Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №909/48/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/48/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 (повне рішення складено 20.05.2026, суддя В. В. Михайлишин)

у справі № 909/48/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни, с. Бірки, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в загальній сумі 126 525, 53 грн

Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 15.05.2026 ухвалив: - задоволити частково позов Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" про стягнення 126 525,53 грн заборгованості в загальній сумі; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни 121 028,50 гривень заборгованості, з яких: 101 126,70 грн - основний борг, 15 803,47 грн - пеня, 2 224, 79 грн - інфляційних втрат, 1 873, 54 грн - 3% річних, а також 2 546,85 грн судового збору; - відмовити в частині стягнення 3 623,49 грн - пені та 1 873, 54 грн - процентів за користування чужими коштами.

При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, тоді як відповідач, у встановлений договором строк, вартість наданих послуг у сумі 101 126,70 грн не оплатив. При цьому, суд відхилив заперечення відповідача щодо неналежного оформлення актів, заявки та CMR-накладної, а також щодо ненадання рахунку і претензії, зазначивши, що відповідні документи підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою, рахунок має інформаційний характер, а досудове претензійне врегулювання спору не є обов`язковим. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її нарахування підлягало обмеженню шестимісячним строком, оскільки умовами договору іншого строку не встановлено. З огляду на це, суд визначив належний до стягнення розмір пені в сумі 15 803,47 грн. Окремо суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 1873,54 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за ст.536 ЦК України, оскільки такі проценти за своєю правовою природою відрізняються від 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, а підстав для їх нарахування у спірних правовідносинах суд не встановив.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі № 909/48/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Ярош Інни Іванівни.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026, склад колегії з розгляду справи № 909/48/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ", поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у цій справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" зазначило, що:

- суд першої інстанції безпідставно визнав строк оплати таким, що настав. За умовами договору та заявки обов`язок з оплати виникав після отримання відповідачем повного пакета оригіналів документів, зокрема рахунку-фактури, акта виконаних робіт, CMR, температурного звіту із рефрижератора за час перевезення та підписаної заявки, однак, позивач не довів належними та допустимими доказами ані факту отримання відповідачем такого пакета документів, ані дати його отримання. Водночас, суд фактично поклав на відповідача обов`язок доводити факт неотримання документів, що свідчить про неправильний розподіл тягаря доказування;

- суд ототожнив факт належного виконання перевезення з настанням строку оплати, хоча ці обставини мають самостійне юридичне значення. Саме по собі підписання акта здачі-приймання послуг або наявність CMR не підтверджує передачі повного пакета оригіналів документів, з яким сторони пов`язали виникнення обов`язку з оплати. Крім того, відповідач ставив під сумнів належність та допустимість поданих позивачем електронних копій документів, однак суд не перевірив їх відповідність оригіналам та не надав належної оцінки відповідним запереченням;

- посилання місцевого господарського суду на правові висновки Верховного Суду про інформаційний характер рахунку на оплату є помилковим. У цій справі значення має не бухгалтерська природа рахунку, а те, що сторони прямо визначили його отримання разом з повним пакетом документів як умову здійснення оплати. Тому такі правові висновки не могли застосовуватися без врахування конкретних положень договору та заявки. Оскільки, факт і дата настання строку оплати не доведені, відсутні й підстави для висновку про прострочення, а відтак — для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, як похідних вимог.

Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- умовами договору не було встановлено виключного способу передачі рахунку та інших документів, а їх направлення допускалося, зокрема, засобами електронного та факсимільного зв`язку з подальшою передачею оригіналів. Виконання вказаної умови підтверджується актом здачі-приймання робіт № 922 від 18.03.2025, який містить посилання на відповідний рахунок та договір, підписаний відповідачем без зауважень і застережень. Акт був направлений відповідачу разом із повним пакетом передбачених договором документів, у тому числі рахунком, CMR, роздруківкою термописця та заявкою на перевезення. Відтак, доводи апелянта про ненастання строку оплати є необґрунтованими;

- відповідач не заперечив дійсності акта здачі-приймання робіт, не заявляв зауважень щодо наданих транспортних послуг та не повідомляв позивача про відсутність чи неповноту документів, необхідних для здійснення оплати. За таких обставин, посилання вже під час судового розгляду на неотримання повного пакета документів розцінюється як суперечлива та недобросовісна поведінка. Позивач свої зобов`язання з перевезення виконав належним чином, тоді як відповідач, прийнявши результат наданих послуг без заперечень, не здійснив їх оплату та посилається на формальні обставини, про які раніше позивача не повідомляв;

- подані позивачем електронні копії доказів є належними та допустимими, а підстав для витребування їх оригіналів не було. Документи та додатки, подані через підсистему «Електронний суд», підписуються кваліфікованим електронним підписом разом із процесуальним документом і не потребують окремого засвідчення. Суд першої інстанції правомірно врахував такі докази, при цьому, відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність поданих копій оригіналам та не заявляв клопотання про витребування чи огляд оригіналів документів. Відтак, твердження апелянта про неналежність або недопустимість письмових доказів є безпідставними.

З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:

09.03.2025 між Фізичною особою-підприємцем Ярош Інною Іванівною (позивач, за договором – експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБЕРРІ» (відповідач, за договором – замовник) укладено договір № 090325-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Відповідно до умов вказаного договору, експедитор зобов`язався від свого імені, за дорученням та за рахунок замовника, виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та/або внутрішньодержавному (регіональному) сполученні (п.1.1). Експедитор має право від свого імені залучати для виконання умов договору третіх осіб (п.1.3). Конкретні умови кожного замовлення, зокрема вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація, зазначаються у заявках, які є невід`ємною частиною договору. Заявка повинна бути оформлена на фірмовому бланку замовника (п.1.5). Підтвердженою вважається заявка, підписана уповноваженими особами сторін згідно з установчими документами та скріплена круглими печатками замовника і експедитора. Підтверджена сторонами заявка є обов`язковою для виконання сторонами та невід`ємною частиною договору. Заявка, передана за допомогою факсимільного зв`язку чи електронною поштою, має юридичну силу та прирівнюється до оригіналу (п.1.6). Замовник не пізніше ніж за 48 годин до бажаної дати початку перевезення інформує експедитора про умови перевезення шляхом подання заявки на кожне окреме перевезення або групу перевезень (п.2.2). Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги експедитора, а також відшкодовувати понесені ним додаткові витрати відповідно до пункту 4 договору (п.3.1.15). Вартість послуг експедитора узгоджується сторонами у заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах замовника, узгоджується сторонами у заявці або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями (п.4.1). Загальна вартість договору дорівнює сумарній вартості послуг експедитора, зазначених у заявках та актах наданих послуг, підписаних сторонами у період дії договору (п.4.2). Розрахунки між замовником та експедитором за транспортно-експедиційне обслуговування здійснюються на підставі ставки-фрахту, письмово узгодженої сторонами у заявці на кожне окреме перевезення. Для цілей договору під терміном «ставка-фрахт» розуміється вартість перевезення та винагорода експедитора. Додаткові витрати, зазначені у пункті 3.2.7 договору, до ставки-фрахту не включаються та оплачуються на підставі окремого рахунку і відповідних підтверджуючих документів (п.5.1). Замовник проводить оплату у безготівковій формі у валюті виставленого рахунку згідно із заявкою на кожне окреме перевезення (п.5.2). Підставою для оплати є комплект документів, виставлений замовнику експедитором, а саме: рахунок на оплату, акт виконаних робіт, транспортна накладна з підтвердженням замовника про отримання товару, а також інші документи за взаємною домовленістю сторін (п.5.3). Рахунок оплачується замовником протягом 75 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлено у заявці. Передача рахунку допускається за допомогою факсимільного та електронного зв`язку з подальшою передачею оригіналу (п.5.4). За несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитора замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від невиплаченої суми за кожний день прострочення платежу (п.6.12). Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2026 (п.9.1).

У розділі «Умови оплати» заявки на надання транспортних послуг з перевезення вантажу сторони погодили, що виставлений перевізником рахунок підлягає оплаті після отримання повного пакета оригіналів документів, до якого входять: рахунок-фактура; акт виконаних робіт у двох примірниках із датою доставки вантажу згідно з CMR; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR із датою та печаткою отримувача про розвантаження; роздруківка термописця за період транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження; заявка замовника, підписана виконавцем.

На виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивач організувала та надала відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі заявки № 289 від 10.03.2025 за маршрутом: с. Тишківці, Коломийський район, Івано-Франківська область – 24066 Педренго (Pedrengo BG), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 10.03.2025, у графі 24 якої містяться відтиски штампів та підписи уповноважених осіб вантажоодержувача, за відсутності будь-яких зауважень у цій графі, а також підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 922 від 18.03.2025 на суму 101 126,70 грн, у якому міститься посилання на рахунок на оплату № 922 від 18.03.2025.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач вартість наданих послуг у розмірі 101 126,70 грн не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

За змістом ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В даному випадку, належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань та прийняття відповідачем результату наданих послуг підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 10.03.2025 та підписаним і скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 922 від 18.03.2025 на суму 101 126,70 грн, який не містить будь-яких зауважень або заперечень відповідача та, в якому зазначено рахунок на оплату № 922 від 18.03.2025.

Водночас, основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не встановив факту та дати отримання відповідачем повного пакета оригіналів документів, з яким умовами заявки пов`язано здійснення оплати, а відтак, на переконання апелянта, строк виконання грошового зобов`язання не настав.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Разом з тим, умови договору щодо порядку розрахунків мають оцінюватися не окремо, а у взаємозв`язку з іншими умовами договору, змістом первинних документів та фактичною поведінкою сторін під час виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, сторони не визначили виключного способу передачі рахунку на оплату, а пунктом 5.4 договору передбачена можливість його передачі засобами факсимільного та електронного зв`язку з подальшою передачею оригіналу. Водночас, підписаний відповідачем без зауважень акт № 922 від 18.03.2025 містить посилання на рахунок № 922 від тієї ж дати. Відповідач не заперечує факту здійснення перевезення, прийняття наданих послуг та підписання зазначеного акта, не ставить під сумнів відповідність визначеної у ньому вартості погодженій сторонами вартості перевезення, а також не посилається на те, що до виникнення спору повідомляв позивача про неповноту пакета документів чи відсутність окремих документів, необхідних для здійснення оплати.

