Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №532/1750/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1750/26

1-кп/532/181/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

прокурорів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження № 12026175470000075 від 07.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дрижина Гребля Кобеляцького району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 , одруженого, має професійно-технічну освіту, приватний підприємець, начається на 3 курсі в Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", утриманців не має, інвалідом не являється, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

06 червня 2026 року близько 00 год. 15 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував неподалік магазину "Гастроном" по вул. Полтавська в с. Бутенки Полтавського району Полтавської області, де також знаходився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перебуваючи у вказаному місці, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбулася словесна сварка.

У ході вказаної сварки ОСОБА_7 , діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, схопив лівою рукою за потилицю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та зробив підсічку правою ногою йому по лівій нозі, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_4 впав на підлогу та отримав тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичного експерта у неповнолітнього ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у виді синця на передній поверхні шкіри правої вушної раковини, садно на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, садно на зовнішній повершні лівого колінного суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у спричиненні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину визнав у обсязі пред`явленого обвинувачення, пояснив, що до нього дійшла неперевірена інформація про те, що ОСОБА_4 поширює чутки про ОСОБА_7 ніби той самовільно залишив військову частину, через що вони з ОСОБА_4 посварилися, і ОСОБА_7 зробив ОСОБА_4 підсічку. Обвинувачений вказува, що ударів не завдавав і інших дій щодо ОСОБА_4 не вчиняв, а також пояснив, що він не очікував, що від підсічки будуть такі тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив сварку з ОСОБА_7 , але не її мотиви, та підтвердив, що обвинувачений зробив підсічку, від якої потерпілий впав і отримав вказані тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_4 залишив місце події щоб уникнути несприятливого розвитку подій.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку також підтверджується дослідженими у судовому засіданні протоколом огляду відеозапису з місця події за 06.06.2026 від 18.06.2026, висновками судово-медичного експерта ОСОБА_10 № 176 від 08.06.2026, № 198 від 24.06.2026 та №199 від 24.06.2026, протоколом проведення слідчого експерименту від 17.06.2026 за участю ОСОБА_4 , протоколом проведення слідчого експерименту від 18.06.2026 за участю свідка ОСОБА_11 .

З урахуванням позицій сторін кримінального провадження та інших учасників справи визнано недоцільним допит свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 125 КК України, умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Отже, стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено наявністі у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують обвинуваченого, - раніше він не судимий, одружений, за місцем мешкання та останньої роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, які пом`якшують покарання, а тому вважає за доцільне призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становиь 850 гривень.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

У справі заявлено цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 30000 гривень.

Цивільний позов визнаний обвинуваченим частково, оскільки на думку обвинуваченого заявлена моральна шкода не співмірна моральним стражданням потерпілого і діям обвинуваченого, та не є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи доводи сторін, обставини справи, співмірність протиправних дій обвинуваченого завданій шкоді, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову на суму 3000 гривень.

Окрім того, представником потерпілого у судовому засіданні зроблено заяву про надання доказів понесення судових витрат у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У КПК України не передбачено інституту ухвалення додаткового рішення щодо розподілу чи стягнення процесуальних витрат потерпілого, а питання стягнення судових витрат врегульовано ст.124 КПК України, тому підстав для застосування положення ч.5 ст. 128 КПК України у цьому випадку не допускається. Касаційний кримінальний суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначали, що питання розподілу процесуальних витрат у кримінальній справі вирішуються виключно за правилами КПК України у межах того провадження, в якому вони виникли. Їх не можна стягнути через окреме цивільне провадження чи шляхом винесення "додаткового вироку / додаткової ухвали" після завершення справи, а для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати й оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг, і підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, входить до предмета доказування у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України (постанови у справах № 462/6473/16-ц, № 598/1781/17, №521/3869/22 тощо).

Тому в задоволенні цього клопотання представника потерпілого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 349, 367-371, 374-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні клопотання представника потерпілого про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат після ухвалення вироку суду - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя