Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №712/11414/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №712/11414/26

Суддя: Троян Т. Є.

Справа № 712/11414/26

Провадження № 2/712/5585/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10», про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 травня 2026 року близько 08 год. 40 хв. біля будинку № 190 по вул. Хрещатик у м. Черкаси внаслідок падіння дерева було пошкоджено належний йому автомобіль Hyundai Sonata, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами звернення позивача до органів поліції зафіксовано механічні пошкодження автомобіля, спричинені падінням дерева. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 59, складеного судовим експертом Березовським А.А., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 103 564,38 грн.

Позивач зазначив, що дерево знаходилося на земельній ділянці комунальної власності, однак відповідного балансоутримувача не було визначено, а належного контролю за станом зелених насаджень органом місцевого самоврядування не забезпечено. Вважаючи Черкаську міську раду відповідальною за заподіяну шкоду, просив стягнути 103 564,38 грн. майнової шкоди, 30 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Черкаська міська рада у відзиві заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що обов`язок з утримання прибудинкової території та розташованих на ній зелених насаджень покладено на ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10» як управителя багатоквартирного будинку.

На обґрунтування цієї позиції відповідач послався на рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15 травня 2019 року № 550, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 20 травня 2019 року № 187 та пункт 4.1.4 Правил благоустрою міста Черкаси, яким передбачено відповідальність управителів за належне утримання зелених насаджень на прибудинкових територіях.

Крім того, відповідач надав лист управителя від 28 травня 2026 року № 404/10 щодо обстеження дерев біля будинку та відповідь Департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури та екології Черкаської міської ради від 28 липня 2026 року № 287/03-26.

Третя особа у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги, зазначивши, що здійснює управління багатоквартирним будинком, однак передбачений договором перелік робіт щодо прибудинкової території охоплює її прибирання, а не спеціалізоване обстеження, санітарне обрізування чи видалення дерев. Доказів передачі товариству відповідних зелених насаджень на баланс або закріплення за ним обов`язку з утримання конкретного дерева немає.

На підтвердження своїх доводів представник третьої особи надав договір управління та додатки до нього.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Тептюк М.П. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Також, до закінчення судових дебатів заявив про намір подати докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Представник Черкаської міської ради Кравець І.В. підтримав заперечення, викладені у відзиві, та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Підгорний М.О. підтримав письмові пояснення та вважав позовні вимоги до Черкаської міської ради обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Hyundai Sonata, 2014 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

18 травня 2026 року близько 08 год. 40 хв. біля будинку № 190 по вул. Хрещатик у м. Черкаси внаслідок падіння дерева зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження.

Ці обставини підтверджуються матеріалами перевірки Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, зокрема довідкою за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого в ЄО за № 37829 від 18.05.2026, відповідно до якої зафіксовано пошкодження капота та інших кузовних деталей автомобіля внаслідок падіння дерева.

Зазначені відомості узгоджуються з результатами автотоварознавчого дослідження №59 від 08.06.2026р., проведеного судовим експертом Березовським А.А.

Із протоколу огляду від 09 червня 2026 року та фототаблиці до висновку № 59 вбачається, що автомобіль мав деформаційні пошкодження капота, переднього лівого крила, елементів передньої частини кузова, пошкодження решітки радіатора, вітрового скла та його нижнього оздоблення.

Під час дослідження експертом також виявлено сліди попередніх ремонтних впливів на окремих елементах правої частини автомобіля, які відмежовано від пошкоджень, що були предметом оцінки.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту виконано із застосуванням програмного комплексу Audatex. Вартість ремонтних робіт становить 4 410 грн., фарбувальних робіт і матеріалів - 24 553,04 грн., запасних частин - 74 601,34 грн., загалом - 103 564,38 грн.

Висновок містить опис пошкоджень, їх фотофіксацію та розрахунок необхідних відновлювальних робіт. Доказів, які б спростовували наведені розрахунки, свідчили про інше походження встановлених пошкоджень або підтверджували інший розмір шкоди, відповідачем не надано.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд вважає доведеними факт пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева, причинний зв`язок між цією подією та встановленими пошкодженнями, а також розмір майнової шкоди - 103 564,38 грн.

Оцінюючи правови підстави відповідальності та визначення належного відповідача у справі суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової та моральної шкоди.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо не встановлено передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується незалежно від вини цього органу.

Правові та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до статті 28 цього Закону зелені насадження в межах населених пунктів підлягають охороні та відновленню, а їх утримання здійснюється в установленому законодавством порядку.

Згідно з підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за його станом, організація озеленення та охорони зелених насаджень.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають порядок утримання зелених насаджень та розмежовують відповідні обов`язки залежно від статусу території й особи, відповідальної за її утримання.

Порядок видалення зелених насаджень у населених пунктах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045, передбачає спеціальну процедуру обстеження та видалення дерев за участю уповноважених органів.

У постанові від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення правового статусу земельної ділянки, місця розташування дерева та особи, відповідальної за утримання відповідного зеленого насадження.

Правове значення визначення відповідального за утримання зелених насаджень суб`єкта відображене також у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц.

Отже, вирішення питання про відповідальність за шкоду, завдану падінням дерева, потребує встановлення не лише факту його розташування на певній земельній ділянці, а й особи, на яку покладено обов`язок щодо забезпечення його належного стану.

Саме це питання становить предмет основних розбіжностей між учасниками справи.

Позивач пов`язує відповідальність Черкаської міської ради з комунальною власністю на земельну ділянку та відсутністю визначеного балансоутримувача дерева. Відповідач наполягає на переході відповідного обов`язку до управителя багатоквартирного будинку. Третя особа заперечує, що договір управління охоплює спеціалізоване утримання відповідного зеленого насадження.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить із необхідності розмежування права власності на земельну ділянку, обов`язків з утримання прибудинкової території та відповідальності за стан конкретного дерева.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:024:0035, площею 0,3969 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Належність земельної ділянки до комунальної власності учасниками справи не заперечується.

Водночас суд погоджується з тим, що сама по собі комунальна власність на землю не виключає можливості покладення обов`язків з утримання розташованих на ній зелених насаджень на іншу особу. Такі обов`язки можуть виникати безпосередньо із законодавства, відповідного рішення уповноваженого органу або договору.

Тому доводи відповідача щодо правового статусу управителя та змісту місцевих Правил благоустрою потребують самостійної оцінки.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15 травня 2019 року № 550 визначено управителя багатоквартирних будинків ТОВ «Сантехбудконструкція», а 20 травня 2019 року укладено договір № 187 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 . Правонаступником первісного управителя є ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10».

Пунктом 8 договору передбачено обов`язок управителя забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і умов договору.

Згідно з пунктом 19 договору управитель несе відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків.

Крім того, пункт 4.1.4 Правил благоустрою міста Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 28 вересня 2023 року № 47-14, передбачає обов`язки щодо утримання зелених насаджень на прибудинкових територіях багатоквартирних будинків для осіб, які здійснюють управління або утримання відповідних будинків.

Таким чином, твердження відповідача про існування в управителя певних обов`язків щодо прибудинкової території має нормативне та договірне підґрунтя.

Проте, наявність загального обов`язку з утримання прибудинкової території не є тотожною доведеності відповідальності управителя за стан кожного дерева, розташованого на земельній ділянці комунальної власності поблизу будинку.

Для застосування зазначених положень до спірних правовідносин необхідно встановити, що дерево, падіння якого спричинило шкоду, перебувало саме на території, утримання зелених насаджень якої належало до обов`язків управителя.

Досліджені судом додатки до договору управління такого висновку не підтверджують.

Зокрема, додатком № 2 визначено площу прибудинкової території для прибирання - 1555 кв. м, тоді як загальна площа земельної ділянки комунальної власності становить 3969 кв. м.

Отже, передбачена договором площа прибирання не є тотожною площі всієї земельної ділянки. При цьому доказів, які б дозволяли встановити розташування дерева в межах конкретної території, щодо якої управитель зобов`язаний забезпечувати утримання зелених насаджень, матеріали справи не містять.

Додатком № 4 до договору передбачено, зокрема, прибирання прибудинкової території, очищення її від снігу, усунення ожеледиці, технічне обслуговування та поточний ремонт. Водночас окремих робіт з обстеження стану дерев, їх санітарного обрізування чи видалення аварійних зелених насаджень у цьому переліку не визначено.

Суд враховує, що відсутність певного виду робіт у договорі сама по собі не звільняє управителя від обов`язків, установлених нормативно-правовими актами. Проте зазначена обставина в сукупності з невизначеністю меж території та відсутністю документів щодо конкретного дерева не дає підстав вважати доведеним покладення на третю особу відповідальності за його утримання.

Матеріали справи також не містять рішення уповноваженого органу про закріплення відповідного зеленого насадження за управителем, акта його передачі, інвентаризаційних матеріалів чи відомостей балансового обліку, які б підтверджували визначення іншої відповідальної особи.

При цьому суд не ототожнює відсутність акта передачі дерева на баланс з безумовною відсутністю будь-яких обов`язків управителя. Вирішальним є те, що відповідач не довів поширення відповідного обов`язку, незалежно від підстав його виникнення, саме на дерево, падіння якого спричинило шкоду позивачу.

Не змінюють такого висновку й надані відповідачем документи щодо подальшого обстеження зелених насаджень.

Так, листом від 28 травня 2026 року № 404/10 ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10» звернулося до Департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури та екології Черкаської міської ради з проханням обстежити дев`ять каштанів біля дитячого майданчика та сухостійний горіх, визначити необхідність їх видалення або обрізування.

У відповіді від 28 липня 2026 року № 287/03-26 Департамент повідомив про результати обстеження, за якими один каштан та сухостійний горіх потребували видалення, а інші дерева - обрізування.

Зазначені документи складені після події 18 травня 2026 року та не містять відомостей, які дозволяли б ототожнити обстежені дерева з тим, падіння якого спричинило пошкодження автомобіля позивача. Тому, вони не підтверджують ані стану спірного дерева до події, ані покладення обов`язку щодо його утримання на третю особу.

Водночас це листування свідчить, що вирішення питання про обстеження та видалення небезпечних зелених насаджень здійснювалося за участю уповноваженого структурного підрозділу Черкаської міської ради. Проте сама участь такого органу в процедурі видалення дерев не є тотожною обов`язку їх безпосереднього утримання, а тому оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Отже, посилання відповідача на договір управління та пункт 4.1.4 Правил благоустрою міста Черкаси не спростовують доводів позивача щодо відповідальності органу місцевого самоврядування.

Суд виходить із того, що укладення договору управління багатоквартирним будинком не припиняє передбачених законом повноважень органу місцевого самоврядування щодо організації благоустрою, охорони зелених насаджень та визначення осіб, відповідальних за їх утримання.

При цьому, відсутність визначеного балансоутримувача не може сама собою бути підставою для звільнення органу місцевого самоврядування від відповідальності за неналежну організацію утримання зелених насаджень на землях комунальної власності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем доведено факт пошкодження належного йому майна внаслідок падіння дерева, розмір завданої шкоди та розташування відповідного зеленого насадження на земельній ділянці комунальної власності.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову з підстав покладення обов`язку щодо утримання дерева на іншу юридичну особу, не надав достатніх доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Зокрема, не встановлено, що відповідне дерево перебувало в межах території, утримання зелених насаджень якої було покладено на управителя, або що його було закріплено за іншою особою для утримання в установленому порядку.

Суд наголошує, що обов`язок забезпечення належного утримання зелених насаджень не може залишатися невизначеним лише внаслідок відсутності відповідних організаційних рішень чи документів.

Недоліки в організації обліку зелених насаджень, визначенні відповідальних за їх утримання осіб та здійсненні контролю за їх станом не можуть покладати негативні майнові наслідки на особу, право власності якої порушено.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що Черкаською міською радою не доведено покладення на іншого суб`єкта обов`язку з утримання дерева, падіння якого спричинило пошкодження автомобіля позивача.

Відтак, обов`язок щодо організації належного утримання відповідного зеленого насадження залишався у сфері повноважень органу місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду - власника земельної ділянки та відповідає за організацію благоустрою міста.

Таким чином, оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд визнає Черкаську міську раду належним відповідачем у справі та доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на неї обов`язку з відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок неналежної організації утримання зелених насаджень.

Отже, вимога про стягнення 103 564,38 грн. майнової шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням належного йому автомобіля.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується за наявності передбачених законом підстав.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, істотність змін у житті потерпілої особи, інші обставини, що мають значення, а також вимоги розумності та справедливості.

Суд виходить із того, що пошкодження майна не в кожному випадку автоматично свідчить про заподіяння моральної шкоди в заявленому розмірі. Водночас характер події, істотність пошкоджень та пов`язані з ними зміни у звичайному способі життя особи можуть об`єктивно свідчити про наявність немайнових втрат.

У цій справі внаслідок раптового падіння дерева істотно пошкоджено автомобіль позивача. Характер пошкоджень, зокрема деформація кузовних елементів і руйнування вітрового скла, свідчить про істотне порушення можливості звичайного користування транспортним засобом.

Після події позивач був змушений звертатися до органів поліції, організовувати огляд автомобіля та проведення автотоварознавчого дослідження, з`ясовувати особу, відповідальну за заподіяну шкоду, а згодом звернутися до суду для захисту свого права.

Зазначені обставини виходять за межі звичайного невдоволення пошкодженням речі, оскільки супроводжувалися необхідністю докладати додаткових часових, організаційних і матеріальних зусиль для усунення наслідків події.

Суд враховує також, що автомобіль є майном, яке за своїм функціональним призначенням може використовуватися для задоволення повсякденних потреб власника, а його істотне пошкодження об`єктивно здатне спричинити побутові незручності та негативні емоційні переживання.

Водночас матеріали справи не містять доказів заподіяння шкоди життю чи здоров`ю позивача, тривалого розладу здоров`я, істотного порушення життєвих зв`язків або інших немайнових наслідків особливої інтенсивності, які б обґрунтовували відшкодування моральної шкоди в заявленому розмірі 30 000 грн.

При цьому відсутність таких доказів не спростовує самого факту душевних переживань, спричинених істотним пошкодженням належного позивачу майна.

Грошове відшкодування моральної шкоди має компенсаторний, а не каральний характер. Його розмір повинен бути співмірним установленим немайновим втратам, не перетворюючись на додаткову майнову санкцію.

З огляду на раптовий характер події, істотність пошкодження автомобіля, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, характер і ймовірну тривалість спричинених незручностей, а також відсутність доказів більш тяжких немайнових наслідків, суд вважає, що справедливим і співмірним розміром відшкодування моральної шкоди є 8 000 грн.

Такий розмір забезпечує розумний баланс між необхідністю компенсації встановлених немайнових втрат позивача та недопущенням необґрунтованого покладення на відповідача надмірного майнового обтяження.

Отже, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 8 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на проведення експертизи.

Позивачем понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 5 800 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

Зазначене дослідження було необхідним для визначення розміру майнової шкоди, його результати використані для обґрунтування позовних вимог та враховані судом під час вирішення спору.

Позов заявлено на загальну суму 133 564,38 грн., із яких задоволенню підлягають вимоги на суму 111 564,38 грн., що становить 83,53 % від заявлених вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 115,94 грн. судового збору та 4 844,64 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 10», про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Черкаської міської ради (18000, Україна, м. Черкаси, Б.Вишневецького 36 ЄДРПОУ 25212542) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 103 564,38 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 8 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 1 115,94 гривень судового збору та 4 844,64 гривень витрат на проведення експертного дослідження, а всього стягнути 117 524,96 грн. (сто сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 09.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua