті, а у валюті кредиту - доларах США.

07.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшло клопотання про витребування документів від позивача.

22.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

25.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача надійшло клопотання про витребування документів від АТ «Райффайзен Банк Аваль».

22.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява з проханням застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203388896 від 19.06.2008р у частині платежів, строк виконання яких настав у період з 19.07.2008 року по 19.05.2009 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині. В решті позовних вимог відмовити з підстав необґрунтованості розрахунків.

Ухвалою суду від 24.06.2026 клопотання представниці відповідача - адвокатки Притули Є. І. про витребування доказівбуло задоволено частково та витребувано від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» виписки по банківському рахунку до кредитного договору від 19.06.2008 р, що був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс»; Додаток №1 (містить Графік погашення боргу та перелік сум боргових зобов`язань) та Додаток №2 (Тарифи кредитора на обслуговування позичальників) до кредитного договору згідно п.14 кредитного договору №2203388896 від 19.06.2008р. та інші наявні у позивача додатки до кредитного договору; відомості про залишок боргу за щомісячними платежами та розмір щомісячного платежу згідно графіку погашення боргу.

Клопотання представниці позивача - адвокатки Бурдюг Т. В. було задоволено та витребувано від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» належним чином посвідчену копію виписки по руху коштів за кредитним договором № 2203388896 від 19.06.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за весь період дії кредитного договору.

28.07.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшли виписки в електронному вигляді з дати видачі кредиту по дату відступлення права вимоги за кредитним договором.

08.09.2026 представником позивача - Бурдюг Т.В. подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

В судових засіданнях представник позивача - Бурдюг Т.В. остаточні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд про їх задоволення, надаючи пояснення посилалась на обставини, викладені у позовній заяві та поданих по суті спору заявах.

Представниця відповідача - адвокатка Притула Є.О. позовні вимоги не визнала у повному обсязі, категорично проти них заперечувала, надаючи пояснення посилалась на обставини, викладені у поданих по суті спору заявах.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 2203388896 від 19.06.2008 року укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 27 806,27 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,8 % на місяць з кінцевим терміном повернення до 19.06,2014 року. (а,с.7 - 15 т.1).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Згідно із заявою на видачу готівки від 19.06.2008 ОСОБА_1 отримав 27 806,27 доларів США, що в еквіваленті складало 134 979,98 грн., що підтверджується квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції від 19.06.2008 з особистими підписами отримувача коштів (а.с.17 т.1).

Як вбачається з первинного розрахунку, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 2203388896 від 19.06.2008 року станом на 19.05.2012 року становила 520 241 грн. 85 коп., з яких: сума непогашеного кредиту у розмірі 200 705 грн, 16 коп. ( в тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 85 569 грн. 79 коп,), заборгованість за відсотками у розмірі 83 776 грн. 29 коп., пеня за порушення строків погашення кредиту у розмірі 112 005 грн. 14 коп., пеня за порушення строків сплати відсотків у розмірі 123 755 грн. 26 коп. (а.с. 16 т.1).

В поданій на адресу суду заяві про зміну позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість у розмірі 65 103,47 доларів США, що станом на дату подання заяви еквівалентно 2 854 969,45 грн (курс НБУ 07.05.26: 1 долар США - 43,8528 грн), судовий збір у розмірі 3 219,00 грн. та витрати на правову допомогу.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На виконання п. 14.4 Кредитного договору позивач 29.09.2009 направив відповідачу письмову вимогу про дострокове виконання грошового зобов`язання. Проте, вимога залишена без відповіді.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526,530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона зо-

бов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від

боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконува-

тися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки.

За таких обставин пред`явлений ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позов в частині стягнення

заборгованості за кредитом та за відсотками підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22 провадження № 61-8556св23, Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).

За таких обставин, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що стягнення боргу з 2008 по 2012 рік в іноземній валюті, за курсом долару станом на 2026 р призведе до порушення принципу захисту порушеного права за яким відповідач звернувся до суду та заборони повороту до гіршого, що означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, а відтак приходить до висновку про часткове задоволення саме первісних вимог позивача.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із п. 14.3 кредитного договору № 2203388896 від 19.06.2008 року встановлено,

що за прострочення будь-яких грошових зобов`язань за кредитним договором позичальник

сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен календа-

рний день прострочення.

Відповідно до вимог ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений

за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста-

вин, які мають істотне значення.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

ОСОБА_1 добровільно свої обов`язки за кредитним договором не виконує, од-

нак враховуючи те, що розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та розмір пені за по-

рушення строків сплати відсотків, значно перевищують розмір заборгованості за кредитом та за відсотками, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасне пога-

шення кредиту та за порушення строків сплати відсотків, та стягнути з ОСОБА_1 на

користь позивача пеню за порушення строків сплати кредиту у розмірі 85 569,79 грн., пеню

за порушення строків сплати відсотків у розмірі 83 776,29 грн. відповідно до вимог п.3

ст.611 ЦК України.

При цьому, відповідачем було подано суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій останній просив застосувати позовну давність до позовних вимог у частині платежів, строк виконання яких, на його думку, настав у період з 19.07.2008 року по 19.05.2009 року, та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Як вбачається з кредитного договору № 2203388896 від 19.06.2008 року, він був укладений із кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 19.06.2014 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань кредитором 29.09.2009 року було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та повернення кредитної заборгованості, якою встановлено строк для виконання відповідної вимоги до 29.10.2009 року.

Отже, при вирішенні питання щодо перебігу позовної давності суд враховує не тільки визначений відповідачем календарний період, а й умови кредитного договору, встановлені ним строки виконання зобов`язань, графік платежів, факт та момент виникнення прострочення за відповідними платежами, а також обставини пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання кредитного зобов`язання та приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 12.07.2012, не пропустив строку, встановленого ст..257 ЦК України, а відтак у суду відсутні підстави для застосування пропуску вказаного строку до вимог позивача.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Доказів, які б спростовували розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним кредитним договором, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», як правонаступника первинного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму непогашеного кредиту у розмірі 200 705 гривень 16 копійок, заборгованість по відсоткам у розмірі 83 776 гривень 29 копійок, пеню за порушення строків сплати кредиту у розмірі 85 569 гривень 79 копійок, пеню за порушення строків сплати відсотків у розмірі 83 776 гривень 29 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 12-13, 19, 76-77, 79,81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.10, 15, 16, 203, 509, 525 - 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», як правонаступника первинного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» суму непогашеного кредиту у розмірі 200 705 гривень 16 копійок, заборгованість по відсоткам у розмірі 83 776 гривень 29 копійок, пеню за порушення строків сплати кредиту у розмірі 85 569 гривень 79 копійок, пеню за порушення строків сплати відсотків у розмірі 83 776 гривень 29 копійок, судовий збір у розмірі 3 219,00 гривень, а всього стягнути 457 046 гривень 53 копійки.

В задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шоссе,201/203, літера 2-А офіс 602.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 09.10.2026.

Суддя: Т.А.Зотько