Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №369/8227/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8227/26

Провадження № 2/369/12202/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Даний позов мотивований тим, що позивач та відповідач з перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 14.08.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.08.2015 р., актовий запис № 1279, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

Від спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 25.10.2013 р., складено актовий запис № 3187 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 .

На даний час сторони перебувають на стадії розірвання шлюбу та не проживають разом, не ведуть спільного господарства і не підтримують шлюбних стосунків.

Наразі позивач та її малолітня донька ОСОБА_4 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , дитина перебуває на утриманні матері та має статус дитини-інваліда, хворіє на цукровий діабет та отримує соціальну допомогу по інвалідності, що підтверджується довідкою про призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 17.10.2018 р. № 2720/37-02/12.

Згідно з медичними виписками малолітня ОСОБА_4 потребує системного та тривалого лікування своєї хвороби. Крім того, дитина є учнем 6 класу Гімназії Холлі міста Києва, де навчається на платній основі на підставі договору про надання освітніх послуг від 01.07.2025 року № Ш-22, під час укладення якого відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти навчання дитини в гімназії та інколи частково вплачував навчання. Вартість освітніх послуг у відповідності з п. 1.2. договору становить 10 000,00 грн. на місяць. Поруч з цим, дитина також отримує послуги з додатково навчання згідно з договором про надання послуг від 01.07.2025 р. № Ш-22 2025/2026, щодо укладення якого відповідач ОСОБА_2 не заперечував щоб його донька була залучена до додаткових занять.

З часу припинення спільного проживання малолітня донька сторін ОСОБА_4 , повністю перебуває на утриманні позивача, відповідач лише інколи надає поодиноку невелику фінансову допомогу, яка жодним чином не відображається на фінансовому піклуванні про дитину, весь тягар по її утриманню лежить на позивачу.

На даний час позивач є фізичною особою – підприємцем, у свою чергу відповідач офіційно працевлаштований та є власником частини будинку, аліменти нікому не платить, інших неповнолітніх дітей, а також осіб на утриманні не має, стан здоров`я відповідача та його матеріальне становище дозволяє йому утримувати свою малолітню доньку.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі 1/3 всіх видів заробітку відповідача та витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2026 року у справі відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

01.07.2026 за вх. № 40596/26 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач визнає позовні вимоги частково та просить суд визначити розмір аліментів у встановлений законом спосіб у розмірі 1/4 усіх видів доходу відповідача. Також зазначає, що заявлений позивачем розмір аліментів створить для нього непропорційне фінансове навантаження, що не відповідатиме принципу справедливого балансу інтересів сторін, оскільки наразі він несе додаткові витрати з оренди житла та власних побутових потреб. Крім того, зазначає, що добровільно на постійній основі здійснює грошові перекази на утримання доньки, частково здійснює оплату навчання, купівлю одягу та продуктів харчування, що підтверджується долученими до відзиву копіями квитанцій. Щодо витрат позивача на лікування доньки, зазначає, що позивачем не надано доказів таких витрат, а наявні витрати з лікування покриваються державними програмами і виплатами на дитину. Щодо витрат на навчання дитини вказує, що дійсно не заперечував щодо навчання дитини у приватному навчальному закладі, однак повідомляв позивача про відсутність у нього фінансової можливості систематично нести витрати на приватну освіту. Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано до суду доказів власного доходу та принцип рівності батьків щодо утримання доньки, а витрати на правничу допомогу просив суд оцінити у відповідності до ст. 141 ЦПК України та розподілити їх пропорційно до результатів розгляду справи.

01.07.2026 року за вх. № 40598/26 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу вважає, що вони не відповідають критеріям розумності, співмірності та необхідності згідно з усталеною практикою Верховного Суду. Вказує, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт виконаних адвокатом із зазначенням їх вартості та витраченого часу, дана справа є типовим сімейним спором у зв`язку з чим, заявлений розмір витрат не відповідає фактичній складності справи, просив суд відмовити у їх стягненні.

10.07.2026 року за вх. № 43114 від представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Петрової О.О. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою представник акцентувала увагу суду на порушенні процедури та строків звернення відповідача до суду з відзивом на позовну заяву. Крім того, заперечує щодо доводів відповідача про розмір доходу та власних витрат, вказує що ним на підтвердження до суду не надано будь-яких доказів, а також ним не надано реальних доказів на добровільне утримання спільної дитини сторін. Стверджувала, що витрати на правову допомогу є реальними та підтвердженими договором №28 від 14.03.26, ордером та актом виконаних робіт.

У судове засідання позивач не з`явилася. При цьому її інтереси були представлені її представником, яка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовільнити, щодо заперечень відповідача вважала їх абсурдними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Відповідач у судовому засіданні позов визнач частково просив стягнути аліменти у розмірі 1/4 його доходів, у стягненні витрат на правничу допомогу просив відмовити.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов наступного висновку.

За правилами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячи зі змісту ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими остання проживає.

Положеннями ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів на дитину. А також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Під час судового розгляду, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 14.08.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 1279 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , копія якого міститься у матеріалах справи.

При цьому, у шлюбі від спільного подружнього життя у сторін народилася донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25.10.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 3187.

Однак, як вбачається із позовної заяви, сторони перебувають на стадії розірвання шлюбу та не проживають разом, не ведуть спільного господарства і не підтримують шлюбних стосунків. При цьому, після припинення спільного проживання сторін малолітня донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні і вихованні. Даний факт під час судового розгляду справи сторонами не заперечувався.

Згідно з наявною у матеріалах медичною документацією, копією посвідчення та довідкою про призначення державної соціальної допомоги відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 17.10.2018 р. № 2720/37-02/12, вбачається, що малолітня донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має статус дитини-інваліда, хворіє на цукровий діабет та отримує соціальну допомогу по інвалідності.

Відповідно до наявних у матеріалах справи договорів: про надання освітніх послуг від 01.07.2025 року № Ш-22 та про надання послуг від 01.07.2025 р. № Ш-22 2025/2026, укладених між ТОВ «Гімназія «Холлі» м. Києва», ФОП ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_3 вбачається, що дитина сторін є учнем 6 класу Гімназії Холлі міста Києва, де навчається на платній основі вартість яких за 10 місяців становить 100 000,00 грн при щомісячній оплаті 10 000,00 грн на місяць, які сплачені позивачем з 03.10.2025 року по 10.05.2026 року у розмірі 99 600 грн, а також отримує послуги з організації додаткових зайнять, у вигляді додаткових курсів, студій, факультативів на платній основі вартість яких за 2025 рік склала близько 37 475,00 грн. Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи відповіддю на адвокатський запит № 1-05/26 від 29.05.2026 року з ФОП ОСОБА_6 позивач оплатила додаткове навчання доньки за період з 16.11.2025 по 25.05.2026 року на загальну суму 29 225,00 грн.

З часу припинення спільного проживання відповідач на постійній основі не утримує малолітню доньку, надає лише поодиноку невелику фінансову допомогу, якої на думку позивача не вистачає для забезпечення належного рівня проживання та утримання дитини. Дані обставини не заперечувалися сторонами під час судового розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що стан здоров`я відповідача та його матеріальне становище дозволяє йому утримувати свою малолітню доньку, інших осіб на утриманні він немає. При цьому, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

У зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду та просить стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня звернення до суду з даним позовом до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів під час судового розгляду справи категорично заперечувався відповідачем, останній стверджував, що не має фінансової змоги сплачувати аліменти в такому розмірі, оскільки це створить для нього непропорційне фінансове навантаження та не відповідатиме принципу справедливого балансу інтересів сторін. Вважав за доцільне визначити розмір аліментів - 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня звернення до суду з даним позовом до досягнення дитиною повноліття. Свої деталізовані заперечення виклав у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, під час прийняття рішення у справі суд не бере до уваги наданий до суду та долучений до матеріалів справи відзив на позовну заяву, оскільки він поданий до суду з порушенням вимог ст. 178 ЦПК України, однак заперечення та пояснення висловлені відповідачем під час судового розгляду справи по суті враховує при його ухваленні.

У зв`язку з чим, відповідь на відзив також залишається без уваги суду, однак заперечення висловлені представником позивача у судовому засіданні враховуються судом при ухваленні рішення по суті спору.

Так, у відповідності до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дітей (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України№ 789-XIIвід 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У відповідності до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом. За усталеними правилами розмір аліментів встановлений державою становить: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, під час судового розгляду справи сторонами не надано до суду будь-яких доказів, які б вказували на розмір доходів кожного з них. У свою чергу стороною позивача не доведено наявності у відповідача надмірних витрат на власні потреби та життя, які б вказували на його реальну можливість сплачувати аліменти у розмірі заявленому до стягнення.

Тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує приписи ч. 1 ст. 141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи наведене та те, що судом встановлено, що малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, а відповідач повноцінно на достатньому рівні не приймає участі у її вихованні та забезпеченні, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але неменше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч.1 ст. 430 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Також, суд вважає за можливе роз`яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них (ст. 192 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витре-буванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача в дохід держави підлягає стягнення судовий збір пропорціно розміру задоволених вимог у сумі 998,40 грн.

Частиною 1 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, оскільки позивач у даній категорії справ звільнена від сплати судового збору під час звернення до суду із позовною заявою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» нею було заявлено у позовній заяві до стягнення лише судові витрати щодо надання професійної правничої допомоги у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно п. 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 статті 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду надано: копію договору про надання правової допомоги, копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 28 від 14.03.2026; копію ордеру серії АІ № 1946503, копію посвідчення адвоката та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Акт надання-передачі виконаних робіт від 17.06.2026 року з розрахунком часу та вартості виконаних робіт, копію прибуткового касового ордеру №17/4 від 17.06.2026 року на загальну суму 9 000,00 грн.

Разом із тим, під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заперечував щодо стягнення з нього судових витрат, посилаючись на їх необґрунтованість та просив відмовити у їх задоволенні.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, з урахування пропорційності задоволення позовних вимог, суд встановив, що предмет спору в цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

З урахування наведеного, суд дійшов висновку, що сума 5000 грн.00 коп. витрат на надання професійної (правничої) допомоги в суді буде співмірною наданим позивачам послуг та відповідатиме складності даної справи і пропорційності задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи складність справи, обсяг фактично наданої правничої допомоги, принципи розумності, співмірності та справедливості, а також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про розподіл судових витрат та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на це, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті послуг адвоката Петрової О.О. за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. грн.

Керуючись ст. ст. 180-182 СК України ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 143, 206, 223-258, 259, 263-265, 266, 268, 270-274 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.03.2026 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 998,40 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2026.

Інформація про позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Тетяна ДУБАС