Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №921/606/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/606/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача – не з`явився;

представник відповідача – Качур С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни від 04.08.2026 (вх. № 01-05/2597/26 від 05.08.2026)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2026 (повне рішення підписано 16.07.2026, суддя Боровець Я.Я.)

у справі № 921/606/25

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005"

до відповідача Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання повернути нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд до Господарського суду Тернопільської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005" до Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського Тернопільської області від 23.03.2026 у справі №921/606/25 позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія - 2005" та Фізичною особою підприємцем Романків Анною Володимирівною. Зобов`язано Фізичну особу підприємця Романків Анну Володимирівну повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія - 2005" об`єкт оренди нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, смт. Гусятин, проспект Незалежності, 4, відповідно до Акту прийому-передачі. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія - 2005" 6 056,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що систематичне порушення відповідачем, як орендарем, умов спірного договору оренди та приписів чинного законодавства щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, а вимога про зобов`язання ФОП Романків Анну Володимирівну повернути ТОВ "Мрія 2005" об`єкт оренди нежитлове приміщення є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, а тому також підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Фізичною особою підприємцем Романків Анною Володимирівною подано апеляційну скаргу від 04.08.2026 (вх. № 01-05/2597/26 від 05.08.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2026 у справі №921/606/25 та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що

· відповідач була позбавлена можливості користуватися орендованим приміщенням не з власної вини, а внаслідок обставин, за які вона не відповідає. До таких обставин апелянт відносить укладення позивачем договору оренди частини того самого приміщення з ФОП Нахимом Степаном Михайловичем, проведення будівельних робіт, відключення електропостачання, блокування доступу до приміщення, пошкодження елементів торгового обладнання та інші дії позивача;

· вказані обставини підтверджуються журналом щоденної торгівлі, відеоматеріалами, фотоматеріалами, актами та показами свідка;

· у серпні 2025 року позивач сформував повідомлення про відмову від договору (датоване 26.08.2025), яке було відправлене рекомендованим листом 28.08.2025. Згідно з даними поштового оператора, лист зберігався у відділенні поштового зв`язку за місцем проживання відповідача та був повернутий позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання;

· на момент звернення позивача до суду заборгованість з орендної плати була відсутня, оскільки 04.09.2025 відповідач сплатила 1 500,00 грн із призначенням платежу за липень, серпень та вересень 2025 року, а позивач прийняв та зарахував зазначені кошти. У зв`язку з цим, на думку апелянта, відсутні підстави вважати порушення договору істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України;

· підпункти 7.1.3. п.7.1. Договору обмежують можливість реалізації права орендаря до трьох місяців підряд допустити заборгованість з оплати орендної плати, а тому не можуть бути застосовані;

· судом першої інстанції неправомірно не застосовано положення частини шостої статті 762 ЦК України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005"подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2026 у справі №921/606/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначає, що:

· для застосування частини шостої статті 762 ЦК України відповідач мала довести не лише існування окремих подій у травні–червні 2025 року, а й те, що такі обставини продовжували існувати у липні–серпні 2025 року та фактично позбавляли її можливості використовувати орендоване приміщення;

· матеріали справи не містять наказу про запровадження простою, акта простою, документів щодо режиму роботи працівників чи інших кадрових документів, які б підтверджували оформлене припинення роботи торгового об`єкта;

· акти від 15.05.2025 та 25.06.2025 складалися у відсутності представника позивача та можуть підтверджувати лише факт фіксації певного стану приміщення на дату їх складення, однак самі по собі не доводять об`єктивної та безперервної неможливості користування приміщенням у спірний період;

· відповідачем не доведено, що укладення договору з ФОП Нахимом Степаном Михайловичем фактично призвело до усунення її від користування орендованим приміщенням, обмеження доступу до нього або виникнення інших обставин, які унеможливили використання нею майна.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни від 04.08.2026 (вх. № 01-05/2597/26 від 05.08.2026) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2026 у справі № 921/606/25, розгляд справи призначено на 08.09.2026

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 задоволено заяви представників позивача ТОВ "Мрія-2005" – адвоката Вербицького Романа Анатолійовича від 02.09.2026 (вх. № 01-04/7369/26 від 03.09.2026) та відповідача Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни – адвоката Качура Семена Васильовича від 02.09.2026 (вх. № 01-04/7365/26 від 03.09.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 08.09.2026 оголошено перерву до 29.09.2026.

У судовому засіданні 29.09.2026 суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі №921/606/25 до 08.10.2026.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання 08.10.2026 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 08.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст. 273 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Романків Анною Володимирівною (орендар/відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №1, відповідно до умов якого, орендодавець передає орендарю за плату на певний строк на умовах цього Договору у користування (оренду) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: смт. Гусятин, пр-т Незалежності, 4. Технічна характеристика Об`єкта оренди зазначена в Технічному паспорті на приміщення, копія якого є одним з додатків до договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, об`єкт оренди передається орендарю з метою розміщення в ньому магазину роздрібної торгівлі продуктами, супутніми товарами та товарами промислової групи.

Пунктом 2.3. Договору зазначено, що цей договір укладається строком на 2 роки і 11 місяців, який обчислюється з дня передачі об`єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі, підписаним сторонами Договору, який є додатком №1 і є невід`ємною частиною даного Договору.

Орендар, при належному виконанні своїх обов`язків за Договором, після спливу строку дії Договору, має переважне право перед іншими особами на укладання Договору на новий строк. У разі, якщо жодна із сторін письмово (рекомендованим листом із повідомленням про вручення) не повідомила іншу сторону за 1 місяць до закінчення даного договору, про бажання в подальшому не продовжувати цей Договір, такий вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Умови Договору оренди, поновленого на новий строк, можуть відрізнятися від умов даного Договору лише в частині розміру орендної плати (п. 2.6. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, прийом-передача об`єкта оренди оформляється актом приймання-передачі (додатком № 1 до Договору), який підписується сторонами не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору. Перед підписанням акта приймання-передачі сторони проводять огляд об`єкта оренди.

Пунктом 3.3. Договору зазначено, що підписаний сторонами (чи їх представниками) акт приймання-передачі об`єкта оренди свідчить про фактичну передачу об`єкта орендарю в оренду, є підставою для початку нарахування орендної плати, та є доказом того, що об`єкт оренди переданий у відповідності до умов Договору і відповідає його змісту, об`єкт знаходиться в належному і справному технічному стані та придатний до його експлуатації у відповідності до цільового призначення, визначеного п. 2.1. Договору.

За користування приміщеннями встановлюється щомісячна орендна плата у розмірі 500 (п`ятсот) гривень, без ПДВ. Орендна плата може бути змінена лише за взаємною згодою сторін даного Договору. При цьому, протягом першого року оренди, орендна плата є незмінною за будь-яких умов. Сторони домовились, що орендна плата може збільшуватись на підставі індексів інфляції, встановлених Державною службою статистики України не частіше, ніж один раз на рік, починаючи з другого року дії цього Договору, проте не більше 10% від обумовленої на дату підписання місячної орендної плати. (п. 4.2. Договору).

Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю не пізніше 10-го числа поточного місяця, за місяць наперед. Оплата орендної плати здійснюється орендарем в готівковому чи безготівковому порядку за домовленістю між сторонами (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку дострокового розірвання Договору орендна плата сплачується орендарем в сумі, пропорційній часу користування з врахуванням умов, зазначених у п. 4.1. даного Договору (5 днів необхідних для звільнення магазину).

Підпунктом 5.1.4. пункту 5.1. Договору зазначено, що орендар зобов`язаний вносити своєчасно і в повному обсязі орендодавцю орендну плату та компенсовувати затрати пов`язані із наданням комунальних послуг.

Орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення об`єкта оренди у разі, якщо орендар не сплачує (не перераховує) визначену договором орендну плату повністю або частково протягом 1 (одного) місяця. В такому випадку договір розривається шляхом направлення орендодавцем на адресу орендаря рекомендованим листом з описом і повідомленням про вручення письмового повідомлення про відмову орендодавця від договору оренди. При цьому, договір вважається розірваним, якщо від орендаря не надійдуть протягом 20 днів з моменту отримання ним повідомлення, обґрунтованих заперечень щодо розірвання даного договору. Якщо заперечень не надійде, орендар зобов`язаний повернути, а орендодавець прийняти, об`єкт оренди за актом приймання-передачі на 30 день з моменту отримання орендарем повідомлення про розірвання Договору (підпункт 7.1.3. п.7.1. Договору).

Підпунктом 7.1.2 пункту 7.1. Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати повернення об`єкта оренди у випадку розірвання даного Договору за рішенням суду.

Даний Договір оренди укладено в момент його підписання строком на 2 роки і 11 місяців, а саме до 30 вересня 2022 року (п. 9.2. Договору).

Розірвання чи відмова від даного договору в односторонньому порядку не допускається, окрім випадку, передбаченому пп.7.1.3. (п. 9.4. Договору).

Цей Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами (п.9.9. Договору).

Позивач зазначає, що відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору сторони не оформили Акт приймання-передачі. Проте, фактичне користування об`єктом оренди орендарем, сплата орендної плати з відповідним призначенням та її прийняття орендодавцем підтверджують укладення правочину.

Як стверджує позивач, відповідач договірні зобов`язання не виконував, зокрема, в частині сплати орендної плати більше двох місяців, а саме липня та серпня 2025 року.

26.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005" надіслало Фізичній особі-підприємцю Романків Анні Володимирівні повідомлення №13, яким орендодавець повідомив орендаря про відмову від Договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 01.11.2020 з вимогою повернення об`єкта оренди у строки, визначені договором, у зв`язку з не сплатою орендної плати протягом двох місяців, а саме липня та серпня 2025 року.

Вказане повідомлення надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення.

Однак, повідомлення повернулося на адресу позивача у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

04.09.2025, після відправлення листа/повідомлення, орендар перерахував орендодавцю грошові кошті у сумі 1 500,00 грн з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення за адресою м.Гусятин, пр-т Незалежності, 4 за липень, серпень, вересень 2025 року".

07.10.2025 орендодавець (через адвоката) звернувся до орендаря із листом про повідомлення відповідача про звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України та зобов`язання орендаря повернути (звільнити) приміщення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За змістом частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання припинення правовідношення.

Як установлено судом, сторонами у справі укладений договір оренди.

Зміст укладеного сторонами договору вказує на те, що за своєю правовою природою цей договір є договором оренди майна, що регулюється главою 58 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлено статтею 611 ЦК України, відповідно до частини першої якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 615 ЦК України в разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23 зазначила таке: « 149. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Отже, предметом доказування у цьому спорі є наявність чи/або відсутність передбачених законодавством підстав для розірвання договору оренди. Сторона має довести наявність таких порушень договору, з якими сам договір або чинне законодавство пов`язує можливість його розірвання в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у п. 7.1.3 Договору обумовили, що орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення об`єкта оренди у разі, якщо орендар не сплачує (не перераховує) визначену договором орендну плату повністю або частково протягом 1 (одного) місяця. В такому випадку договір розривається шляхом направлення орендодавцем на адресу орендаря рекомендованим листом з описом і повідомленням про вручення письмового повідомлення про відмову орендодавця від договору оренди. При цьому, договір вважається розірваним, якщо від орендаря не надійдуть протягом 20 днів з моменту отримання ним повідомлення, обґрунтованих заперечень щодо розірвання даного договору. Якщо заперечень не надійде, орендар зобов`язаний повернути, а орендодавець прийняти, об`єкт оренди за актом приймання-передачі на 30 день, з моменту отримання орендарем повідомлення про розірвання Договору.

Пунктом 9.4 Договору сторони визначили, що розірвання чи відмова від договору в односторонньому порядку не допускається, окрім випадку, передбаченого п. 7.1.3.

Тобто положення договору містить конкретні підстави, з настанням яких пов`язується можливість сторони договору реалізувати своє право на дострокове розірвання такого договору в односторонньому порядку, а саме відсутність оплати визначеної договором орендної плати повністю або частково протягом 1 (одного) місяця.

Право орендодавця відмовитися від такого договору, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для його звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 350/1316/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Отже, підписавши Договір оренди, у пункті 7.1.3, сторони самі заздалегідь визначили, що є істотним порушенням для їхніх правовідносин — а саме несплата оренди повністю або частково протягом 1 (одного) місяця.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що несплата орендної плати за липень та серпень 2025 року у сукупності з погодженими умовами пункту 7.1.3 Договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України є достатньою та законною підставою для розірвання договірних відносин. Враховуючи розірвання договору оренди вимога про повернення об`єкту оренди також підлягає задоволенню.

Скаржник стверджує, що допустила прострочення з сплати орендної плати, оскільки в спірний період вона була позбавлена можливості користуватися орендованим приміщенням не з власної вини, а внаслідок обставин, за які вона не відповідає. До таких обставин апелянт відносить укладення позивачем договору оренди частини того самого приміщення з ФОП Нахимом Степаном Михайловичем, проведення будівельних робіт, відключення електропостачання, блокування доступу до приміщення.

Вказані обставини, на думку скаржника, підтверджуються журналом щоденної торгівлі, відеоматеріалами, фотоматеріалами, актами та показами свідка.

Щодо відеозаписів, долучених скаржником, то такі (відеозаписи) не є належними доказами створення перешкод у користуванні майном. Вказані матеріали відображають лише конфліктну ситуацію між невстановленими особами, при цьому з них неможливо достовірно з`ясувати ні дату та час зйомки, ні джерело походження самого відеозапису.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи правоохоронних органів, які б процесуально фіксували та підтверджували події, зображені на відео. З огляду на це, надані відповідачем відеозаписи обґрунтовано визнані судом першої інстанції неналежними та недопустимими доказами.

Щодо посилань відповідача на журнал обліку щоденної торгівлі (у якому відсутні записи з 07.05.2025) як на доказ припинення діяльності в орендованому приміщенні, то такий не може підтверджувати факт припинення господарської діяльності, оскільки не є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо заяви свідка ОСОБА_1 від 09.12.2025 та актів від 15.05.2026 та від 25.06.2025, як доказу припинення діяльності в орендованому приміщенні, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що акти від 15.05.2026 та від 25.06.2025 складені відповідачем в односторонньому порядку, без повідомлення та залучення позивача чи його повноважного представника та підтверджують лише факт фіксації певного стану приміщення на дату їх складення, однак такі акти не доводять неможливість користування орендарем приміщенням у спірний період.

Щодо заяви свідка Андрусик Уляни Болеславівни від 09.12.2025, то така (заява) не може слугувати єдиним та самостійним джерелом доказування факту припинення господарської діяльності в орендованому приміщенні.

Щодо укладення договору оренди з ФОП Нахимом Степаном Михайловичем, то в матеріалах справи відсутні докази використання спірного приміщення іншими орендарями, окрім скаржника.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного фіксування обставин, про які зазначає скаржник чи звернення орендарем у встановленому законом порядку з позовом про захист свого права та усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Таким чином, надані відповідачем докази не є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні ст. 76– 79 ГПК України та не можуть бути покладені в основу судового рішення для підтвердження обставин припинення господарської діяльності.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2026 у справі №921/606/25.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2026 у справі №921/606/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Романків Анни Володимирівни від 04.08.2026 (вх. № 01-05/2597/26 від 05.08.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2026 у справі №921/606/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 08.10.2026.

Головуюча суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.