Додаткове рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №926/1031/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 926/1031/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. без виклику представників учасників справи

розглянувши заяву:Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна», м. Київ

про:ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу при розгляді

при розгляді апеляційної скарги:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак»,

на рішення:Господарського суду Чернівецької області від 18.06.2026 (суддя Миронюк С.О., повний текст рішення складено 29.06.2026),

та на додаткове рішення:Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2026 (суддя Миронюк С.О.)

у справі:№ 926/1031/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна», м. Київ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак», м. Чернівці

про:стягнення заборгованості в сумі 478 482, 33 грн

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран Компресор Україна" (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за договором від 04.06.2024 оренди обладнання № ОР/2024-063 (надалі - договір) в розмірі 478 482, 33 грн, з яких: 2 997, 00 грн - основна заборгованість, 464, 74 грн - 3% річних, 3 824, 82 грн - інфляційні втрати, 4 095, 77 грн – пеня, 467 100, 00 – неустойка.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 18.06.2026 у справі № 926/1031/26 позовні вимоги задоволив повністю.

Господарський суд Чернівецької області додатковим рішенням від 02.07.2026 частково задоволив клопотання позивача та стягнув з відповідача 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілак» подало апеляційну скаргу від 09.07.2026, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.06.2026 у справі № 926/1031/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2026 у справі № 926/1031/26 в частині стягнення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 926/1031/26 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» від 09.07.2026 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2026 у справі № 926/1031/26 залишено без змін.

28.09.2026 на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» витрати на професійну правничу допомогу, надану на етапі апеляційного провадження, у розмірі 40 000, 00 грн.

У поданому на адресу апеляційного господарського суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 29.97.2026, відповідач заперечує щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, оскільки вважає такі витрати необґрунтованими, неспівмірними із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності й розумності. Відповідач зазначає, що заявлена сума в 40 000,00 грн перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, наведений позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, при цьому позивач заздалегідь знав про встановлений договором мінімальний гонорар у розмірі 40 000,00 грн, а тому не довів непередбачуваності такого збільшення.

Крім того, відповідач вказує, що 13 000,00 грн із заявлених 40 000,00 грн становить доплата до встановленого договором мінімального гонорару та не відповідає фактично наданим послугам, оскільки відповідно до погодинного розрахунку вартість фактично витраченого адвокатом часу становить 27 000,00 грн. Зазначає, що домовленість між позивачем та адвокатським об`єднанням про мінімальний розмір гонорару не створює для відповідача обов`язку компенсувати витрати, які не пов`язані з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Також відповідач вважає завищеним заявлений адвокатом час на надання правничої допомоги, зазначаючи про надмірність витрат на ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовку відзиву, дублювання витрат на підготовку до судового засідання, а також включення до часу представництва технічного підключення та очікування.

Разом з тим, відповідач заперечує проти тверджень позивача про нібито штучний характер апеляційної скарги та зазначає, що її подання є реалізацією права на апеляційний перегляд судового рішення, а залишення апеляційної скарги без задоволення саме по собі не свідчить про зловживання процесуальними правами. Також відповідач звертає увагу на те, що деталізований опис наданих послуг є одностороннім документом адвокатського об`єднання, не підписаний клієнтом, а доказів фактичної оплати заявленого гонорару позивачем не надано.

У зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у разі встановлення судом підстав для їх відшкодування - зменшити їх розмір до 1 000,00 грн, у будь-якому разі виключивши із суми витрат доплату до мінімального гонорару та суму, що перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок позивача.

При ухваленні додаткової постанови колегія суддів керувалася таким.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначено вище, за результатами розгляду справи № 926/1031/26 постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі № 926/1031/26 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" від 09.07.2026 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2026 у справі № 926/1031/26 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран Коспресор Україна" було вказано про попередній розрахунок судових витрат, який становив 30 000, 00 грн.

У зв`язку з ухваленням Західним апеляційним господарським судом постанови від 21.09.2026 у справі №926/1031/26, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, відповідно до якої заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 40 000, 00 грн понесені під час розгляду справи в Західному апеляційному господарському суді.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення вказаних витрат, позивачем до заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 14.01.2026 № 14/01/26, додаткову угоду від 10.07.2026 № 1-1 до договору про надання правничої допомоги від 14.01.2026 № 14/01/26, деталізований опис робіт (звіт) щодо надання послуг та їх вартості від 23.09.2026 та акт наданих послуг від 23.09.2026 № 2.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 14.01.2026 між адвокатським об`єднанням «Юридичний оберіг» (надалі – адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (надалі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту у справі, визначеній п.1.2. договору, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (гонорар) та фактичні витрати, попередньо погоджені клієнтом на умовах визначених цим договором.

Адвокатське об`єднання надає правничу (правову) допомогу клієнту щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта при веденні справи клієнта (на етапі досудового врегулювання, судового провадження та виконання рішення суду) щодо стягнення на його користь заборгованості з ТзОВ «Лілак» (код ЄДРПОУ 40220106), що виникла на підставі договору оренди обладнання від 04.06.2024 № ЩЗ/2024-063, в тому числі щодо стягнення неустойок, штрафних санкцій та компенсацій за неналежне виконання зобов`язань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України ( п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору правова допомога надається адвокатським об`єднанням на умовах погодинної оплати з вартістю години у розмірі 3 000 грн.

10.07.2026 між адвокатським об`єднанням та клієнтом було укладено додаткову угоду до договору, якою сторони погодили внести зміни до договору шляхом доповнення розділу 4 пунктами 4.7 та 4.8.

Зокрема пунктом 4.7 сторони погодили, що за надану правову допомогу по супроводженню справи та представництво інтересів клієнта, що надається адвокатським об`єднанням за даним договором, в залежності від обсягу необхідних юридичних послуг, який знадобився для досягнення результату під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду), виходячи з кількості годин, витрачених на надання правової допомоги клієнту. Мінімальна сума гонорару за надання адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги, обумовленої даним договором, під час розгляду судом апеляційної інстанції становить 40 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.8. додаткової угоди № 14/01/26 після завершення апеляційного перегляду справи за позовом клієнта про стягнення заборгованості з ТзОв «Лілак» та проголошення судового рішення за результатами такого перегляду за результатами такого перегляду у справі адвокатське об`єднання виставляє клієнту відповідний акт наданих послуг та деталізований звіт щодо змісту наданих послуг. Гонорар за представництво інтересів клієнта сплачується в порядку визначеному п. 4.4. договору.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 23.09.2026, адвокатське об`єднання надало клієнту юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 20.09.2026 № 14/01/26, а клієнт прийняв надані послуги, а саме:

- ознайомлення із апеляційною скаргою ТзОВ «Лілак» на рішення та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області та вироблення правової позиції для клієнта відносно доводів апеляційної скарги;

- підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «Лілак»;

- підготовка до представництва клієнта в судовому засіданні Західного апеляційного господарського суду у справі № 926/1031/26 за апеляційною скаргою «Лілак»;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Західного апеляційного господарського суду 21.09.2026.

Вартість наданих послуг відповідно до вказаного акту становить 27 000, 00 грн з розрахунку 3000 гривень за годину послуг.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (аналогічна правова позиція викладена в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом, згідно акту наданих послуг загальна вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг становить 27 000 грн.

Разом з тим, збільшення зазначеної суми до 40 000 грн обумовлено виключно передбаченою додатковою угодою умовою про мінімальний розмір гонорару. Отже, сума у 13 000 грн не відповідає вартості окремо визначених у деталізованому описі послуг та не пов`язана із додатковим обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначена сума підлягає оцінці крізь призму критеріїв реальності, необхідності та розумності судових витрат.

Відтак саме по собі встановлення договором мінімального гонорару у певному розмірі не свідчить про те, що така сума в повному обсязі є необхідною та розумною для цілей її компенсації за рахунок іншої сторони. Суд не втручається у договірні відносини між клієнтом та адвокатом щодо визначення розміру їхньої винагороди, однак при розподілі судових витрат оцінює, яка саме частина таких витрат є обґрунтованою та підлягає покладенню на сторону, яка не є учасником відповідної договірної домовленості.

Крім того, колегія суддів враховує характер та складність спору, обсяг фактично наданих адвокатським об`єднанням послуг, час, необхідний для їх виконання, а також те, що апеляційний перегляд справи здійснювався за наявними у справі матеріалами, правова позиція позивача, сформована при поданні позовної заяви до місцевого господарського суду, упродовж розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не змінювалася, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишалося незмінним, нові докази сторонами не подавалися, а в суді апеляційної інстанції відбулося одне судове засідання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 викладено правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, а також приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 906/462/22.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги у зазначеному у договорі розмірі є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання про їх відшкодування позивачем.

При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку необхідності та вартості наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі.

З врахуванням вищевказаного, проаналізувавши матеріали справи та додані до заяви докази, беручи до уваги принцип пропорційності, розумності, реальності наданих адвокатських послуг та їх обсяг, зважаючи на доводи відповідача щодо неспівмірності нарахованих сум, колегія суддів вбачає підстави для зменшення вказаних витрат та часткового задоволення заяви позивача: стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та відмови у задоволенні решти вимог заяви щодо стягнення 26 500, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А; ЄДРПОУ 40220106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (04212, вул. Левка Лук`яненка, буд. 9, м. Київ, ЄДРПОУ 33399780) 13 500,00 грн витрат на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю

«Далгакиран Компресор Україна» відмовити.

4. Господарському суду Чернівецької області видати наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.