Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №537/4911/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2568/2026

Справа № 537/4911/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Крюківського районного суду м. Кременчука із позовною заявою до ОСОБА_1 згідно якої прохає суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2022068891_CARD від 24.12.2018 року у розмірі 59399,35 грн., судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 24.12.2018 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2022068891_CARD. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Відповідач уклав Кредитний договір № 2022068891_CARD від 24.12.2018 року із АТ «ОТП БАНК» та відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. При цьому відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2022068891_CARD від 24.12.2018 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 59399,35 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 39974,37 грн.; заборгованість за відсотками становить 19424,98 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, то витрати ТОВ «Діджи Фінанс» складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.

31.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач ТОВ «Діджи Фінанс» свого представника не направив, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву не подала, будь-яких клопотань, заяв не подала.

Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подала та з урахуванням клопотання сторони позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 24.12.2018 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2022068891, згідно умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, строком до 24.12.2020 року надати позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 6108,00 грн на придбання товару, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом: у розмір 0,01 грн. % річних (п.1.1-1.2. Договору). Також даним договором, згідно Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2022068891_CARD, передбачено укладення між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії за яким Банком відкриває поточний картковий рахунок для відповідача та видає електронний платіжний засіб. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 5% в місяць та 0,01% річних впродовж пільгового періоду (п.2 Договору).

Відповідач перед укладенням кредитного договору була ознайомлена з усіма його умовами і погодилася укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить наявність її підпису у Анкеті-заяві, Договорі № 2022068891від 24.12.2018 року, Додатку №1 договору, Паспорті споживчого кредиту, Додатку №1 до Паспорту споживчого кредиту.

Матеріали справи підтверджують факт надання АТ «ОТП БАНК» ОСОБА_1 коштів передбачених договором на придбання товару та факту відкриття рахунку та кредитної лінії, отримання ОСОБА_1 картки № НОМЕР_1 та користування кредитними коштами, що підтверджується, зокрема, специфікацією до кредитного договору, розпискою про отримання карки, випискою з рахунку.

Також судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість перед АТ «ОТП БАНК» станом на 15.03.2024 року у сумі 59399,35 грн, що підтверджується наявним розрахунком заборгованості.

15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого, а також акту приймання передачі Реєстру Боржників №1 до договору факторингу №15/03/24, акту приймання передачі Реєстру Боржників №2 до договору факторингу №15/03/24, витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №15/03/24, відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2022068891_CARD від 24.12.2018 року у сумі 59399,35 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 39974,37 грн.; заборгованість за відсотками становить 19424,98 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, отримала кошти за кредитним договором та користувалася ними, погодилася з усіма викладеними у договорі умовами та взяла на себе зобов`язання належного виконання цих умов, однак своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконала ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, доказів протилежного до суду не подано, відзиву на позовну заяву не надходило.

Суд визнає, що невиконанням умов договору порушені права нового кредитора у зобов`язанні, тому позивач має право вимагати повернення позичальником боргу відповідно до наданої первинним кредитором відомості щодо наявних нарахувань та погашень.

Тож, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, заборгованість не сплатила, не спростувала наявність вказаної заборгованості та її розміру, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 59399,35 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 39974,37 грн.; заборгованість за відсотками становить 19424,98 грн..

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимого задоволено тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у сумі – 2662,40 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи до позову долучено договір про надання правничої допомоги №42649746 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФРП ОСОБА_2 , додаткову угоду до Договору №42649746 від 28.11.2025 року, детальний опис робіт, акт підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.11.2025 року.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).

У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не приймав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджено матеріалами справи.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість по кредитному договору № 2022068891_CARD від 24.12.2018 у сумі 59399,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В задоволенні решти вимог позовної заяви - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич