Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №292/94/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

292/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2026 року адвокат Ях`яєв А.Ш. звернувся до Пулинського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить звільнити повнолітню дочку (позивача у справі) від обов`язку утримувати непрацездатного батька (відповідача у справі) та обов`язку брати участь у додаткових витратах, посилаючись на зміну матеріального стану ОСОБА_1 та наявності інших суттєвих обставин, що мають істотне значення для справи в контексті звільнення від такого обов`язку (ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків, достатнього його матеріального забезпечення та наявності в нього на праві власності нерухомого майна (земельних ділянок з цільовим призначенням – землі сільськогосподарського призначення).

Ухвалою Пулинського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах було передано за підсудністю на розгляд до Романівського районного суду Житомирської області.

В судове засідання учасники справи та представник позивача, які були належним чином повідомлені про час і місце його проведення, не з`явилися. Представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача та про підтримання позову. Відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Подання заяви про визнання позову у справі про звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відтак, суд відмовляє у прийнятті визнання позову відповідачем, згідно поданої ним заяви, датованої 11 червня 2026 року, оскільки визнання позову у даній справі суперечить закону.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 липня 1993 року народження.

ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року, яке набрало законної сили 27 січня 2026 року. Цим же судовим рішенням ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітню дитину – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 19 серпня 2025 року та інформації, наданої органом реєстрації Миропільською селищною радою Житомирського району Житомирської області від 04 лютого 2026 року, з 19 серпня 2025 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є пенсіонером по інвалідності, з 19 грудня 2024 року йому безтерміново встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Вказані обставини стверджуються довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19 грудня 2024 року та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 21 травня 2025 року.

З довідок форми ОК-5 та форми ОК-7, сформованих 01 жовтня 2025 року засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України вбачається, що за період з січня 1999 року по листопад 2024 року сума заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_2 становить 465352,52 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16 квітня 2018 року, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825888400:05:000:0542 площею 2,3526 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано 10.04.2018 за товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-СК» на підставі договору оренди, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ-СК» та ОСОБА_2 строком на 10 років.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 січня 2018 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1825888400:05:000:0725 площею 2,6782 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тютюнниківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Матеріали справи містять копії письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 21 січня 2026 року, які містять інформацію про напружені стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єктам можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Представник позивача ініціював в інтересах ОСОБА_1 звернення до суду з даним позовом та просить звільнити повнолітню дочку ( ОСОБА_1 ) від обов`язку утримувати непрацездатного батька ( ОСОБА_2 ) та обов`язку брати участь у додаткових витратах.

Підставами для звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах представник позивача визначив: погіршення матеріального стану ОСОБА_1 (зміни місця роботи та умов трудового договору, зменшення розміру заробітної плати); ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки ( ОСОБА_1 ); відсутність потреби батька ( ОСОБА_2 ) у матеріальній допомозі дочки ( ОСОБА_1 ) (достатнє матеріальне забезпечення відповідача, отримання ним пенсії по інвалідності, наявність у власності двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення (одна з яких перебуває у оренді).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до статті 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (стаття 203 СК України).

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових у сукупності певних умов, а саме: мати, батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків; непрацездатність матері, батька; потреба у матеріальній допомозі. При цьому, суд враховує, що отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов`язків утримувати непрацездатних батьків. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків.

При цьому, сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків та обов`язку брати участь у додаткових витратах на батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

В свою чергу, частиною першою статті 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Тлумачення статті 204 СК України свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов`язків та/або не сплата матір`ю, батьком аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. Тобто, звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах може мати місце лише у випадку, якщо такий обов`язок у дочки, сина виник.

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що представник позивача просить звільнити повнолітню дочку ( ОСОБА_1 ) від обов`язку утримувати непрацездатного батька ( ОСОБА_2 ) та обов`язку брати участь у додаткових витратах, посилаючись на неможливість подальшого виконання позивачем свого обов`язку по утриманню непрацездатного батька з підстав, передбачених статтями 202, 203 СК України, та наявністю обставин для застосування положень статті 204 СК України (зокрема, ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків).

Як зазначалося вище, СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків та обов`язку участь у додаткових витратах: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; батьки мають тяжку хворобу, інвалідність або немічність; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Таким чином, тлумачення статей 202, 203 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків та обов`язку участь у додаткових витратах виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків тяжкої хвороби, інвалідності або немічності. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків та обов`язку участь у додаткових витратах не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Підстави для звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька вказані у статті 204 СК України та підлягають застосуванню при встановленні у сукупності обставини, визначених цією статтею (непрацездатність матері, батька; потребу матері, батька в матеріальній допомозі; ухилення матері, батька від виконання батьківських обов`язків та/або не сплата матір`ю, батьком аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків).

Аналізуючи норми частини 1 статті 202 СК України (підстави виникнення обов`язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків), частини 1 статті 203 СК України (обов`язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків) та частини 1 статті 204 СК України (звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька), суд констатує, що звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах може мати місце лише у випадку, якщо такий обов`язок у дочки, сина виник.

Виникнення обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах у дочки, сина можливе лише за умови реалізації непрацездатними батьками свого права на отримання матеріальної допомоги у дітей, тобто пред`явлення непрацездатними батьками позову до повнолітніх дітей в порядку статей 202, 203 СК України.

Зі встановлених судом обставин не вбачається, що ОСОБА_1 має аліментні зобов`язання по утриманню ОСОБА_2 . Будь-яких доказів, які б дали змогу зробити достатній висновок про те, що ОСОБА_1 присуджено до стягнення аліменти на ОСОБА_2 , стороною позивача не надано.

Отже, звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька ОСОБА_2 та обов`язку брати участь у додаткових витратах, за вказаних обставин, у цій справі є передчасним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) про звільнення повнолітньої дочки від обов`язку утримувати непрацездатного батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук