Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №162/851/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/851/26

Провадження № 3/162/311/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., розглянувши справу, яка надійшла з ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.09.2026 серії ВАД № 431504 ОСОБА_1 цього дня близько 21 год 20 хв у с. Цир по вул. Новосілля голосно висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чіплявся, розмахував руками та на зауваження припинити хуліганські дії не реагував, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. У зв`язку з вказаним, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав обставини, викладені у протоколі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.

Як вбачається зі змісту протоколу вчинені ОСОБА_1 діяння вчинялися на вулиці села стосовно працівників поліції, а саме - висловлювання нецензурною лайкою, чіпляння до них, розмахування руками та ігнорування зауважень припинити хуліганські дії.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В свою чергу, згідно з п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Диспозицією ст.173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його вчинення, а саме громадське місце, яке визначається як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони тощо.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується умисною формою вини і хуліганським мотивом поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

Сам лише факт висловлювання особою нецензурною лайкою без настання наслідків, які свідчать про порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. У даному випадку матеріали справи відомостей про такі не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та працівниками поліції виник у зв`язку з вимогою поліцейських пред`явити документи для встановлення особи. Водночас відомостей про підстави зупинки останнього відеозапис не містить. Працівники поліції під час відеофіксації не повідомляють причин зупинки, не зважаючи на відповідні запитання ОСОБА_1 . Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив своє прізвище та ім`я, при цьому працівники поліції наполягали на пред`явленні документів, унаслідок чого між сторонами виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_1 висловлювалася нецензурно та агресивно на адресу поліцейських.

За таких обставин поведінка ОСОБА_1 була спрямована не на порушення громадського порядку чи спокою громадян, а на висловлення незгоди із діями працівників поліції під час перевірки документів. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 безпричинно чіплявся до громадян, як про це вказано в рапортах, або вчиняв інші дії, які б порушували громадський порядок. Такі обставини не підтверджуються ані відеозаписом, ані іншими доказами у справі.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, який є обов`язковою ознакою дрібного хуліганства, натомість характер його дій свідчить про конфлікт із працівниками поліції під час виконання ними службових обов`язків, що за своїм змістом більшою мірою може свідчити про наявність ознак правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а не ст. 173 КУпАП. Тому склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, на думку суду, у діях ОСОБА_1 відсутній.

У даному випадку на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суду надано протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання, рапорти поліцейських та відеоматеріали.

Додані до протоколу докази у своїй сукупності не дозволяють встановити наявність у діях ОСОБА_1 елементів об`єктивної та суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, «поза розумним сумнівом» та відповідно його винуватості у вчиненні такого.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не доведено достатніми та беззаперечними доказами, тому провадження по даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 280, 283, 284 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