Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №363/2825/26 — Вишгородський районний суд Київської області

07.10.2026 Справа № 363/2825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,

встановив:

07 травня 2026 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Зубець (Кирієнко) В.В., звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просить встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, укладений між ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншої сторони, щодо передачі кожному з обдарованих по 1/2 частині житлового будинку, фактично стосується житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва вулиці – 50-річчя СРСР), загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 59,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159.

Заяву обґрунтовано тим, що 29 травня 1985 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено та посвідчено секретарем виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 . Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли в дар по 1/2 частині житлового будинку. Договір було складено у трьох примірниках, один з яких залишався на зберіганні у справах виконавчого комітету сільської ради, а два інші, які мали силу оригіналу, були видані обдарованим. Оригінал примірника договору, виданого ОСОБА_1 , фактично залишився у його покійного брата ОСОБА_4 .10 лютого 2001 року ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_5 належну йому 1/2 частку житлового будинку, а також земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер 3221885201:05:295:0153, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. та зареєстрованим у реєстрі за № 793.29 січня 2019 року ОСОБА_5 продав належну йому 1/2 частку житлового будинку та земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. та зареєстрованих за № 127 та № 128.Таким чином, на час звернення до суду співвласниками житлового будинку є ОСОБА_1 , якому належить 1/2 частка на підставі договору дарування від 29 травня 1985 року, та ОСОБА_2 , яка набула право власності на іншу 1/2 частку на підставі договору купівлі-продажу від 29 січня 2019 року.У зв`язку з відсутністю у заявника оригіналу договору дарування від 29 травня 1985 року його представник звернувся з адвокатським запитом до Петрівської сільської ради щодо надання належним чином засвідченої копії зазначеного договору. 04 жовтня 2024 року заявнику було надано засвідчену копію договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 33. Після отримання копії договору ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права власності на належну йому 1/2 частку житлового будинку. Однак рішенням державного реєстратора № 75238631 від 26 вересня 2024 року у проведенні державної реєстрації було відмовлено у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, зокрема через відсутність оригіналу договору дарування від 29 травня 1985 року. Заявник зазначає, що за наявності правовстановлюючого документа та інших доказів, які підтверджують набуття ним права на 1/2 частку житлового будинку, він позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію свого права власності через відсутність оригіналу договору дарування. З огляду на викладене заявник просить встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року стосується саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що необхідно йому для державної реєстрації права власності на належну 1/2 частку зазначеного житлового будинку.

Процесуальні дії та рішення у справі.

08 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у відкритті провадження у справі відмовлено.

22 травня 2026 року представником заявника подано апеляційну скаргу на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року.

11 червня 2026 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

29 липня 2026 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2026 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19 серпня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.

20 серпня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

29 вересня 2026 року на адресу суду від представника заявника надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявника та його представника.

29 вересня 2026 року на адресу суду від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Позиції сторін.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник заявника подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та за відсутності заявника.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи – Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області – у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення цивільного процесуального законодавства та заяви учасників справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 29 травня 1985 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку.

Згідно з умовами договору ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли в дар по 1/2 частині житлового будинку, який належав дарувальниці на праві власності та знаходився в АДРЕСА_2 . У договорі зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,08 га, а житлова площа всього будинку становить 59,0 кв. м. Договір складено у трьох примірниках, один з яких залишено на зберіганні у справах виконавчого комітету сільської ради, а два інші, які мають силу оригіналу, видані обдарованим. Договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 33.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 110163 від 25 грудня 2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів від 29 лютого 2000 року № 18 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2094 га. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7300502772024 від 08 жовтня 2024 року, кадастровий номер земельної ділянки 3221885201:05:295:0159.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , виготовленою ТОВ «Земельні рішення» на підставі договору № 21-11/25 від 21 листопада 2025 року, укладеного із ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,0443 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 110163 від 25 грудня 2000 року, зареєстрованого за № 92. Відповідно до зазначеної технічної документації земельна ділянка з північної сторони межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , зі східної – із земельними ділянками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з південної – із земельною ділянкою ОСОБА_9 , із західної – із землями загального користування ( АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акта встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 08 грудня 2025 року проведено встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159, яка належить ОСОБА_1 та розташована в АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки становить 0,0443 га. Розміри земельної ділянки зазначені на абрисі, що є додатком до вказаного акта.

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим на замовлення ОСОБА_1 , реєстраційний номер № ТІ01:5210-9678-3921-3238, за вказаною адресою розташований садибний (індивідуальний) житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами. Зокрема, до складу об`єкта нерухомого майна входять: житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ. «а», «а2», тамбуром літ. «а1», ґанком та козирком; господарський блок літ. «Б»; убиральня літ. «В»; сарай літ. «Е»; убиральня літ. «Ж»; огорожа № 2–9; колодязь інженерних мереж літ. «І».

Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку від 29 січня 2019 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 придбала належну продавцю на праві приватної власності 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 . У договорі зазначено, що предметом договору є 1/2 частка житлового будинку, до складу якого входять житловий будинок літ. «А», господарський блок літ. «Б», убиральня літ. «В», сарай літ. «Е», убиральня літ. «Ж», колодязь інженерних мереж літ. «І», огорожа № 2–9.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154336180 від 29 січня 2019 року вбачається, що власником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2019 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,0400 га, розташовану по АДРЕСА_4 , цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер зазначеної земельної ділянки – 3221885201:05:295:0153.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 154337439 від 29 січня 2019 року вбачається, що власником 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221885201:05:295:0153 є ОСОБА_2 .

З листа Київської обласної державної адміністрації № 08-08/1971 від 08 жовтня 2024 року, наданого на адвокатський запит № 2409 від 24 вересня 2024 року, вбачається, що надати архівну копію договору дарування житлового будинку, укладеного 29 травня 1985 року, неможливо, оскільки документи Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області та її виконавчого комітету на зберігання до Державного архіву Київської області не передавалися.

З рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75238631 від 26 вересня 2024 року вбачається, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Ковальчук Юлія Володимирівна, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, розглянувши заяву від 26 вересня 2024 року за реєстраційним номером 63142930, відмовила у проведенні державної реєстрації речового права у зв`язку з невідповідністю поданих заявником документів вимогам законодавства.

Застосовані норми права. В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом п. 3 ч. 2 і ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (абз. 1 п. 1). При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства (абз. 1 п. 12).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Мотиви та висновки суду.

Дослідивши письмові докази, надані на підтвердження заявлених вимог, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, суд дійшов наступного.

Заявник просить встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, зареєстрований у реєстрі за № 33, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо частини житлового будинку, стосується саме житлового будинку, який на теперішній час розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору дарування від 29 травня 1985 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 . Зазначена копія договору була надана заявнику Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області на його адвокатський запит та належним чином засвідчена.

Таким чином, судом встановлено, що наявна у матеріалах справи засвідчена копія договору дарування від 29 травня 1985 року, зареєстрованого в реєстрі за № 33, містить відомості про передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частині житлового будинку в АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору дарування відбулися зміни у найменуванні вулиці, а також уточнення технічних характеристик об`єкта нерухомого майна.

Так, у договорі дарування від 29 травня 1985 року адреса об`єкта зазначена як: АДРЕСА_2 .

Натомість у подальших правовстановлюючих документах та документах технічного характеру відповідний об`єкт нерухомого майна зазначений за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас сама по собі зміна назви вулиці та уточнення технічних характеристик нерухомого майна не свідчать про зміну об`єкта нерухомості. Тому для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи є житловий будинок, зазначений у договорі дарування від 29 травня 1985 року, тим самим об`єктом нерухомого майна, який на теперішній час має адресу: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідність об`єкта, зазначеного у договорі дарування, об`єкту нерухомого майна підтверджується сукупністю взаємопов`язаних письмових доказів.

Зокрема, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 110163 від 25 грудня 2000 року земельна ділянка, належна ОСОБА_1 , розташована у АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7300502772024 від 08 жовтня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159 має адресу, пов`язану з відповідним домоволодінням.

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі вбачається, що земельна ділянка площею 0,0443 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 110163 від 25 грудня 2000 року.

Згідно з актом встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 08 грудня 2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159 належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок підтверджує наявність за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку літ. «А» з відповідними прибудовами та господарськими будівлями і спорудами.

Крім того, договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку від 29 січня 2019 року містить відомості про відчуження 1/2 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_3 .

Таким чином, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують безпосередній та послідовний зв`язок між житловим будинком, зазначеним у договорі дарування від 29 травня 1985 року, та житловим будинком, який на теперішній час розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що об`єкт нерухомого майна, зазначений у договорі дарування від 29 травня 1985 року, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Окремо суд враховує обставини щодо неможливості отримання заявником оригіналу договору дарування від 29 травня 1985 року.

Як убачається з матеріалів справи, 26 вересня 2024 року державним реєстратором прийнято рішення № 75238631 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності, зокрема у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа.

Листом Київської обласної державної адміністрації від 08 жовтня 2024 року № 08-08/1971 повідомлено, що документи Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області та її виконавчого комітету на зберігання до Державного архіву Київської області не передавалися. Відтак отримати архівний примірник договору дарування від 29 травня 1985 року через Державний архів Київської області неможливо.

Таким чином, суд вважає доведеним, що заявник вжив розумних та доступних заходів для отримання або відновлення оригіналу правовстановлюючого документа, однак позасудовим шляхом отримати такий документ неможливо.

Суд встановлює виключно юридичний факт відповідності об`єкта нерухомого майна, зазначеного у договорі дарування від 29 травня 1985 року, об`єкту нерухомості, який на теперішній час має адресу: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159.

Встановлення такого факту має для заявника юридичне значення, оскільки усуває невідповідність між відомостями про об`єкт нерухомості у правовстановлюючому документі 1985 року та його сучасними ідентифікаційними даними, що є необхідним для подальшої реалізації заявником своїх майнових прав, зокрема для вирішення питання про державну реєстрацію речового права.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність — достатньою для висновку про доведеність заявленого факту.

Отже, судом встановлено, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, зареєстрований у реєстрі за № 33, укладений за участю ОСОБА_1 як обдарованого та стосується житлового будинку, який на час розгляду справи розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3221885201:05:295:0159.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні всі передбачені законом умови для встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження: встановлюваний факт має юридичне значення; іншого встановленого законом порядку підтвердження відповідності об`єкта нерухомості немає; заявник не має можливості отримати або відновити оригінал договору дарування; реального спору про право між заявником та заінтересованими особами не встановлено.

За таких обставин заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 263–265, 268, 293, 315, 318, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що договір дарування житлового будинку від 29 травня 1985 року, укладений між ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншої сторони, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області та зареєстрований у реєстрі за № 33, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли в дар по 1/2 частині житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , стосується житлового будинку, який на даний час розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Петрівська сільська рада, ЄДРПОУ: 04359620, адреса: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171.

Суддя С.В. Олійник