Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №363/6397/25 — Вишгородський районний суд Київської області

09.10.2026 Справа № 363/6397/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання – Воронюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Вишгородська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ломага К.В. звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лебедівка, Вишгородського району, Київської області. Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_6 позивачки по лінії матері є ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що ОСОБА_5 (мати Позивачки) як донька ОСОБА_7 входить до першої черги спадкоємців за законом після смерті її матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача – ОСОБА_5 . Станом на момент смерті ОСОБА_5 за нею не було зареєстровано права власності на об`єкти рухомого чи нерухомого майна.

Однак, ОСОБА_5 за життя прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину у вигляді частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208, однак свідоцтва про право на спадщину на відповідні об`єкти нерухомого майна за життя не отримала. Прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті своєї матері відбулося автоматично, оскільки на момент смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з померлою за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що ОСОБА_1 , яка була малолітньою особою на момент смерті її матері, вважається такою, що прийняла спадщину, яка до смерті належала її матері та яка належить позивачці з моменту відкриття спадщини після смерті матері, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Вишгородською державною нотаріальною конторою 06.10.2025 року за заявою позивача.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 заведена за заявою її дітей: дочки ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 , заява від імені якої була подана 24.06.2005 року її піклувальником. В своїх заявах спадкоємці зазначили, що крім них спадкоємцями ОСОБА_7 - є її сини: ОСОБА_8 (який на той момент вже був усиновленим та мав інше прізвище) та ОСОБА_9 . Одночасно з цим, через свою правову необізнаність заявники (рідні тітки Позивача) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повідомили державному нотаріусу про те, що після смерті їх рідної сестри ОСОБА_5 залишилась малолітня дочка – ОСОБА_10 (нині – ОСОБА_1 ), яка повинна спадкувати частку, яка належала її матері.

З метою оформлення своїх спадкових справ на частку спадщини, яка належить їй після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулась до Вишгородської державної нотаріальної контори з заявою для видачі свідоцтва на частку житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; частку земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; частку земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208. Однак, постановою державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. від 06.10.2025 року вих. № 1192/02-31 у спадковій справі № 241/2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Крім того, позивач зазначає, що при здійсненні такого висновку, нотаріусом не врахований той факт, що згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26.07.2004 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Лебедівка, Вишгородського району, Київської області, був всиновлений ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . А відтак, за наслідками його усиновлення іншими людьми, відсутній правовий зв`язок з його батьками та родичами за походженням. А отже, у ОСОБА_11 відсутнє право на спадкування майна, яке належало його батькам та родичам за походженням.

Таким чином, право на спадкування має бути розподіллено по між: 1. ОСОБА_9 (сином ОСОБА_7 ) – 1/4 частки вищевказаного спадкового майна; 2. ОСОБА_2 (дочкою ОСОБА_7 ) – 1/4 частки вищевказаного спадкового майна; 3. ОСОБА_3 (дочкою ОСОБА_7 ) – 1/4 частки вищевказаного спадкового майна; 4. ОСОБА_10 (нині – ОСОБА_1 ) – онукою ОСОБА_7 , яка спадкує після своєї матері ОСОБА_5 , яка в свою чергу, спадок після смерті ОСОБА_7 прийняла, але не отримала за життя відповідні свідоцтва про право на спадщину - 1/4 частки вищевказаного спадкового майна.

Крім того, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – є рідним братом матері Позивача – ОСОБА_5 та відповідно рідним дядьком Позивача. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 помер. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208. Вказану спадщину ОСОБА_9 прийняв автоматично після смерті своєї матері ОСОБА_7 , оскільки на момент її смерті проживав з нею за однією адресою. Однак за життя ОСОБА_9 не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину на належне йому нерухоме майно. Спадкоємці першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України у ОСОБА_9 відсутні. Вважає, що до спадщини ОСОБА_9 мають бути закликані спадкоємці другої черги – рідні сестри спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також його рідна племінниця ОСОБА_1 (до зміни прізвища та імені – ОСОБА_10 ), яка спадкує замість своєї померлої матері.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину на відповідні частки нерухомого майна ОСОБА_1 звернулася до Вишгородської державної нотаріальної контори. Постановою державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. від 04.09.2025 року вих. № 1035/02-31 у спадковій справі № 219/2011 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 .

Таким чином, розмір частки у вищевказаному спадковому майні, яка має належати позивачці в порядку спадкування за законом має складати: 1/4 частки всього спадкового нерухомого майна (після смерті ОСОБА_5 , яке належало їй після смерті ОСОБА_7 ) + 1/12 частки (після смерті ОСОБА_9 ) = 4/12 = 1/3 (житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208).

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності: - на 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

В рамках судового розгляду даного спору судом витребовувались докази з Вишгородської державної нотаріальної контори щодо спадкової справи № 241/2025 до майна померлої ОСОБА_5 , спадкової справи № 119/2011 щодо майна померлого ОСОБА_9 , та з Київського обласного державного архіву спадкової справи № 460 за 2005 рік до майна померлої ОСОБА_7 .

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

03.08.2026 року протокольною ухвалою суду по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, представником позивача до суду подана заява в якій просить здійснювати розгляд справи без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, заяв та клопотань до суду від них не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надіслав до суду заяву про розгляд даної справи без участі представника третьої особи.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_7 - баба позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом у виді житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209, для ведення особистого підсобного господарства; земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Правовідносини з приводу спадкування після смерті ОСОБА_7 виникли у 2001 році, тому відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі ст.548 ЦК УРСР 1963 р., для придбання спадщини, необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємцями за законом щодо майна померлої ОСОБА_7 є її діти: доньки – ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та сини: ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Згідно довідки, наданої Лебедівським старостинським округом № 4 Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 05.09.2025 року за № 111 на запит державного нотаріуса, вказано, що станом на 12.05.2001 року разом з ОСОБА_7 проживали та були зареєстровані: 1. ОСОБА_9 (син спадкодавця); 2. ОСОБА_2 (дочка спадкодавця); 3. ОСОБА_3 (дочка спадкодавця); 4. ОСОБА_14 ; 5. ОСОБА_5 (дочка спадкодавця).

Дослідженими судом доказами встановлено, що за правилами ст. 549 ЦК УРСР(1963 р), діти, як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , бо фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином ОСОБА_5 (мати Позивача) як донька ОСОБА_7 , входить до першої черги спадкоємців за законом після смерті своєї матері.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 заведена Вишгородською державною нотаріальною конторою 24.06.2005 року.

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися її доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заява якої була подана 24.06.2005 року її піклувальником ОСОБА_15 , що діяла від імені і в інтересах піклувальної малолітньої дитини (а.с. 153 т. 1).

24.06.2005 року державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Єременко Т.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/4 частину кожній спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , яке складається із житлового будинку номер АДРЕСА_1 (а.с. 166-167 т. 1).

11.12.2006 року державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Єременко Т.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/4 частину кожній спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , яке скаладається із земельної ділянки, площею 0,459 га, для ведення особистого підсобного господарства; земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 175-176 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.07.2004 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Лебедівка, Вишгородського району, Київської області, було усиновлено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженцем м. Новошахтинськ, Ростовської області, російської федерації, громадянином України, та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженкою с. Городіще, Чорнобильського району, Київської області, громадянкою України. ОСОБА_8 змінено прізвище на « ОСОБА_16 » та по батькові на « ОСОБА_17 ». Рішенням суду ухвалено записати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 батьками дитини (а.с. 22 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Сімейного кодексу України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Згідно ч. 2 ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.

Таким чином, між ОСОБА_11 (за записами нотаріуса відповідно до даних паспорта, а до усиновлення – ОСОБА_8 ), за наслідками його усиновлення іншими особами, відсутній правовий зв`язок з його батьками та родичами за походженням.

А отже, у ОСОБА_11 відсутнє право на спадкування майна, яке належало його батькам та родичам за походженням.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача – ОСОБА_5 . Станом на момент смерті ОСОБА_5 за нею не було зареєстровано права власності на об`єкти рухомого чи нерухомого майна.

Однак, ОСОБА_5 за життя прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину у вигляді частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208, однак свідоцтва про право на спадщину на відповідні об`єкти нерухомого майна за життя не отримала.

Прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті своєї матері відбулося автоматично, оскільки на момент смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з померлою за однією адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується матеріалами спадкової справи № 460 за 2005 рік, заведеною Вишгородською районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 є день її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_5 , як дочка померлої ОСОБА_7 та спадкоємиця першої черги, яка проживала з померлою матір`ю за однією адресою, не заявляла про відмову від спадщини, ОСОБА_5 є такою, що прийняла спадщину.

Спадкоємицею за законом щодо майна померлої ОСОБА_5 є її донька – ОСОБА_1 (позивачка) до зміни прізвища та ім`я - ОСОБА_10 ), якій на момент смерті матері було шість років, тобто вона була малолітньою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Таким чином, ОСОБА_1 , яка була малолітньою особою на момент смерті її матері, вважається такою, що прийняла спадщину, яка до смерті належала її матері та яка належить Позивачці з моменту відкриття спадщини після смерті матері, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою оформлення своїх спадкових справ на частку спадщини, яка належить їй після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулась до Вишгородської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на частку житлового будинку та частку земельної ділянки. Однак, постановою державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. від 06.10.2025 року вих. № 1192/02-31 у спадковій справі № 241/2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 112 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є рідним братом матері позивача – ОСОБА_5 та відповідно рідним дядьком позивача ОСОБА_1 .

Після його смерті залишилась спадщина у вигляді 1/4 частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 ; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0209; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер: 3221884001:32:020:0208.

Вказану спадщину ОСОБА_9 прийняв фактично після смерті своєї матері ОСОБА_7 , оскільки на момент її смерті проживав з нею за однією адресою. Однак за життя ОСОБА_9 не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину на належне йому нерухоме майно.

23.02.2011 року Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_9 № 219/2011 (а.с. 46-92 т. 1).

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулися його сестра ОСОБА_3 та брат ОСОБА_11 .

Померлий ОСОБА_9 не перебував в офіційному шлюбі, не мав дітей, а його батьки – мати ОСОБА_7 та батько ОСОБА_18 померли ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, спадкоємці першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України щодо майна померлого ОСОБА_9 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за

законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,

так і з боку матері.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 , як особа, яка була малолітньою на момент смерті ОСОБА_9 та яка була зареєстрована з ним за однією адресою, після смерті рідного дядька прийняла частку спадщини, яка належала б її матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини в силу вимог ст. 1268 ЦК України.

З огляду на відсутність у ОСОБА_9 спадкоємців першої черги, до спадщини мають бути закликані спадкоємці другої черги – рідні сестри спадкодавця

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також його рідна племінниця ОСОБА_1 , яка спадкує за правом представлення замість своєї померлої матері.

Щодо включення до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_9 його брата ОСОБА_11 , суд погоджується з позицією позивача про відсутність у нього права на спадкування майна, яке належало його родичам за походженням у зв`язку з його усиновленням в силу ч. 3 ст. 1260 ЦК України.

З метою оформлення своїх спадкових справ на частку спадщини, яка належить їй після смерті дядька ОСОБА_9 , ОСОБА_1 звернулась до Вишгородської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на частку житлового будинку та частку земельної ділянки. Однак, постановою державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. від 04.09.2025 року вих. № 1035/02-31 у спадковій справі № 119/2011 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 (а.с. 90 т. 1).

Згідно пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, у позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері та дядька. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею на спадкове майно після померлої матері та дядька, однак через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини, то з метою захисту законного права позивачки на спадщину суд визнає за необхідне позов задовільнити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 325, 370, 1216, 1217, 1226, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 211, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Вишгородська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та після смерті дядька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 на:

- 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,459 га, кадастровий номер:3221884001:32:020:0209, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер:3221884001:32:020:0208, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Вишгородська державна нотаріальна контора Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (07301, Київська область. м. Вишгород, пл. Шевченка, 1).

Повний текст рішення складено 09.10.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк