Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №925/289/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 925/289/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Колесника Р.М.

Сковородіної О.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 02.06.2026 (повний текст складено та підписано 07.07.2026)

у справі №925/289/26 (суддя О.В. Чевгуз)

за позовом Акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Азот"

про стягнення 4 186 618,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство “Черкасиобленерго” (АТ “Черкасиобленерго”) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Азот” (ПрАТ “Азот”) про стягнення 1 006 177,85 грн трьох процентів річних, 2 978 324,54 грн інфляційних втрат, 202 116,10 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що є додатком № 11 до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 524-213 від 01.01.2019.

Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що відповідач не виконує рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23), тому у нього виникло право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на основну заборгованість за період раніше не охоплений нарахуваннями та стягненнями, а також пені.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Азот” на користь Акціонерного товариства “Черкасиобленерго” 1 006 177, 85 грн трьох процентів річних, 2 978 324, 54 грн інфляційних втрат, 101 058, 05 грн пені, 62 799, 28 грн витрати зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування за визначений позивачем період 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 % до суми 101 058, 05 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.06.2026 у справі №925/289/26 скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 101 058, 05 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду викладеного у подібних правовідносинах. При цьому скаржник наголошує на тому, що крім віднесення відповідача до критично важливих товариств для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відсутні інші підстави, які дають змогу застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За доводами апелянта, суд застосувавши дискрецію при вирішені питання про зменшення суми пені нарахованої позивачем, не звернув увагу на обставини, які у свою чергу свідчать про відсутність підстав для зменшення суми пені для відповідача, а саме систематичний та триваючий характер порушення відповідачем своїх зобов`язань, за укладеним між Сторонами Договором, оскільки загальне прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором триває більше 5, що ввстановлено Господарським судом Черкаської області у рішенні від 07.11.2024 у справі № 925/928/24, від 11.11.2025 року у справі №925/773/25, від 08.04.2026 у справі № 925/198/26 та у рішенні від 09.01.2024 року у справі № 17-14- 01/1494(925/1031/23), що виключає можливість стверджувати про настання випадкових або непередбачуваних обставин.

Скаржник також зазначає, що застосування позивачем штрафних санкцій і звернення до суду є вимушеними кроками і мають на меті не покарання відповідача, а забезпечення відновлення платіжної дисципліни та захист власних економічних інтересів.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

10.09.2026 через підсистему “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Відповідач наголошує на тому, що рішення суду було прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, з наданням належної оцінки всім доказам, є законним та обґрунтованим.

Також відповідач доводить, що позивачем не було наведено, які саме збитки він поніс у зв`язку з прострочкою відповідача у виконанні зобов`язання, та не надав доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням. Той розмір збитків, який міг понести позивач, в будь-якому випадку компенсуються за рахунок стягнутих на його користь 3% річних та інфляційних втрат, які в даній справі становлять 3 984 502,39 гривень.

Зазначає, що до клопотання про зменшення розміру пені ним було додано наказ від 19.12.2025 № 3530 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, яким ПрАТ «АЗОТ» було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (відповідно до п. 6 Порядку та критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76) та баланс (Звіт про фінансові результати) відповідача за 2025 рік, в якому значилось, що сума непокритого збитку від господарської діяльності товариства сягає 2 615 062 000,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що на момент розгляду клопотання відповідач мав значну заборгованість по невиконаних зобов`язаннях, що підтверджується постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 19.08.2024, якою накладено арешт на все майно відповідача в межах суми звернення стягнення в розмірі 161 093 302,16 грн та постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 23.01.2025, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно відповідача в межах суми звернення стягнення 1 330 062 692,76 грн.

За твердженням відповідача, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, арешт всього майна та грошових коштів, в тому числі всіх рахунків ПрАТ «АЗОТ», дають підстави вважати, що затримка виконання грошового зобов`язання за Договором сталася не з вини та не через навмисні дії або бездіяльність відповідача, а через відсутність об`єктивної можливості здійснювати таке виконання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 апеляційну скаргу у справі №925/289/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Колесник Р.М., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

25.08.2026 матеріали справи №925/289/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Черкасиобленерго” на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2026 у справі №925/289/26. Судове засідання призначено на 01.10.2026.

17.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 01.10.2026.

21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 30.09.2026.

У судовому засіданні 01.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 01.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 101 058, 05 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечв проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Господарський суд Черкаської області рішенням від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23) позов ПАТ “Черкасиобленерго” до ПрАТ “Азот” про стягнення 16 323 158 грн 42 коп задовольнив частково, стягнув з ПрАТ “Азот” на користь ПАТ “Черкасиобленерго” 12 913 323, 28 грн боргу за надання послуг із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії, 29 707, 75 грн пені, 2 642 556, 67 грн інфляційних втрат, 737 419, 88 грн 3% річних та 244 845, 12 грн судового збору.

Зазначеним рішенням, яке набрало законної сили і наразі є чинним, було встановлено, зокрема, що Приватне акціонерне товариство “Азот” з 01.01.2019 в силу вимог пункт 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ) та вчинених ним дій щодо використання (споживання) електричної енергії з електричних мереж позивача – Публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” (в подальшому перейменовано без зміни організаційно-правової форми на Акціонерне товариство “Черкасиобленерго”), приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на вебсайті ПАТ “Черкасиобленерго” в мережі Інтернет http://cherkasyoblenergo.com/ (розділ “Договірні відносини”), на умовах Договору про постачання електричної енергії № 524-213.

За умовами пунктів 2.1 та 2.3 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого 01.01.2019 приєднався ПАТ “Азот” (в подальшому перейменовано без зміни організаційно-правової форми на Приватне акціонерне товариство “Азот”), оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом (об`єктами), технічні параметри якого фіксуються в “Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача”, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу. Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та/або інші послуги оператора системи розподілу у відповідності з додатком 4 “Порядок розрахунків” до цього договору.

У пункті 10 додатку № 4 “Порядок розрахунків” до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого 01.01.2019 приєднався ПАТ “Азот”, вказано, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать оператору системи, проводять оплату плати за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком 11 до цього договору.

У пункті 1.1 додатку № 11 “Договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії” до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого 01.01.2019 приєднався ПАТ “Азот”, визначено, що оператор системи розподілу надає споживачу послуги із компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а споживач здійснює оплату за надані на межі балансової належності електромереж послуги згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2 Договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії споживач зобов`язується, зокрема, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток до цього Договору) та додатком 4 “Порядок розрахунків” до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого 01.01.2019 приєднався ПАТ “Азот”.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число кожного місяця включно). Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток до цього договору).

Пунктом 5.3 Договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії встановлено, що за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 “Порядок розрахунків” до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послуги з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи розподілу, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі 0,5 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України) за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи те, що ПАТ “Азот” протягом жовтня 2019 – червня 2023 років не виконувало свої зобов`язання з оплати наданих послуг за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (додаток № 11 до Договору), ПАТ “Черкасиобленерго” звернулося з позовом до ПрАТ “Азот” про стягнення заборгованості за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. Стягнуті рішенням від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23) інфляційні втрати та 3 % річних розраховано за період з 13.11.2019 по 28.07.2023.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що у позивача наявна заборгованість з повернення відповідачу 62 338 334,09 грн надмірно сплаченої останнім суми за перетікання реактивної енергії, що виникли з договору про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005, присудженої до стягнення з ПАТ “Черкасиобленерго” на користь ПрАТ “Азот” рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.08.2020 у справі № 925/1214/18, яке набрало законної сили і наразі залишається невиконаним.

Звертає увагу, що позивач просить стягнути кошти за надання послуг, які і так знаходяться та обліковуються на рахунках позивача як переплата відповідача за ці ж самі послуги; сума надмірно сплачених коштів за перетікання реактивної енергії, яку позивач досі не повернув відповідачу, у 15 разів перевищує суму позовних вимог. Позивач користується грошовими коштами відповідача, відповідно ніякого знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за утримуваними коштами не відчуває, і крім того очевидним є факт, що жодних відсотків за користування фактично своїми ж грошима відповідач позивачу сплачувати не повинен. На переконання відповідача, є неможливим та неправомірним стягувати з нього кошти за послуги з перетікання реактивної електричної енергії, допоки у відповідача фактично існує переплата за ці ж самі послуги, яка неправомірно утримується позивачем на своїх рахунках і останній продовжує користуватись цими коштами відповідача і поряд з цим ще й стягувати за ці послуги штрафні санкції, що вочевидь є неправомірним. Зазначає, що позивач не позбавлений права здійснити зарахування таких зобов`язань (зустрічних) у порядку, встановленому чинним законодавством, а саме ст. 601 ЦК України, однак таким правом позивач на власний розсуд не скористався.

Відповідач вказує, що розмір заявленої позивачем до стягнення пені є надмірним, виходить за межі принципів розумності і справедливості, враховуючи критично важливе значення товариства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, просить зменшити розмір пені на 90 %.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Рішення суду першої інстанції від 02.06.2026 оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 101 058, 05 грн пені.

В решті рішення суду сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що питання порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що є додатком № 11 до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 524-213 від 01.01.2019 було предметом розгляду у господарській справі № 17-14-01/1494(925/1031/23) за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Приватного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 16 323 158,42 грн.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, позов ПАТ “Черкасиобленерго” до ПрАТ “Азот” про стягнення 16 323 158 грн 42 коп задоволено частково, стягнуто з ПрАТ “Азот” на користь ПАТ “Черкасиобленерго” 12 913 323, 28 грн боргу за надання послуг із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії, 29 707, 75 грн пені, 2 642 556, 67 грн інфляційних втрат, 737 419, 88 грн 3% річних та 244 845, 12 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період нарахувань, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 006 177, 85 грн 3 % річних та 2 978 324, 54 грн інфляційних втрат, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем, та у цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За внесення платежів, які передбачені Договором, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 “Порядок розрахунків” до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послуги з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи розподілу, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі 0,5 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України) за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 5.3 договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії).

Судом враховано, що позивачем нарахування пені проведено за 6 місяців, оскільки у рішенні суду від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23) нарахування пені за деякі періоди заборгованості здійснено менше ніж за шість місяців. Строк нарахування пені у цілому не перевищує шести місяців.

У справі № 17-14-01/1494(925/1031/23) здійснено нарахування пені за такі періоди: за січень 2023 року на суму 343 255, 03 грн з 28.02.2023 по 28.07.2023; за лютий 2023 року на суму 341 852, 15 грн з 21.03.2023 по 28.07.2023; за березень 2023 року на суму 274 813, 58 грн з 21.04.2023 по 28.07.2023; за квітень 2023 року на суму 315 842, 72 грн з 16.05.2023 по 28.07.2023; за травень 2023 року на суму 345 908, 39 грн з 20.06.2023 по 28.07.2023; за червень 2023 року на суму 273 602, 12 грн з 21.07.2023 по 28.07.2023.

Позивачем здійснено донарахування пені пропорційне до кожного періоду (де нарахування пені здійснено менше ніж за шість місяців) зобов`язання відповідача перед позивачем у межах шестимісячного строку, за мінусом періодів стягнення пені охоплених у рішенні суду від 09.01.2024 у справі № 17-14-01/1494(925/1031/23): за січень 2023 року на суму 343 255, 03 грн з 29.07.2023 до 28.08.2023; за лютий 2023 року на суму 341 852, 15 грн з 29.07.2023 до 21.09.2023; за березень 2023 року на суму 274 813, 58 грн з 29.07.2023 до 21.10.2023; за квітень 2023 року на суму 315 842, 72 грн з 29.07.2023 до 16.11.2023; за травень 2023 року на суму 345 908, 39 грн з 29.07.2023 до 20.12.2023; за червень 2023 року на суму 273 602, 12 грн з 29.07.2023 до 21.01.2024.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку зі своєчасного розрахунку наданих послуг за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, становить 202 116,10 грн.

Разом з цим, Приватне акціонерне товариство "Азот" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені на 90%, в обґрунтування чого відповідач, зокрема, посилався на те, що позивачем не наведено, які саме збитки він поніс у зв`язку з прострочкою відповідача у виконанні зобов`язання, та не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням. Також зазначає, що той розмір збитків, який міг понести позивач, в будь-якому випадку компенсується за рахунок заявлених ним до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які в даній справі становлять 3 984 502,39 грн.

Крім того, відповідач наголосив, що наразі в умовах повномасштабної війни в Україні підприємство відповідача є єдиним великим підприємством хімічної галузі України, яке виробляє мінеральні добрива та забезпечує ними аграріїв. Враховуючи, що виробництво мінеральних добрив відіграє надважливу роль в сільському господарстві та врожайності, від стабільної діяльності відповідача та стабільного виробництва продукції фактично залежить весь аграрний секторУкраїни.

Відповідач також зазначає, що повна зупинка підприємства призведе до ланцюгової реакції – недопоставки добрив фермерам та колосальних збитків всього агропромислового комплексу країни в той час, коли одним із основних завдань держави є підтримка сільського господарства та аграрного сектору.

Крім того, відповідач посилається на те, що він має значну заборгованість по невиконаних зобов`язаннях, що підтверджується: - постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 19.08.2024, якою накладено арешт на все майно відповідача в межах суми звернення стягнення в розмірі 161 093 302,16 грн.; - постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 23.01.2025, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно відповідача в межах суми звернення стягнення 1 330 062 692,76 грн.

Водночас, за твердженням відповідача, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, арешт всього майна та грошових коштів, в тому числі всіх рахунків ПрАТ «АЗОТ», дають підстави вважати, що затримка виконання грошового зобов`язання за Договором сталася не з вини та не через навмисні дії або бездіяльність відповідача, а через відсутність об`єктивної можливості здійснювати таке виконання.

Таким чином, відповідач доводить, що з наведених вище обставин вбачається, що його підприємство на даний час та під час прострочення ним свого зобов`язання перед позивачем, знаходиться в дуже скрутному фінансовому становищі, а тому стягнення надмірних штрафних санкцій у даній справі завдасть лише додаткових збитків відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідач в силу своєї господарської діяльності відповідач є одним з найбільших підприємств хімічної галузі України, який виробляє мінеральні добрива для забезпечення потреб аграріїв, якого наказом Міністерства економіки довкілля та сільського господарства України № 3530 від 19.12.2025 визнано критично важливим товариством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

При цьому, суд зважає на ті обставини, що виробництво мінеральних добрив відіграє надважливу роль в сільському господарстві та врожайності, від стабільної діяльності відповідача та стабільного виробництва продукції фактично залежить весь аграрний секторУкраїни, натомість повна зупинка підприємства призведе до ланцюгової реакції – недопоставки добрив фермерам та колосальних збитків всього агропромислового комплексу країни в той час, коли одним із основних завдань держави є підтримка сільського господарства та аграрного сектору.

В той же час, колегією суддів не встановлено обставин, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Поряд з цим, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Колегія суддів також враховує, що майновий стан сторін та їх соціальна значимість мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.

Тому, застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності Приватного акціонерного товариства "Азот", а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов`язання, характеру вчиненого правопорушення, враховуючи діяльність відповідача, а також зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через прострочення виконання відповідачем його грошових зобов`язань, погіршення фінансового стану, виходячи із характеру господарської діяльності із забезпечення потреб аграріїв мінеральними добривами, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, враховуючи надмірний розмір штрафних санкцій, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто до 101 058,05 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на відсутність обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Здійснивши зменшення штрафних санкцій місцевим господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 02.06.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Черкасиобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2026 у справі №925/289/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

Матеріали справи №№925/289/26 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Р.М. Колесник

О.М. Сковородіна