Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №572/947/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/947/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank»,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» Мельник Костянтин Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2024 року, яка станом на 04 січня 2026 року становить 16 108,98 грн, із яких 14 118,29 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 1 990,69 грн - заборгованість за пенею. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 328,00 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 березня 2024 року відповідач пройшов процедуру реєстрації, ідентифікації та верифікації в мобільному додатку «monobank», після чого підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Відповідно до Анкети-заяви відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт у сумі, зазначеній у мобільному додатку.

Згідно з довідкою Банку про розмір установленого кредитного ліміту 30 березня 2024 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, а 22 січня 2025 року його розмір зменшено до 2 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 71), в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 березня 2024 року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини щодо надання банківських послуг та кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту за поточним рахунком із використанням платіжної картки monobank.

Відповідач пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в мобільному додатку «monobank», після чого підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 30 березня 2024 року.

Відповідно до Анкети-заяви відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт у сумі, зазначеній у мобільному додатку. При цьому Анкетою-заявою передбачено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг.

Із долучених до матеріалів справи форм підтвердження електронних документів убачається, що Анкета-заява та документ «Умови» підписані відповідачем із використанням електронного підпису. Зазначені документи містять відомості про підписувачів, дати підписання та результати перевірки електронних підписів.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, надані позивачем електронні документи в сукупності з відомостями про відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту та проведення операцій за рахунком свідчать про виникнення між сторонами договірних відносин щодо банківського обслуговування та кредитування.

Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір установленого кредитного ліміту 30 березня 2024 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, який 22 січня 2025 року зменшено до 2 000,00 грн.

Наданими позивачем документами щодо умов кредитування передбачено пільгову процентну ставку 0,00001 % річних, базову процентну ставку 3,1 % на місяць та збільшену процентну ставку 6,2 % на місяць.

Водночас факт укладення кредитного договору та погодження загальних умов банківського обслуговування сам по собі не свідчить про обґрунтованість кожної суми, яку позивач включив до заявленої заборгованості. Розмір заборгованості має визначатися з урахуванням фактично здійснених операцій, установлених договором умов, проведених відповідачем платежів та передбачених законом обмежень.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у строк та в порядку, встановлені договором, а позикодавець має право на одержання процентів у розмірі та порядку, визначених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно до статті 1069 ЦК України, якщо згідно з договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів, банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу.

Таким чином, кредитування поточного рахунку може здійснюватися шляхом проведення банком платежів за відсутності на рахунку власних коштів клієнта. Однак для встановлення розміру такого кредиту необхідно визначити фактично проведені платежі та їх правову підставу.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором, унаслідок чого станом на 04 січня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 108,98 грн, яка складається з 14 118,29 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 990,69 грн пені.

Із наданого Банком розрахунку вбачається, що протягом строку користування рахунком відповідачу нараховувалися проценти, здійснювалося погашення заборгованості, змінювалися залишки за основною сумою кредиту та відображалися інші платежі.

При цьому в підсумковому розрахунку станом на 04 січня 2026 року заборгованість за процентами визначена в розмірі 0,00 грн, тоді як заборгованість за тілом кредиту становить 14 118,29 грн.

Суд зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитодавцем, не є безумовним доказом правильності зазначених у ньому сум. Він підлягає перевірці у взаємозв`язку з банківською випискою, умовами договору та іншими доказами, які дозволяють встановити фактичне виникнення і розмір відповідного зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із банківської виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював видаткові операції та поповнював рахунок. Зокрема, після поповнення рахунку 27 травня 2025 року на суму 9 000,00 грн залишок коштів становив 7 020,33 грн, однак унаслідок подальшого користування карткою станом на 26 червня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 1 995,16 грн.

Із зазначеної суми 1 949,65 грн становлять використані відповідачем кредитні кошти для здійснення переказів та оплати покупок, а 45,51 грн - комісії за перекази з використанням кредитних коштів. Зокрема, у виписці відображено комісії в розмірі 24,03 грн, 9,48 грн та 12,00 грн, які відповідають тарифу Банку в розмірі 4 % від відповідної частини переказу, здійсненої за рахунок кредитних коштів.

Долучені до справи тарифи за Чорною карткою monobank передбачають таку плату за переказ із кредитних коштів. Вказані комісії виникли у зв`язку з проведенням відповідачем відповідних платіжних операцій, відображені у виписці й включені Банком до від`ємного залишку рахунку. Отже, встановлений станом на 26 червня 2025 року залишок у розмірі 1 995,16 грн складається з фактично використаних кредитних коштів та договірних комісій, а не виключно з коштів, виданих відповідачу.

Із липня 2025 року у виписці почали відображатися операції з призначенням «Розстрочка на картку». Зокрема, 09 липня, 09 серпня, 09 вересня та 09 жовтня 2025 року проведено чотири операції на суму 606,67 грн кожна, загалом 2 426,68 грн.

Крім того, 01 листопада 2025 року у виписці відображено операцію з призначенням «Банківські операції» на суму 8 333,32 грн.

Після проведення зазначеної операції розмір заборгованості істотно збільшився, а в подальшому Банком сформовано заявлений до стягнення залишок основного боргу в розмірі 14 118,29 грн.

Водночас із наданих документів не вбачається, що саме становить операція «Банківські операції» на суму 8 333,32 грн та на якій підставі відповідну суму включено до заборгованості за тілом кредиту.

Зокрема, матеріали справи не містять достатніх відомостей, які дозволяли б встановити, чи є зазначена операція фактичним наданням відповідачу кредитних коштів, внутрішнім перенесенням раніше виниклої заборгованості або проведенням іншого платежу.

Саме по собі відображення зазначеної операції у виписці свідчить про її проведення Банком, однак не розкриває підстав виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Судом також досліджено надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк».

Матеріали справи містять підтвердження електронного підписання відповідачем документа «Умови», що враховується судом під час установлення факту укладення основного договору про надання банківських послуг.

Разом із тим долучена до справи копія Умов передбачає окремий розділ IV «Фабрика розстрочок», однак повного тексту цього розділу, який дозволяв би встановити порядок надання відповідних послуг, їх оформлення та погашення, позивачем не надано.

Також у матеріалах справи відсутні електронна заявка відповідача, підтвердження замовлення послуги в мобільному додатку або інші документи, з яких можна було б встановити факт оформлення конкретної розстрочки, суму кредиту, строк користування коштами, порядок погашення та інші індивідуальні умови.

При цьому суд враховує, що оформлення таких послуг може здійснюватися в електронній формі, а тому відсутність окремого паперового договору сама по собі не свідчить про відсутність відповідного зобов`язання. Проте факт його виникнення та зміст повинні підтверджуватися належними доказами.

Наявні у матеріалах справи примірники Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank стосуються загальних умов кредитування за картковим рахунком, зокрема розміру процентних ставок, пільгового періоду та порядку погашення заборгованості.

Однак зазначені документи не містять індивідуальних умов операцій «Розстрочка на картку», відображених у виписці за липень-жовтень 2025 року, та не дозволяють з`ясувати, чи пов`язані ці операції з фактичним наданням відповідачу додаткових кредитних коштів.

Отже, матеріали справи не дають можливості встановити підстави проведення зазначених операцій на загальну суму 2 426,68 грн та перевірити правомірність включення відповідних сум до заявленої заборгованості за тілом кредиту.

Окремої оцінки потребує також передбачений Умовами порядок обліку нарахованих процентів і неустойки.

Зокрема, пунктом 5.22 Умов передбачено збільшення кредитної заборгованості на суми процентів та неустойки у разі недостатності власних коштів клієнта для їх погашення.

Разом із тим зазначена умова не звільняє Банк від обов`язку довести правомірність первісного нарахування відповідних платежів, їх розмір та підстави включення до кредитної заборгованості.

Віднесення Банком нарахованих процентів, штрафів чи інших платежів до кредитного залишку не змінює автоматично їх правової природи та не означає, що кожна така сума є коштами, фактично отриманими відповідачем.

При цьому суд не встановлює, що проведена 01 листопада 2025 року операція на суму 8 333,32 грн обов`язково становить нараховані проценти або неустойку. Однак із наданих доказів неможливо встановити й те, що зазначена сума є фактично наданими відповідачу кредитними коштами.

Наведене має істотне значення, оскільки позивач заявив до стягнення саме 14 118,29 грн заборгованості за тілом кредиту, тоді як документи не дозволяють належним чином розмежувати фактичне використання кредитних коштів, проведення операцій розстрочки та віднесення інших нарахувань до кредитного залишку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 звернула увагу на необхідність установлення конкретних погоджених сторонами умов кредитування, зокрема щодо сплати процентів та інших платежів.

У цій справі факт електронного укладення основного договору підтверджується відповідними документами, тому наведений правовий висновок застосовується судом з урахуванням установлених обставин, насамперед під час оцінки доказів щодо виникнення та розміру окремих складових заборгованості.

Водночас при вирішенні питання про стягнення кредитної заборгованості суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 грудня 2025 року у справі №308/5000/15-ц, відповідно до якої суд повинен належним чином перевірити поданий кредитодавцем розрахунок, оцінити його разом з іншими доказами та встановити фактичний розмір невиконаного зобов`язання.

При цьому недоліки розрахунку або незгода з окремими його складовими самі по собі не є підставою для відмови в позові повністю, якщо наявні докази дозволяють установити певний розмір невиконаного кредитного зобов`язання.

Суд також враховує, що банківська виписка може бути належним доказом фактичного руху коштів за рахунком, однак її відомості підлягають оцінці в сукупності з договором, розрахунком заборгованості та іншими документами.

У цій справі надана виписка свідчить про фактичне користування відповідачем кредитними коштами. Разом із тим окремі записи виписки не дозволяють установити правову природу всіх операцій, які вплинули на формування заявленого Банком кінцевого залишку.

Зокрема, позивачем не розкрито підстав проведення операцій «Розстрочка на картку» на загальну суму 2 426,68 грн та операції «Банківські операції» на суму 8 333,32 грн.

Окрім цього, із розрахунку заборгованості вбачається нарахування процентів і штрафних платежів, які також впливали на зміну залишку за рахунком. Проте надані документи не дозволяють належним чином простежити, які саме суми таких нарахувань були погашені, перенесені до інших складових заборгованості чи враховані при формуванні кінцевого залишку основного боргу.

За таких обставин суд не має достатніх підстав погодитися з поданим Банком розрахунком у частині визначення всіх 14 118,29 грн як заборгованості за фактично наданими та неповернутими кредитними коштами.

Водночас суд не може обмежитися констатацією недоліків банківського розрахунку, оскільки матеріали справи містять докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами.

Зокрема, у виписці встановлено від`ємний залишок у розмірі 1 995,16 грн станом на 26 червня 2025 року, який виник до проведення подальших спірних операцій «Розстрочка на картку» та «Банківські операції».

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив, що заборгованість у розмірі 1 995,16 грн виникла внаслідок фактичного використання відповідачем кредитних коштів та списання передбачених тарифами комісій за здійснені перекази.

При цьому із банківської виписки вбачається, що після 26 червня 2025 року зарахувань коштів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості, не здійснювалося. Надалі збільшення від`ємного залишку відбулося внаслідок інших операцій, правові підстави яких потребують окремої оцінки.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 1 995,16 грн заборгованості за договором, з яких 1 949,65 грн - неповернуті кредитні кошти, а 45,51 грн - передбачені тарифами комісії за перекази.

Водночас позивачем не доведено належними та достатніми доказами правових підстав включення решти 12 123,13 грн до заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення 1 990,69 грн пені, суд виходить із наступного.

Із позовної заяви та підсумкової частини розрахунку заборгованості вбачається, що Банк заявив до стягнення саме 1 990,69 грн пені, тоді як заборгованість за договірними процентами визначив у розмірі 0,00 грн. Відповідно, правова природа цієї складової позову має оцінюватися з урахуванням заявленої позивачем підстави її стягнення та наданого розрахунку.

У банківській виписці поряд із записами про штрафні платежі наявні також операції з призначенням «% за кредитом», зокрема на 4,08 грн та 716,59 грн. Проте самі ці записи не означають, що їх сума 720,67 грн є складовою саме заявлених до стягнення 1 990,69 грн пені. Позивач не навів зв`язку між відповідними операціями виписки та сумою пені в підсумковому розрахунку, а окремої вимоги про стягнення 720,67 грн договірних процентів не заявив. Визначати склад пені шляхом механічного зіставлення сум із різними призначеннями платежів підстав немає.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний договір укладено 30 березня 2024 року, а заявлену Банком пеню в розмірі 1 990,69 грн нараховано за період дії воєнного стану. Отже, незалежно від погодження сторонами умов про відповідальність за прострочення, зазначена неустойка не підлягає стягненню з відповідача відповідно до прямої законодавчої заборони.

Водночас суд враховує, що проценти за користування кредитом і неустойка мають різну правову природу. Зазначений законодавчий припис не звільняє позичальника від сплати належно погоджених та правомірно нарахованих договірних процентів. Однак у цій справі позивач визначив заборгованість за процентами як 0,00 грн, а тому записи виписки про окремі процентні нарахування не можуть бути підставою для стягнення замість заявленої пені нової, не визначеної позивачем у позовних вимогах та не обґрунтованої окремим розрахунком суми процентів.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 990,69 грн пені слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16 108,98 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 995,16 грн, що становить 12,3854 % від заявленої суми, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір у розмірі 412,19 грн (3 328,00 грн ? 1 995,16 грн / 16 108,98 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, статтями 207, 525, 526, 530, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1069 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2024 року в загальному розмірі 1 995,16 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 16 копійок), з яких 1 949,65 грн - заборгованість за фактично використаними кредитними коштами, 45,51 грн - заборгованість за комісіями за здійснені перекази.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 412,19 грн (чотириста дванадцять гривень 19 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.