Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №909/10/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/10/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Манюка П.Т., Рима Т.Я.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

Прокурор – Панькевич Р.В.

від Позивача 1 - не з`явився

від Позивача 2 - не з`явився

від Позивача 3 - Свідунович Р.Р.

від Відповідача 1 - не з`явився

від Відповідача 2 - Сторожук А.Л.

переглянувши справу №909/10/25

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, м. Івано-Франківськ в інтересах держави в особі: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів,

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

Головного управління ДПС в івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідачів: Галицької міської ради, м. Галич, Івано-Франківська область

Приватного підприємства «Новбуд», с. Залуква, Івано-Франківська область

про: визнання недійсним договору від 23.09.2021 №309 та стягнення 3 136 411,32 грн

за апеляційною скаргою Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (вх. №01-05/2391/26 від 20.07.2026)

на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 (повний текст рішення складено 29.06.2026, суддя Неверовська Л.М.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач 1), Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (далі - Позивач 2) та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - Позивач 3), звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Галицької міської ради (далі - Відповідач 1) та Приватного підприємства «Новбуд» (далі - Відповідач 2), в якому просив визнати недійсним Договір від 23.09.2021 № 309 (далі - Договір), укладений між відповідачами за результатами відкритих торгів UA-2021-08-12-004637-b, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Відповідача 2 на користь Відповідача 1 коштів у сумі 3 136 411,32 грн, а з Відповідача 1 одержаних ним за рішенням суду коштів у цій сумі - в дохід держави.

Позов обґрунтовано тим, що Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 25.04.2024 № 63/30-р/к у справі № 63/8-01-32-2023 встановлено вчинення Відповідачем 2 і ПП «Ліс-Буд» порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за наслідками яких укладено Договір. На переконання прокурора, це є підставою для визнання Договору недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №909/10/25 у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір покладено на прокуратуру.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у Постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, за якими ч. 3 ст. 228 ЦК України, що передбачає наслідки конфіскаційного характеру, застосовується у виключних випадках порушення інтересів держави і суспільства, які, зокрема, можуть мати місце за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або дій, якими державі і суспільству завдано значних збитків, а винна особа незаконно збагатилася на суму, співставну з вартістю стягуваного, а саме по собі порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист економічної конкуренції для застосування цієї норми не є достатнім. Суд першої інстанції виснував, що прокурор не довів ні того, у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Договору, ні того, що внаслідок його укладення держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти чи отримала роботи неналежної якості, а тому підстав для визнання Договору недійсним, а отже, і для застосування наслідків недійсності немає.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, а судовий збір покласти на відповідачів.

1.3. Процесуальні дії суду в апеляційному провадженні

Ухвалою від 24.07.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, Ухвалою від 31.08.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2026.

Ухвалами від 25.09.2026 та від 29.09.2026 Суд задовольнив заяви представників Позивача 3 та Відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.09.2026 від Відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання. У судовому засіданні Суд встановив, що строк на подання відзиву, визначений Ухвалою від 31.08.2026, Відповідач 2 не пропустив. Представник Відповідача 2 пояснив, що помилився в обчисленні строку, і зазначив, що клопотання втратило актуальність. Тому Суд приймає відзив до розгляду, а клопотання про поновлення строку вирішення не потребує.

У судове засідання з`явились прокурор, представники Позивача 3 та Відповідача 2. Інші учасники справи не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи наведене, положення ч.ч. 11-13 ст. 270 ГПК України та те, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а в матеріалах справи наявний достатній обсяг відомостей для перегляду оскарженого рішення в апеляційному порядку, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників Позивачів 1, 2 та Відповідача 1, належно повідомлених про розгляд справи.

У судовому засіданні 01.10.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Апелянт

В апеляційній скарзі прокурор наводить такі доводи:

1) Рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням ст. ст. 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України та порушенням ст. ст. 76– 79, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

2) Скаржник обстоює широке розуміння поняття «інтереси держави» (з посиланням на Конвенцію ООН проти корупції, Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ч. 3 ст. 42 Конституції України) і вважає, що прямий інтерес держави полягає в неухильному дотриманні процедури закупівлі (Постанова Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19), а усунення конкуренції саме собою підриває ці інтереси, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність суперечності Договору інтересам держави є помилковим.

3) Зазначає, що узгодивши свою поведінку, ПП «Новбуд» і ПП «Ліс-Буд» усунули конкуренцію та змагальність між собою, спотворили результати торгів і порушили право замовника на найбільш ефективний результат, чим не дотримано принципу добросовісної конкуренції, закріпленого ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі». До того ж остаточна пропозиція ПП «Ліс-Буд» (2 560 214,00 грн) була на 640,7 тис. грн нижчою за пропозицію ПП «Новбуд» (3 200 987,00 грн), проте через узгодженість дій учасників замовник був змушений укласти договір на більш невигідних умовах. На переконання скаржника, умисел ПП «Новбуд» на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підтверджують Рішення АМК від 25.04.2024 № 63/30-р/к, Договір і платіжні доручення про перерахування коштів.

4) Посилається на те, що Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 лише уточнила, але не відступила від висновків, викладених в постановах від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та від 13.11.2024 у справі №911/934/23, згідно з якими для кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених і застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України достатньо встановлення самого факту вчинення таких дій, а доведення збитків не є обов`язковим.

5) Зазначає, що суд першої інстанції обмежив поняття порушення інтересів держави наявністю обвинувального вироку, чим фактично виключив ч. 3 ст. 228 ЦК України із застосування в цивільних правовідносинах.

6) Заперечує також і проти висновку про конфіскаційний характер наслідків ч. 3 ст. 228 ЦК України з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 420/12471/22 та № 924/971/23, а також практику Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (справи № 6-1528цс15, № 461/5273/16, № 682/2889/16-ц, № 905/1250/18, № 922/2645/20, № 922/3322/20).

7) Вважає, що застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України не порушує принципу пропорційності втручання у право на мирне володіння майном: у мирне володіння майном втручається не держава, а особа, яка, маніпулюючи своїм майном, обходить закон і шкодить інтересам держави і суспільства; добросовісність сторони не береться до уваги при застосуванні наслідків недійсності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21).

8) Вважає, що суд першої інстанції не оцінив обраний прокурором спосіб захисту (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України), спрямований на комплексний захист інтересів держави, зокрема в бюджетній сфері (п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України), та не врахував, що для вирішення спору значення має не лише факт заподіяння збитків, а й відповідність Договору інтересам держави і суспільства (постанови Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 та Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

9) Зазначає, що ПП «Новбуд» порушило не законодавство, яке регулює його господарську діяльність, а законодавство, що визначає публічну процедуру закупівлі, тому висновок Об`єднаної палати про незастосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі порушення законодавства про захист конкуренції до цієї справи не стосується.

10) Посилаючись на ст. 236 ГПК України та практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мала проти України», «Проніна проти України»), вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки конкретним доводам прокурора.

2.2. Відповідач 2

ПП «Новбуд» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу лишити без задоволення.

Зазначає:

1) Порушення законодавства про захист економічної конкуренції не входить до переліку підстав нікчемності договору про закупівлю (ч. 1 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі»), тому для визнання договору недійсним необхідно довести порушення права чи інтересу позивача та підстави недійсності (ст. 16, 203, 215 ЦК України). Крім того, Договір фінансувався з місцевого, а не з державного бюджету, тому прокурор не довів порушення прав чи законних інтересів жодного із заявлених позивачів, а відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

2) Антиконкурентні дії не завдали шкоди матеріальним інтересам держави: у торгах брали участь лише двоє учасників; пропозиція переможця нижча за очікувану вартість предмета закупівлі; Договір виконано в повному обсязі; роботи прийнято та оплачено без зауважень; порушень щодо якості, обсягів і вартості робіт не виявлено, завищення обсягів не встановлено, претензій до підрядника немає.

3) Прокурор не довів завищення вартості робіт, можливості їх виконання за нижчою ціною чи виконання не в повному обсязі. Єдиним доказом суперечності Договору інтересам держави є рішення АМК, за яким накладено на ПП «Новбуд» штраф у розмірі 9 000,00 грн. Вказаний штраф сплачено, тобто відповідальність вже понесена, а додаткове стягнення вартості прийнятих замовником робіт за належно виконаним Договором є надмірним.

4) Застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України потребує доведення умислу на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави, а сам факт порушення антимонопольного законодавства такою підставою не є, про що вірно виснував суд першої інстанції.

2.3. Позиція інших учасників справи

Позивачі та Відповідач 1 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч.3 ст. 263 ГПК України.

Представник Позивача 3 в судовому засіданні підтримав вимоги скаржника, просив скасувати Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Галицька міська рада в електронній системі закупівель опублікувала оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт «Облаштування велосипедної та пішохідної доріжок набережної річки Дністер від пішохідного мосту до вул. Данила Галицького в м. Галич (капітальний ремонт)» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2021-08-12-004637-b) з очікуваною вартістю 3 272 820,00 грн з ПДВ.

Тендерні пропозиції подали два учасники: ПП «Новбуд» з остаточною ціною 3 200 987,00 грн з ПДВ та ПП «Ліс-Буд» з остаточною ціною 2 560 214,00 грн з ПДВ.

Ураховуючи, що учасником з найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією ПП «Ліс-Буд» не подано забезпечення тендерної пропозиції у формі електронної банківської гарантії у розмірі 16 000,00 грн та інші документи, передбачені ч. 2 розділу 3 тендерної документації, його тендерну пропозицію відхилено (Протокол розгляду тендерних пропозицій від 03.09.2021 № 27). Пропозицію ПП «Новбуд» визнано такою, що відповідає вимогам тендерної документації.

23.09.2021 між Галицькою міською радою та ПП «Новбуд» укладено Договір № 309 з договірною ціною 3 200 987,00 грн (п. 3.1 Договору); фінансування робіт здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету (п. 4.1 Договору).

Оплата за фактично виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт склала 3 136 411,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 28.10.2021 по 28.12.2021 та відображено у звіті від 29.12.2021 про виконання Договору.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2021 за взаємною згодою сторін Договір розірвано.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення АМК від 25.04.2024 № 63/30-р/к у справі № 63/8-01-32-2023 встановлено, що ПП «Новбуд» і ПП «Ліс-Буд» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів UA-2021-08-12-004637-b. Узгодженість поведінки учасників АМК обґрунтував, зокрема, пов`язаністю учасників, оплатою участі в торгах з однієї IP-адреси, поданням податкової звітності з однієї поштової скриньки, наявністю спільних працівників, неподанням ПП «Ліс-Буд» повного пакету документів, використанням одного програмного забезпечення та комп`ютерної техніки, поданням довідок банку з послідовними номерами. За вказане порушення на ПП «Новбуд» накладено штраф у розмірі 9 000,00 грн.

Відомостей про оскарження та скасування рішення АМК матеріали справи не містять. Відповідно до Листа Західного міжобласного територіального відділення АМК від 13.11.2024 № 63-02/4443е штраф, накладений цим рішенням, сплачений ПП «Новбуд» добровільно.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Межі перегляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки заперечує відмову в задоволенні позовних вимог по суті спору. Нових доказів у розумінні ст. 269 ГПК України учасники справи не подали. Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, передбачених ч. 4 ст. 269 ГПК України, Суд не встановив. Тому рішення переглядається в межах доводів, наведених у пункті 2.1 цієї постанови.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, зокрема в особі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, а інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили. Питання про наявність таких підстав не належить до порушень норм процесуального права, які відповідно до ч. 3 ст. 277, ч. 2 ст. 278 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Отже, за відсутності відповідного доводу апеляційної скарги це питання не входить до меж апеляційного перегляду (див. Постанову Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 906/1379/15, п. 4.14– 4.18).

4.2. Щодо порушення принципів публічних закупівель та поняття «інтереси держави» як ознаки недійсності правочину

Суд не ставить під сумнів доводи апеляційної скарги про те, що узгоджені дії учасників закупівлі порушують принцип добросовісної конкуренції та суперечать міжнародним зобов`язанням України, зокрема Конвенції ООН проти корупції та Угоді про асоціацію з ЄС. Факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлено Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення АМК від 25.04.2024 № 63/30-р/к у справі № 63/8-01-32-2023; суд першої інстанції цього факту не заперечував. Водночас встановлення такого порушення саме собою не вирішує питання про наявність передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України підстав недійсності укладеного за результатами закупівлі Договору.