За таких обставин, відсутність окремого поштового повідомлення чи іншого документа про вручення кожного з документів, зазначених у заявці, сама по собі не спростовує встановленого на підставі сукупності доказів факту належного виконання позивачем своїх зобов`язань та виникнення у відповідача обов`язку оплатити прийняті без зауважень послуги.

Колегія суддів враховує правовий підхід, викладений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, відповідно до якого, при визначенні правового значення рахунку на оплату слід виходити не лише з його формальної природи, а зі змісту відповідного документа, умов конкретного договору та фактичних обставин виконання сторонами зобов`язань. Верховний Суд наголосив, що форма не може превалювати над змістом, а правові наслідки породжує насамперед реальне здійснення господарської операції. При цьому, залежно від погодженого сторонами механізму розрахунків та обставин виконання договору, виставлення рахунку на оплату може мати юридичне значення для визначення строку виконання грошового зобов`язання.

Отже, колегія суддів погоджується з апелянтом лише в тому, що інформаційний характер рахунку як бухгалтерського документа не нівелює значення погодженого сторонами порядку розрахунків. Водночас, наведене не спростовує правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду, оскільки у цій справі факт надання та прийняття послуг, їх вартість, наявність відповідного рахунку та відсутність заперечень відповідача щодо здійсненої господарської операції підтверджуються сукупністю доказів, а не лише самим рахунком.

Такий висновок узгоджується з правовим підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.07.2026 у справі № 910/5098/25, відповідно до якого, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів про надання послуг суди мають оцінювати дії сторін, вчинені на виконання договору, у їх сукупності та з врахуванням умов конкретного договору. При цьому, визначальне значення має реальність господарської операції, тоді як належне оформлення первинних документів є похідною ознакою. Водночас, слід врахувати підписання замовником акта без зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт як обставину, що підтверджує реальність господарської операції.

З огляду на наведене колегія суддів також не вбачає порушення судом першої інстанції правил розподілу тягаря доказування. За змістом статей 13, 74, 76– 79 та 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу та їх взаємний зв`язок у сукупності. В цьому випадку позивачем подано докази на підтвердження факту та вартості наданих послуг, їх прийняття замовником та оформлення сторонами результату господарської операції.

При цьому, колегія суддів не покладає на відповідача обов`язку доведення факту неотримання документів, як про це зазначає апелянт, а оцінює доводи обох сторін за стандартом вірогідності доказів та виходить із того, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності більш переконливо підтверджують виконання позивачем договірних зобов`язань та наявність у відповідача обов`язку оплатити прийняті ним послуги.

Не спростовують висновків місцевого господарського суду й доводи апеляційної скарги щодо недопустимості письмових доказів, поданих позивачем через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до п. 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС файли, які додаються до створених в «Електронному суді» документів, підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача разом із документом, до якого вони додаються. Такий порядок подання електронних документів відповідає правовому регулюванню функціонування ЄСІТС.

Крім того, саме по собі посилання учасника справи на ч.6 ст.91 ГПК України не є достатньою підставою для неприйняття судом до уваги поданої копії письмового доказу. Застосування наслідків, передбачених цією нормою, пов`язується з наявністю обґрунтованих сумнівів щодо відповідності поданої копії оригіналу документа. В даному випадку, апелянт не зазначив, у чому саме полягає невідповідність поданих позивачем документів їх оригіналам, та не вказав, які відомості, що містяться в акті, заявці чи CMR, не відповідають дійсності. При цьому, факт підписання акта № 922 та здійснення перевезення ним по суті не оспорюється. За таких обставин, доводи щодо способу засвідчення документів, поданих через ЄСІТС, не свідчать про їх недопустимість та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а згідно зі ст.612 цього Кодексу боржник є таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом. Оскільки відповідач вартість прийнятих транспортно-експедиційних послуг у сумі 101 126,70 грн не оплатив, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, встановивши факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 2 224,79 грн інфляційних втрат та 1 873,54 грн 3% річних. Колегія суддів, перевіривши поданий позивачем розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо його арифметичної правильності та відповідності визначеному періоду прострочення, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Так само обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду щодо розміру пені. Врахувавши передбачену пунктом 6.12 договору відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг, а також положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, чинної на момент виникнення у позивача права на нарахування пені (02.06.2025), суд першої інстанції правильно виходив із шестимісячного обмеження періоду її нарахування. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив суму пені, що підлягає стягненню у розмірі 15 803,47 грн та відмовив у стягненні 3 623,49 грн пені, нарахованої понад встановлений законом період.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі № 909/48/26 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік