Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №285/3383/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3383/26

провадження у справі № 2/0285/2334/26

09 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 22 655,08 грн.

В обґрунтування позову посилався на наступні обставини.

11.02.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», в електронній формі укладено Договір №509400, за яким Відповідач отримала кредит у розмірі 16 250 грн, строком на 365 днів, з умовами щодо сплати процентів.

26.11.2021 укладено договір № 26-11/2021/13 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 509400.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 509400.

28.08.2025 укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 509400.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 509400.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 22 655,08 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) — 14 298,77 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами — 8 112,26 грн.

- Інфляційні збитки — 228,78 грн.

- Нараховані 3% річних — 15,27 грн.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відзив на позовну заяву, будь-яких заперечень проти позовної заяви та клопотань Відповідачем до суду не подано.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав Відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» Договору про надання споживчого кредиту №509400 від 11.02.2021, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було зобов`язано надати Відповідачу кредиту в розмірі 16250 грн, на строк 365 днів.

Пунктом 1.5 Договору встановлено наступні проценти:

- за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних);

- за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання:

- у розмірі 13 000,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку;

- у розмірі 3 250,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Договору про надання споживчого кредиту №509400 від 11.02.2021 вбачається, що він підписаний позичальником з використанням одноразового ідентифікатора (Н604).

Згідно умов договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 13 000 грн, переказ яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.05.2024 та випискою за банківським рахунком АТ «Ощадбанк» від 23.06.2026.

Внаслідок укладання договорів факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №509400 від 11.02.2021 перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку Відповідача, суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Згідно розрахунку Позивача заборгованість Відповідача складає 22 655,08 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) — 14 298,77 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами — 8 112,26 грн.

- Інфляційні збитки — 228,78 грн.

- Нараховані 3% річних — 15,27 грн.

Перевіривши такий розрахунок заборгованості, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

Наданими доказами підтверджується фактичне отримання Відповідачем коштів у розмірі 13000 грн.

Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Визначений умовами договору розмір кредиту 16 250 грн не було надано позичальнику. Утримання первісним кредитором частини коштів у сумі 3 250 в якості «оплати процентів за перший день користування кредитом» Суд визнає недобросовісною маніпуляцією з метою штучного збільшення розміру заборгованості позичальника.

Надані Позивачем докази не містять інформації про часткову сплату Відповідачем заборгованості за кредитом.

Підстави формування заборгованості за тілом кредиту саме в розмірі 14 298,77 грн Позивачем не наведено та встановити їх з наданих доказів є неможливим.

За таких обставин, Суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 13 000 грн, що відповідає розміру фактично отриманих коштів.

Зазначена у розрахунку Позивача заборгованість за процентами не перевищує розміру, визначеного умовами договору. Суд дійшов висновку, що така заборгованість також підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Позовні вимоги у частині стягнення індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми Суд визнає необґрунтованими, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, Суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №509400 від 11.02.2021 в сумі 21 112,26 грн, що складається з наступного:

- Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) — 13 000 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами — 8 112,26 грн.

Позовні вимоги у частині стягнення решти нарахованої заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить стягнути з Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №02-07/2024 про надання правничої допомоги від 02.07.2024 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію акту прийому-передачі наданих послуг за зазначеним договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2481,09 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 4 481,09 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №509400 від 11.02.2021 в сумі 21 112 гривень 26 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) відшкодування судових витрат у сумі 4 481 гривня 09 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв