Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №569/14303/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14303/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.10.2019-010000687, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 600,00 грн строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів та інших платежів, передбачених договором. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. 06 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року. На виконання умов Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що 08 серпня 2024 року повідомив відповідача про зміну кредитора шляхом направлення відповідного SMS-повідомлення на фінансовий номер телефону відповідача. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 10 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 748,00 грн, з яких: 6 600,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1 848,00 грн - прострочена заборгованість за процентами та 3 300,00 грн - прострочена заборгованість за штрафом. Позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 240,00 грн.

Представник позивача у позовних вимогах просив розгляд справи здійснювати без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор».

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подала.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2019 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.10.2019-010000687.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 600,00 грн строком на 14 календарних днів.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що за цим Договором Кредитор зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Кредит надається для використання Позичальником на будь-які законні цілі, включаючи перекредитування, підприємницьку, незалежну професійну діяльність або виконання обов`язків найманого працівника. Сторони погодили, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний Договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах, визначених Заявкою, яка є невід`ємною частиною Договору, зокрема щодо суми кредиту, строку користування кредитом, строку його повернення, процентів та графіка платежів.

Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитора, а днем погашення Кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитора (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору Позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування ним шляхом внесення коштів у касу Кредитора або їх перерахування на рахунок Кредитора у строки, визначені Договором.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється до дати, вказаної у Заявці, проценти за користування кредитом - у день повернення кредиту або в останній день строку, на який кредит пролонгований, а штрафні санкції, які можуть бути нараховані Кредитором за несвоєчасне виконання зобов`язань, - з моменту пред`явлення Кредитором вимоги про їх нарахування.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів у строки, встановлені Договором, сума зобов`язань з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосований штраф згідно з п. 5.4. Договору.

Пунктом 5.4. Договору передбачено право Кредитора у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за Договором нарахувати штраф, розмір якого щодня зростає на 2 відсотки у перший день невиконання, при цьому максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

Відповідно до кредитного договору № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 6 600,00 грн, що підтверджується наданою позивачем карточкою боржника (випискою) по кредитному договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 10 червня 2026 року за кредитним договором № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року нараховано заборгованість у загальному розмірі 11 748,00 грн, з яких 6 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 848,00 грн - заборгованість за процентами та 3 300,00 грн - штраф.

Судом також встановлено, що 06 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13.

На виконання умов Договору факторингу між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підписано Реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги, у тому числі за кредитним договором № 08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж року та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт надання відповідачу кредитних коштів, факт переходу права вимоги до позивача та факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 600,00 грн та процентів у розмірі 1 848,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення штрафу у розмірі 3 300,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

З огляду на наведене, штраф у розмірі 3 300,00 грн, заявлений позивачем до стягнення за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, не підлягає стягненню.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 6 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 848,00 грн - заборгованість за процентами, а всього - 8 448,00 грн.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 1 914,53 грн. (2 662,40 грн х 8 448,00 грн / 11 748,00 грн) .

Крім того, позивач заявив до стягнення витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 240,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з поданням позовної заяви через підсистему «Електронний суд» та відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету позивач направив відповідачу копію позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку.

Вказані витрати є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на відправлення копії позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 172,58 грн. (240,00 грн х 8 448,00 грн / 11 748,00 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано докази: копію Договору про надання правничої допомоги, докази оплата за надання правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, необхідний для виконання відповідних робіт, їх співмірність із ціною позову та значенням справи для сторін.

З огляду на характер спору, враховуючи складність, обсяг позовної заяви та процесуальних документів, ціну позову, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №08.10.2019-010000687 від 08.10.2019 року в розмірі 8448 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплачений судовий збір у розмірі 1914 грн. 53 коп., витрати понесені на відправлення копії позовної заяви у розмірі 172 грн. 58 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», 01133, м.Київ, Печерський район, вул.Алмазова Генерала, буд.13, оф.601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя Харечко С.П.