Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №915/871/26 — Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Справа № 915/871/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ", вул.Юлії Здановської, буд.71-Г, м.Київ, 03189

електронна пошта: office@ifchemical.com

представник позивача: Пасемко Назар Іванович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ -ОН І С", вул.Садова, буд.60, с.Тридуби, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55140

електронна пошта: newagronomist@gmail.com

про: стягнення 99 212,37 грн.

Приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.07.2026 (вх.№10107/26 від 13.07.2026) в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ -ОН І С" заборгованості у розмірі 99 212,37 грн., яка складається з: - 68 301,44 грн. - основного боргу; - 13 660,29 грн. штрафу; - 13 781,30 грн. - інфляційних втрат; - 3 469,34 грн. процентів.

- зазначити в резолютивній частині рішення таке:

"Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою:

(СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів,

де: СОБ - сума основного боргу, простроченого "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188); 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) суми основного боргу за період: з 16.06.2026 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (ідентифікаційний код 44000701)".

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ПР-043 від 18.04.2024 в частині своєчасної оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2026 позовну заяву б/н від 10.07.2026 (вх.№10107/26 від 13.07.2026) Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків №б/н від 23.07.2026 (вх.№10665/26 від 24.07.2026) згідно якої на виконання вимог ухвали суду надає докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/871/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2026, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Садова, буд. 60, с. Тридуби, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55140, повернута поштовим відділенням зв`язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрих кодовим ідентифікатором R0 6724 2701 604.

Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання", не може вважатися днем вручення копії ухвали.

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та неможливістю констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2026 ухвалу суду від 29.07.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повторно направлено на поштову адресу відповідача із поміткою "Судова повістка".

Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.

У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2026 та від 26.08.2026 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.04.2024 між Приватним підприємством "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИ -ОН І С" (покупець) було укладено Договір поставки №ПР-043 (далі - Договір).

У відповідності до п.1.1 Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар:

- насіння для сівби (далі - насіння або товар);

- пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин (далі - пестициди або товар);

- агрохімікати, у т.ч. мінеральні добрива, мікродобрива, регулятори росту рослин (далі - добрива або товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його.

Згідно п.2.1 Договору, погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказується в Специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п.2.2 Договору, сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що у Специфікаціях і в накладних Сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 Договору). У Специфікаціях Сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною Специфікацією, базова ціна Товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник «Продаж» на веб-сторінці https://kurs.com.ua/mezhbank), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий Покупцем за видатковою накладною, то вважається, що Покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою для зменшення його ціни, якщо інше не вказано в Специфікації.

У відповідності до п.2.4 Договору, одиницями виміру кількості насіння, якщо інше не вказано в Специфікації, є посівна одиниця (скорочено вказується як „п.о." або „п. од."), пакунок (скорочено вказується як „пак") або мішок (скорочено вказується як „міш"), що дорівнюють одному мішку, кожен з яких має містити однакову визначену виробником цього товару кількість насінин певного насіння.

Згідно п.4.1 Договору, товар постачається Покупцю на таких умовах: FCA (склад Постачальника) або DAP (склад Покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У Специфікації Сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким Сторони розуміють місце, у якому Постачальник зобов`язується передати товар Покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в Специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається Покупцю на умовах FCA (склад Постачальника), адреса якого повідомляється Покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються Сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У Специфікації Сторони можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі.

Відповідно до п.4.2 Договору, строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю, вантажоодержувачу або перевізнику, вказується в Специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

У відповідності до п.4.5 Договору, підписання Покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.

Згідно п.5.1 Договору, покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. Якщо Постачальник надасть Покупцю рахунки на оплату товару, то останні є лише інформаційною довідкою, що не змінюють і не доповнюють умови Договору і не породжують будь-яких прав, обов`язків і наслідків для Сторін.

Відповідно до п.5.4 Договору, покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, Специфікації, договору або іншого зобов`язання між Сторонами зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжній інструкції призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено Постачальником, то кошти, що надійшли від Покупця в оплату товару за цим Договором, погашають грошові зобов`язання (платежі) Покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов`язань (платежів) із найбільш ранніми строками виконання. У разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Покупцеві про таке зарахування.

Згідно п.6.1.1 Договору, покупець зобов`язується у встановлені Специфікаціями або Договором строки оплатити товар.

У відповідності до п. 7.2.1. Договору, сторони також домовилися, що: позовна давність до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань та ним договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Пунктом 7.2.3. договору визначено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, у яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем нараховуються.

Відповідно до 7.3. договору сторона, яка порушила зобов`язання, повинна усунути ці порушення, не чекаючи пред`явлення претензії (позову) іншою стороною договору, і сплатити проценти, штрафні санкції, що передбачені цим договором і законодавством України, лише за наявності письмової вимоги сторони про це. Кожна зі сторін залишає за собою право застосовувати штрафні санкції та інші правові наслідки порушення зобов`язань повністю або частково, або взагалі їх не застосовувати.

У відповідності до п.9.1 Договору, договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року, у якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, у якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні про передачу Покупцю товару є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність Покупця за прострочення оплати товару регулюється цим Договором. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю, а Покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим Договором. Застосовуючи умови Договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) Сторони домовились в них замість слова Специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що договір є виконаним Покупцем, коли ним виконані всі свої обов`язки, передбачені Договором (за виключенням тих, від яких він правомірно відмовився), у т.ч. сплачена сума індексації ціни товару. Договір є виконаним Постачальником, коли ним виконані всі свої обов`язки, передбачені Договором, за виключенням тих, від яких він правомірно відмовився.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація №1 від 18.04.2024 до договору поставки №ПР-043 від 18.04.2024 (далі - Специфікація).

У п.1 Специфікації сторони узгодили перелік товару, який підлягає поставці, а саме: насіння кукурудзи «Євробос» Україна у кількості 30,000 міш. за ціною товару за 1 одиницю виміру грн.. (без ПДВ) 3 328,53 грн, ціна товару без ПДВ - 99 855,90 грн., ціна товару з ПДВ - 113 835,73 грн. Також сторони узгодили граничну дату поставки товару (не пізніше) 30.04.2024.

Відповідно до п.2 Специфікації, базис та місце поставки (передачі) товару: FCA, склад постачальника, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, смт.Підгородна, вул.Центральна, буд.151; вид транспорту - автомобільний. Поставка (відвантаження) товару здійснюється тільки після одержання постачальником повністю авансованого платежу із урахуванням суми індексації ціни товару.

Згідно п.3 Специфікації, товар оплачується покупцем у порядку, вказаному в Договорі, і в такі строки:

- не пізніше 30 квітня 2024 року покупець переказує постачальнику перший платіж у сумі 45 534,29 грн.

- не пізніше 01 жовтня 2024 року покупець здійснює остаточний розрахунок за товар.

Суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Позивач на виконання умов Договору та Специфікації поставив відповідачу товару на загальну суму 113 835,73 грн., що підтверджується видатковою накладною №2004 від 23.04.2024, яка підписана позивачем та відповідачем без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 45 534,29 грн. в підтвердження чого надає виписку за рахунком.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати коштів у розмірі 68 301,44 грн. (113 835,73 грн. - 45 534,29 грн.) за поставлений позивачем товар у строки визначені Договором та Специфікацією належним чином не виконав.

Позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію - вимогу №19/05-1 від 19.05.2026 в якій вимогам сплатити суму основного боргу та частину штрафних санкцій.

Відповідач відповіді на вказану претензію - вимогу не надав, грошові кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 68 301,44 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

У відповідності до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У відповідності до п.7.1.3 Договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Так, позивач за прострочення оплати відповідачем поставленого товару понад 40 календарних днів, згідно наданого до суду розрахунку, нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від простроченої суми 68 301,44 грн., а саме 13 660,29 грн., розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку, нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 13 781,30 грн. нараховані на суму заборгованості 68 301,44 грн. за період з жовтня 2024 по травень 2026 року, розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач згідно розрахунку на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 469,34 грн. нараховані на суму заборгованості 68 301,44 грн. за період з 02.10.2024 по 11.06.2026, розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання в порядку ч.10 ст. 238 ГПК, а саме у резолютивній частині рішення зазначити про нарахування відповідачу процентів у розмірі 48% річних на прострочену і несплачену ним суму основного боргу.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що положення ч.10 ст.238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право суду за клопотанням сторони (позивача) вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків або пені.

Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою не є позовною вимогою, а є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація ч.10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч.11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд зазначає, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Одночасно положення ч. 10 ст. 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

Сформульовані в ч.10 ст.238 ГПК України приписи не є самостійним видом санкції - судової неустойки, натомість це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Одночасно суд зазначає, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання.

Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Позивач у позовній заяві в порядку ч.10 ст.238 ГПК просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування відповідачу відсотків за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188); 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) суми основного боргу за період: з 16.06.2026 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (ідентифікаційний код 44000701)".

Так, позивачем у формулі визначається розмір процентів - 48%.

Водночас, позивачем у позові заявлена вимога щодо стягнення з відповідача процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Згідно розрахунку позовних вимог, позивачем проценти розраховані за формулою: (СПП х 3 х КДП) : 365 : 100 = Сума процентів, де: СПП - сума простроченого відповідачем грошового зобов`язання; 3 - розмір процентів, що встановлений Законом; КДП - кількість днів прострочення, 365 - кількість днів у 2025 році.

Отже, позивачем при розрахунку позовних вимог про стягнення процентів визначено встановлений Законом розмір процентів, а саме - 3%.

Таким чином, враховуючи, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків, тобто це ті самі відсотки, нарахуванням яких продовжено на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, процентів, а саме із застосування розміру процентів - 3% .

Враховуючи викладене, відповідні нарахування слід здійснювати за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188); 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) суми основного боргу за період: з 16.06.2026 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із "ТРИ- ОН І С" (ідентифікаційний код 34327188) на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (ідентифікаційний код 44000701)".

Водночас суд зазначає, що нарахування 3% річних здійснюється виключно на суму основного боргу, а не на суму основного боргу з урахуванням вже нарахованих процентів, пені та індексу інфляції.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів того, що відповідач належним чином (своєчасно) виконав свої зобов`язання по Договору, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ -ОН І С" (вул.Садова, буд.60, с.Тридуби, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55140, код ЄДРПОУ 34327188) на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" (вул.Юлії Здановської, буд.71-Г, м.Київ, 03189, код ЄДРПОУ 44000701) заборгованості у розмірі 68 301,44 грн., штраф у розмірі 13 660,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 781,30 грн., 3% річних у розмірі 3 469,34 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (68 301,44 грн.) до моменту виконання рішення суду, які мають розраховуватись з 16.06.2026 за наступною формулою:

(СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів,

де: СОБ - сума основного боргу,

3 - розмір процентів;

КДП - кількість днів прострочення сплати

КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИ -ОН І С" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук