Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №921/297/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/297/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Беги В.М.

розглянув справу

за позовом – Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська область, Чортківський район, селище Гусятин, вулиця Лепкого Б., будинок 1К)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця За Рудкою, будинок 33, офіс 40)

про зобов`язання виконання умов договору.

За участі від:

позивача – Туткалюк І.М.

відповідача – не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Комунальне некомерційне підприємство "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" про зобов`язання останнього виконати взяті на себе зобов`язання за договором №15 від 22.01.2026, шляхом здійснення поставки Комунальному некомерційному підприємству «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради пального, а саме: бензину автомобільного А-95 (Євро 5) у талонах (скретч-картках), дизельного пального (Євро 5) у талонах (скретч-картках), у кількості та за ціною, визначеними договором №15 від 22.01.2026 та специфікацією (додаток №1 до договору), на загальну суму невиконаних зобов`язань 166650 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено про невиконання відповідачем умов договору №15 від 22.01.2026, в частині поставки товару на суму 166650 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю.

В обґрунтування цьому ним зазначено, що до отримання заявки від позивача у нього не виникає зобов`язання поставки (передачі) талонів на виконання умов договору. Отримавши заявку, відповідач зобов`язаний її виконати впродовж 3 календарних днів.

Зважаючи на те, що позивачем не дотримано вимог п. 5.1. договору, у відповідача не виникло зобов`язання щодо виконання п. 5.2 договору.

Також вказано, що військові дії на Близькому Сході призвели до дефіциту сировини (нафти), перебоїв у її постачанні та, як наслідок, до росту цін на бензин і дизель на світовому ринку, що в свою чергу вплинуло і на зростання цін на ринку пального в Україні.

19.03.2026 відповідач направив на адресу позивача лист №75 про розірвання договору, посилаючись на підвищення ринкових цін на паливо, що зробило економічно недоцільним та збитковим виконання ним умов договору.

У відповіді на відзив, підтримуючи позовні вимоги, позивач зазначив про відсутність підстав для розірвання договору, про що він повідомив відповідача листом від 27.03.2026.

Ним також зазначено про безпідставність доводів відповідача про відсутність заявки на поставку пального, оскільки поставка товару за вказаним договором уже здійснювалась без направлення позивачем окремих письмових заявок у порядку п. 5.1 договору.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/297/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2026, яке надалі відкладалось на 23.07.2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/297/26 та призначено її до розгляду по суті на 10.08.2026.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 10.08.2026, ухвалою суду від 29.07.2026 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено розгляд даної справи по суті на 24.09.2026.

Представником позивача в судовому засіданні 24.09.2026 підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача в судовому засіданні 24.09.2026 заперечено проти позову.

24.09.2026 судом відкладено ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення на 29.09.2026, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

29.09.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №913/182/20 зазначено, що згідно зі статтею 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Так, ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення прийнятого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи по суті і стадії ухвалення та оголошення судового рішення є різними стадіями процесу: перша передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати, і саме на цій стадії забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другі є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

Процесуальний закон не покладає на суд обов`язку забезпечити обов`язкову присутність сторін при проголошенні судового рішення, а лише передбачає право учасників бути присутніми у цьому засіданні.

Відповідно до змісту цієї постанови Верховного Суду відсутність особи під час проголошення рішення не може розцінюватись як порушення її права на участь у розгляді справи через неналежним чином повідомлення її про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст. 310 ГПК України).

Крім того, процесуальне законодавство гарантує учасникам справи доступ до повного тексту судового рішення через його виготовлення у письмовій формі та вручення (направлення) копій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Комунальним некомерційним підприємством «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради (надалі - Покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-» (надалі - Постачальником) 22.01.2026 укладено договір №15 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався передати Покупцеві, а Покупець оплатити й прийняти пально-мастильні матеріали: Бензин A-95-Євро та Дизпаливо (в талонах чи скретч-картах - далі талони), в асортименті, кількості і за цінами, викладеними у рахунку-фактурі та видатковій накладній, та Специфікації.

Предмет цього Договору: ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95 (Євро 5), талон (номінал 10 л., 20 л.); Дизельне паливо (Євро 5), талон (номінал 10 л., 20л.).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, технічні вимоги, кількість, ціна за одиницю та вартість товару вказано в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Талон є документом встановленого емітентом зразка і форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним Користувача на одержання певної кількості товару на АЗС Постачальника. Талон має певний ступінь захисту та обов`язкові реквізити: марка та кількість пального; штрих-код та/або голограма; термін дії (або без зазначення терміну дії) (п. 1.3 Договору).

У п. 3.2 Договору зазначено, що загальна сума Договору становить 277950,00 грн, в т.ч. ПДВ 46325 грн.

Ціна за одиницю (літр) товару, визначена цим Договором, є істотною умовою цього Договору і не може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі крім випадків, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та цим Договором (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату вартості Товару, визначеної в видатковій накладній, на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару та підписання видаткової накладної.

Обсяг поставки (передачі), прийнятий до виконання, визначається найменуванням товару і його кількістю, зазначеними у заявці Покупця, яка надсилається за допомогою засобів зв`язку визначених у даному Договорі. Постачальник поставляє Покупцю талони з терміном дії не менше ніж 6 (шість) місяців з дня фактичної передачі (п. 5.1 Договору).

Поставка (передача) талонів здійснюється однією партією протягом 3 календарних днів з дати отримання заявки з наданням оригіналів відповідних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна та/або інші документи) (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов`язується здійснювати постачання (передачу) товару Покупцю на АЗС Постачальника впродовж усього строку дії талонів.

Згідно з п. 5.4 Договору Постачальник зобов`язується здійснити передачу талонів та належним чином оформити видаткову накладну та/або інші документи Покупцю та/або уповноваженому ним Користувачу.

У п. 5.5 Договору зазначено, що право власності на товар, переходить до Покупця в день фактичної передачі талонів Постачальником. Постачальник гарантує одержання Покупцем та/або уповноваженим ним Користувачем товару за номіналом талона на АЗС Постачальника без будь-яких обмежень.

З моменту переходу до Покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС Постачальника, товар перебуває на зберіганні Постачальника. Вартість зберігання включено в ціну товару (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 5.11 Договору фактична кількість товару, що поставляється відповідно до цього Договору, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.

Місце поставки талонів: селище Гусятин, вул. Богдана Лепкого,1-к (п. 5.12 Договору).

Відповідно до п. 6.1.2 Договору покупець зобов`язаний в повному обсязі оплатити 100% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній.

Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку (передачу) товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 Договору); забезпечити поставку (передачу) товару, технічні та якісні характеристики якого відповідають Додатку 1 до цього Договору (п. 6.3.2 Договору).

У п. 8.1 Договору зазначено, що при настанні обставин неможливості виконання або часткового виконання Стороною зобов`язань по цьому Договору, таких як: стихійних лих, пожежі, війни, відсутності на об`єктах Постачальника електроенергії не з вини останнього (в т.ч. але не обмежуючись цим з вини постачальника електроенергії), блокади, масових хвилювань, і безладдя, протиправних дій третіх осіб, дій та /або рішень державних органів, що призвели до тимчасової неможливості поставки Товару або до ушкодження майна, а також при настанні інших, що не залежать від Сторін, обставин, які виникли після укладання цього Договору, і Сторони не в змозі їх усунути, - договірні зобов`язання відсуваються відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини і їхні наслідки, але на термін не більш як 60 (шістдесят) календарних днів.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань по цьому Договору, повинна про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язання, негайно (протягом 5 (п`яти) робочих днів ) сповістити іншу Сторону (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору належним доказом наявності зазначених вище обставин і їхніх тривалості будуть служити документи, що видаються відповідно регіональними Торгово-промисловими палатами Сторони Покупця і Постачальника, іншими компетентними органами.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс- мажорних обставин позбавляє Сторону права на них посилатися (п. 8.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2026 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).

У п. 11.3 Договору зазначено, що зміни, доповнення до цього Договору, а також розірвання цього Договору, оформляються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками обох Сторін.

Усі додаткові угоди до цього Договору, а також інші документи, що утворюються при його виконанні, є його невід`ємною частиною (п. 11.4 Договору).

У п. 12.1.1 Договору зазначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Додаток №1 до Договору (Специфікація).

22.01.2026 між сторонами підписано Додаток №1 до Договору Специфікацію на закупівлю палива дизельного ДП (паливні талони (скетч-картки), номіналом 10 л та 20 л), кількістю 3500 літрів, по ціні 55,50 грн за літр, та Бензин автомобільний А-95 (паливні талони (скетч-картки), номіналом 10 л та 20 л), кількістю 1500 літрів, по ціні 55,80 грн за літр. Загальна вартість товару з ПДВ склала 277950 грн.

На виконання умов договору та укладеної до нього специфікації відповідач передав позивачу товар (бензин А-95 та дизельне паливо) загальною вартістю 111300 грн з ПДВ згідно з видатковими накладними №РН-0000422 від 10.02.2026 на суму 55650 грн, №РН-0000421 від 10.02.2026 на суму 55650 грн.

Приймання - передача товару згідно з вказаними видатковими накладними посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

У свою чергу позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 111300 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №8547 від 13.03.2026 на суму 40000 грн, №8453 від 12.02.2026 на суму 55650 грн, №8548 від 13.03.2026 на суму 15650 грн.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 166650 грн.

У адресованому позивачу листі №75 від 19.03.2026 відповідач зазначив, що у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, із різким та непередбачуваним зростанням ринкових цін на нафтопродукти, подальше виконання зобов`язань за договором №15 від 22.01.2026 на поточних умовах стає для Товариства з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-» економічно недоцільним та призведе до значних збитків. Враховуючи наведені обставини відповідач просив розірвати договір.

Лист №75 від 19.03.2026 позивач отримав 26.03.2026 за вх. №345/1/1-09.

На вищевказане звернення позивач з супровідним листом №202/1-10 від 27.03.2026 направив відповідачу відповідь про відмову у розірванні договору.

У ньому зазначено, що згідно з п. 8.3 договору, настання обставин непереборної сили має бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України, але жодних документів, які б засвідчували вищевказані обставини відповідач не надав. Зростання ринкових цін на пальне є підприємницьким ризиком і не звільняє постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань. З урахуванням ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Умови п. 11.3 договору передбачають порядок розірвання договору за згодою обох сторін. Позивач згоди на розірвання договору не надає. Підписавши договір та специфікацію, сторонами погоджено його істотну умову – ціну, за якою відповідач гарантував поставку товару. Позивач належить до об`єктів критичної інфраструктури. В умовах постійної загрози відключення електроенергії, наявність резервного палива є життєво необхідною для роботи дизель-генераторів, які забезпечують роботу реанімаційного відділення, операційних блоків та апаратів ШВЛ. Відсутність палива у випадку блекауту або зупинка карет швидкої допомоги, може призвести до нанесення непоправної шкоди здоров`ю та життю пацієнтів підприємства.

З урахуванням наведеного позивач просив здійснити поставку решти пального в талонах на суму 166650 грн за ціною вказаною в додатку 1 до договору у найкоротші терміни.

У вимозі №251/1-10 від 10.04.2026 позивач просив відповідача належним чином виконати взяті на себе зобов`язання та здійснити відпуск талонів згідно з умовами договору.

Відповідачем вищезазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У розумінні ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами цього спору договір №15 від 22.01.2026 є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частини 1, 3 статті 510 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 655, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах продавець (відповідач) є стороною, яка зобов`язана передати товар належної якості та асортименту з його приналежностями покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України. Позивач як замовник є особою, управненою вимагати належного виконання цього обов`язку від постачальника.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Отже, за правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Укладенням договору №15 від 22.01.2026 з додатками до нього, сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов, зокрема щодо ціни товару.

Відповідно до специфікації до договору відповідач зобов`язався здійснити поставку товару, а саме дизельного ДП (паливні талони (скетч-картки), номіналом 10 л та 20 л), кількістю 3500 літрів, по ціні 55,50 грн за літр, та бензин автомобільний А-95 (паливні талони (скетч-картки), номіналом 10 л та 20 л), кількістю 1500 літрів, по ціні 55,80 грн за літр. Сторонами обумовлено загальну вартість поставки товару 277950 грн.

Умовами п. 5.12, 10.1 договору сторонами обумовлено місце поставки талонів: селище Гусятин, вул. Богдана Лепкого,1-к, та строк дії договору – 31.12.2026.

На виконання умов даного договору відповідачем поставлено позивачу товар лише на 111300 грн.

У свою чергу позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 111300 грн.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, в межах строку дії договору відповідач не здійснив поставку товару позивачу на решту суми 166650 грн (277950 грн - 111300 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Посилання відповідача у відзиві на умови п. 5.1 договору щодо поставки товару на підставі заявки покупця суд не бере до уваги як необгрунтовані, оскільки матеріали справи не містять доказів дотримання ними умов вказаного пункту договору при поставці попередніх партій товару на загальну суму 111300 грн. З урахуванням наведеного, сторонами самостійно здійснено відступ від цієї умови договору.

Окрім того, після отримання від позивача письмових вимог від 27.03.2026 та від 10.04.2026 про необґрунтованість допоставки, обумовленої сторонами кількості пального, відповідач свої зобов`язання також не виконав.

Водночас, у відповідях на вимоги позивача відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, а у відзиві на позов - на відсутність заявки на відпуск решти товару.

Така непослідовність поведінки відповідача щодо причин невиконання своїх зобов`язань за договором свідчить про його недобросовісність.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

До того ж, у пунктах 75- 77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що:

- потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП України за отриманням сертифіката;

- саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;

- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено у договорі (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин суд вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

У п. 8.1 договору зазначено, що при настанні обставин неможливості виконання або часткового виконання стороною зобов`язань по цьому договору, таких як: стихійних лих, пожежі, війни, відсутності на об`єктах постачальника електроенергії не з вини останнього (в т.ч. але не обмежуючись цим з вини постачальника електроенергії), блокади, масових хвилювань, і безладдя, протиправних дій третіх осіб, дій та /або рішень державних органів, що призвели до тимчасової неможливості поставки товару або до ушкодження майна, а також при настанні інших, що не залежать від сторін, обставин, які виникли після укладання цього договору, і сторони не в змозі їх усунути, - договірні зобов`язання відсуваються відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини і їхні наслідки, але на термін не більш як 60 (шістдесят) календарних днів.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань по цьому договору, повинна про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язання, негайно (протягом 5 (п`яти) робочих днів ) сповістити іншу сторону (п. 8.2 договору).

Згідно з п. 8.3 договору належним доказом наявності зазначених вище обставин і їхніх тривалості будуть служити документа, що видаються відповідно регіональними Торгово-промисловими палатами сторони покупця і постачальника, іншими компетентними органами.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс - мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатися (п. 8.4 договору).

Отже, відповідно до чинного законодавства та умов договору підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України, з видачею відповідного сертифіката, виданого відповідачу за його зверненням. Умови договору передбачають обов`язкову процедуру подальшого звернення відповідача з такими документами на адресу позивача.

Докази оформлення відповідачем таких документів та звернення з ними до позивача відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Як вже зазначалось, договір поставки є двостороннім правочином.

Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вказане обумовлено сторонами у п. 11.3 договору.

Матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами договору згоди щодо його розірвання, оформленої у двосторонньому порядку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів в підтвердження поставки товару на суму 166650 грн не надав, а тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення з даним позовом до суду в електронній формі, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн, однак з урахуванням визначеного законом понижуючого коефіцієнту 0,8, розмір судового збору мав складати суму – 2662,40 грн.

З огляду на викладене, суд роз`яснює позивачу, що зайво сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн може бути повернений за його клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця За Рудкою, будинок 33, офіс 40, ідентифікаційний код 23588912) виконати взяті на себе зобов`язання за договором №15 від 22.01.2026, шляхом здійснення поставки Комунальному некомерційному підприємству “Гусятинська комунальна лікарня” Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська область, Чортківський район, селище Гусятин, вулиця Лепкого Б., будинок 1К, ідентифікаційний код 02000582) пального, а саме: бензину автомобільного А-95 (Євро 5) у талонах (скретч картках), дизельного пального (Євро 5) у талонах (скретч-картках), у кількості та за ціною, визначеними договором №15 від 22.01.2026 та специфікацією (додаток №1 до договору), на загальну суму невиконаних зобов`язань 166650 (сто шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят) грн.

Видати наказ.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця За Рудкою, будинок 33, офіс 40, ідентифікаційний код 23588912) на користь Комунального некомерційного підприємства "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська область, Чортківський район, селище Гусятин, вулиця Лепкого Б., будинок 1К, ідентифікаційний код 02000582) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. – судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський