Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №162/599/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/599/26

Провадження № 2/162/472/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Від позивача 15.07.2026 до суду надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивача – ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Маневицької державної нотаріальної контори. Інший спадкоємець за законом, син - ОСОБА_3 відмовився від своєї частки в спадковому майні на користь позивача, про що подав відповідну заяву до Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області. Після шестимісячного терміну позивач звернулася до Маневицької державної нотаріальної контори за оформленням своїх спадкових прав і отриманням свідоцтва про право на спадщину на вище вказане спадкове майно. Державний нотаріус 11.11.2024 відмовив ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, отримати чи відновити які на даний час немає можливості, оскільки спадкодавець за життя не оформив право власності на спадкове майно. З огляду на вказане, просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.07.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

На адресу суду 03.08.2026 від представника відповідача – Любешівської селищної ради надійшов відзив, у якому вказано, що виконавчий комітет Любешівської селищної ради є неналежним відповідачем у справі, оскільки спадщина не є відумерлою та наявні спадкодавці за законом. Водночас, відомо про існування ще одного спадкоємця, який не зазначений у позовній заяві та не залучений до участі у справи – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 13.10.2009 по даний час та який на день смерті батька був неповнолітнім. Розгляд справи просить проводити без участі представника Любешівської селищної ради.

Ухвалою суду від 18.10.2026 залучено до участі у даній цивільній справі співвідповідача ОСОБА_4 на підставі заяви позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача згідно з клопотанням, висловленим у відзиві, просив розгляд справи проводити без участі представника Любешівської селищної ради.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен зокрема, подали до суду заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.02.2024, спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.11.1995 позивач є дружиною спадкодавця.

Згідно з довідкою старости Залізницького старостинського округу від 06.07.2026 № 15 на день смерті у будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 був зареєстрований з позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до виписки № 359 від 06.07.2026 з погосподарської книги № 6 за 2026 рік по особовому рахунку № НОМЕР_3 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_5 . Рік побудови будівлі – 1997 року.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 позивач та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 11.11.1995.

Відтак, зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_5 у період перебування його у шлюбі з ОСОБА_1 .

Як встановлено з матеріалів спадкової справи № 181/2024 позивач 18.06.2024 звернулася із заявою про прийняття спадщини та 11.11.2024 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області, однак постановою державного нотаріуса від 11.11.2024 їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на майно.

Син спадкодавця ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори засвідчену старостою Залізницького старостинського округу заяву про відмову від спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 від 18.06.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 1268, ч.1 ст.1267 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1, 3 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Частиною 2 ст.1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги за законом є його дружина – ОСОБА_1 , яка на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем та подала у визначений законом строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, син ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем та подав у визначений законом строк заяву про відмову від належної йому частки спадщини за законом, та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час відкриття спадщини був неповнолітнім, тому вважається таким, що прийняв спадщину, та не відмовився від її прийняття.

Крім цього, при розподілі часток трьох спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 враховується право його дружини – позивача ОСОБА_1 на частину будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами згідно зі ст. 60 СК України, оскільки житловий будинок набутий та належав спадкодавцеві у період шлюбу з позивачем.

Отже, спадкуванню підлягає частина житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що кожному з трьох спадкоємців належить по 1/6 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а з урахуванням відмови ОСОБА_3 на корить позивача їй належить 2/6 – тобто 1/3 частка.

Водночас, належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Зазначена правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №280/4/18 (провадження №61-403св19), від 10.11.2021 у справі №759/19779/18 (провадження №61-4523св21), від 10.11.2021 у справі №759/19779/18 (провадження №61-4523св21).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що в задоволенні позову в частині позовних вимог до виконавчого комітету Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області необхідно відмовити, оскільки цей відповідач є неналежним у даному спорі.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.2, 4,13,76-78,141, 142, 206, 258-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчого комітету Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування, право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 221,85 гривні (двісті двадцять одна гривня 85 копійок) судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Виконавчий комітет Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області (адреса: вул. Бондаренка, 90А, селище Любешів Камінь-Каширського району Волинської області).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