Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №921/399/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/399/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Багрій В.Ю.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна", вул. Чорноморського козацтва, 28, м. Одеса, Одеська область, 65003

до відповідача – Фермерського господарства "Украгропол", провулок Бригадний, 2, с.Полупанівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47875

про стягнення 875 115,77 грн

За участі представників

позивача: Молодецький Р.А. (в режимі відеоконференції);

відповідача: Шевчук В.О.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, сформованою у системі "Електронний суд", до відповідача - Фермерського господарства "Украгропол", про стягнення заборгованості за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025 у загальному розмірі 875 115,77 грн, в тому числі: 470 734,02 грн - основна сума заборгованості, 43 169,57 грн - інфляційні втрати, 198 908,88 грн – пеня, 162 303,30 грн - 25% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" про збільшення позовних вимог б/н від 18.08.2026 (вх. №6561 від 19.08.2026)).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025 в частині своєчасних розрахунків із позивачем за поставлений товар та надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вх.№4943 від 23.06.2026) про забезпечення позову у справі.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 16 липня 2026 року о 09:30 год.

Подальший хід розгляду справи, процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників процесу відображені у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, 16.07.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у цій справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 31.08.2026 о 12:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, а також з метою дотримання принципу змагальності сторін та рівного права на доступ до правосуддя, встановив відповідачу строк до 21.07.2026 для подання відзиву на позов.

20.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№5714), у якому останній виклав свої заперечення щодо позовних вимог. Зокрема, зазначив про визнання позовних вимог ТОВ "Іррігатор Україна" в частині стягнення основного боргу в розмірі 470 734,02 грн. Водночас, посилаючись на непропорційність нарахованих санкцій та відсутність доведених збитків позивача, з урахуванням фінансового стану відповідача, підтвердженого матеріалами самого ж позивача та інших об`єктивних обставин, просить: відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства "Украгропол" пені у розмірі 174 301,73 грн та на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір процентів річних, що підлягають стягненню з Фермерського господарства "Украгропол", зі 141 990,80 грн на 90%, тобто до 14 199,08 грн; у разі відмови судом прохання за пунктом 3 цієї прохальної частини - зменшити сукупний розмір пені та процентів річних не менш як на 90% від заявлених сум.

27.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№5916), у якій останнім наведено свої доводи в спростування заперечень відповідача.

31.07.2026 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№6090), у яких відповідач просить у задоволенні позовних вимог ТОВ "Іррігатор Україна" в частині стягнення пені у розмірі 174 301,73 грн відмовити повністю, а розмір заявлених 25% річних зменшити на 90% (із 141 990,80 грн до 14 199,08 грн).

19.08.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.№6561) в частині нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 25% річних.

У підготовчому засіданні 31.08.2026 суд відклав підготовче засідання на 07.09.2026 на 09:15 год. та встановив строк відповідачу до 04.09.2026 для подання пояснень на заяву про збільшення позовних вимог, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання.

04.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх.№6468), у яких серед іншого зазначив, що всі доводи, викладені у відзиві на позовну заяву від 20.07.2026 та запереченні на відповідь на відзив, повністю поширюються і на збільшену частину вимог, оскільки додаткові нарахування є похідними від тих самих пені та 25% річних, розрахованих за тим самим механізмом (п. 7.4 Договору) на ту саму суму основного боргу, який відповідач не оспорює. Просить відмовити у стягненні з Фермерського господарства "Украгропол" пені у розмірі 198 908,88 грн у повному обсязі та зменшити на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір процентів річних із 162 303,30 грн на 90%, тобто до 16 230,33 грн, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.07.2026 та запереченні на відповідь на відзив.

07.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 06.09.2026 (вх.№6993 від 07.09.2026), у яких останній наводить додаткові доводи в підтвердження наявності реальних збитків позивача внаслідок недобросовісної поведінки відповідача і щодо співмірності заявлених позовних (пені та 25% річних) з наслідками порушення, та просить їх з доданими документами (копіями: кредитного договору №K19034/2026 від 29.01.2026, виписки ПАТ "МТБ БАНК" за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 за рахунком сплати процентів №UA923281680000206880033500000, повідомлення про нарахування процентів у валюті долар США за Договором № 26-68KN0001 за період з 01.08.2026 по 31.08.2026) долучити до матеріалів справи №921/399/26; задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.08.2026 у розмірі 875 115,77 грн.

