Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №903/210/26 (167/906/26) — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 903/210/26 (167/906/26)

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу №903/210/26 (167/906/26)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ВЕНЕРА ФІНАНС”.

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором 15 184 грн.

у межах справи: 903/210/26

за заявою: Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

Встановив: Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 25.08.2026 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ВЕНЕРА ФІНАНС” до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – передано до Госпордарського суду Волинської області для розгляду в межах справи № 903/210/26 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю “ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ВЕНЕРА ФІНАНС” звернулось до Рожищенського районного суду Волинської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ВЕНЕРА ФІНАНС” (ЄДРПОУ 43561872, 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд .23, офіс 703) заборгованості за Кредитним договором №132048 від 02.03.2025 в розмірі 15 184 грн. в т. ч. 8 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 184грн. прострочена заборгованість за відсотками, 2 000 грн. заборгованість за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору №132048 від 02.03.2025.

Ухвалою суду від 17.09.2026, справу призначено до розгляду в засіданні на 05.10.2026 на 9:40 год.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується довідкою про надсилання електронного листа від 18.09.2026.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки (особистої чи представника) в судове засідання суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи сторона повідомлялась належним чином, що підтверджується довідкою про надсилання електронного листа від 18.09.2026.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІА ГРУП» (Первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2 відповідно до якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 21-23).

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/2, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 11).

02.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 132048 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису (а.с. 16-20б).

Вказані договір містить всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідачу було надано кредит у сумі 8 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, клієнт зобов`язуєтся повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору, кредит надаєтся на 90 днів (тобто до 30.05.2025), строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

Пунктом 1.3 визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує кредитору 268,8 % річних від суми кредиту (0,72% на добу). Тип процентної ставки – фіксована. Без згоди клієнта кредитор не має права збільшувати фіксовану процентну ставку. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 14 днів.

Відповідно до п. 1.4 договору послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує кредитору 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія залишається незмінною.

Згідно п. 1.5 договору кредит надається клієнтові в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 02.03.2025, датою повернення кредиту є 30.05.2026.

Згідно п. 8.7 і п. п. 8.7.1 клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту кредитора.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «АВІА ГРУП» свої зобов`язання за договором № 132048 про надання коштів, виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору (а.с. 26).

Пунктом 3.1 визначено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 20б).

Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору, сума кредиту, комісія. Що вказана в п. 1.4 договору , проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитора у строк встановлений договором.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

Згідно до п. п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 договору кредитор має право вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі.

Стягнути заборгованість за даним договором в примусовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Без згоди клієнта поступитися свої правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудется заміна сторони – Кредитодавця за цим договором.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.3 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та умов договору, у разі порушення умов договору та додатків до ньго винна сторона відшкодовує іншій всі понесені збитки в повному обсязі .

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений п. 1.2 цього договору та/або в додатку до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити кредитору пеню в розмірі 39,5 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

20.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 132048 ( а.с. 9), відповідь на дану вимогу від відповідач не надав.

Отже, в порушення умов кредитного договору відповідач у визначенні строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 15 184 грн. в т.ч. 8 000 грн. – заборгованості за наданим кредитом, 5 184 грн. – заборгованості за процентами та 2 000 грн. – комісії за обслуговування кредиту.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15 184 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України,)

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між АТ “Акцент-Банк” та ОСОБА_2 носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пп.2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998 року №566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Цим положенням визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ.

Пунктом 5.1 гл.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Згідно з п.5.5. Положення про організацію операційної діяльності, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити обов`язкові реквізити.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ то є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Керуючись п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У своїй постанові від 17.12.2020 року (справі № 278/2177/15-ц) Верховний Суд дійшов висновків про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Верховний Суд наголосив на тому, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Статтями 610 та 611 ч. 1 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Суд встановив, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору, зобов`язання в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків (у порядку та строки, визначені договором) відповідач не виконав.

Згідно наведених позивачем у позовній заяві даних, долучених до матеріалів справи розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість ОСОБА_1 становить 15 184 грн. в т.ч. 8 000 грн. – заборгованості за наданим кредитом, 5 184 грн. – заборгованості за процентами та 2 000 грн. – комісії за обслуговування кредиту.

Отже, суд встановив що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту, за процентами, пеня відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені, а відтак підлягають до стягнення на користь позивача в судовому порядку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи 09.04.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі абвоката Пархамчука Сергія Велерійовича, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8090/10, укладено договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умоваїх, передбачених договором.

Пунктом 1.2 визначено, що адвокат надає клієнту наступні види правової допомоги:

- представництво інтересів клієнта у судах;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових витань, правовий супровід діяльності клієнта (а.с. 14-15).

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у поставові Верховного Суду у справі №910/16803/19 від 19.07.2021

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати ,у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Подані в підтвердження заяви витрат на правову допомогу докази, а саме: детальний опис витрат на правову допомогу, акт про отримання правової допомоги від 10.08.2026 (а.с. 73), платіжна інструкція № 5089 від 10.08.2026, рахунок № 10.08.2026-93 від 10.08.2026, підтверджують наданні послуги зі сторони адвоката.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 № 903/808/25 «у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Враховуючи наведене, ст. 126, 129 ГПК України суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з відповідача частково.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» ( код ЄДРПОУ 43561872, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703) заборгованість за кредитним договором № 132048 від 02.03.2025 у сумі 15 184 грн. в т. ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту – 8 000 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 5 184 грн., обслуговування кредиту – 2 000 грн., 2 662,40 – витрат зі сплати судового збору, 7 750 грн. – витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя В. М. Дем`як