Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №524/5276/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2197/2026

Справа № 524/5276/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява позивачки ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якій позивачка вказує, що з відповідачем по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2004 року. Від спільного проживання мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно Свідоцтва про зміну імені, виданого 07.01.2026 року актовий запис за № 2, прізвище доньки змінено на « ОСОБА_4 ». Шлюбно-сімейні відносини з відповідачем не склались. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 серпня 2016 року (справа № 534/783/16-ц 1 шлюб нею мною, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірваний. Відповідно до Свідоцтва про зміну імені, виданого Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС , актовий запис № 16 від 21.02.2020 року, прізвище « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_1 ». В період шлюбу, 27.02.2016 ними була придбана квартира АДРЕСА_1 . Договір купівлі- продажу посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Марченко Н.А. 27.02.2016 року за р. № 266 та оформлений на ім`я чоловіка, ОСОБА_2 . Згідно заяви, посвідченої 27.02.2016 за р. № 262, вона надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладання договору купівлі-продажу вищевказаної квартири та даною заявою було зазначено про те, що кошти за які придбавається житло належать сторонам на праві спільної сумісної власності. Після розлучення відповідач обіцяв поділити квартиру, та переоформити на неї частку, але остаточно відмовив їй на початку квітня 2026 року. Вона пропонувала чоловікові вирішити дане питання в добровільному порядку, але відповідач відмовився від її пропозиції щодо врегулювання питання мирним шляхом. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2026 року дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 липня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Єрмоленко І.В. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час його проведення, представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов, заяв та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

З`ясувавши позицію позивача та її представника, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 07 серпня 2004 року, актовий запис Відділу РАЦС м. Комсомольськ Полтавської області №194 від 07 серпня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області у справі № 534/783/16-ц від 08 серпня 2016 року, що набрало законної сили 19 серпня 2016 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано. Прізвище ОСОБА_7 залишено - «Грабова».

Згідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 16 від 21.02.2020 року, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідченого 27 лютого 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за №266, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м.

Пунктом 10 вказаного Договору передбачено, що придбаний об`єкт нерухомості буде являтися предметом спільної сумісної власності, як такий, що придбаний в період перебування в зареєстрованому шлюбі, за рахунок спільних коштів подружжя, що підтверджується згодою на придбання, яку надала дружина покупця – ОСОБА_5 , згідно з заявою, справжність підпису на якій засвідчено Марченко Н.А., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу 27 лютого 2016 року за р.№262.

Згідно заяви ОСОБА_5 , справжність підпису на якій засвідчено Марченко Н.А., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу 27 лютого 2016 року , зареєстрованої в реєстрі за №262, ОСОБА_5 дала згоду ОСОБА_2 , з яким перебувала в шлюбі з 07.08.2004 року, зареєстрованому ВРАЦС м. Комсомольськ Полтавської області за а/з 194, на укладання договору купівлі – продажу та придбання квартири у АДРЕСА_1 . Підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання вищевказаного нерухомого майна, є їх спільною сумісною власністю. Придбане нерухоме майно також буде об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як таке, що набувається ними за час шлюбу. З умовами договору купівлі – продажу ознайомлена. Ствердила, що вказаний договір купівлі – продажу укладається в інтересах сім`ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Відповідно до довідки, що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №472376101, сформованої 11.04.2026, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28549857 від 02 березня 2016 року за № 13522146 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., дата державної реєстрації 27 лютого 2016 року, підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер НАТ 310270, НАТ 310271 за р.№266, виданий 27.02.2016, видавник Марченко Н.А., приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області.

Відповідно до звіту про оцінку ринкової майна ФОП ОСОБА_9 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 546/2023 від 22.09.2023) вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на дату оцінки – 15.04.2026 року, складає 595 000,00 грн.

В силу положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частину третю статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як зазначалось вище під час шлюбу сторін придбано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67 цс 20 (пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36).

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року, у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Це узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Разом з тим, зазначене слід оцінювати у контексті із принципом змагальності цивільного процесу. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Норми ст.ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

При цьому, за положеннями ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, на відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень проти позову.

Під час судового розгляду справи будь-яких доказів на спростування доводів позову відповідачем до суду не надано.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи факт набуття спірного нерухомого майна у період шлюбу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, та їх належить задовольнити та визнати за позивачем, відповідачем право власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна, а саме: у порядку спільного майна подружжя: - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м..

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В силу ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути документально підтверджені витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258- 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку спільного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,19 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 08 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева