Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №712/12574/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12574/26

Провадження 2/712/6067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Троян Т.Є.,

за участі секретаря судових засідань Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 жовтня 2020 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

На виконання договору відповідачці відкрито банківський рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт, розмір якого надалі змінювався. Зокрема, 04 серпня 2024 року кредитний ліміт збільшено до 52 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахункові операції та частково погашала заборгованість, однак належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала.

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 05 вересня 2026 року заборгованість відповідачки становить 52 000 грн., з яких 37 979,54 грн. - поточна заборгованість за тілом кредиту, 14 020,46 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту.

Посилаючись на порушення відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечувала.

На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що її чоловік проходить військову службу, у зв`язку з чим вона зверталася до Банку щодо застосування передбачених законодавством пільг під час виконання кредитних зобов`язань. За твердженням відповідачки, представники Банку повідомляли про встановлення пільгового режиму обслуговування кредиту на період з 08 вересня 2022 року до 30 березня 2027 року.

Крім того, відповідачка висловила незгоду з визначеним позивачем розміром заборгованості, посилаючись на здійснення нею платежів у рахунок погашення кредиту та необхідність перевірки правильності банківського розрахунку.

На підтвердження часткового виконання кредитних зобов`язань відповідачка надала квитанцію про переказ 20 вересня 2026 року коштів у розмірі 2 000 грн.

Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, відповідачка просила відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У ході розгляду справи відповідачкою також заявлено клопотання про виклик та допит працівника Банку як свідка з метою з`ясування обставин обслуговування кредитного договору та визначення заборгованості.

Ухвалою суду від 09.10.2026 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Суд виходив із того, що обставини руху коштів за банківським рахунком, здійснення платежів та визначення кредитної заборгованості встановлюються насамперед на підставі відповідних банківських документів, тоді як необхідність допиту свідка для з`ясування обставин, які неможливо встановити за допомогою письмових доказів, не обґрунтовано.

Щодо клопотання відповідачки про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні такого клопотання за наявності передбачених законом умов. Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, наявні у справі письмові докази, а також необхідність забезпечення безпеки учасників судового процесу в умовах воєнного стану та існуючих загроз повітряних тривог, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Такий порядок розгляду не обмежує процесуальних прав відповідачки, яка реалізувала своє право на подання відзиву, доказів та письмових пояснень, що досліджуються й оцінюються судом нарівні з іншими матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», на підставі якої між сторонами виникли договірні правовідносини щодо банківського обслуговування та кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

На виконання договору Банком відповідачці відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , з яким пов`язані платіжні картки № 4323359936 та № 4323340300.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування первісно відповідачці встановлено кредитний ліміт у розмірі 9 500 грн., який надалі неодноразово змінювався. Зокрема, 04 серпня 2024 року розмір кредитного ліміту збільшено до 52 000 грн.

На підтвердження фактичного надання та використання кредитних коштів позивачем надано виписку за картковим рахунком за період з 05 жовтня 2020 року до 05 вересня 2026 року, яка містить відомості про рух коштів, здійснення видаткових операцій, поповнення рахунку, погашення кредитних зобов`язань та залишки коштів після проведення відповідних операцій.

Із зазначеної виписки вбачається, що відповідачка протягом тривалого часу користувалася платіжною карткою, здійснювала розрахунки за товари та послуги, перекази коштів, операції з отримання готівки, а також частково погашала кредитну заборгованість.

Виписка також містить відомості про операції з оформлення та обслуговування окремих кредитних продуктів, зокрема програм розстрочення. Такі операції суд оцінює з урахуванням їх економічного змісту, оскільки внутрішнє переміщення коштів між кредитними продуктами не завжди свідчить про фактичне надходження нових коштів або погашення заборгованості за рахунок власних коштів позичальника.

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 05 вересня 2026 року заборгованість відповідачки за основною сумою кредиту становила 52 000 грн., з яких 37 979,54 грн. - поточна заборгованість за тілом кредиту, 14 020,46 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту.

Проценти, пеня та штрафи позивачем до стягнення не заявлені.

Крім того, матеріали справи містять квитанцію про переказ 20 вересня 2026 року коштів у розмірі 2 000 грн. на банківську картку, реквізити якої відповідають відомостям, зазначеним у довідці Банку. Вказаний платіж здійснено після дати, станом на яку позивачем визначено розмір заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до закону.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено обов`язковість належного виконання договірних зобов`язань та недопустимість односторонньої відмови від їх виконання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не виконав його у встановлений строк.

Оцінюючи наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, суд враховує, що цей документ не містить підпису відповідачки, а матеріали справи не дозволяють достовірно встановити, що саме наведена редакція відповідних умов була погоджена сторонами під час укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 звернула увагу на необхідність доведення факту погодження споживачем конкретних умов кредитування та неприпустимість автоматичного поширення на нього положень банківських правил, розміщених на вебсайті кредитодавця.

Разом із тим, відсутність належних доказів погодження окремих положень стандартних банківських умов не спростовує факту виникнення кредитних правовідносин та не звільняє позичальника від обов`язку повернути фактично отримані та використані кредитні кошти.

У цій справі предметом позову є стягнення основної суми кредитної заборгованості, а не процентів, комісій чи штрафних санкцій.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані позивачем документи в сукупності, суд враховує, що банківська виписка відображає послідовний рух коштів за рахунком протягом тривалого періоду, численні операції з використання кредитних коштів, поповнення рахунку та часткове погашення заборгованості.

Зазначені відомості узгоджуються з довідкою про встановлення та зміну кредитного ліміту, а також підтверджують фактичне користування відповідачкою кредитними коштами.

При цьому суд не ототожнює встановлений кредитний ліміт із розміром заборгованості, а оцінює останній з урахуванням фактичного руху коштів та здійснених погашень.

Заперечення відповідачки щодо правильності визначення заборгованості суд оцінює в сукупності з наявними доказами, не покладаючи на неї обов`язку доводити відсутність боргу замість позивача.

Щодо посилань відповідачки на проходження її чоловіком військової служби суд зазначає таке.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено спеціальні гарантії у сфері кредитних правовідносин для визначених законом категорій військовослужбовців та членів їх сімей.

Водночас, передбачені законом обмеження щодо нарахування процентів, штрафів і пені не припиняють основного зобов`язання щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів.

Суд враховує, що правова природа заборгованості визначається не лише її найменуванням у банківському розрахунку, а й підставами виникнення. Тому віднесення Банком певних сум до основного боргу не виключає необхідності перевірки, чи не включено до нього проценти або інші платежі, на які поширюються передбачені законом обмеження.

Щодо строку виконання кредитного зобов`язання суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

За розрахунком Банку 37 979,54 грн. обліковувалися як поточна заборгованість, а 14 020,46 грн. - як прострочена.

При цьому право кредитора на дострокове повернення кредиту має реалізовуватися з дотриманням вимог законодавства, зокрема статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо відповідні положення застосовуються до спірних правовідносин.

У межах цього спору позивачем заявлено до стягнення виключно основну суму кредиту, а вимог про стягнення процентів, штрафів чи пені не пред`явлено.

Щодо платежу в розмірі 2 000 грн., здійсненого 20 вересня 2026 року, суд зазначає, що він відбувся після дати, станом на яку позивач визначив розмір заборгованості, - 05 вересня 2026 року.

Надана відповідачкою квитанція містить відомості про здійснення платежу на банківську картку, реквізити якої відповідають наданій Банком довідці.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ураховуючи підтверджене документально часткове виконання кредитного зобов`язання, суд вважає за необхідне врахувати сплачені 2 000 грн. при визначенні залишку заборгованості.

Таким чином, за умови віднесення зазначеного платежу на погашення основного боргу його залишок становить 50 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом статті 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Враховуючи, що відповідачка є членом сім`ї військовослужбовця, а також характер спірних правовідносин, розмір присудженої заборгованості та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, суд вважає можливим розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу на 12 місяців, що сприятиме реальному виконанню судового рішення та водночас не позбавить позивача права на отримання присуджених коштів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову на суму 50 000 грн. із заявлених 52 000 грн. та сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 560 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 267, 273, 354, 435 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, рах. № НОМЕР_3 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 заборгованість за кредитним договором б/н від 05 жовтня 2020 року в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_3 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770, судовий збір у розмірі 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 50 000 гривень на 12 місяців шляхом сплати одинадцяти щомісячних платежів по 4 166,67 гривень та останнього, дванадцятого, платежу в розмірі 4 166,63 гривень, із дотриманням установленого статтею 435 ЦПК України граничного строку розстрочення.

Розстрочення виконання рішення не поширюється на суму судового збору.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 09.10.2026.

Суддя Т.Є.Троян