Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №524/7410/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/7410/26

Провадження №2/524/6331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7870,90 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.01.2020 кредитний договір був укладений між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та відповідачем.

Первісний кредитор свій обов`язок з надання коштів за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач, в порушення умов договору, свій обов`язок з повернення коштів не виконав та допустив заборгованість.

Між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», який є правонаступником ТОВ «ФК «ФОРЗА» був укладений договір за яким останнє відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за договорами становить 7870,90 грн.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві відповідач вказала, що факт укладення договору не заперечує. Вважає, що між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «ФК «ФОРЗА» були укладені договори цесії (відступлення права вимоги), а не договори факторингу. Просила врахувати, що наслідки неповідомлення боржника про відступлення права вимоги несе кредитор. В судовому засіданні просила застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки вважає, що позовна давність повністю сплила 17.06.2026. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечувала, вважала їх неспівмірними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

09.10.2026 в судовому засіданні постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.01.2020 між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та відповідачем було укладено Договір позики на умовах фінансового кредиту №000200133426 за умовами якого товариство зобов`язалось надати позику в сумі 5329 грн зі сплатою 1,59% в день із строком дії до 27.02.2020.

30.06.2021 між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №20210630-К/2 за умовами якого клієнт відступив фактору право вимоги за договором № 000200133426 від 29.01.2020 в сумі 7870,90 грн.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №23/05/24 за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за договором № 000200133426 від 29.01.2020 в сумі 7870,90 грн.

НОРМИ ПРАВА

Згідно із ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі – Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника – повернути кошти та сплатити проценти.

Суд приймає до уваги те, що факт укладення договору та отримання коштів відповідачем не оспорювався.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували повідомлення позичальника про відступлення права вимоги за договором.

Разом із тим, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України саме на нового кредитора покладено ризики настання несприятливих для нього наслідків у виді виконання боржником свого зобов`язання первісному кредитору.

З цих підстав, суд вважає, що відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за відсутності доказів виконання зобов`язання первісному кредитору не впливає на право позивача вимагати виконання відповідачем зобов`язання за договором.

Щодо доводів відповідача про те, що укладені між первісним кредитором і наступними кредиторами договори не є договорами факторингу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16 виклала таку правову позицію: «Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.»

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 910/13731/18 вказав, що: «Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Суттєвою відмінністю договору уступки права вимоги є те, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу або ж без такої компенсації взагалі.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Враховуючи вищевикладене, ОП КГС ВС вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2391/17 про те, що відступлення права вимоги за "номінальною вартістю" без стягнення додаткової плати є відносинами факторингу.»

Із змісту договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» вбачається, що сторони передбачили плату клієнта фактору за фінансування під відступлення права вимоги згідно із договором в сумі 100 грн.

Аналогічні положення містить і договір факторингу №20210630-К/2 від 30.06.2021, укладений між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ФОРЗА».

Крім того, за даними НБУ ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на дату укладення договір факторингу мали ліцензії на здійснення фінансової послуги з факторингу.

Отже, суд вважає, що позивачем було доведено перехід до нього права вимоги за договором.

Разом із тим, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З наданих відповідачем матеріалів вбачається, що її чоловік з 12.07.2015 приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі проведення операції об`єднаних сил.

Отже, суд вважає, що відповідач, як дружина військовослужбовця, звільнена від сплати процентів за користування кредитом.

Відтак, з огляду на відсутність доказів повернення отриманих коштів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом позики в сумі 5329 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 903/602/24 зробила висновок про те, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

В свою чергу пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був виключений на підставі ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025.

Із позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось в 29.05.2026. З огляду на те, що відносини між сторонами виникли на підставі договору від 29.01.2020, суд вважає, що з урахуванням продовження позовної давності та її зупинення позивач не пропустив строки звернення до суду, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (67.71 %) в сумі 2253.39 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката.

Такі висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 травня 2026 року по справі № 911/969/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд приймає до уваги те, що ціна позову в даній справі дорівнює 7870,90 грн, що становить приблизно 2,36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб(2026 рік), а отже вказана справа є малозначною. Також, суд враховує сталість судової практики у питання стягнення заборгованості, в тому числі і у питаннях застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З цих підстав, враховуючи принцип розумності витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити їх розмір до 1500 грн.

З огляду на те, що судом частково задоволено позов, суд стягує із відповідача на користь позивача витрати на правничу в сумі 1015.65 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимоог.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1046 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, р/р НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ОТП БАНК») заборгованість в розмірі 5329 грн та судові витрати в сумі 3269,04 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