Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №935/2201/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2201/26

Провадження № 2/935/1581/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Василенка Р.О., у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулися до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 15.05.2025-100002147 від 15.05.2025 у розмірі 8300 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову вказує, що 15.05.2025 року, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 15.05.2025-100002147, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 2500,00 грн., строком на 217 днів. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 8300 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500 грн., по процентам в розмірі 3875 грн.,за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) 225 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 450 грн. та заборгованості за неустойкою 1250 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

10 серпня 2026 року Коростишівським районним судом Житомирської області відкрито провадження у справі та постановлено відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнав частково, підтвердивши факт отримання тіла кредиту в розмірі 2 500,00 грн, проте заперечив проти стягнення інших нарахувань на загальну суму 5 800,00 грн. Зокрема, не оспорюючи арифметичний розрахунок процентів (3 875,00 грн), він просив суд перевірити відповідність періодів їх нарахування закону, щодо неустойки (1 250,00 грн) — додатково перевірити правомірність її нарахування, а у стягненні комісії за обслуговування (450,00 грн) та комісії за надання кредиту (225,00 грн) просив відмовити повністю через відсутність доказів фактичного надання супутніх послуг та невідповідність цих платежів нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларінов К.О. подав до суду відповідь на відзив, у якій позовні вимоги щодо стягнення боргу підтримав повністю та просив відхилити заперечення відповідача. Також зазначив, що розрахунок денної процентної ставки виконано правомірно відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та Цивільного кодексу України, оскільки позичальник порушив зобов`язання і термін повернення коштів, а сплив строку договору не звільняє боржника від обов`язку сплачувати відсотки за користування грошима. Крім того, позивач наголосив на законності нарахування комісії за надання кредиту 225,00 грн. як плати за інтернет-еквайринг стороннього сервісу та комісії за обслуговування 450,00 грн., що включає комплекс супутніх інформаційно-консультаційних послуг, право на отримання яких відповідач підтвердив своїм підписом під час укладення договору, тим самим добровільно погодившись із усіма його фінансовими умовами.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення, у яких визнав лише саму суму взятого кредиту 2 500,00 грн, але повністю не погодився із загальним боргом у розмірі 8 300,00 грн, який вимагає компанія ТОВ «Споживчий центр». В обґрунтування заперечення пояснив, що нараховувати штраф 1 250,00 грн. під час воєнного стану заборонено законом, а комісію за видачу кредиту 225,00 грн. та комісію за його обслуговування 450,00 грн. компанія вимагає безпідставно, адже немає жодних доказів, що якісь додаткові послуги (на кшталт консультацій чи СМС) йому реально надавалися. Також відповідач зазначив, що розрахунок боргу від компанії є однобічним, тому попросив суд самостійно перевірити, чи правильно та законно фінансисти порахували відсотки.

Суд, дослідив матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.05.2025-100002147, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 15.05.2025 та який укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та підписаний одноразовим ідентифікатором E297.

Також, додатком до анкети позичальника, пропозиції про укладення кредитного договору № 15.05.2025-100002147 від 15.05.2025, які підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 E297, факт отримання 24.09.2025 кредитних коштів в розмірі 2500 грн. підтверджується квитанцією Товариство з Обмеженою Відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 15.05.2025 в сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, номер картки 4323347360732538, номер транзакції в системі iPay.ua – 742317733, призначення платежу: Видача за договором кредиту №15.05.2025-100002147.

Відповідно заявки до кредитного договору № 15.05.2025-100002147 від 15.05.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: ( п.2) сума кредиту 2500 грн.,( п.3) строк на який надається кредит 217 днів з дати його надання, (п.4) дата повернення кредиту – 17.12.2025. (п.6) Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (п.7) Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору № 15.05.2025-100002147, яка становить 8300 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500 грн., по процентам в розмірі 3875 грн., заборгованості за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) 225 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 450 грн. та заборгованості за неустойкою 1250 грн.

Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 1250 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.

Щодо сплати комісії за обслуговування кредиту слід зазначити таке.

Так, пунктом 9 заявки споживчого кредиту додатку до договору кредиту № 15.05.2025-100002147 передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 225 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг споживачу, то умова про стягнення комісії за обслуговування кредитних договорів є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» ,а отже нарахування комісії та її стягнення з відповідача за період користування коштами є неправомірним.

Також, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов кредитного договору № 15.05.2025-100002147, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплаті відповідних відсотків, розмір яких у межах всього строку кредитування погоджено між сторонами відповідно до умов договору.

Досліджуючи заявлене в відзиві клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що будь-якого обґрунтування необхідності здійснювати розгляд вказаної справи з викликом представник відповідача не наводить. Відзив містить лише відповідну вимогу. Враховуючи викладене вище, та зважаючи на предмет позову у даній справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом), слід відмовити.

Враховуючи викладене з огляду не те, що умови кредитного договору № 15.05.2025-100002147 відповідачем належним чином не виконані, кредит не погашений, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 6600 грн., яка складається що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500 грн., по процентам в розмірі 3875 грн., заборгованості за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) 225 грн., тому позов підлягає частковому задоволенню, а в частині стягенння заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) 450 грн. та заборгованістю за неустойкою в розмірі 1250,00 грн. відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2116,61 грн.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитим договором № 15.05.2025-100002147 від 15.05.2025 у розмірі 6600 (шість тисяч шістсот) гривень 00 копійок яка складається що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2500 грн., по процентам в розмірі 3875 грн., заборгованості за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) 225 грн. а також стягнути судовий збір у розмірі 2116,61 грн.

В решті задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за неустойкою та додатковою комісією - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄРДПОУ 2695676538, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: : АДРЕСА_1 .

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО