Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №561/1175/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

с-ще Зарічне

07 жовтня 2026 року Справа № 561/1175/26

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Дідик А. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючого, неодруженого за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 764888 від 07.09.2026 року об 00 год. 45 хв. в с. Дібрівськ по вул. Центральній, 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Фольксваген Тігуан", д. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність у ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні правопорушення заперечив, зазначивши, що транспортним засобом в час та дату зазначену у протоколі не керував, а лише знаходився у ньому, як пасажир, оскільки в автомобілі закінчилось пальне і водій пішов його шукати. Чому поліцейські оформили щодо нього матеріали про адміністративне правопорушення пояснити не зміг.

Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В обгрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №764888 від 07.09.2026 долучили:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» (а. с.3);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 07.09.2026 об 01:05 год. від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у КНП “Зарічненська багатопрофільна лікарня ” відмовився (а. с. 4);

- зобов`язання ОСОБА_1 до протоколу серії ЕПР1 № 764888 від 07.09.2026 не керувати транспортним засобом до повного витверезіння (а. с. 5);

- довідку ВП №2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області (а. с. 6) про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії “B” та раніше до адміністративної відповідальності протягом року не притягався;

- відеозапис поліцейського зі службового автомобіля на оптичному диску, оглянутий в судовому засіданні, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб ідентифікувати номерні знаки якого на відео неможливо, як і неможливо встановити особу, яка керувала зупиненим транспортним записом. На оптичному диску наявні 4 (чотири) різні відеозаписи, зйомка відбувалась в темну пору доби, та складається здебільшого із статичного зображення чорного кольору без звуку, або зі звуком на задньому плані зміст якого зрозуміти неможливо. Факту керування транспортним засобом саме особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на відео немає, як і немає зафіксованого факту перебування водія на водійському місці, наявність у нього ознак, які б свідчили про перебування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, інформації про направлення такої особи на огляд до медичного закладу чи пропозиції, пройти такий огляд на місці зупинки.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у справі “Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain” зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб судді не починали розгляд справи з упередженої думки про те, що обвинувачена особа вчинила правопорушення, яке їй ставиться у вину, а обов`язок доведення покладається на сторону обвинувачення.

Відеозаписи на оптичному диску, долученому до Протоколу серії ЕПР1 №764888 від 07.09.2026 року, детально досліджені у судовому засіданні, не містять будь яких доказів у підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем "Фольксваген Тігуан", д. н. НОМЕР_1 . Також на відеозаписі відсутні будь які дані, які б свідчили про дії поліцейських щодо складення протоколу, роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо.

Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 764888 від 07.09.2026 не приймається судом як доказ вини ОСОБА_1 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Не приймається судом як доказ провини заповнене поліцейським письмове зобов`язання про відсторонення водія від керування транспортним засобом до повного витверезіння, оскільки жодного доказу виконання ОСОБА_1 функцій водія матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявні в матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння складені відносно ОСОБА_1 не доводять факту керування транспортним засобом за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, доводиться лише обставинами, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, який не підтверджений будь-якими іншими доказами, а тому не може лежати в основі судового рішення.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлений 09.10.2026 об 11:00 год.

Суддя А. В. Дідик