Надалі, у підготовчому засіданні 07.09.2026 суд оголосив перерву до 10.09.2026 для надання можливості представнику відповідача ознайомитись із додатковими поясненнями, що надійшли від позивача.

10.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення у справі, подані позивачем 06.09.2026 (вх.№7138), відповідно до яких останній просить відмовити у прийнятті до розгляду додаткових пояснень у справі, поданих позивачем 06.09.2026, та доданих до них документів як таких, що подані з порушенням встановленого ст.161 ГПК України порядку подання заяв по суті справи та встановленого ст. 80 ГПК України строку подання доказів. У разі прийняття зазначених пояснень до розгляду - врахувати, що додані до них докази не стосуються предмета доказування у цій справі, не спростовують правової позиції відповідача та не мають наслідком зміну висновків, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.07.2026, запереченні на відповідь на відзив та запереченні на заяву про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 суд оголосив перерву до 22.09.2026 для надання можливості представнику позивача ознайомитись із додатковими поясненнями, що надійшли від відповідача 10.09.2026, а також для надання можливості представнику відповідача, за необхідності, подати свої пояснення щодо таких.

16.09.2026 від позивача надійшли письмові пояснення у відповідь на заперечення відповідача від 09.09.2026 (вх.№7345 від 10.09.2026).

17.09.2026 від відповідача надійшли заперечення (вх.№7418) щодо письмових пояснень позивача від 15.09.2026.

У підготовчому засіданні 22.09.2026 суд відмовив у прийнятті та долученні до матеріалів справи пояснень ТОВ "Іррігатор Україна" (вх.№6993 від 07.09.2026); залишив без розгляду докази, долучені до пояснень ТОВ "Іррігатор Україна" (вх.№6993 від 07.09.2026), а саме копії: кредитного договору №K19034/2026 від 29.01.2026, виписки ПАТ "МТБ БАНК" за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 за рахунком сплати процентів №UA923281680000206880033500000, повідомлення про нарахування процентів у валюті долар США за Договором № 26-68KN0001 за період з 01.08.2026 по 31.08.2026, про що постановлено відповідну ухвалу.

Надалі, з`ясувавши, що у присутніх представників сторін відсутні інші заяви та клопотання, які подаються на стадії підготовчого провадження, також відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання, визначені ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд у відповідності до ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05 жовтня 2026 року о 09:30 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а присутнього представника відповідача - під розписку.

В судовому засіданні 05.10.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, який продовжив 07.10.2026 о 12:30 год. після оголошення перерви в засіданні на стадії судових дебатів.

В судове засідання 07.10.2026 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції.

Представник позивача позовні вимоги повністю підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 18.08.2026 (вх. №6561 від 19.08.2026), відповіді на відзив (вх.№5916 від 27.07.2026) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Додатково, в судовому засіданні 05.10.2026 до судових дебатів представник позивача зазначив про те, що докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов (вх.№5714 від 20.07.2026), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№6090 від 31.07.2026) та запереченнях на клопотання (заяву) (вх.№6468 від 04.09.2026). Зокрема, повідомив про визнання відповідачем заявлених вимог щодо стягнення 470 734,02 грн основного боргу, погодився з нарахуванням інфляційних втрат в сумі 43 169,57 грн та не заперечив щодо їх стягнення, разом з тим, просить відмовити у стягненні 198 908,88 грн пені та зменшити на 90% заявлені до стягнення 162 303,30 грн 25% річних.

При цьому, серед іншого, посилається на те, що компенсаційний характер інфляційних втрат, який прямо передбачений законом, виключає наявність додаткових збитків, які мала б компенсувати пеня, відтак додаткове стягнення пені є по суті подвійним стягненням за одну і ту ж економічну шкоду, тоді як позивач не надав жодного доказу наявності реальних майнових втрат (збитків) внаслідок прострочення оплати з боку відповідача.

Зауважує, що сукупний розмір заявлених до стягнення пені та 25% річних складає понад 76,7% від суми основного боргу. До того ж, пеня та 25% річних нараховуються за ідентичним поденним механізмом, на ту саму суму боргу і за той самий період прострочення, а тому є тотожними за своєю правовою природою штрафними санкціями, одночасне стягнення яких суперечить ст.61 Конституції України. З цих підстав та відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, відповідач просить суд відмовити у стягненні пені в повному обсязі та зменшити заявлений розмір 25% річних на 90%. При цьому зазначив, що складний фінансовий стан відповідача підтверджується позивачем при зверненні із позовом та долученими позивачем доказами.

Окрім того, в судовому засіданні 05.10.2026 представник відповідача повідомив про намір подати докази в підтвердження надання професійної правничої допомоги відповідачу у цій справі.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, яка викладена, зокрема, у відзиві на позовну заяву (вх. №5714 від 20.07.2026), суд відзначає наступне

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин 1, 2 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.191 ГПК України).

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5 ст. 191 ГПК України).

Суд враховує, що про визнання позову в частині заявленого до стягнення основного боргу в сумі 470 734,02 грн відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву (вх. №5714 від 20.07.2026), який підписаний головою Фермерського господарства "Украгропол" Зембою Петром Франковичем. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що наслідки визнання позову (зокрема, частини позовних вимог) відповідачу відомі.

З огляду на викладене, суд приймає визнання позову відповідачем в частині стягнення основного боргу в сумі 470 734,02 грн як таке, що здійснене уповноваженим представником відповідача, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

07 жовтня 2026 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог статей 233, 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

17 січня 2025 року між Фермерським господарством "Украгропол" (як Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (Постачальник) укладено Договір поставки №1/25/0013 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язався поставити Покупцю Товар та, у разі необхідності здійснити шеф-монтаж Товару, згідно Додатків-Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що оплата Товару проводиться у національній грошовій одиниці України – гривні на поточний рахунок Постачальника на умовах, визначених у Додатках-Специфікаціях до цього Договору.

У разі наявності заборгованості Покупця за раніше поставлений Товар, або за будь-яким іншим зобов`язанням перед Постачальником, останній має право зарахувати всі, або частину перерахованих Покупцем коштів у рахунок оплати зобов`язань Покупця перед Постачальником, що виникли раніше.

Відповідно до п. 4.2. Договору приймання-передача Товару здійснюється на підставі видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору Постачальник в обов`язковому порядку зобов`язується здійснити поставку Товару згідно відповідного Додатку-Специфікації. У разі затримки Покупцем здійснення зазначеного платежу, строк поставки переноситься пропорційно строку затримки платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити та прийняти Товар відповідно до умов Договору та відповідного Додатку-Специфікації.

Згідно з п. 6.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього Договору та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторона Договору, майнові інтереси якої порушені в результаті невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором іншою Стороною, має право вимагати повного відшкодування заподіяних їй іншою Стороною збитків, під якими розуміються витрати, які Сторона, чиє право порушене, зазнала чи понесе для відновлення своїх прав та інтересів (реальний збиток).

Згідно з п.7.4. Договору у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, а також, згідно ч.3 ст. 692 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Вказаний Договір підписаний сторонами у сервісі "Вчасно" із застосуванням електронних цифрових підписів та електронних печаток сторін.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору, протягом січня – червня 2025 року складено Додатки-специфікації до Договору №1/25/0013 від 17.01.2025 на загальну суму 2424642,50 грн, а саме:

1. Специфікація № С7250330 від 17.01.2025 (підписана сторонами у сервісі "Вчасно" 14.02.2025) на поставку товару та послуг з організації шеф-монтажу на загальну суму 2265957,36 грн (в тому числі послуг з організації шеф-монтажу на суму 53 557,68 без ПДВ), в п.3 якої визначено строк оплати – не пізніше 01.04.2025.

2. Специфікація № С7251690 від 17.04.2025 на суму 56 223,06 грн.

3. Специфікація № С7252120 від 19.05.2025 на суму 5 625,54 грн.

4. Специфікація № С7252153 від 21.05.2025 на суму 87 059,88 грн.

