Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №917/1609/25 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/1609/25

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/1609/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Романтика», 39605, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Б. Хмельницького, 3Б, код ЄДРПОУ 22533783

до відповідачів: 1. Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Європабуд», 39605, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Юря Руфа, 2/7, код ЄДРПОУ 34987714,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ВАТ «Виробничо-торгова фірма «Кременчукмеблі» (вул. Б.Хмельницького, 39, м. Кременчук, 39605, код ЄДРПОУ 00275033, ліквідатор Акаєва С.М. (вул. М.Грушевського, 10, м.Полтава, 36021)

про визнання права власності на нерухоме майно

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Романтика» до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Європабуд» про визнання права власності на нерухоме майно (будівлю трансформаторної підстанції ТП -50, розташована за адресою: м.Кременчук, вул.Хмельницьького Богдана,39).

Позовні вимоги обгрутовані тим, що спірне майно належить позивачу; набуте ним на законних підставах; вказане майно є саме нерухомістю. Саме невизнання/оспорювання наявності у позивача права власності на спірне майно з боку обох відповідачів – Кременчуцької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Європабуд» - стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач- 1 відзив на позов не надав. У судовому засіданні представник відповідача-1 заявила, що відповідач-1 покладається у вирішенні даного спору на розсуд суду. На уточнююче питання суду пояснила, що за обставин, що склалися, неможлива державна реєстрація права власності позивача на спірне майно, оскільки за наявними у позивача документами воно ідентифікується як рухоме.

Відповідач-2 проти позову категорично заперечує за мотивами відзиву на позов (а.с.97-100, том 1), посилаючись на те, що подання даного позову є передчасним, так як позивач не звертався до реєстраційної служби з заявою про реєстрацію права власності на нерухомість ( у разі відмови – виник би спір про порушене право, який мав вирішуватися у порядку адміністративного судочинства); обидва відповідачі у справі є неналежними; матеріали справи не містять доказів, що підтверджують неможливість реєстрації позивачем права власності на об`єкт у визначений законом спосіб, таке право не може бути породжене судом; у позивача ніколи не виникало право власності на нерухоме майно (ні на момент укладення договору, ні на сьогодні у продавця не було права власності на спірне майно, відтак, воно не могло бути продане), а Акт приймання-передачі силового обладнання в експлуатацію не є належним та допустимим доказом у підтвердження обставин позову (не містить дати складання, підписаний не уповноваженою особою, свідчить про передання обладнання в експлуатацію і т.д). Крім того, відповідач-2 надає суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якої вбачається відсутність будь-якого зареєстрованого нерухомого майна у ВАТ «ВКФ «Кременчукмеблі», ТОВ «Кафе «Романтика» та за вказаною адресою (м.Кременчук, вул..Хмельницького Богдана, 39). Окремо відповідач -2 звертає увагу суду на те, що зі змісту Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.10.2019р. (п.10) вбачається, що, розриваючи договір оренди, позивач задекларував факт відсутності у своїй власності нерухомого майна чи майна, на яке він міг би претендувати, що на сьогодні є прямою суперечністю пред`явленому позову. У підтвердження статусу майна саме як рухомого відповідач-2 надав суду Висновок експерта за результатом проведення будівельно-технічної експертизи №477/02-2025 від 25.09.25р.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ВАТ «ВКФ «Кременчукмеблі» надала суду письмові пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи за відсутності представника, яке судом задовольняється.

Процесуальні дії, вчинені судом:

Ухвалою від 25.08.2025р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків – три дні з дня вручення ухвали суду.

Ухвалою від 25.08.2025р. було повернуто позивачу заяву про забезпечення позову б/н від 25.08.2025р.

27.08.2025р. до суду надійшла заява про усунення недоліків та заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 02.09.2025р. було відмовлено.

03.09.2025р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, встановлено строк для подання зав по суті спору. В подальшому судом було задовлено заяви усіх сторін про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

17.09.2025р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2 (а.с.97-121, том 1), на який позивач відреагував шляхом подання відповіді на відзив від 22.09.2025р. (а.с.134-136, том 1).

30.09.2025р. призначене підготовче засідання не відбулося внаслідок технічного збою в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, що унеможливив проведення відео конференції, про що відповідальними працівниками суду складено відповідний акт від 30.09.2025р. (а.с.183, том 1). Наступне засідання призначено на 14.10.2025р., про що належним чином повідомлені усі учасники справи.

Ухвалою від 14.10.2025р. задоволено подане до суду клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Київському відділенню Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса" (03118, м.Київ, вул.Костанайська,6). Провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 10.12.2025р. провадження у справі поновлено, задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової експертизи, встановлено строк для їх подання, зупинено провадження у справі. Ухвалами від 25.02.2026р. та від 16.04.2026р., за відповідними клопотаннями експерта, повідомлено учасників справи про час і місце огляду експертом об"єкта дослідження.

07.05.2026. до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №917/1609/25, у зв`язку з чим ухвалою від 14.05.2026р. провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання на 04.06.2026р.

Ухвалою від 04.06.2026р. суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 02.07.2026; залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ВАТ «Виробничо-торгова фірма «Кременчукмеблі» (вул. Б.Хмельницького, 39, м. Кременчук, 39605, код ЄДРПОУ 00275033, ліквідатор Акаєва С.М. (вул. М.Грушевського, 10, м.Полтава, 36021)

Зобов`язано позивача направити залученій третій особі (та ліквідатору Акаєвій С.М. (вул. М.Грушевського, 10, м.Полтава, 36021) копію позовної заяви з додатками протягом 5 днів з дня постановлення ухвали, докази направлення надати суду в цей же строк; встановлено третій особі строк для подання пояснення щодо позову - протягом 15 днів з дня отримання від позивача копії позовної заяви з додатками (з направленням копій пояснень іншим учасникам справи); встановлено сторонам строк для реагування на пояснення третьої особи - протягом 5 днів з дня отримання таких пояснень (з направленням копій іншим учасникам справи).

26.06.2026р. до суду надійшли пояснення стосовно предмету спору від залученої третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, яке судом задоволено.

У зв"язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці, судове засідання 02.07.2026р. не відбулося та було призначено на 06.08.2026р. Протокольною ухвалою від 06.08.2026р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2026р., після чого в судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2026р. 17.09.2026р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі від 16.09.2026р. (вх.№12497 та 12486, ідентичного змісту), які протокольною ухвалою, постановленою у засіданні 01.10.2026р. залишені судом без розгляду.

У судовому засіданні 01.10.2026р. судом проголошено скорочене рішення, роз"яснено порядок набрання ним законної сили та строк і порядок апеляційного оскарження.

Короткий зміст вимог та заперечень учасників справи та виклад обставин справи, встановлених судом:

Між позивачем – ТОВ «Кафе «Романтика» в особі директора Шляхової О.Ю. та Відкритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Кременчукмеблі» (третя особа) в особі голови правління Корнійчука А.В. було укладено Договір купівлі-продажу рухомого майна від 23.03.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрований в реєстрі за №4148 (арк.справи 13, том 1 справи).

За умовами даного договору, ВАТ «ВТФ «Кременчукмеблі» продало, а ТОВ «Кафе «Романтика» купило наступне майно: огорожу 1643,2 м (ост. 1269, 7 м/п, інв. №01555/00), кабель підземний (інв. №00912/00), кабель високовольтний (інв. №00923/00), каналізація площад. (інв. №00809/00), наружні освіт. Мережі (інв. №00911/00), паропровід міжцеховий (інв. 00806/00), питтєвий водпровід (інв. №00804/00), підз. Компрессор с пароп. (інв. №00805/00), підтанція трансф. ТП-50Б 9інв. №00905/00),проводка силова (інв. №00914/00), проводка силова АТС-200 (інв. №00952/00), теплотрасса (інв. №00807/00), трансформатор ТМ 600ТП-50 (інв. №00903/00), трансформ. сил. ТП-50 Тр-р№1, (інв. №00906/00), трансформ. сил. ТП-50Тр-р№2 (інв. №00907/00), шкаф силовий (інв. №00917/00), шкаф силовий (інв. №00917/00), шкаф силовий (інв. №00918/00), шкаф силовий (інв. №00919/00), шкаф силовий (інв. №00919/00), шкаф силовий (інв. №00920/00), шкаф силовий (інв. №00920/00), шкаф силовий (інв. №00921/00), шкаф силовий (інв. №00921/00), шкаф силовий (інв. №00921/00), ячейки КСО 4 шт. (інв. №00924/00), БУДІВЛЯ ПІДСТАНЦІЇ ТП-50 (інв. №00902/00), під`їздні ж/д шляхи – 72 м (інв. №1552).

Право власності на майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору та підписання Акту прийому –передачі (п.1 договору). Згідно Акту прийому-передачі силового енергетичного обладнання згідно договору купівлі-продажу від 23.03.2006р., «передано в експлуатацію» від продавця до покупця силове енергетичне обладнання та матеріали, в т.ч. – будівля трансформаторної підстанції ТП-50 з двома трансформаторами потужністю по 630 квт (а.с.14, том 10).

Як вбачається з матеріалів справи в сукупності, дане майно, яким позивач володіє з 2006р., знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:001:0198, яка належить Кременчуцькій міській раді (відповідач -1). До жовтня 2019 р. дана земельна ділянка орендувалася позивачем, однак згідно Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.10.2019р., Кременчуцька міська рада вирішила припинити ТОВ «Кафе «Романтика» право користування земельною ділянкою площею 30271 кв.м. за взаємною згодою сторін, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна (копія рішення – арк.справи 115-117).

На даний час орендарем вказаної земельної ділянки є відповідач-2 (ТОВ «Європабуд»), який, як вбачається з досудового листування сторін та пояснень, наданих у судовому засіданні, не визнає позивача власником вказаного майна як НЕРУХОМОГО, при цьому, не претендуючи на вказане майно – вимагає негайно прибрати його з вказаної земельної ділянки, оскільки знаходження вказаного майна на земельній ділянці перешкоджає її використанню за призначенням.

Позивач вказує, що сама по собі вказівка в договорі на те, що за ним придбається рухоме майно, унеможливлює реалізацію та захист ним своїх прав та законних інтересів як власника майна. Так, з метою врегулювання даної ситуації позивач звертався до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для експлуатації та обслуговування ТП -50 та ТП 50А зі зміною цільового призначення з коду 02.10 на код 14.02 за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:001:0198 по вул..Богдана Хмельницького,39 в м.Кременчуці, та отримав відмову, обґрунтовану тим, що з поданих документів вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходяться об"єкти (зокрема, ТП 50), які не є об"єктами нерухомого майна, відомості про реєстрацію права власності на ТП-50 та ТП -50А за позивачем в Державному реєстрі речових прав – відсутні (лист від 27.08.2025р. №10-02/71788, арк.справи 48, том 1 справи).

Крім того, як вказує позивач, Кременчуцькою міською радою позивачу було відмовлено в зміні адреси будівлі підстанції ТП-50 по вул.Богдана Хмельницького в м.Кременчуці Полтавської області саме з тих підстав, що до заяви додано копію договору купівлі-продажу саме рухомого майна (лист від 27.11.2025р. №2971 у відповідь на заяву від 15.10.2025р. №28-21/105205), що у своїх поясненнях підтвердив у судовому засіданні представник відповідача-1.

Згідно листа №17-21/720 від 23.10.2025р. ( у відповідь на звернення опзивача №20/10 від 20.10.2025р.) виконавчий комітет Кременчуцької міської ради роз"яснив позивачу, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об"єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в той час як енергетичне обладнання та матеріали, зазначені у договорі купівлі-продажу рухомого майна від 23.03.2006р. не підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, окрім випадків, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З матеріалів срави та пояснень позивача однозначно вбачається, що подані докази не могли бути подані разом з позовною заявою, як то встановлено законом, оскільки були отримані позивачем вже після подання позовної заяви як реагування на заперечення проти позову відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву. Відтак, вказані докази приймаються судом до розгляду; відповідач-2 відреагував на них поданням додаткових пояснень від 03.06.2026р.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача-2 – ТОВ «Європабуд», позивач надає лист вих.1058 від 02.08.2025р., зі змісту якого вбачається, що розташування трансформаторних підстанцій ТП-50 та ТП-50А, що належать ТОВ Кафе «Романтика» на підставі договорів купівлі-продажу рухомого майна, перешкоджає повноцінному використанню земельної ділянки з кадастровим номером 510436100:08:001:0198, користувачем якої наразі є ТОВ «Європабуд», за призначенням, у зв`язку з чим останнє просить перенести «рухоме майно» на земельну ділянку, яка перебуває в оренді у позивача.

У обґрунтування доводів стосовно того, що вказане майно є саме рухомим, відповідач-1 подав до суду Висновок експерта Українського незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №477/08-2025 від 25.09.2025р. (арк.справи 160-166, з урахуванням листа від 13.10.2025р. №875 – а.с. 192, том 1). Згідно резолютивної частини вказаного Висновку, експерт встановив, що "Підстанція ТП 50, придбана товариством з обмеженою відповідальністю "Кафе "Романтика" згідно договору купівлі-продажу рухомого майна від 23.03.2006р. ... що складається з обладнання та будівлі, в якому воно розташоване, в цілому не є об`єктом нерухомого майна", а також встановив наявність технічної можливості перенесення підстанції ТП 50, а саме електроустановки (обладнання), яке відноситься до об`єктів нерухомого майна, без втрати технічних і експлуатаційних властивостей (за умови розробки відповідної проектної документації і її затвердження відповідно до законодавства).

У мотивувальній частині Висновку експерт зазначив за результатами обстеження, що в будівлі розташоване обладнання підстанції, яке, відповідно до вимог наведених експертом нормативно-правових актів (Цивільний Кодекс України, ЗУ "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", ЗУ "Про електроенергетику", ЗУ "Про ринок електричної енергії", "Правила улаштування електроустановок" і т.д., арк.8-11 Висновку) можливо віднести до об`єктів рухомого майна.

Однак, як вбачається з ухвали суду від 14.10.2025р., суд не залишив поза увагою доводи позивача стосовно того, що залишилося відкритим питання правової природи будівлі, у якій власне знаходиться це обладнання, та яка має згідно технічних характеристик фундамент (з/б блоки), цегляні стіни, перекриття з/б панелі, дах та бетонну підлогу. Відтак, суд погодився з позивачем у тому, що поданий висновок викликає сумніви у його правильності, що стало підставою для задоволення відповідного клопотання позивача та призначення у справі експертизи.

Перед експертом судом було поставлено наступне питання:

«Чи є об`єкт - будівля підстанції ТП - 50, яка складається з наступного:

Будівля підстанції ТП-50, площа забудови 81,5 кв.м,

І приміщення РУ-0,4 кВ. №2, загальною площею 22,8 кв.м;

ІІ приміщення РУ-10 кВ., загальною площею 9,4 кв.м;

ІІІ комора, загальною площею 9,4 кв.м;

ІV камера трансформатора ТР-1, загальною площею 6,7 кв.м;

V камера трансформатора ТР-2, загальною площею 6,7 кв.м;

VІ -приміщення РУ-0,4 кВ. №1, загальною площею 8,3 кв. м.

та розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Хмельницького Богдана, 39, на земельній ділянці кадастровий номер 5310436100080010198 - нерухомим майном?»

Також в ухвалі було зазначено, що якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких фахівцям не були поставлені питання, зобов`язано та надано можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.

Судом досліджено Висновок експерта №3274 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 04.05.2026р., який надійшов до суду від Київського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.Засл.Проф.М.С.Бокаріуса". Так, у Висновку зазначено, що за результатами проведеного експертом візуально-інструментального огляду за місцезнаходженням об`єкта дослідження встановлено, зокрема, що конфігурація та розташування внутрішніх приміщень будівлі відповідає даним технічного паспорту на об"єкт: будівля підстанції ТП-50 за адресою: Потавська обл., Кременчуцький р-н, м.Кременчук, вуо.Хмельницького Богдана, 39 станом на 14.07.2025р., виконаному ФОП Намісняк П.Р. Всередині будівлі розташовано силове обладнання. Трансформаторна підстанція ТП-50 (будівля+обладнання) є діючою спорудою, яка розподіляє електроенергію і подає її до споживача. Також під час огляду було зроблено розкриття грунту на наявність та заміру розміру глибини закладання фундаменту та встановлено в місці розкриття факт наявності фундаменту, який відповідає ознакам – бутового каиеню, глибина закладання якого склала 75 см (фото 8-10). Експертом зроблено висновок, що об"єкт дослідження - будівля підстанції ТП - 50, яка складається з наступного:

Будівля підстанції ТП-50, площа забудови 81,5 кв.м,

І приміщення РУ-0,4 кВ. №2, загальною площею 22,8 кв.м;

ІІ приміщення РУ-10 кВ., загальною площею 9,4 кв.м;

ІІІ комора, загальною площею 9,4 кв.м;

ІV камера трансформатора ТР-1, загальною площею 6,7 кв.м;

V камера трансформатора ТР-2, загальною площею 6,7 кв.м;

VІ -приміщення РУ-0,4 кВ. №1, загальною площею 8,3 кв. м.

та розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Хмельницького Богдана, 39, має міцний зв"язок із земельною ділянкою кадастровий номер 5310436100:08:001:0198, та неможливість переміщення без його знецінення, тобто, є нерухомим майном.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2ст. 98 ГПК України).

В силу положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими доказами, а оцінка його обґрунтованості здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи не позбавлені можливості спростовувати належність та допустимість висновку експерта як доказу по справі.

У даному випадку суд приймає вказаний висновок експерта як належний і допустимий доказ. Таким чином, спростовуються доводи відповідача-2, покладені в основу заперечень проти позову,стосовно того, що спірне майно – будівля підстанції ТП -50 площею основи забудови 81,5 кв.м. є саме рухомим майном.

Як стверджує відповідач-2, факт придбання цього майна позивачем у 2006 році за договором, що має назву «Договір купівлі-продажу рухомого майна», та його передання позивачу за Актом прийому-передачі силового енергетичного обладання і матеріалів за підписом з боку продавця головним енергетиком І.І.Остапенком, свідчить про те, що жодне нерухоме майно позивачу не передавалося і не придбавалося ним. Суд не погоджується з цими доводами відповідача-2.

Так, судом досліджено вказані документи, та встановлено, що будівля підстанції ТП-50 міститься в переліку майна, яке зазначено у договорі (п.1 договору, інф.№00902/00) та Акті (п.1 Акту), який, хоч і має назву Акт прийому-передачі силового енергетичного обладнання і матеріалів … (в оригіналі – російською мовою), проте містить посилання на договір купівлі-продажу від 23.03.2006р. і в назві, і в самому тексті (абз.1). Підписання Акту з боку продавця головним енергетиком Остапенко І.І. не свідчить про його недійсність: Акт затверджено головою правління ВАТ ВТФ «Кременчукмеблі» Корнійчуком А.В., всі підписи на Акті скріплено печатками (так само як і незазначення конкретного числа квітня місяця 2006 р. в реквізиті «Затверджую»).

Зі змісту договору вбачається, що він посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., підписано сторонами у його присутності; особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, правоздатність ТОВ «Кафе «Романтика», ВАТ «ВТФ «Кременчукмеблі», а також належність ВАТ «Кременчукмеблі» майна,що відчужується та повноваження представника – перевірено.

Як уже зазначалося вище, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ВАТ «Виробничо-торгова фірма «Кременчукмеблі» (вул. Б.Хмельницького, 39, м. Кременчук, 39605, код ЄДРПОУ 00275033, ліквідатор Акаєва С.М. (вул. М.Грушевського, 10, м.Полтава, 36021), та запропоновано надати письмові пояснення стосовно спору. Згідно письмових пояснень ліквідатора ВАТ «ВТФ «Кременчукмеблі» Акаєвої С.М. (а.с.225-226, том 2), у процесі приватизації у 1996 році товариству за актом передачі державного майна було передано майно, що увійшло до статутного фонду Акціонерного товариства, в складі якого, крім іншого, було також майно, що є предметом даного спору: будівля підстанції з інвентарним номером 902 за адресою: м.Кременчук, вул..Б.Хмельницького,39. Все майно товариства було відчужено задовго до судових процедур банкрутства (постановою Господарського суду Полтавської області від 26.07.2012р. по справі №18/3206/11 визнано ВАТ «ВТФ «Кременчукмеблі» банкрутом), будь-яке майно та майнові права на початок ліквідаційної процедури за боржником не зареєстровані, документи та активи ліквідатору Акаєвій С.М. не передавалися через їх відсутність.

Згідно ст.334 ЦК України (в цьому абзаці - ЦК України в редакції станом на час укладання договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Доказів визнання договору недійсним чи його нікчемності до матеріалів справи не подано.

При цьому судом враховано, що за усталеною юридичною практикою правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору), тож сама по собі вказівка у назві договору на «рухоме» майно не нівелює того факту, що за договором від 23.03.2006р. позивач придбав саме нерухоме майно- будівлю підстанції ТП-50, що на даний час підтверджено висновком експерта.

Доказів того, що за досліджуваним договором було придбане інше майно, аніж будівл

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість доводів позивача про те, що спірне майно є саме нерухомим.

Далі перед судом постало питання про правомірність позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Як неодноразово акцентував увагу позивач, ним заявлено вказану вимогу до обох відповідачів – Кременчуцької міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля підстанції, та ТОВ «Європабуд», як особи, яка не визнає, заперечує право власності позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц виснувала наступне: Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може бути будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Зазначений правовий висновок було викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 і ін.

Потреба в такому способі захисту права власності як визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» «речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (п.3 ст.3).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Матеріалами справи підтверджено відсутність державної реєстрації прав на спірне майно за будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, який послідовно підтримується в інших подібних справах: за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована. Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване (постанова ВП ВС від 19.05.2020р. у справі №916/1608/18).

У п.83 вказаної постанови ВП ВС акцентувала увагу на тому, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Вказаним спростовується твердження відповідача-2 про те, що позивач для належного захисту своїх прав та законних інтересів мав звернутися до реєстраційної служби з заявою про проведення державної реєстрації права власності, і отримавши відмову – ініціювати спір у порядку адміністративного судочинства, оскільки такі дії не призвели б до ефективного захисту права власності.

Суд вважає, що за обставинами даної справи позивачем доведено неможливість підтвердити наявне у нього право власності, набуте раніше на законних підставах, інакше, ніж шляхом подання відповідного позову до суду про визнання права власності до відповідачів:

- 1) Кременчуцької міської ради – як власника земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об`єкт, на який неможливо зареєструвати право власності на підставі наявних у позивача на час подання позову правовстановлюючих документів, через їх дефекти, зокрема, вказівку у назві договору на «рухоме» майно (що підтверджено відповідачем-1);

- 2) ТОВ «Європабуд» – як чинного орендаря земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об`єкт, враховуючи, що відповідач 2 не визнає право власності позивача на спірне нерухоме (як встановлено в межах даної справи) майно, хоч і не претендує на нього.

Застосовуючи процесуальні норми у цій справі, суд керується принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пункти 50-51, 69, та "Walchli v. France", №35787/03, пункт 29)

Суд констатує, що з урахуванням наведеної сталої позиції ВП ВС у подібній категорії справ, спонукання позивача до ініціювання нових судових справ та (або) адміністративних процедур у даній ситуації (коли реєстраційний орган відмовляє у внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав, посилаючись на те, що за договором об`єкт є рухомим майном, а інші органи відмовляють у вчиненні будь-яких дій щодо об`єкта через відсутність державної реєстрації права власності) суперечило б основним завданням господарського судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, та його меті - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Доказів того, що за досліджуваним договором було придбане інше майно, аніж будівля ТП 50-А, щодо якої нині виник спір, або що таких договорів могло бути укладено третьою особою безліч (з іншими покупцями, окрім позивача), що може призвести до нових судових спорів і т.д., відповідачем-1 не надано - вказані озвучені ним під час розгляду справи доводи є його припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Відсутність на час розгляду справи державної реєстрації права власності за позивачем на вказане майно у реєстрах, на чому акцентує увагу відповідач 2 та надає витяги з реєстрів, не заперечується позивачем та узгоджується з іншими обставинами справи. Відомості про державну реєстрацію прав спірне майно за продавцем – ВАТ «ВТФ «Кременчукмеблі» цілком прогнозовано не містяться в реєстрах, враховуючи дату відчуження майна (2006 рік) та початок повноцінного функціонування Єдиного електронного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (1 січня 2013 року).

Інформація у Рішенні Кременчуцької міської ради від 24.10.2019р. при розірванні договору оренди землі між позивачем та міською радою стосовно відсутності на земельній ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, узгоджується з іншими матеріалами справи та обставинами, встановленими судом (на 2019р. право власності позивача на нерухоме майно не було зареєстроване за ним), тож не оцінюється судом як намагання позивача перекручувати факти та ввести суд в оману - як на тому наполягає відповідач-2.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

При розгляді даної справи судом почуто всі аргументи і доводи учасників справи та надано відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені у заявах по суті спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат:

За загальним правилом, викладеним у ст..129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак ч.9 вказаної норми надає право суду, у разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторонни, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи усі обставини справи у сукупності, підстави та умови, за яких виник спір, відсутність вини жодного з відповідачів у виникненні спору, суд не вбачає підстав для покладення на відповідачів судових витрат, понесених позивачем (судовий збір, витрати на проведення судової експертизи за ухвалою суду від 14.10.2025р.) та, керуючись ч.9 ст.129 ГПК України, покладає їх на позивача.

Керуючись ст.ст.129,233-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе Романтика» до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Європабуд» про визнання права власності - задовольнити.

2. Визнати за ТОВ "Кафе Романтика» (39605, Полтавська обл., м.Кременчук, вул..Б.Хмельницького, 3Б, ЄДРПОУ 22533783) право приватної власності на об`єкт нерухомого майна – будівля підстанції ТП-50, яка складається з наступного: Будівля підстанції ТП-50, площа забудови 81,5 кв.м, І – приміщення РУ-0,4 кВ. №2, загальною площею 22,8 кв.м; ІІ – приміщення РУ-10 кВ., загальною площею 9,4 кв.м; ІІІ – комора, загальною площею 9,4 кв.м; ІV – камера трансформатора ТР-1, загальною площею 6,7 кв.м; V – камера трансформатора ТР-2, загальною площею 6,7 кв.м; VІ – приміщення РУ-0,4 кВ. №1, загальною площею 8,3 кв.м та розташована за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Хмельницького Богдана, 39, на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:001:0198.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.10.2026р.

Суддя О.С.Мацко