Водночас предметом спору є інша, самостійна юридична категорія – суперечність самого Договору інтересам держави і суспільства як підстава недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України. Тому Суд має встановити не лише порушення процедури закупівлі, а й те, чи переслідував саме оспорюваний правочин мету, завідомо суперечну інтересам держави і суспільства, та чи мала сторона або сторони умисел на досягнення відповідних наслідків. Самого посилання на загальний інтерес держави в дотриманні законодавства про публічні закупівлі для цього недостатньо.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б установлені судом першої інстанції обставини реального виконання Договору та відсутності доведеної майнової шкоди державі.

Прокурор стверджує, що пропозиція ПП «Ліс-Буд» була на 640 773,00 грн нижчою за пропозицію ПП «Новбуд», тож замовник був змушений укласти договір на більш невигідних умовах.

Однак, по-перше, пропозицію ПП «Ліс-Буд» відхилено замовником згідно з Протоколом від 03.09.2021 № 27 як таку, що не відповідала тендерній документації. Тому укладення договору за ціною цієї пропозиції не було можливим за встановленою процедурою. Неподання ПП «Ліс-Буд» повного пакету документів АМК розглядав як одну з ознак узгодженості поведінки учасників. Ця обставина підтверджує неоспорюваний факт порушення антимонопольного законодавства, проте не свідчить ні про розмір майнової шкоди, ні про безпідставне збагачення ПП «Новбуд». Більше того, пропозиція ПП «Ліс-Буд» сама була частиною узгодженої поведінки учасників, тому не може слугувати орієнтиром ринкової вартості робіт.

По-друге, різниця між цінами двох тендерних пропозицій, одна з яких не відповідала вимогам тендерної документації, сама по собі не доводить завищення вартості робіт порівняно з ринковою. Ціна Договору становила 3 200 987,00 грн і була нижчою за очікувану вартість предмета закупівлі – 3 272 820,00 грн. Фактично замовник сплатив 3 136 411,32 грн за виконані роботи. Отже, наведені у справі цінові показники без інших доказів не дають змоги встановити ані ринкову вартість робіт, ані розмір можливої переплати.

Роботи виконані в повному обсязі, прийняті замовником, Договір розірвано за згодою сторін, одержані ПП «Новбуд» кошти є оплатою фактично виконаних робіт. Прокурор не подав доказів завищення вартості робіт, їх невідповідності ринковому рівню, неналежної якості чи обсягу їх виконання. Довід апеляційної скарги щодо тлумачення «інтересів держави» цих обставин не спростовує.

Довід про те, що суд першої інстанції не оцінив обраний прокурором спосіб захисту (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України), Суд відхиляє. Ефективність способу захисту оцінюється тоді, коли встановлено порушення права чи інтересу та наявність підстави, з якою закон пов`язує застосування обраного способу. Суд першої інстанції відмовив у позові не через неналежність способу захисту, а через недоведеність самої підстави недійсності Договору за ч. 3 ст. 228 ЦК України. Посилання скаржника на принцип ефективності та результативності бюджетної системи (п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України) цього висновку не змінює, оскільки доказів неекономного чи неефективного використання бюджетних коштів за Договором прокурор не подав.

З огляду на недоведеність підстави недійсності Договору Суд не вбачає потреби окремо оцінювати довід Відповідача 2 про відсутність порушеного права кожного із заявлених позивачів: у позові відмовлено з наведеної самостійної підстави.

4.3. Щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України до порушень законодавства про захист економічної конкуренції

Посилання апелянта на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 2018– 2024 років у справах № 911/934/23, № 914/1507/23, № 910/8399/19, № 922/1539/19, № 910/3095/19, № 910/114/19, № 905/1250/18, № 922/2645/20, № 922/3322/20, № 904/6691/20 не спростовують висновку суду першої інстанції. Зазначені постанови ухвалено до формування Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду конкретизованого підходу щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, викладеного в Постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 сформульовано висновок, за яким ч. 3 ст. 228 ЦК України може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави і суспільства, які, зокрема, можуть мати місце за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або дій, якими державі і суспільству завдано значних збитків, а винна особа незаконно, безпідставно збагатилася на суму, співставну з вартістю стягуваного на користь держави; ця норма не може бути застосована лише у зв`язку з порушенням суб`єктом господарювання законодавства про захист економічної конкуренції.

Верховний Суд у Постанові від 19.08.2026 у справі № 913/318/23, розглядаючи касаційну скаргу прокурора у справі з подібними правовідносинами (визнання недійсними рішення тендерного комітету і договору про закупівлю, укладеного з учасником, якого визнано антимонопольним органом таким, що вчинив антиконкурентні узгоджені дії), прямо відхилив посилання на Постанову від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та іншу практику 2019– 2024 років, вказавши, що «правова позиція зазнала змін та конкретизації із ухваленням постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23» (п. 86 постанови), і зазначив, що судові рішення, які застосовували інший підхід, ухвалені до внесення цих змін та конкретизації в судову практику, що зумовило застосування ними норм права, яке відповідало практиці, актуальній на момент їх ухвалення (п. 88 постанови). Верховний Суд також констатував, що після ухвалення постанови у справі № 922/3456/23 склався узгоджений і послідовний підхід Касаційного господарського суду при застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 50 постанови), застосований, зокрема, у постановах від 04.02.2026 у справі № 913/330/23, від 05.02.2026 у справі № 922/4420/23, від 10.02.2026 у справі № 922/26/24, від 03.03.2026 у справах № 925/405/24 та № 908/2939/23, від 28.04.2026 у справі № 903/997/25, від 30.04.2026 у справі № 922/597/24, від 12.05.2026 у справі № 922/3045/24.

Тому довід апелянта про те, що Об`єднана палата лише «уточнила», а не відступила від попередніх висновків, не впливає на результат розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У спірних правовідносинах релевантним є конкретизований підхід Об`єднаної палати, викладений у Постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 та послідовно застосований Верховним Судом у наведених вище постановах 2026 року.

Не спростовує цього і довід скаржника про те, що ПП «Новбуд» порушило законодавство про публічну процедуру закупівлі, а не законодавство, яке регулює його господарську діяльність. Об`єднана палата сформулювала свій висновок саме у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю товарів, укладеного за результатами торгів, і стягнення коштів (Постанова Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 910/12515/24, п. 8.47– 8.49), а Верховний Суд застосовує його до таких спорів і надалі, зокрема у Постанові від 19.08.2026 у справі № 913/318/23.

Суд бере до уваги, що встановлені у цій справі обставини - реальне і повне виконання Договору без зауважень щодо якості чи обсягу робіт, відсутність доказів завищення ціни та відсутність обвинувального вироку суду – є релевантно подібними до обставин, оцінених Верховним Судом у справі № 913/318/23 (п. 93 постанови). Суд першої інстанції правильно застосував до встановлених обставин висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у Постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.

4.4. Щодо конфіскаційного характеру наслідків ч. 3 ст. 228 ЦК України

Довід апеляційної скарги про те, що у справах № 420/12471/22 і № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду підтвердила можливість застосування приписів ст. 228 ЦК України до цивільних правовідносин, у тому числі щодо суб`єктів господарювання, не спростовує застосованого судом першої інстанції підходу.

Як зазначено Верховним Судом у Постанові від 19.08.2026 у справі № 913/318/23, викладені в постановах № 420/12471/22, № 924/971/23 та № 918/1043/21 висновки не суперечать сформованим Об`єднаною палатою висновкам у Постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, оскільки в жодній з указаних справ Велика Палата Верховного Суду не висновувала протилежного підходу щодо правової природи санкції, визначеної ч. 3 ст. 228 ЦК України (п. 84 постанови).

Аналогічно необґрунтованими визнано й посилання на постанови у справах № 6-1528цс15, № 461/5273/16 та № 682/2889/16-ц, оскільки в жодній з них не міститься висновків щодо застосування саме ч. 3 ст. 228 ЦК України, а їх застосування ст. 228 ЦК України загалом не суперечить підходу, сформованому в постанові у справі № 922/3456/23 (п. 85 постанови у справі № 913/318/23).

4.5. Щодо необхідності доведення умислу без вироку суду та розміру збитків

Довід апеляційної скарги про те, що обвинувальний вирок не є єдиним можливим доказом порушення інтересів держави, є слушним, однак не спростовує рішення суду першої інстанції. Посилаючись на висновок Об`єднаної палати, суд першої інстанції не посилався на необхідінсть одночасної наявності обвинувального вироку та значних збитків держави, а розглядав їх як альтернативні обставини, кожна з яких може свідчити про виключний випадок застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Відмова в позові не ґрунтується на відсутності вироку, і суд першої інстанції не «виключив» застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, а застосував її з урахуванням того, що вона діє лише у виключних випадках.

Відмова в позові ґрунтується на самостійній підставі, а саме на недоведеності прокурором завідомо суперечної інтересам держави мети Договору та наявності значних збитків держави чи безпідставного збагачення ПП «Новбуд» на співставну із ціною позову суму. Апелянт цього висновку не спростовує і не наводить доказів завищення вартості робіт чи їх неналежного виконання. Навіть різниця між пропозиціями учасників (640 773,00 грн), на яку посилається прокурор, становить близько п`ятої частини суми, яку він просить стягнути в дохід держави, і не є співставною з нею.

Посилання скаржника на те, що законодавство не вимагає доведення розміру збитків для визнання правочину недійсним, не спростовує висновків суду першої інстанції. У цій справі прокурор просить не лише визнати Договір недійсним за ст. 203, 215 ЦК України, а й застосувати передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України наслідки конфіскаційного характеру. За висновком Об`єднаної палати, викладеним у Постанові у справі № 922/3456/23, такі наслідки застосовуються у виключних випадках, зокрема за наявності обвинувального вироку або завдання державі значних збитків із незаконним збагаченням винної особи на співставну суму. Прокурор не довів жодної з цих обставин, як і іншого виключного випадку порушення інтересів держави.

4.6. Щодо пропорційності втручання у право власності

Довід про те, що в мирне володіння майном втручається не держава, а сама особа, яка маніпулює майном, суперечить підходу Об`єднаної палати, викладеному в Постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, за яким застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України є втручанням держави в право власності, а тому підлягає перевірці на відповідність ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, включно з пропорційністю та можливістю застосувати менш обтяжливий захід. Наявність у сторони умислу не усуває необхідності такої перевірки.

У цій справі за порушення законодавства про захист економічної конкуренції до ПП «Новбуд» застосовано спеціальну відповідальність, передбачену ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», – штраф за рішенням АМК, який сплачено. Сам факт сплати штрафу не виключає застосування інших передбачених законом наслідків. Однак Договір виконано повністю, а прокурор просить стягнути в дохід держави суму, еквівалентну оплаті виконаних робіт, не надавши доказів шкоди державі чи збагачення ПП «Новбуд» на співставну суму. Саме сукупність цих обставин, а не розмір або сплата штрафу окремо, свідчить, що застосування конфіскаційної санкції було б непропорційним заходом.

4.7. Щодо порушення норм процесуального права

Доводи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення ст. 76– 79, 86, 236 ГПК України не знайшли підтвердження за наслідками апеляційного перегляду справи. Суд першої інстанції дослідив доводи прокурора, зокрема щодо рішення АМК, мотивував, чому встановлений АМК факт порушення не є достатньою підставою для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, і навів нормативне та правове обґрунтування відмови. Твердження про неврахування практики Верховного Суду також не підтверджується: суд першої інстанції застосував актуальні висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що відповідає ч. 4 ст. 236 ГПК України. Незгода скаржника з оцінкою доказів та застосуванням норм матеріального права не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Жодне з наведених скаржником тверджень не переконало Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та повно з`ясував усі обставини, що мають значення для розгляду справи. Тому на підставі ст. 276 ГПК України рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №909/10/25, а апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Рим Т.Я.