5. Специфікація № С72523100 від 09.06.2025 на суму 9 776,66 грн, в п.3 якої визначено строк оплати – не пізніше 10.06.2025.

При цьому загальна вартість поставленого Товару та наданих Послуг за Договором у сумі 2 424 642,50 грн підтверджується відповідачем в Акті звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2026, який підписаний Головою ФГ "Украгропол" Зембою П.Ф. та скріплений печаткою фермерського господарства 04.02.2026.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за Договором виконав лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 470 734,02 грн, зокрема: за видатковою накладною №1906 від 08.05.2025 на суму 901 653,32 грн (з урахуванням зарахованих авансів та наступних часткових платежів 140 000 грн від 07.11.2025 та 50 000 грн від 05.12.2025, несплачений залишок за накладною складає 396 688,14 грн), за видатковою накладною №2511 від 09.06.2025 на суму 9776,66 грн та за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 на суму 64 269,22 грн.

Оскільки вказану суму заборгованості відповідач не сплатив, направлену позивачем 04.05.2026 претензію отримав (переглянув у системі "Вчасно" 04.05.2026 о 15:16), проте проігнорував, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар, а також нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 25% річних.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України (втратив чинність 28.08.2025, разом з тим був чинним на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось вище, між сторонами у справі виникли правовідносини за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025, на виконання якого позивачем поставлено товар, зокрема, згідно неоплачених видаткових накладних №1906 від 08.05.2025 на суму 901653,32 грн (несплачений залишок складає 396 688,14 грн), №2511 від 09.06.2025 на суму 9776,66 грн та за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 на суму 64269,22 грн, які підписані відповідачем у сервісі "Вчасно".

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону, і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, обставина підписання вищевказаних первинних документів відповідачем не заперечується, наявність заборгованості за вказаними первинними документами в сумі 470734,02 грн підтверджується відповідачем в Акті звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2026 та його представником в судовому засіданні.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №5714 від 20.07.2026) зазначив про визнання позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 470 734,02 грн.

Враховуючи зазначене, а також визнання відповідачем позову в цій частині, яке судом прийнято, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" про стягнення Фермерського господарства "Украгропол" основного боргу в розмірі 470 734,02 грн підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом з`ясовано, що видаткова накладна №1906 від 08.05.2025 та Акт надання послуг №3742 від 03.10.2025 складені на виконання Специфікації № С7250330 від 17.01.2025 (в п.3 якої визначено строк оплати – не пізніше 01.04.2025), видаткова накладна №2511 від 09.06.2025 на суму 9776,66 грн складена на виконання Специфікації № С72523100 від 09.06.2025 (в п.3 якої визначено строк оплати – не пізніше 10.06.2025), тобто визначена попередня оплата за товар.

Як вказує позивач, сторонами погоджено використання системи електронного документообігу "Вчасно". Відтак, оскільки граничні строки оплати, визначені Специфікаціями №С7250330 та №С72523100, на момент підписання видаткових накладних та акту надання послуг вже минули, вважає відповідача таким, що прострочив виконання зобов`язання з наступного дня після підписання кожного документа, а саме за видатковою накладною №1906 від 08.05.2025 - 22.05.2025 (прострочення з 23.05.2025), за видатковою накладною №2511 від 09.06.2025 - 11.06.2025 (прострочення з 12.06.2025), за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 - 08.10.2025 (прострочення з 09.10.2025).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних умов, згідно розрахунку, доданого до заяви про збільшення позовних вимог (вх.№6561 від 19.08.2026), позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України 43 169,57 грн інфляційних втрат, зокрема:

- по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 за період з 23.05.2025 по 17.08.2026 -37441,49 грн (нарахованих на несплачену суму заборгованості, з урахуванням часткових оплат 07.11.2025 в сумі 140 000 грн та 05.12.2025 в сумі 50 000 грн);

- по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 за період з 12.06.2025 по 17.08.2025 – 820,10 грн (нарахованих на суму заборгованості 9776,66 грн);

- за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 – за період з 09.10.2025 по 17.08.2026 – 4907,98 грн (нарахованих на суму заборгованості 64269,22 грн).

Відповідач у заявах по суті справи та його представник в судовому засіданні погодилися із нарахуванням інфляційних втрат та не заперечили щодо стягнення таких.

Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (диспозитивність господарського судочинства).

Судом у межах заявленого позивачем періоду за допомогою інструменту "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (що є усталеною практикою, зокрема, відповідно до постанов Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21) здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, за результатами якого вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 42 149,74 грн інфляційних втрат (в тому числі по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 – 36 421,66 грн (за заявлений період з 23.05.2026 по 17.08.2026), по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 – 820,10 грн (за заявлений період з 12.06.2025 по 17.08.2026), за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 – 4907,98 грн (за заявлений період з 09.10.2025 по 17.08.2026).

В решті заявлених інфляційних втрат слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

Щодо стягнення пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, в пункті 7.4. Договору поставки сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, а також, згідно ч.3 ст. 692 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (чинною на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, у разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд зауважує, що Договір поставки №1/25/0013 від 17.01.2025 укладений сторонами в період дії Господарського кодексу України, відтак положення останнього застосовуються до виконання зобов`язань за договором і після втрати ним чинності (28.08.2025). Тому до питання нарахування пені підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України, які обмежують період нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з доданим до заяви про збільшення позовних вимог (вх.№6561 від 19.08.2026), розрахунком, позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховано відповідачу 198 908,88 грн пені, а саме:

- по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 за період з 23.05.2025 по 17.08.2026 – 178 605,95 грн (нарахованих на несплачену суму заборгованості, з урахуванням часткових оплат 07.11.2025 в сумі 140 000 грн та 05.12.2025 в сумі 50 000 грн);

- по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 за період з 12.06.2025 по 17.08.2025 – 3538,35 грн (нарахованих на суму заборгованості 9776,66 грн);

- за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 – за період з 09.10.2025 по 17.08.2026 – 16764,58 грн (нарахованих на суму заборгованості 64269,22 грн).

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум пені по видаткових накладних №1906 від 08.05.2025 та №2511 від 09.06.2025, судом з`ясовано, що останню позивачем нараховано виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, однак за період, що перевищує 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та за відсутності в договорі умов про збільшення такого строку нарахування.

Судом, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, ч.6 ст.232 ГК України, здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені в межах визначених позивачем періодів нарахування, за результатами якого вважає обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 67 791,18 грн, в тому числі:

- по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 – 66 271,65 грн (за період з 23.05.2025 по 02.10.2025), враховуючи, що в п.3 Специфікації №С7250330 від 17.01.2025 визначено строк оплати – не пізніше 01.04.2025 (прострочення з 02.04.2025);

- по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 - 1 519,53 грн (за період з 12.06.2025 по 11.12.2025), враховуючи, що в п.3 Специфікації № С72523100 від 09.06.2025 визначено строк оплати – не пізніше 10.06.2025 (прострочення з 11.06.2025).

В решті заявленої до стягнення пені позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування здійснені всупереч положенням ч.6 ст.232 ГК України. Окрім того, відповідальність у вигляді нарахування пені умовами Договору (п.7.4) передбачена лише за порушення Покупцем строків оплати Товару, і відповідно не може застосовуватись до порушення строку оплати послуг згідно з Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025.

Щодо стягнення процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних.

Як вже зазначалося вище, в пункті 7.4. Договору поставки сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець на вимогу Постачальника, окрім пені, також згідно ч.3 ст. 692 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з Покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Частинами 1-2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з доданим до заяви про збільшення позовних вимог (вх.№6561 від 19.08.2026), розрахунком, позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховано відповідачу 162 303,30 грн - процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних, а саме:

- по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 за період з 23.05.2025 по 17.08.2026 – 145 632,22 грн (нарахованих на несплачену суму заборгованості, з урахуванням часткових оплат 07.11.2025 в сумі 140 000 грн та 05.12.2025 в сумі 50 000 грн);

- по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 за період з 12.06.2025 по 17.08.2025 – 2892,82 грн (нарахованих на суму заборгованості 9776,66 грн);

- за Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 – за період з 09.10.2025 по 17.08.2026 – 13778,26 грн (нарахованих на суму заборгованості 64269,22 грн).

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення процентів за використання чужих коштів, за результатами якого правомірно нарахованими є вимоги в сумі 148 525,04 грн, в тому числі: - по видатковій накладній №1906 від 08.05.2025 за період з 23.05.2025 по 17.08.2026 – 145 632,22 грн (нарахованих на несплачену суму заборгованості, з урахуванням часткових оплат 07.11.2025 в сумі 140 000 грн та 05.12.2025 в сумі 50 000 грн); - по видатковій накладній №2511 від 09.06.2025 за період з 12.06.2025 по 17.08.2025 – 2892,82 грн (нарахованих на суму заборгованості 9776,66 грн).

Водночас, в частині нарахованих процентів за використання чужих коштів за порушення строку оплати послуг згідно з Актом надання послуг №3742 від 03.10.2025 в позові слід відмовити, оскільки умовами Договору (п.7.4) передбачено нарахування процентів за використання чужих коштів (25%) лише за порушення Покупцем строків оплати Товару.

При цьому твердження відповідача про неможливість одночасного застосування відповідальності у вигляді пені і процентів за використання чужих коштів 25%, суд вважає необґрунтованими і такими, що не базуються на нормах чинного законодавства.

Так, як вже зазначалось вище, відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Досліджуючи правову природу процентів, передбачених статтею 536 ЦК України, та виходячи зі змісту положень статей 692, 693, 694 ЦК України, слід зазначити, що такі проценти нараховуються у випадку користування чужими грошовими коштами саме як плата за неправомірне користування грошовими коштами про що також зазначено в п.7.4 Договору.

Отже, пеня є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності, а проценти - встановленою законом або договором платою за користування чужими грошовими коштами.

Хоча нарахування пені та заявлених до стягнення процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних в даному випадку передбачені одночасно в п.7.4 Договору, проте правова природа понять "пеня" та "проценти за користування чужими грошовими коштами" є різною.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Таким чином, оскільки пеня нарахована відповідачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення оплати (і до того ж період її нарахування обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що враховано судом у цій справі), тоді як заявлені до стягнення проценти за використання чужих коштів згідно з п.7.4 Договору, ч.3 ст. 692 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України нараховуються саме як річні - в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати, такі відрізняються за своєю правовою природою та способом нарахування від пені, і можливість їх одночасного застосування законодавством не обмежена.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних на 90%, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, частинами 1-3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням певних обставин, судом може бути зменшено розмір неустойки у вигляді штрафу та пені. Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№5714 від 20.07.2026), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№6090 від 31.07.2026) та у запереченнях на клопотання (вх.№6468 від 04.09.2026) просить зменшити на підставі ч.3 ст.551 ЦК України розмір заявлених до стягнення процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних на 90%, посилаючись при цьому на висновки Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, важкий фінансовий стан господарства, підтверджений матеріалами самого ж позивача, а також те, що пеня та 25% річних є тотожними за своєю правовою природою штрафними санкціями, одночасне стягнення яких суперечить ст.61 Конституції України; відсутність доказів в підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати з боку відповідача.

Також відповідач просить врахувати інші об`єктивні обставини справи, що обґрунтовують зменшення розміру санкцій, зокрема: визнання відповідачем суми основного боргу у повному обсязі, що свідчить про добросовісність його поведінки та відсутність наміру ухилення від виконання зобов`язань; здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості ще до подання позову; прострочення виконання зобов`язання зумовлене об`єктивними факторами - затримкою розрахунків з контрагентами відповідача за реалізовану сільськогосподарську продукцію та загальними економічними складнощами в аграрному секторі в умовах воєнного стану.

Водночас, як вже судом зазначено вище, в даному випадку заявлені до стягнення проценти за використання чужих коштів згідно з п.7.4 Договору, ч.3 ст. 692 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України нараховуються саме як річні - в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати, і такі відрізняються за своєю правовою природою та способом нарахування від пені (вимогу щодо стягнення якої суд визнав обґрунтованою в частині 67791,18 грн із заявлених 198 908,88 грн).

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих, зокрема на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

При цьому заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість їх зменшення, з врахуванням принципів розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Частиною 1 ст.13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодного доказу в підтвердження обставин, на які останній посилається у клопотанні про зменшення заявленого до стягнення розміру 25% річних за використання чужих коштів.

При цьому підтверджувати наявність таких обставин, зокрема щодо неможливості своєчасного виконання зобов`язань в частині оплати поставленого товару та виконаних послуг, складне фінансове становище фермерського господарства, має саме відповідач, з огляду на встановлений принцип змагальності у господарському судочинстві.

Щодо посилання відповідача на долучені позивачем до заяви про забезпечення позову (поданої одночасно з позовною заявою) докази, а саме аналітичні звіти з системи "YouControl", а також фінансову звітність ФГ "Украгропол" станом на 31.12.2024, станом на 31.12.2025, роздруківки Експрес-аналізу контрагента з системи "YouControl", то суд вже надав оцінку таким доказам під час вирішення процесуального питання щодо вжиття заходів забезпечення позову (ухвалою суду від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні відповідної заяви ТОВ "Іррігатор Україна"), вказавши, що такі не доводять посилання заявника про реальну загрозу неплатоспроможності ФГ "Украгропол" чи вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання (зокрема, після пред`явлення вимоги, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем та маніпуляції із пасивами та ризики відводу активів), що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог, оскільки дані, отримані з аналітичної системи "YouControl", не є даними з офіційних джерел, така інформація має виключно рекомендаційний характер і не може підміняти будь-які експертні висновки, існуючі офіційні дані та/або встановлювати будь-які факти або обставини, що мають юридичне значення.

Офіційна інформація, зокрема фінансові звіти є в розпорядженні саме у відповідача, і саме останній володіє актуальною інформацією щодо фінансового стану і фінансової спроможності господарства.

Також відповідач не довів наявності інших обставин, які могли б бути враховані судом під час розгляду клопотання про зменшення розміру процентів за використання чужих коштів в розмірі 25% річних, зокрема на 90%.

З огляду на наведене, вказане клопотання відповідача є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" підлягають до задоволення в частині стягнення з Фермерського господарства "Украгропол" 470 734,02 грн основного боргу за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025, 42 149,74 грн інфляційних втрат, 67 791,18 грн пені та 148 525,04 грн - 25% річних як обґрунтовано заявлені.

В решті заявлених вимог позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Судові витрати.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині 470 734,02 грн основного боргу, судовий збір щодо вказаної майнової вимоги покладається на відповідача в розмірі 2824,40 грн, що складає 50% від суми, що підлягала сплаті за таку вимогу (470734,02 грн*1,5%*0,8/2).

Також, відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням ціни позову, при зверненні із цією позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" сплачено 9950,06 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією №5586 від 18.06.2026, а також у зв`язку із поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог, згідно з платіжною інструкцією №6135 від 18.08.2026 додатково сплачено 551,33 грн судового збору.

Таким чином, з огляду на визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 470 734,02 грн до початку розгляду справи по суті, яке судом прийнято, Товариству з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" на підставі ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" слід повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за таку вимогу майнового характеру, а саме 2824,40 грн.

В решті, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 191, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Украгропол" (провулок Бригадний, 2, с.Полупанівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47875, код ЄДРПОУ 40118324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вул. Чорноморського козацтва, 28, м. Одеса, Одеська область, 65003, код ЄДРПОУ 38340586):

- 470 734 (чотириста сімдесят тисяч сімсот тридцять чотири) грн 02 коп. - основного боргу за Договором №1/25/0013 від 17.01.2025;

- 42 149 (сорок дві тисячі сто сорок дев`ять) грн 74 коп. - інфляційних втрат,

- 67 791 (шістдесят сім тисяч сімсот дев`яносто одну) грн 18 коп. – пені,

- 148 525 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 04 коп. - 25% річних,

- 5925 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 99 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову – відмовити.

5. У задоволенні клопотання ТОВ "Украгропол" про зменшення розміру заявлених до стягнення 25% річних на 90% – відмовити.

6. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вул. Чорноморського козацтва, 28, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 38340586) судовий збір в сумі 2824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 40 коп., сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією №5586 від 18.06.2026, що становить 50% судового збору, який підлягав сплаті за визнану відповідачем вимогу.

7. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя Н.В. Охотницька