Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №293/772/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №293/772/26

Провадження № 3/293/240/2026

06 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Проценко Людмили Йосипівни, з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Бутрика О.С., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомила,

за ч.1 ст.130 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 до Черняхівського районного суду Житомирської області з Відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУ НП в Житомирській області надійшли матеріали справи відносно для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673919 від 24.05.2026 убачається, що ОСОБА_1 23.05.2026 о 23:50:00 год. в селищі Черняхів вул., керувала мало швидкісним електричним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 та в медичному закладі відмовилась на нагрудний відео реєстратор поліцейського №859611, чим порушила п.2.5. ПДР, відповідальність за яке, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).

Розгляд справи неодноразово був відкладений за клопотанням ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Бутрика О.С., який діє в її інтересах на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 29.06.2026 №4-06-2026-006605 (а.с.19).

11.08.2026 до суду надійшло клопотання адвоката Бутрика О.С. про закриття провадження по справі.

06.10.2026 адвокат Бутрик О.С. в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про закриття провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник вказав, що ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.9а ПДР України, який забороняє саме водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що має наслідком настання відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 , дійсно 23.05.2026 о 23 годині 50 хвилин рухалася на 4 колісному інвалідному візку «MIRID W 4028», обладнаний електродвигуном потужністю 800 Ватт, який не являється транспортним засобом з огляду на наступне.

Згідно з п.1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Згідно п.п. 30.1 ПДР, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Підпунктом 2.1 ПДР, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, обов`язковим моментом для обов`язкової наявності вказаних документів є віднесення транспортних засобів до категорії «механічні».

Законодавством розмежовані поняття «механічні транспортні засоби» та «транспортні засоби», і різниця між ними лише в наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт, а транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів (до транспортних засобів відносяться ті, що приводяться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт (приблизно 4 к.с.); крісло колісне (попередня назва інвалідний візок) спеціально сконструйований колісний засіб, який призначений для руху на дорозі осіб з інвалідністю або осіб, які відносяться до інших маломобільних груп населення. Крісло колісне має щонайменше двоє коліс та обладнується двигуном чи приводиться в рух мускульною силою людини (пункт додано 11.07.2018). Водночас, у наказі Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні», яким затверджено перелік транспортних засобів, не віднесено 4 колісний інвалідний візок «MIRID W4028», обладнаний електродвигуном потужністю 0,8 кВт (800 Ватт) до транспортних засобів. На думку захисника, в даному випадку 4 колісний інвалідний візок «MIRID W4028», обладнаний електродвигуном потужністю 0,8 кВт (800 Ватт) не відноситься до механічного транспортного засобу та до транспортного засобу, а відноситься до крісла колісного (відповідно до п. 1.10 ПДР), тому не потребує державної реєстрації та для керування ним не потрібно мати посвідчення водія.

Також, звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні підстави, які передували зупинці транспортного засобу відповідно до Правил дорожнього руху Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 або ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», що підтверджується тим, що не складено постанови на водія за порушення ПДР України та рапорту про виявлення правопорушення, в якому вказано причину зупинки транспортного засобу та прийняті заходи.

Крім того, до матеріалів адміністративної справи не долучено доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. З огляду на відеозапис вона адекватно себе поводить, спілкується з працівниками поліції, зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння не має.

За даних підстав захисник просить закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та встановивши відповідні їм правовідносини, суд зазначає наступне.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд згідно положень ст.1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Продорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі- ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).

Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушень, передбачених ч.1 статті 130 КУпАП.

Згідно п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п.3 Інструкції).

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п.7 Інструкції).

Згідно із статтею 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Суд встановив, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673919 від 24.05.2026, складений за відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона керувала пристроєм, який не є механічним транспортним засобом, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:

1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год.;

2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX, керування легким електричним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність, встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX.

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).

Згідно з ПДР «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.

В цьому контексті суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), згідно з якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІ від 05.04.2001 р. та Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-ІХ від 24.02.2023 р., електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. У цій постанові об`єднана палата сформулювала висновок щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК: особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З урахуванням зазначеного технічні характеристики мало швидкісного електричного транспортного засобу не мають значення та не впливають на кваліфікацію дій за статтею 130 КУпАП.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством та належить до компетенції і обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673919 від 24.05.2026, де у всіх графах для підпису водія вказано – «відмовилась» (а.с.2);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, не чітка мова. Результати огляду на стан сп`яніння – «відмовилась» (а.с.3);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Черняхівського ТМО від 24.05.2026 о 06 год 05 хв, за наявністю ознак алкогольного сп`яніння таких як: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду – відмовилась (а.с.4);

- оптичний диск з відеозаписом з портативного відео реєстратора та реєстратора встановленого в середині службового автомобіля (а.с.10). Так, із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису убачається, що ОСОБА_1 керувала мало швидкісним електричним транспортним засобом (інвалідний візок) та зупинена працівником поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції вказав на наявність в неї ознак алкогольного сп`яніння, однак не вказав яких саме. З відеозапису вбачається, що жінка рухається на інвалідному візку з дитиною, жодних видимих ознак сп`яніння не має. Після зупинки працівником поліції ОСОБА_1 поцікавилась про причину зупинки та про те, які правила дорожнього руху вона порушила, на що, працівник поліції вказав, на що надійшло повідомлення на спец лінію «102». При цьому не пояснює його змісту. Після чого, відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10).

Матеріали справи також містять:

- розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статями 63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.5)

- розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу від 24.05.2026 (а.с.6);

- розписку про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.7);

- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/6064 від 20.10.2025 чинне до 20.10.2026 (а.с.9).

Надаючи оцінку наданим вище доказам в сукупності, суд не може визнати їх належними, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, за змістом норм ст.35 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).

В судовому засіданні під час дослідження відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що причиною зупинки є повідомлення на спец лінію «102», однак не вказує його зміст та не долучає як доказ до матеріалів справи.

Також працівник поліції у протоколі про адміністративне правопорушення вказав, на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Однак, під час перегляду відеозапису встановлено, що працівник поліції не називає ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , натомість з її поведінки не вбачається візуальних ознак алкогольного сп`яніння: поводить себе згідно обстановки та обставин події: цікавиться причиною зупинки, мова не деформована. Жодних видимих ознак сп`яніння ОСОБА_1 не має.

При цьому суд зазначає, що описані в Інструкції ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, так як на переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відео не вказують на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного чи іншого сп`яніння у момент зупинки та після неї, а працівники поліції не проводили попередній огляд на тремтіння пальців рук та склали протокол за відсутності будь-яких ознак сп`яніння (мовна здатність та координація рухів не порушені, міміка звичайна, поведінка водія повністю відповідала обстановці). ОСОБА_1 під час руху не порушувала правил дорожнього руху.

Дані обставини справи свідчать про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»,

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17 із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що її винуватість доведено поза розумним сумнівом.

Водночас, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України суд уважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з їх не відповідністю нормам ст.256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи наявні докази по справі, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені достатніми, вагомими та беззаперечними доказами по справі, які б свідчили про наявність події, та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 34-35, 40-1, ч.1 ст.130, 245, 247, 251, 252, 256, 266, 291, 294, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.

СуддяЛюдмила ПРОЦЕНКО