Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №690/615/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Суд: Багачевський міський суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №690/615/26

Суддя: Здоровило В. А.

Справа № 690/615/26

Провадження № 2/690/528/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Здоровила В.А.

з участю секретаря Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в:

представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» Аліна Паладич звернулася до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд», у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договорами № 5294324 від 04.02.2025 у розмірі 27 799, 20 грн., № 8133300 від 05.02.2025 у розмірі 13 530, 00 грн., № 2106924 від 19.02.2025 у розмірі 9 760, 00 грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5294324; 05.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8133300 та 19.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2106924 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в ІТС первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «Лінеура Україна», https://miloan.ua/, ТОВ «Мілоан», https://selfiecredit.ua/, ТОВ «Селфі Кредит» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договора № 5294324, № 8133300 та № 2106924, у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту договору позики (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми позики).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому п. 2 розд. 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107). Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в ІТС первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://mycredit.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Інформація про реєстрацію ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Селфі Кредит» в системі BankID НБУ (із статусом абонент-надавач послуг) наявна на офіційній сторінці Національного Банку за посиланням https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu/abonents (пошук за найменуванням або ЄДРПОУ).

04.02.2025, 05.02.2025 та 19.02.2025 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору позики, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразила однозначну згоду із умовами договорів шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Селфі Кредит» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 76824, 864462, А067, котрий в свою чергу боржником було 04.02.2025, 05.02.2025 та 19.02.2025 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим вона прийняла (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 04.02.2025, 05.02.2025 та 19.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 7 200, 00 грн., ТОВ «Мілоан» в сумі 3 000, 00 грн., ТОВ «Селфі Кредит» в сумі 2 000, 00 грн. на погоджений умовами договорами строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_3 , а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.

ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договорами виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказала при оформленні позики.

Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернувши кошти, які були їй надані у вигляді позики відповідно договору, та не сплативши відсотки за користування позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-38/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-38/25, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 5294324 станом на дату відступлення склала: 27 799, 20 грн.. Оскільки реєстр боржників до договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надано копію власне договору факторингу, копію першої і останньої сторінки реєстру боржників до договору факторингу і копію витягу з реєстру боржників, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 5294324. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 5294324 від 04.02.2025 становить: 27 799, 20 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 7 200, 00 грн., заборгованості по відсотках - 16 279, 20 грн., пеня, штраф - 3 600, 00 грн. та комісія - 720, 00 грн., на підтвердження вищенаведеного надано розрахунок заборгованості за договором.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-16/25, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 8133300 станом на дату відступлення склала: 13 530, 00 грн.. Оскільки реєстр боржників до договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надано копію власне договору факторингу, копію першої і останньої сторінки реєстру боржників до договору факторингу і копію витягу з реєстру боржників, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 8133300. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 8133300 від 27.06.2025 становить: 13 530, 00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 3 000, 00 грн., заборгованість за комісією - 720, 00 грн., заборгованості за комісією за обслуговування кредиту - 3 780, 00 грн. та штраф - 6 000, 00 грн., на підтвердження вищенаведеного надано розрахунок заборгованості за договором.

26.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-34/25, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 2106924 станом на дату відступлення склала: 9 760 грн.. Оскільки реєстр боржників до договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надано копію власне договору факторингу, копію першої і останньої сторінки реєстру боржників до договору факторингу і копію витягу з реєстру боржників, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 2106924. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 2106924 від 19.02.2025 становить: 9 760, 00 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 2 000, 00 грн., заборгованості по відсотках - 3 760, 00 грн. та пеня - 4 000, 00 грн., на підтвердження вищенаведеного надано розрахунок заборгованості за договором.

Позичальником порушено умови договорів, а тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Багачевського міського суду Черкаської області від 14.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено, розгляд справи провести без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засіданняне з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами). У зв`язку із цим, 05.10.2026 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 04.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5294324; 05.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8133300 та 19.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2106924 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі №524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20).

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля_ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належне виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є порушенням.

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав належним чином, а відповідач допустила порушення умов укладених між сторонами кредитних договорів, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме: необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 5294324 від 04.02.2025 у розмірі 23 479, 20 грн., за договором № 8133300 від 05.02.2025 у розмірі 3 000, 00 грн. та за договором № 2106924 від 19.02.2025 у розмірі 5 760, 00 грн..

Нормами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу визначено, що: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Виходячи з наведеного, ураховуючи той факт, що заборгованість за штрафом нарахована після 24.02.2022, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, штрафу не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає, що у вищезазначених кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 9 заявки кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Визнання нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляді справи за аналогічних правовідносин. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

А тому суд вважає, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21). Позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд виходить з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України « Про споживче кредитування» кредитору забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит, комісії за дії, які він вчиняє на власну користь (надання кредиту, ведення справи). Така умова договору є незаконною, оскільки зазначені дії не є послугами, що надаються споживачу, а є внутрішніми процесами кредитора. Таким чином, нарахування комісії є безпідставним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 дійшла висновку, що обов`язок кредитора надання кредиту не є додатковою послугою, за яку зі споживача може стягуватися комісія.

Враховуючи нікчемність умов договору щодо нарахування комісії п.4.11 договору та п.2.6 додаткової угоди), позовна вимога про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн..

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на загальну суму 32 239, 20 грн., що складає 63, 10% від загальної ціни позову 51 089, 20 грн. (32 239, 20 грн. / 51 089, 20 х 100), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 679, 97 грн. (2662, 40 х 63, 10% : 100).

На підставі Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61 Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 258, 259, 263 - 265, 279, 284, 285, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ТОВ «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вулиця Іллінська, будинок 8, місто Київ, 04070, рахунок в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_6 , МФО 300528 заборгованість за договором № 5294324 від 04.02.2025 у розмірі 23 479 гривень 20 копійок, за договором № 8133300 від 05.02.2025 у розмірі 3 000 гривень 00 копійок, за договором № 2106924 від 19.02.2025 у розмірі 5 760 гривень 00 копійок, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 679 гривень 97 копійок, а всього 33 919 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 17 копійок.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Багачевським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Багачевського міського суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке не буде скасовано.

Головуючий В.А. Здоровило

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua